Постанова № 34444129, 24.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 913/1535/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.08.13у справі№913/1535/13 господарського суду Луганської областіза позовомДержавного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Управління інформаційних технологій і виробничо-технологічного зв'язку" Державного підприємства "Луганськвугілля"доПублічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська"простягнення 45 990,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Управління інформаційних технологій і виробничо-технологічного зв'язку" Державного підприємства "Луганськвугілля" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" про стягнення 45990,32 грн. заборгованості. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг зв'язку щодо повноти та своєчасності оплати за надані послуги та обґрунтовано приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.07.2013 (суддя Василенко Т.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013 (судді: Радіонова О.О. - головуючий, Марченко О.А., Чернота Л.Ф.) у справі №913/1535/13 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" на користь Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Управління інформаційних технологій і виробничо-технологічного зв'язку" Державного підприємства "Луганськвугілля" 45990,32 грн. заборгованості та 1720,50 грн. судового збору. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що доказів оплати за отримані послуги зв'язку відповідачем не надано, що, з огляду на положення статей 525, 526, 530, 610, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, є підставою для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 256-258, 267 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що позивачем були порушені умови договору щодо забезпечення безперебійного надання послуг телефонно-телеграфного зв'язку; в матеріалах справи відсутні підписані сторонами акти приймання-передачі отриманих послуг; позов подано підприємством в особі Відокремленого підрозділу, який припинив існування; позов подано з пропуском строку позовної давності, втім, зазначені обставини, на думку заявника, залишені судами поза увагою.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.08.2006 між Державним підприємством "Луганськвуглезв'язок" та Закритим акціонерним товариством Групова Збагачувальна фабрика "Луганська" було укладено договір про надання послуг зв'язку по відомчим мережам Міністерства вугільної промисловості №2112270, за умовами якого, підприємство надає, а споживач приймає та оплачує надані його послуги зв'язку, перераховані в Додатку №1 та міжміські переговори, телеграфні послуги виробничо-технологічного зв'язку по відомчим мережам. Пунктом 2.1.1 договору погоджено, що підприємство зобов'язане забезпечувати безперебійне надання послуг телефонно-телеграфного зв'язку по відомчим мережам. Згідно з пунктом 3.2.7 договору споживач зобов'язаний щомісячно отримувати в абонентному відділі підприємства рахунки і документи, що підтверджують вартість виконаних робіт та наданих послуг. Пунктом 3.2.8 договору сторони узгодили, що споживач повинен своєчасно і самостійно звіряти відповідність розрахункових документів фактично наданим послугам і оплачувати рахунки. Відповідно до пункту 4.1 договору плата за послуги зв'язку визначаються на підставі тарифів та за договірними цінами. Розрахунки споживача за послуги виробничо-технологічного зв'язку за авансовою системою (пункт 4.2 договору). Згідно з пунктом 4.4 договору споживач повинен оплатити рахунок підприємства до 20 числа поточного місяця. У разі затримки або часткової сплати рахунка підприємство має право призупинити надання послуг. У разі неотримання рахунку на сплату послуг підприємства до 10 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, споживач повинен звернутися до абонентського відділу підприємства за роз'ясненням щодо суми заборгованості та для отримання рахунку. Пунктами 7.1 та 7.2 погоджено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом п'яти років. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на майбутній період.

Судами установлено, що позивач, на виконання умов договору, надавав відповідачу послуги зв'язку та направляв відповідачу рахунки на оплату наданих послуг. Втім, відповідач умови договору належним чином не виконав, вартість послуг зв'язку за період з 31 грудня 2011 року по 31 грудня 2012 року не сплатив, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" заборгованості за отримані послуги зв'язку у розмірі 45990,32 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Згідно з частиною 1 статті 901 Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши матеріали справи, господарські суди установили, що зобов'язання за договором про надання послуг зв'язку по відомчим мережам Міністерства вугільної промисловості №2112270 щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги відповідачем не виконані, заборгованість складає 45990,32 грн.

За вказаних обставин висновок господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним.

Заперечення відповідача щодо пропуску строку позовної давності були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами. Зокрема, господарськими судами зазначено, що предметом судового розгляду є стягнення заборгованості з 31 грудня 2011 року по 31 грудня 2012 року, а відтак загальний строк позовної давності за вказаною вимогою не сплив. Ураховані судами також і Наказ Міністерства вугільної промисловості України №531 від 25.11.2009 "Про припинення діяльності ДП "Луганськвуглезв'язок", накази Державного підприємства "Луганськвугілля" №158 від 03.04.2013 "Про реорганізацію ВП "Управління інформаційних технологій і виробничо-технологічного зв'язку ДП "Луганськвугілля" та №190 від 15.04.2013 "Зміни до наказу ДП "Луганськвугілля" від 03.04.2013 №158". Інші доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки вказаних висновків не спростовують.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.13 у справі №913/1535/13 господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова