Рішення № 34440042, 24.10.2013, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/4034/13-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., секретаря Максименко М.С., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, --

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся із заявою, якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1484484,00 гривень та судові витрати за розгляд даної справи в розмірі 3444,00 гривень. Заявлені вимоги позивач підтверджує наданими разом з позовом доказами та обґрунтовував наступним. Позивач надав відповідачу в борг за трьома договорами позики грошові кошти на загальну суму 1057040,00 гривень. Відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання, однак повного розрахунку не здійснив, ухиляється від взятих на себе зобов'язань в повному обсязі, в зв'язку з чим, позивач і звернувся із даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились. Представник позивача, направленою на адресу суду заявою, просив слухання справи проводити у його відсутність та у відсутність самого позивача. Позовних вимог не змінюють та не заперечують проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак направив листа і просив суд слухання справи відкласти на два місяці, без зазначення причини неявки.

Враховуючи ставлення позивача щодо заявленого позову і порядку його проведення та приймаючи до уваги неявку відповідача, яка судом визнається такою, що здійснена без поважної причини, адже доказів неявки саме з поважних причини суду не надавалось як і взагалі причини не неявки не наголошувалось, судом було прийнято рішення проводити розгляд справи в заочному порядку на підставі наступного.

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 224 ЦПК України).

Такими положеннями норм процесуального закону визначено право суду прийняти рішення в заочному порядку у разі визнання неявки відповідача без поважної причини і якщо позивач не заперечує проти такого порядку. Представник позивача, направленою заяво, не заперечував щодо заочного розгляду справи. Явка відповідача, враховуючи взагалі відсутність визначення причин неявки, визнана судом такою, що здійснена без поважних причин. За таких двох складових суд і прийшов до висновку щодо наявності підстав для ухвалення рішення у заочному порядку.

Іншого, на час прийняття даного рішення, суду встановити, не представилось можливим.

Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив, наступні фактичні обставини справи. 23 квітня 2009 року між сторонами було укладено три, нотаріально завірені, договори позики за якими позивач передав відповідачеві грошових коштів на загальну суму 1057040,00 гривень. У нотаріуса правочини зареєстровані за номерами 1587, 1585 та 1589. За взятими на себе зобов'язаннями відповідач мав повернути грошові кошти у визначений строк. Як стверджують матеріали, подані позивачем, відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов'язання. Крім цього, як йдеться у наданих правочинах, відповідач, у разі прострочення виконання зобов'язання, має сплатити штраф у розмірі 50% від несплаченої суми. За розрахунками, наданими позивачем, відповідач заборгував за трьома договорами 989656,00 гривень основного зобов'язання та 494828,00 гривень штрафу за невиконання зобов'язання.

Іншого досліджено і, відповідно, встановлено не було.

На переконання позивача, дані правовідносини врегульовані наступними положеннями норм матеріального права.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України). Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ст. 559 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками (ст. 1048 ЦК України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 ЦК України). Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК України).

Проаналізувавши фактичні обставини справи з доказів позивача, норми матеріального права, визначені позивачем, як підстава для задоволення вимог, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Наданими позивачем доказами, вбачається укладення між сторонами договорів позик, за якими позивач передав відповідачеві грошові кошти в строкове користування. За несвоєчасне виконання зобов'язань, сторони домовились, про накладення штрафу на боржника в розмірі 50% від неповернутої суми.

Надані позивачем докази, підтверджують часткове виконання зобов'язань відповідачем щодо повернення грошових коштів за правочинами.

Повного виконання зобов'язання не відбулось, в зв'язку з чим, суд погоджується із доводами позивача, щодо порушення такими діями його прав відповідачем. Такі порушені права підлягають судовому захисту способом обраним позивачем тобто шляхом стягнення з відповідача основного боргу та штрафних санкцій. Розмір штрафних санкцій, враховуючи домовленості та частину повернутих грошовий коштів, суд вважає за наявними доказами, обраховано правильно, що вимагає повністю задовольнити вимоги позивача.

Враховуючи, що позов підлягає до повного задоволення з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останнім і документально підтверджені судові витрати в розмірі 3444 гривень, тобто витрати за сплату судового збору, що були сплачені позивачем при зверненні до суду. Дані правовідносини врегульовані положення ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 559, 610, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд, --

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1484484,00 (один мільйон чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи в розмірі 3444,00 (три тисячі чотириста сорок чотири) гривні.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

суддя Є.О. Грубіян