Постанова № 34444167, 29.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 5023/3816/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоПлюшка І.А.,суддів:Кочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Бєгова Іжраса Фармановича та товариства з обмеженою відповідальністю "Валківський молочний завод"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. у справі№ 5023/3816/11 господарського суду Харківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис"доприватного підприємства "Едікула"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерне товариство закритого типу "Борівський молокозавод", провизнання правочинів недійснимита за зустрічним позовом приватного підприємства "Едікула"допублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерне товариство закритого типу "Борівський молокозавод",провизнання права власностіза участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Біла В.І., дов. від 30.09.2013

від відповідача (за первісним позовом): не з'явилися

від третьої особи: Варич Б.В., дов. від 23.04.2013

від скаржника (ТОВ "Валківський молочний завод"): Тимочко М.М., дов. від 07.10.2013

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Базис" звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Едікула" про визнання недійсними укладених між сторонами договорів купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, а саме:

- договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.03.2011р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О. (реєстровий № 1003) та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за № 4383606;

- договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.03.2011р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О. (реєстровий № 999) та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за № 4383603;

- договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.04.2011р. посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О.(реєстровий № 1145) та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за № 4397840;

- договору купівлі-продажу промислового обладнання від 08.04.2011р., що знаходиться за адресою: Харківська область, смт. Борова, вул. Підлиманська, 3;

- договору купівлі-продажу промислового обладнання від 08.04.2011р., що знаходиться за адресою: Харківська область, смт. Зачепилівка, вул. ім. Леніна, 213:

- договору купівлі-продажу промислового обладнання від 08.04.2011р., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Валки, вул. 1 Травня, 47.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "АКБ "Базис" зазначав, що зазначені договори є недійсним, оскільки були укладені в порушення статей 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2011р. у справі № 5023/1742/11 про банкрутство АТЗТ "Борівський молокозавод".

20.05.2011р. відповідач - приватне підприємство "Едікула" подало до господарського суду зустрічну позовну заяву до ПАТ "АКБ "Базис" про визнання права власності на об'єкти рухомого та нерухомого майна, придбані за спірними договорами купівлі-продажу.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач зазначав, що на момент укладення спірних договорів його сторонам не було відомо про будь-які обмеження прав продавця на відчуження об'єктів рухомого та нерухомого майна та про порушення господарським судом Харківської області провадження у справі про банкрутство АТЗТ "Борівський молокозавод", що свідчить про добросовісність та законність набуття ним права власності на рухоме та нерухоме майно за спірними договорами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2011р. (суддя: Тихий П.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано за приватним підприємством "Едікула" право власності на об'єкти рухомого та нерухомого майна, які було придбано за спірними договорами купівлі-продажу.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для визнання в порядку ст.ст.203, 215 ЦК України спірних договорів недійсним відсутні, оскільки дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширювалася на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2010р. у справі № 29/335-10, тобто ні зупинила його виконання, ні припинила його чинність, а відтак обмежень прав продажу ПАТ "АКБ "Базис" від свого імені будь-якій особі майна, яке належало АТЗТ "Борівський молокозавод", на час укладення спірних договорів не існувало. Крім того, за висновком суду, право власності АТЗТ "Борівський молокозавод" на спірне майно було припинено до порушення господарським судом справи про його банкрутство, у зв'язку з чим це майно не могло бути включене відповідно до ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство, а ПП "Едікула" є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки на момент укладення спірних договорів йому не було відомо про порушення господарським судом Харківської області провадження у справі про банкрутство АТЗТ "Борівський молокозавод" та про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. (колегія суддів у складі: Потапенко В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу Борівський молокозавод" задоволено. Рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено. Визнано недійсними спірні договори купівлі-продажу нерухомого та нерухомого майна від 28.03.2011 р., від 07.04.2011р. та від 08.04.2011р., укладені між ПАТ "АКБ "Базис" та ПП "Едікула". В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з ПП "Едікула" на користь ПАТ "АКБ "Базис" 746, 00 грн. судових витрат та на користь АТЗТ "Борівський молокозавод" 32 794, 50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладення спірних договорів є заходами звернення стягнення на заставлене майно, які позивач реалізував на підставі рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2010р. у справі № 29/335/10, а відтак, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, який було введено ухвалою господарського суду Харківської області від 1703.2011р. у справі № 5023/1742/11 про банкрутство АТЗТ "Борівський молокозавод", поширюється на спірні договори, оскільки зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно, що свідчить про порушення під час їх укладення вимог ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, за висновком суду, під час укладення спірних договорів були порушені вимоги ст. 38 Закону України "Про іпотеку" та ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 216 ЦК України, виходив з того, що ПП "Едікула" не набув права власності на продане за спірними договорами майно, оскільки останні у зв'язку з їх недійсністю не створюють юридичних наслідків.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р., Бєгов Іжрас Фарманович та товариство з обмеженою відповідальністю "Валківський молочний завод", які не брали участь у даній справі, звернулися в порядку ст.107 ГПК України до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову апеляційного господарського суду, як таку, що стосується їх прав та обов'язків, в частині задоволення первісних позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.03.2011р., укладеного між ПАТ "АКБ "Базис" та ПП "Едікула", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О. (реєстровий № 1003) та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за № 4383606, та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання за ПП "Едікула" права власності на нерухоме майно, зазначене у вказаному договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 28.03.2011р., а справу направити в цих частинах на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи та скаржника - ТОВ "Варківський молочний завод", перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.107 ГПК України касаційну скаргу, крім сторін у справі, мають право подати також особи, які не брали участь у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

У розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції і яка вважала, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, касаційна інстанція, прийнявши касаційну скаргу до провадження, повинна з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2010р. у справі № 29/335-10 позовні вимоги ПАТ "АКБ "Базис" до АТЗТ "Борівський молокозавод" про звернення стягнення на предмети іпотеки та застави задоволено. Для задоволення вимог ПАТ "АКБ "Базис" до АТЗТ "Борівський молокозавод" у розмірі 4 941 671,21 гривень, що виникли у зв'язку з невиконанням останнім умов Кредитного договору № 41/07 від 22.08.2007р., цим рішенням звернено стягнення на нерухоме та рухоме майно АТЗТ "Борівський молокозавод", яке було передано останнім в іпотеку та заставу ПАТ "АКБ "Базис" за іпотечними договорами № 56 від 22.08.2007р., № 7 від 01.02.2008р., № 25 від 01.07.2009р. та договором застави № 17 від 31.03.2009р., шляхом надання публічному акціонерному товариству "АКБ "Базис" права продажу цього майна від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Зазначене рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили.

17.03.2011р. господарським судом Харківської області в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено провадження у справі № 5023/1742/11 про банкрутство АТЗТ "Борівський молокозавод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що винесена відповідна ухвала.

Таким чином на час порушення господарським судом провадження у справі № 5023/1742/11 про банкрутство АТЗТ "Борівський молокозавод" рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2010р. у справі № 29/335-10 про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави - рухоме та нерухоме майно АТЗТ "Борівський молокозавод" було таким, що набрало законної сили, тобто було чинним та обов'язковим до виконання в силу вимог ст. 124 Конституції ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст.ст. 4-6, ст. 115 ГПК України. Однак, суд апеляційної інстанції вказаного не врахував, у зв'язку з чим суд дійшов передчасного висновку, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, який було введено ухвалою господарського суду Харківської області від 1703.2011р. у справі № 5023/1742/11 про банкрутство АТЗТ "Борівський молокозавод", поширювалась спірні договори.

На підставі та на виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2010р. у справі № 29/335-10. ПАТ "АКБ "Базис" від свого імені, як продавець, уклало з приватним підприємством "Едікула", як покупцем, договори купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна, яке належало АТЗТ "Борівський молокозавод", а саме:

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.03.2011р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О. (реєстровий № 1003) та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за № 4383606;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.03.2011р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О. (реєстровий № 999) та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за № 4383603;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.04.2011р. посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О.(реєстровий № 1145) та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за № 4397840;

- договір купівлі-продажу промислового обладнання від 08.04.2011р., що знаходиться за адресою: Харківська область, смт. Борова, вул. Підлиманська, 3;

- договір купівлі-продажу промислового обладнання від 08.04.2011р., що знаходиться за адресою: Харківська область, смт. Зачепилівка, вул. ім. Леніна, 213:

- договір купівлі-продажу промислового обладнання від 08.04.2011р., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Валки, вул. 1 Травня, 47.

