Постанова № 34437454, 22.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2013 року № 826/13225/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Аблова Є.В., Амельохіна В.В., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Української міської ради

до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

третя особа Відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт"

про скасування наказу в частині

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Українська міська рада (далі - позивач) з адміністративним позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.11.2009 року №623 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 року №672, наданого ВАТ "Київський річковий порт".

Для повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи суд залучив до участі у справі Відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт" в якості третьої особи.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуваний наказ не відповідає ряду вимог чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню.

До суду представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В наданих суду письмових поясненнях представник відповідача повідомив, що при виданні ВАТ "Київський річковий порт" спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 року №672 Міністерство охорони навколишнього природного середовища України діяло в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та повідомив Суд, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Міністерством охорони навколишнього природного середовища України винесено наказ №623 "Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами", згідно п. 3 якого вирішено анулювати спеціальні дозволи на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку 3.

Відповідно до п. 3 додатку 3 до наказу до переліку спеціальних дозволів на користування надрами, які підлягають анулюванню, віднесений спеціальний дозвіл на користування надрами №642 від 05.11.1996 року, наданий ВАТ "Київський річковий порт" з метою видобування піску Ново-Українського родовища в Київській області.

Вважаючи, що наказ Мінприроди від 20.11.2009 року №623 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 року №672, наданого ВАТ "Київський річковий порт" протиправним, таким, що порушує законні права та інтереси територіальної громади, позивач звернувся до суду за їх захистом з даним адміністративним позовом.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, анулювання відповідачем спеціального дозволу №672 від 05.11.1996 року, наданого ВАТ "Київський річковий порт", відбулось у зв'язку з відсутністю погодження його місцевою радою.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Кодексу України про надра, гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Статтею 7 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 6 Кодексу України про надра Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12 грудня 1994 р. N 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення", згідно якого пісок річковий відноситься до корисних копалин місцевого значення.

Згідно статті 11 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на момент видачі ВАТ "Київпорт" спеціального дозволу на користування надрами №672) передбачено, що Державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет України по геології і використанню надр, Державний комітет України по нагляду за охороною праці, Рада Міністрів Республіки Крим, інші державні органи, місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства України.

У відповідності до статті 11 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 4 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на момент видачі ВАТ "Київпорт" спеціального дозволу на користування надрами №672) народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 33 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (в редакції, чинній на момент видачі ПАТ "Київпорт" спеціального дозволу на користування надрами) визначено, що до повноважень виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів відносились зокрема розгляд та погодження поданих підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами, розташованими на відповідній території, проекти їх планів і заходів, які пов'язані з обслуговуванням населення, а також можуть призвести до зміни екологічного, демографічного стану та інших наслідків.

Згідно приписів п.1 ч. 1 ст. 42 даного Закону в редакції 1996 року, виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів відповідно до частини третьої статті 32 цього Закону здійснює повноваження, делеговані йому державою, зокрема - контроль за використанням і охороною землі, її надр, інших природних ресурсів на відповідній території в межах і в порядку, встановлених законодавством України.

Здійснення виконавчим комітетом сільської, селищної, міської Ради делегованих державою повноважень, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", було прямим обов'язком виконавчого комітету.

Згідно вимог п. 2 Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 31.08.1995 року № 709, Ліцензії на користування надрами надаються Держкомгеології за погодженням з Мінекобезпеки.

Заявники узгоджують питання про надання ліцензії на користування надрами також з місцевими Радами (на експлуатацію родовищ - і з Держнаглядохоронпраці) у разі потреби - з іншими заінтересованими міністерствами і відомствами.

Як вбачається з матеріалів справи, до Виконавчого комітету Української міської ради народних депутатів надійшло звернення ВАТ "Київський річковий порт" про узгодження питання щодо надання товариству ліцензії на розробку "Ново-Українського" родовища будівельних пісків. Заявником були додані лист Територіального управління Держнаглядохоронпраці по Київській області та м. Києву № 03/935 від 22.08.1996 року та лист Держнаглядохоронпраці, якими проект розробки Ново-Українського родовища піску ВАТ "Київський річковий порт" погоджений та не заперечується проти надання ліцензії ВАТ "Київський річковий порт" на експлуатацію Ново-Українського родовища будівельних пісків.

За результатами розгляду поданих заявником документів Виконавчий комітет Української міської ради народних депутатів у відповідності до ст.ст. 33, 42 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" та в межах своїх повноважень, наданих йому чинним законодавством як виконавчому органу місцевої ради, листом № 243 від 13.08.1996 року погодив надання ВАТ "Київський річковий порт" ліцензії на розробку Ново-Українського родовища будівельних пісків.

