Ухвала суду № 34437511, 10.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8488/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Грибан І.О., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 20 травня 2013 року № 0006942230 та № 0006952230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Акко Інтернешнл" перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 10 квітня 2013 року по 16 квітня 2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Тисс-Студія" за період з 1 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 23 квітня 2013 року № 1209/22-30/19257351.

7 травня 2013 року ТОВ "Акко Інтернешнл" подані заперечення на вказаний акт перевірки, за наслідками розгляду яких Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва ДПС листом від 16 травня 2013 року № 5589/10/22-30 повідомила позивача про те, що висновки викладені у зазначеному акті перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

20 травня 2013 року на підставі акту перевірки від 23 квітня 2013 року № 1209/22-30/19257351, податковим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0006942230, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 80 395 грн. (за основним платежем); № 0006952230, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 87 386,25 грн., з якої: за основним платежем - 69 909 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 477,25 грн.

Як вбачається із висновків акту перевірки, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що дістало вияв у тому, що ТОВ "Акко Інтернешнл" по взаємовідносинам з ТОВ "Тисс-Студія" включено до складу витрат вартість послуг в сумі 349 544 грн. за 2-3 квартали 2011 року на підставі нікчемних документів, в зв'язку з чим завищено валові витрати за 2-3 квартали 2011 року на суму 349 544 грн. та занижено податок на прибуток за 2-3 квартали 2011 року на суму 80 395 грн., а також порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ "Акко Інтернешнл" по взаємовідносинам з ТОВ "Тисс-Студія" завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму - 69 909 грн. (за вересень 2011 року), в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму - 69 909 грн.

Не погоджуючись з такими висновками податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави. Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно визначено валові витрати та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія", відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення було визнано протиправними та скасовано.

В апеляційній скарзі відповідач не погодився з таким висновком суду першої інстанції і, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначив, що реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Акко Інтернешнл» та ТОВ «Тисс-Студія» відсутня, а отже у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 ст. 200 Кодексу).

Згідно із п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, п.п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї ст., інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї ст., п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст. та у ст. 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

В той же час, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим п. документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Акко Інтернешнл", як замовником, та ТОВ "Тисс-Студія", як виконавцем, 29 серпня 2011 року було укладено договір № 29.08.2011-РА-11 про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях.

Згідно умов даного договору, виконавець за дорученням замовника проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з контрольними макетами рекламного сюжету в період згідно з додатками до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Відповідно до п. 2.3 Договору, додатки до нього включають: вартість рекламної компанії, її терміни, кількість рекламних поверхонь спеціальних конструкцій, їх формат. Пунктами 4.1, 4.2 Договору встановлено, що загальна сума Договору складається з сум за кожним Додатком до договору. Оплата проводиться Замовником згідно з умовами вказаними в Додатках. Розрахунки проводяться в національній валюті України, безготівково за договором.

Згідно додатків № 1 від 29 серпня 2011 року, № 2 від 29 серпня 2011 року № 3 від 29 серпня 2011 року до договору № 29.08.2011-РА-11 про розміщення рекламних матеріалів, ТОВ "Тисс-Студія" повинно розмістити визначену в додатках кількість рекламних поверхонь із вказаними сюжетами (відповідно "Inprodmash & Upakovka", "Lisderevmash", "Baby Fashion") у встановлених зазначеними Додатками містах (зокрема м. Сімферополь, м. Вінниця, м. Дніпропетровськ, м. Донецьк, м. Житомир, м. Запоріжжя, м. Київ).

На підтвердження виконання умов договору про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях між ТОВ "Акко Інтернешнл" та ТОВ "Тисс-Студія" підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 вересня 2011 року № ОУ-0000116, № ОУ-0000118, № ОУ-0000119 на загальну суму 419 453 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що контрагентом позивача було виписано на користь останнього належним чином оформлені податкові накладні (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи).

На момент виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Факт оплати за вказаним договором підтверджується наявними в матеріалах виписками по рахунку в АТ "ОТП Банк".

Крім того, в матеріалах містяться роздруківки фотографій з цифрового носія, з яких вбачається, що рекламні макети містять зображення назви виставок замовника, дати та місця її проведення.

Враховуючи викладене, колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції, що вказаними вище доказами, в тому числі первинними документами, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується виконання сторонами - позивачем та його контрагентом, умов договору від 29 серпня 2011 року № 29.08.2011-РА-11 про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях, відтак, колегія вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку стосовно реальності здійснення сторонами вказаної господарської операції.

Відносно висновків апелянта, викладених в акті перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про завищення позивачем валових витрат та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Тисс-Студія" на підставі акту Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 лютого 2012 року № 693/23-621/35208473 про результати зустрічної звірки ТОВ "Тисс-Студія" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Євролаб", ТОВ "Акко Інтернешнл", їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року, яким встановлено, що реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "Євролаб", ТОВ "Акко Інтернешнл" документально не підтверджено та вказано про відсутність у ТОВ "Тисс-Студія" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків.

З цього приводу колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції, який зазначив, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Таким чином, враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно визначено валові витрати та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ "Тисс-Студія", а доводи відповідача про порушення ТОВ «Акко Інтернешнл» норм ПК України, наведені в акті перевірки є необґрунтованими, тому винесені на підставі акту перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя І.О. Грибан

Суддя О.О. Беспалов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.