Ухвала суду № 34439308, 11.04.2013, Кагарлицький районний суд Київської області

Провадження 4 - с\368\3\13

Справа № 368/334/13-ц

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2013 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Галабурда В.О.

Представника: ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 до відділу ДВС Кагарлицького РУЮ Київської області на рішення державного виконавця ВДВС Кагарлицького РУЮ Київської області Савченко Д.Ю., суд, -

В С Т А Н О В И В :

19.02.2013 на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_2 до відділу ДВС Кагарлицького РУЮ Київської області на рішення державного виконавця ВДВС Кагарлицького РУЮ Київської області Савченко Д.Ю., в якій скаржник просить суд:

- визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця відділу ДВС Кагарлицького РУЮ Київської області Савченко Д.Ю. від 06.02.2013 року про відкриття виконавчих проваджень за заявами ОСОБА_4 (ВП 36411391), ОСОБА_5 (ВП 36411743), ОСОБА_6(В.П. 36411015) та ОСОБА_7 (ВП 36410290);

- на час розгляду скарги зупинити стягнення на підставі виконавчих листів № 014\558\12ц від 21.01.2013 року, виданих Кагарлицьким районним судом ВП 36411391, ВП 36411743, ВП 36411015, ВП 36410290.

В судове засідання скаржник ОСОБА_2 не з»явився, з»явився його представник, - ОСОБА_1

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги, викладені в скарзі підтримав, та обґрунтовував вимоги, викладені в скарзі, наступним.

06.02.2013 р. державним виконавцем Відділу ДВС Кагарлицького РУЮ Київської області Савченко Д.Ю., за виконавчими листами про стягнення з ОСОБА_2 коштів на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в сумі 391,05 гривень.

Вказані постанови було надіслано ОСОБА_2 07.02.2013 р. та отримано ним 13.02.2013 р.

З підстав зазначених нижче, постанови державного виконавця Відділу ДВС Кагарлицького РУЮ Київської області від 06.02.2013 р. є незаконними та порушують права ОСОБА_2

Згідно ч. 1 ст. 18 у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

В своїх постановах державний виконавець Савченко Д.Ю. не вказав, що подані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виконавчі документи відповідають вимогам Закону, а саме ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, що під час відкриття виконавчого провадження державний виконавець не перевірив пред'явлені виконавчі документи на відповідність їх вимогам закону та взагалі не посилається на ст.. 18 Закону.

Отже, постанови винесені державним виконавцем з порушенням ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Необхідно зазначити, що постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Савченко Д.Ю. були надіслані не рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а простою кореспонденцією, що унеможливлює встановлення часу отримання ОСОБА_2 постанови про відкриття провадження.

Таким чином, постанови державного виконавця Відділу ДВС Кагарлицького РУЮ Київської області від 06.02.2013 р. про відкриття виконавчого провадження винесені з порушенням ч. 1 ст. 18,ч. 1 ст. 25, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», тому порушують права ОСОБА_2

Згідно ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Виходячи з вказаної норми Закону суд може винести ухвалу про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа.

В судове засідання представник відділу ДВС Кагарлицького РУЮ Київської області не з»явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Суд, вислухавши представник скаржника, - ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні вимог, викладених в скарзі, обґрунтовуючи своє рішення у вигляді ухвали наступним чином.

Що стосується застосування в даному випадку норм процесуального права, то суд в даному випадку застосовував норми, які містяться в ст..ст. 383 - 387 ЦПК України.

Згідно ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

В даному випадку скаржник ОСОБА_2 скористався альтернативним правом оскарження дії державного виконавця Савченко Д.Ю. державної виконавчої служби Кагарлицького районного суду Київської області до Кагарлицького районного суду Київської області.

Згідно ч. 2 ст. 384 ЦПК України подається до суду, який видав виконавчий документ.

Скаржник ОСОБА_2 правомірно звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області, так як даний суд видав виконавчий документ.

Згідно ч. 1 ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:

У десятиденний строк з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

У триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Скаржник ОСОБА_2 подав скаргу в межах строку, який передбачено ст.. 385 ЦПК України.

Що ж стосується самого зі мусті скарги, то суду не зрозуміло, в чому полягає незаконність дій державного виконавця.

Зокрема, що стосується винесення постанов, та їх вручення скаржнику ОСОБА_2, то останній сам в своїй скарзі зазначає, що вищевказані постанови державним виконавцем було винесено 06.02.2013 року, надіслано 07.02.2013 року та отримано скаржником 13.02.2013 року.

Що стосується постанов державного виконавця Відділу ДВС Кагарлицького РУЮ Київської області від 06.02.2013 р., то останній відповідають ст.. 18 Закону України «Про виконавче провадження», так як в них зазначено:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Що ж стосується тієї обставини, що в своїх постановах державний виконавець Савченко Д.Ю. не вказав, що подані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виконавчі документи відповідають вимогам Закону, а саме ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», то в даному випадку порушення державного виконавця в цій частині відсутні.

Під час відкриття виконавчого провадження державний виконавець перевірив пред'явлені виконавчі документи на відповідність їх вимогам закону у відповідності до ст.. 18 Закону.

Отже, порушень під час винесення постанов судом не встановлено, самі постанови відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Що ж стосується тієї обставини, що згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, то таке порушення судом не визнається як суттєве порушення норм Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, постанови державного виконавця Відділу ДВС Кагарлицького РУЮ Київської області від 06.02.2013 р. про відкриття виконавчого провадження винесені з дотриманням ч. 1 ст. 18,ч. 1 ст. 25, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», тому ніяким чином не порушують права ОСОБА_2

Що ж стосується зупинення стягнення, то в даній частині слід також відмовити, так як:

У статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, у разі, зокрема:

- зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа (пункт 4);

- зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право (пункт 6);

- зупинення судом реалізації арештованого майна (пункт 7).

Про подібні види забезпечення позову йдеться і у статті 152 ЩІК.

Тобто, при застосуванні або Закону України «Про виконавче провадження», або статті 152 ЦПК наступають такі ж правові наслідки, які перешкоджають подальшому вчиненню дій по виконавчому провадженню.

.

Законом України «Про виконавче провадження» - це повноваження державного виконавця, яке може бути оскаржене до суду, за правилами ЦПК - це повноваження суду, яке може бути оскаржене в апеляційному порядку.

При цьому суд не може зупинити виконавче провадження, так як це виключне повноваження державного виконавця.

Навіть у разі оскарження дій державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження, суд вправі визнати його дії незаконними та зобов'язати зупинити виконавче провадження, а не сам зупиняє таке провадження (частина друга статті 387 ЦПК).

Суд наголошує на тій обставині, що зупинення виконавчого провадження за Законом України «Про виконавче провадження» і зупинення виконання за правилами ЦПК ( пункти 2,5, 6 ст. 152 ЦПК України), - це різні правові інститути, які вчиняються в різних правових процедурах.

Частина друга ст.. 152 ЦПК України, як відкритий перелік, не дає підстав вважати зупинення виконавчого провадження видом забезпечення позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд наголошує на тій обставині, що суд може покласти на суб»єктів оскарження виконання лише тих обов»язків, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст..ст. 382 - 387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_2 до відділу ДВС Кагарлицького РУЮ Київської області на рішення державного виконавця ВДВС Кагарлицького РУЮ Київської області Савченко Д.Ю., - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 5 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: О. В. Закаблук