Рішення № 34442408, 07.10.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 674/701/13-ц

Провадження № 22-ц/792/2088/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Харчука В.М.,

суддів - Спірідонової Т.В., Переверзєвої Н.І.,

при секретарі - Чебан О.М.

за участю: відповідача - ОСОБА_1

представника третьої особи - Шудри С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09 серпня 2013 року по справі за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог Головне управління МВС України в Хмельницькій області про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням,

встановила:

В квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету на рахунок Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з навчанням у сумі 26499грн.39коп. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог вказав, що 01.09.2007 року з ОСОБА_1 укладено договір про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Згідно з наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 06.08.2007 року №304 ОСОБА_1 зарахований до університету на навчання. У відповідності до наказу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 17.06.2011 року №42 відповідача відряджено до УМВС України в Хмельницькій області для подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ. Наказом УМВС України в Хмельницькій області від 28.08.2013 року №203 о/с відповідача звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за п.64 «ж» (за власним бажанням). Відповідно до п.3.2 договору відмова від проходження служби на посадах рядового і начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання є підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця.

_______________

Головуючий в першій інстанції - Кучерява А.В.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія № 57

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09 серпня 2013 року в позові Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про

задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказав, що суд безпідставно у рішенні зазначив про те, що відповідач на момент укладення договору не мав повної цивільної дієздатності, а тому підписаний ним договір відповідно до ст.32 ЦК України не є зобов'язанням, яке підлягає виконанню належною особою, як передбачено ст.527 ЦК України. При цьому судом не враховано, що батьки ОСОБА_1 знали про проходження сином навчання в університеті та договір в судовому порядку недійсним не визнавали, що свідчить про схвалення ними факту укладення договору. Судом не звернуто увагу на те, що з 06.08.2007р. по 28.08.2012 року відповідач належним чином виконував усі умови договору та в судовому засіданні не заперечував, що йому було відомо про необхідність відпрацювання в органах внутрішніх справ не менше трьох років. Крім того, пояснення позивача, взяте судом до уваги щодо необґрунтованості витрат, вказаних у позові, спростовується розрахунком таких витрат, який є матеріалах справи і є належним доказом у справі.

Представник позивача - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ повідомлений належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, апеляційну скаргу підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Управління МВС України в Хмельницькій області вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

У зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що станом на момент укладення договору відповідач не мав повної цивільної дієздатності, тому підписаний договір без згоди батьків згідно ст.32 ЦК України не є зобов'язанням, яке підлягає виконанню належною особою, як передбачено ст.527 ЦК України. Також позивачем не надано доказів щодо відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати на навчання.

Проте погодитися з такими висновками не можна з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно з наказом ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 6 серпня 2007 року №304 «Про зарахування курсантами першого курсу факультетів кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, з підготовки слідчих та Криворізького факультету абітурієнтів набору 2007 року» відповідача зараховано курсантом 1 курсу університету та відповідачу присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції» (а.с. 7).

1 вересня 2007 року між Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ, Управлінням МВС в Хмельницькій області та ОСОБА_1 було укладено договір про підготовку фахівця в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за державним замовленням, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначено УМВС України в Хмельницькій області, і відпрацювати не менше 3 років. Строк дії договору визначено до 01.09.2014 року (пункт 2.3.5, 7.4 договору а.с.8).

Відповідно до п. 1.1. Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14 лютого 2008 року № 62 вищі навчальні заклади МВС України є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС.

Кошти на навчання виділяються із державного бюджету України після чого перераховуються вищим навчальним закладам МВС України та витрачаються останніми на підготовку фахівців для підрозділів МВС України.

Бюджетні асигнування та надходження спеціального фонду не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням відповідно до вимог чинного законодавства. Вищі навчальні заклади самостійно використовують кошти загального та спеціального фондів державного бюджету відповідно до кошторису, що затверджується МВС (п. 9.9, п. 9.10 Положення).

Таким чином розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для підготовки спеціалістів органів внутрішніх справ є університет, а кошти, які просить стягнути позивач з відповідача, відшкодовуються МВС України або підпорядкованим йому підрозділам, яким у даному випадку виступає університет.

Пунктом 4.1 вищезазначеного договору від 01.09.2007р. передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, направленням до місця служби після закінчення начального закладу, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (а.с.8).

На утримання відповідача ОСОБА_1 під час його навчання в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ було витрачено кошти у загальній сумі 26499грн.39коп., що підтверджується довідками-розрахунками (а.с.9-17)

Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 17 червня 2011 року №42о/с відповідача відкомандировано до УМВС України в Хмельницькій області (а.с.7).

Відповідно до наказу начальника УМВС України в Хмельницькій області від 28 серпня 2012 року №203о/с відповідача ОСОБА_1 звільнено в запас Збройних Сил за п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням) (а.с. 5).

Згідно з п.4.2, 4.3 договору про підготовку фахівця від 01.09.2007р. у разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ. Сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету і використовується в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2008 року № 992, який врегульовував спірні правовідносини на час вступу ОСОБА_1 до університету, випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років. У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Перелік підстав дострокового розірвання угоди без відшкодування фактичних витрат на підготовку передбачений п.5 договору про підготовку фахівця від 01.09.2007р.

При цьому відповідач у порушення ст. ст. 10,60 ЦПК України не надав суду жодних доказів того, що його було звільнено з поважних причин, також не навів підстав звільнення від доказування, що є його процесуальним обов'язком. Відповідачем не надано також належних та допустимих доказів, згідно з положеннями ст. ст. 57-60 ЦПК України на підтвердження того, що належного забезпечення Університет не здійснював.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги посилався також на те, що на момент підписання спірної угоди ОСОБА_1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки йому станом на 01.09.2007 року не виповнилось 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 проходив навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ з 06.08.2007 року по 17.06.2011року.

Відповідно до положень ст.222 ЦК України - правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків, може бути згодом схвалений ним у порядку, встановленому ст.221 ЦК України.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано, а судом не здобуто доказів того, що його батькам було не відомо про проходження ним навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ протягом 2007-2011 років, крім того позивач не був позбавлений права після виповнення 18 років (15.03.2008р) оскаржити договір. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 також визнав, що його батькам було відомо про проходження ним навчання в Університеті.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 визнав, що в добровільному порядку не відшкодував кошти за навчання. Тому посилання суду на те, що позивачем не надано доказів щодо відмови ОСОБА_1 добровільно відшкодувати витрати на навчання є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвалене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 264грн.99коп.

Керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ задовольнити.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 9 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету на рахунок Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (ГУДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, МФО 805012, ЄДРПОУ 08571446, р/р 312572722100008) витрати, пов'язані з навчанням у сумі 26499грн.39коп., судовий збір у сумі 264грн.99коп., всього - 26764грн.38коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова