Рішення № 34440089, 24.10.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/5294/13-ц

провадження № 2/361/1969/13

24.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2013 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Телепенька А.Д.,

при секретарях: Срібній Ю.О., Смірновій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини доходу від використання спільного сумісного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

У червні 2013 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини доходу від використання спільного сумісного майна подружжя.

В обгрунтування вимог позивач посилається на те, що з 30 квітня 2004 року по 16 жовтня 2012 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2

За час шлюбу ними за спільні кошти було збудовано житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 1127 кв.м.

Відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2009 року відповідачу на праві власності належить 3/4 частки вказаного вище будинку.

З 2008 року ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність пов'язану із наданням в оренду й експлуатацію нерухомого майна.

Одержані доходи відповідач повністю витрачає на свої особисті потреби. В той же час, позивач позбавлений можливості користуватися спільним майном подружжя.

Вважає, що як співвласник будинку має право на частину доходу, отриманного від надання в оренду приміщень будинку в період з жовтня 2012 року до дня звернення із вказаним позовом до суду та розмір якого він оцінює в сумі 70000 грн.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав пояснення аналогічні викладеному вище та змісту позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та пояснили, що твердження позивач про те, що під час їхнього шлюбу вони разом побудували будинок АДРЕСА_1 не відповідають дійсності, оскільки будівля, яка в технічному паспорті зазначена під номером « 2» збудована її батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в період з 1999 по 2003 роки. В жовтні 2006 року ОСОБА_5 подарував їй - ОСОБА_2 ? частки будинку та ? частку своїй жінці, її матері - ОСОБА_6 Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2009 року за нею - ОСОБА_2 було визнано право власності на 89/100 частку, а за ОСОБА_6 - на 11/100 частку даного будинку.

04 жовтня 2012 року ОСОБА_6 подарувала свою частку її брату - ОСОБА_7 Вона дійсно зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність здаючи в оренду частину домоволодіння. Вважає позов ОСОБА_1 необгрунтованим, оскільки між ними як подружям не було розподілу майна в натурі, а позивачем не надано доказів отримуваного нею доходу від надання майна в оренду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно рішення Броварського міськрайонного суду Київської області за ОСОБА_6 визнано право власності на 11/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 визнано право власності на 89/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1, виданого 13 березня 2012 року Броварською ОДПІ, підтверджується, що ОСОБА_2 з 01 квітня 2008 року здійснює підприємницьку діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Згідно із даними технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 власником його 11/100 частки є ОСОБА_7 та 89/100 частки - ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно із ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Пленум Верховного Суду України у п. п. 26, 27 постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст.ст. 58, 59 ЦПК України) в порядку, передбаченому ст. ст. 85, 187, 189 ЦПК України.

За змістом ч. 1 ст. 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що грунтують вимоги і заперечення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦПК України ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поділу майна подружжя в натурі не було, а позивачем не надано переконливих доказів того, що відповідач ОСОБА_2 отримує дохід від підприємницької діяльності у визначеному ним розмірі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини доходу від використання спільного сумісного майна подружжя, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Телепенько А. Д.