Однак, продавець за договорами - ПАТ "АКБ "Базис" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у даній справі про визнання вказаних договорів недійсними, вважаючи, що їх укладення під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2011р. у справі № 5023/1742/11 про банкрутство АТЗТ "Борівський молокозавод", суперечило вимогам статей 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Натомість, приватне підприємство "Едікула" подало до господарського суду зустрічну позовну заяву до ПАТ "АКБ "Базис" про визнання права власності на об'єкти рухомого та нерухомого майна, придбані за спірними договорами купівлі-продажу, посилаючись на добросовісність та законність набуття ним права власності на рухоме та нерухоме майно за спірними договорами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2011р. у даній справі в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано за ПП "Едікула" право власності на об'єкти рухомого та нерухомого майна, придбане за спірними договорами купівлі-продажу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - акціонерне товариство закритого типу "Борівський молокозавод", подало апеляційну скаргу, яку постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. було задоволено, рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про задоволення первісного позову. Визнано недійсними спірні договори купівлі-продажу нерухомого та нерухомого майна від 28.03.2011 р., від 07.04.2011р. та від 08.04.2011 р., укладені між ПАТ "АКБ "Базис" та ПП "Едікула". В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Як вбачається з касаційної скарги, право касаційного оскарження скаржники обґрунтовують тим, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. порушує їх права, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням нерухомим майном, яке було предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.03.2011р., укладеного між ПАТ "АКБ "Базис" та ПП "Едікула", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О. (реєстровий № 1003) та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за № 438360. При цьому, скаржники зазначали, що Бєгов І.Ф. є власником такого майна згідно договору купівлі-продажу від 27.01.2012р., який було укладено між ним та ПП "Едікула" після винесення господарським судом Харківської області рішення у даній справі, а ТОВ "Валківський молочний завод" є законним користувачем такого майна згідно договору оренди об'єкта нерухомості № 1 від 01.02.2012р.

В підтвердження своїх доводів та вимог скаржниками до касаційної скарги додано копію договору купівлі-продажу від 27.01.2012р., укладеного між ПП "Едікула" та Бєговим І.Ф., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л.А. (реєстровий № 417), копію витягу з Державного реєстру правочинів, копію витягу КП "Валківське бюро технічної інвентаризації" про державну реєстрацію права власності Бєгова І.Ф. на придбане згідно договору купівлі-продажу від 27.01.2012р. майно, а також копію договору оренди об'єкта нерухомості № 1 від 01.02.2012р., згідно якого фізична особа Бєгов І.Ф., як орендодавець, передав ТОВ "Валківський молочний завод", як орендарю, майно, придбане Бєговим І.Ф. за договором купівлі-продажу від 27.01.2012р.

За таких обставин слід визнати, що апеляційний господарський суд прийняв постанову, яка стосується прав і обов'язків заявників касаційної скарги, яких не було залучено до участі у справі, а між сторонами у справі і скаржниками існує правовий зв'язок.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11110 ГПК України прийняття апеляційним господарським судом постанови, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі, є в будь-якому випадку підставою для її скасування.

Крім цього, відповідно до п.п. 1, 2 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, не може бути визнане законною та обґрунтованою, оскільки прийнята без належного з'ясування фактичних обставин справи, що призвело до порушення та невірного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З аналізу ст.ст.317, 319 ЦК України вбачається, що права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд належать власнику цього майна. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Проте, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду та повторно розглядаючи справу не з'ясував належним чином питання щодо особи власника спірного нерухомого та рухомого майна як на момент укладення спірних договорів, так і на момент звернення третьої особи у справі з апеляційної скаргою.

Не взято судом апеляційної інстанції до уваги і положення ст. 346 ЦК України, в якій наведено примірний перелік підстав припинення права власності та у зв'язку з цим не з'ясовано, чи належало спірне нерухоме та рухоме майно на праві власності заявнику апеляційної скарги - АТЗТ "Борівський молокозавод", чи були порушені його права оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду, чи правомірно ним ставилось питання щодо недійсності правочинів щодо відчуження майна, укладених між ПАТ "АКБ "Базис" та ПП "Едікула", стороною яких він не є, при умові, що згідно п. 8 ч. 1 ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що в порушення ст. 43 ГПК України зазначені обставини, не були встановлені судом апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим суд дійшов до передчасних висновків у справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, залучити до участі у справі осіб, права і обов'язки яких стосуються предмету спору, встановити їх права на спірне майно, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бєгова Іжраса Фармановича та товариства з обмеженою відповідальністю "Валківський молочний завод" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. у справі № 5023/3816/11 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко