Рішення № 34444163, 28.10.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2013 Справа № 901/2851/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Картон», м. Миколаїв

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино», Бахчисарайський район, с. Віліне

про стягнення 45 259,56 грн.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

Від позивача - Гезелян А.Ю., довіреність № 02/01 від 02.01.2013, представник.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг Картон» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» про стягнення суми боргу, що складає 39 200,00 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, що складає 3 926,44 грн., 3 % річних від суми боргу за весь час прострочення, що складає 2 133,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив в повному обсязі кошти за поставлений позивачем товар на підставі договору поставки № ГК17/08 від 17.08.2011.

Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією. При цьому, процесуальні документи направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

17 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юг Картон» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» (Покупець) був укладений договір поставки № 17/08 (а.с. 17-18).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити гофрокартону продукцію.

Асортимент та ціни на кожну одиницю товару вказані у специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків до договору та після підписання сторонами є його невід'ємними частинами (пункт 2.2).

Розділом 3 договору передбачено, що ціни за одиницю кожного найменування товару узгоджуються сторонами у специфікаціях у гривнях України. Ціну можуть бути змінені у випадку суттєвої зміни собівартості товару тільки за взаємною згодою сторін шляхом підписання специфікації. Щомісячно до 10-го числа сторони проводять звірку об'ємів поставленого у попередній місяць товару та стан взаєморозрахунків, про що складається відповідний акт звірки.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах, узгоджених окремо у кожному випадку та вказаних у специфікаціях.

Відповідно до п. 4.2 договору товар постачається партіями, згідно заявок покупця. Заявки на кожну партію товару із зазначенням асортименту, кількості по кожному найменуванню, характеристикам якості та дати відвантаження, направляються постачальнику не менше ніж за 10 календарних днів до необхідної дати відвантаження. Постачальник зобов'язується надіслати факсом покупцю рахунок - фактуру як підтвердження прийому заявки до виконання протягом 2 робочих днів після її отримання. З цього моменту заявка вважається узгодженою та підлягає обов'язковому виконанню у вказаний в ній строк.

Разом з кожною партією товару постачальник надає наступні документи: рахунок - фактуру, товаротранспортну накладну, сертифікат якості (пункт 4.5).

У пункті 4.6 договору зазначено, що датою поставки вважається дата відвантаження та підписання товаротранспортної накладної. Постачальник забезпечує відповідність дати підписання товаротранспортної накладної та дати завантаження партії товару у транспорт.

Пункт 7.2 договору передбачає, що за поставлений товар постачальника оплата проводиться на протязі 21-го календарного дня з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 518 від 15.09.2011 на загальну суму 39 200,00 грн. (а.с. 19), а також податковою накладною від 15.09.2011 (а.с. 22).

Проте відповідач поставлений товар кошти не сплатив, у зв'язку з чим за останнім склалась заборгованість у розмірі 39 200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 39 200,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути 3 % річних у розмірі 2 133,12 грн. та пеню у розмірі 3 926,44 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 21).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 Цивільного кодексу України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.1 договору у випадку порушення покупцем строків розрахунків за поставлений товар, передбачених п. 7.2 договору, він постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який виплачується пеня за кожен день прострочення платежу від вартості неоплаченого товару до дня повного виконання зобов'язань.

Перевіривши розрахунок пені та 3 % річних, враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за поставлений товар, суд визнає вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 2 133,12 грн. та пені у розмірі 3 926,44 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості або контррозрахунок суми заборгованості, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн., покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» (код ЄДРПО України 36551352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Картон» (код ЄДРПО України 36880389) суму боргу у розмірі 39 200,00 грн., пеню у розмірі 3 926,44 грн., 3 % річних у розмірі 2 133,12 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 28.10.2013.

Повне рішення складено - 30.10.2013.

Суддя С.О. Лукачов