Відповідно до п. 28 Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 31.08.1995 року № 709, користувач надр, який отримав ліцензію, має право використовувати надра в межах наданої ділянки, проводити дорозвідку (довивчення) родовища корисних копалин у межах гірничого відводу.

Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра, право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Кодекс України про надра у ст. 17 встановлює, що гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів і підлягають реєстрації в органах державного гірничого нагляду.

При наданні гірничих відводів вирішуються питання щодо правильності поділу родовищ корисних копалин на окремі гірничі відводи з метою запобігання залишенню поза гірничими відводами менш цінних ділянок родовищ та не придатних для самостійної розробки, дотримання вимог безпеки під час проведення гірничих і підривних робіт при розробці родовищ корисних копалин та при використанні надр для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, відвернення небезпеки для людей, майна та навколишнього природного середовища.

Порядок надання гірничих відводів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 17 Кодексу України про надра Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27 січня 1995 р. N 59, якою затверджено Положення про порядок надання гірничих відводів, яке встановлює порядок надання гірничих відводів (частини надр) користувачам на території України для розробки родовищ твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, а також будівництва і експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі на континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п. 3 Положення №59 право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу за формою додатка N 1.

Згідно ст. 22 Положення №59 (в редакції, чинній на момент видачі ПАТ "Київпорт" спеціального дозволу на користування надрами) гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською Радами народних депутатів.

У відповідності до п. 25 Положення №59 рішення стосовно заявки на одержання гірничого відводу приймається протягом не більше 30 днів.

До прийняття рішення розглядається і перевіряється: правильність і обґрунтованість меж гірничого відводу з урахуванням вимог чинного законодавства про надра; відповідність проекту гірничого відводу вимогам цього Положення та наявність документів, які додаються до проекту; проект гірничодобувного об'єкта чи підземної споруди, для яких надається гірничий відвід, в частині повноти і обґрунтованості проектних рішень щодо раціонального і комплексного використання надр, а також забезпечення безпеки людей, майна, будівель, споруд та навколишнього природного середовища.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Київський річковий порт" звернулось до голови Київської обласної державної адміністрації із заявою № 78 від 03.04.1997 року з проханням видати акт гірничого відводу для розробки Ново-Українського родовища будівельних пісків в Обухівському районі Київської області.

До заяви був доданий проект гірничого відводу з експертним висновком Держнаглядохоронпраці.

Після перевірки всіх обставин, передбачених п. 22 Положення №59, Київською обласною радою народних депутатів 24.06.1997 року виданий ВАТ "Київський річковий порт" акт про надання гірничого відводу з метою розробки Ново-Українського родовища для видобування будівельних пісків.

Вказаний акт про надання гірничого відводу зареєстрований у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці 04.12.1997 року та діє по даний час.

Зважаючи на вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку, що ВАТ "Київський річковий порт" дотримано процедуру отримання спеціального дозволу на користування надрами, акту про надання гірничого нагляду та порядок погодження його з усіма необхідними державними органами, в тому числі з місцевою радою, як того вимагало чинне на той час законодавство, а відповідачем не наведено жодних обґрунтованих обставин, наявність яких є підставою для їх анулювання.

Крім того, відповідно до ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Водночас, відповідач в наданих суду поясненнях повідомив, що при наданні ВАТ "Київський річковий порт" спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 року №672 Міністерство охорони навколишнього природного середовища України діяло на підставі Кодексу України про надра (у редакції від 27.07.1994 року), Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, затвердженого указом Президента України від 10.02.1995 року №120/95, Інструкції щодо порядку погодження матеріалів з Мінекобезпеки України та його органами на місцях для отримання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами, що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 30.09.1996 року №119, Порядку надання спеціальних дозволів 9ліцензій) на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1995 року №709.

Однак, відповідачем оскаржуваний наказ виданий без урахування тих обставин, що акт гірничого відводу ВАТ "Київський річковий порт" на розробку Ново-Українського родовища шляхом видобування піску є чинним та не вилучався у ПАТ "Київський річковий порт".

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що територіальним громадам сіл. селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Стаття 145 Конституції України передбачає, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Українська міська рада Обухівського району Київської області є органом, уповноваженим діяти від імені та захищати спільні інтереси територіальної громади міста Українка, а відтак уповноважена звертатись до суду за захистом прав та законних інтересів територіальної громади.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок щодо доказування не виконав.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 99-102, 103, 158-163, 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.11.2009 року №623 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 року №672, наданого ВАТ "Київський річковий порт".

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді Є.В. Аблов

В.В. Амельохін