Рішення № 34434291, 24.10.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1319/3184/12 Головуючий у 1 інстанції: Борейко С.В.

Провадження № 22-ц/783/5504/13 Доповідач в 2-й інстанції: Каблак П. І.

Категорія: 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: Каблака П.І.,

суддів: Крайник Н.П., Курій Н.М.,

з участю секретаря Данилик І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, просила поділити майно, набуте за час шлюбу з відповідачем, виділивши їй індивідуальний житловий будинок, загальною площею 496,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування даного житлового будинку, а відповідачу - нежитлове приміщення - збірно-розбірну металеву конструкцію (павільйон), що розташований в торговому центрі «Ярмарок» по АДРЕСА_3; нежитлове приміщення літнього кафе «А-1», загальною площею 66,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; автомобіль марки SUBARU, модель OUT BACK, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство «МЕГАБАНК», просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові. Зазначає, що суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини справи і тому його висновки не відповідають їх дійсним обставинам, невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд виділив позивачу майно не встановивши обсягу спільного майна подружжя, джерело і час його придбання та вартості майна.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та представника позивачки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованих шлюбних відносинах з 05 червня 1983 року, за час яких набули спільне майно, зокрема, індивідуальний житловий будинок, загальною площею 496,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування даного житлового будинку, загальною площею 0,0937га, що згідно свідоцтва про право власності від 25.02.2008р., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, державного акту на право власності на земельну ділянку належить відповідачу ОСОБА_3. Крім того, згідно договору купівлі-продажу від 27.12.2005 року, договору купівлі-продажу від 14.03.2007 року, відповідач ОСОБА_3 купив нежитлове приміщення - збірно-розбірну металеву конструкцію (павільйон), що розташований в торговому центрі «Ярмарок» по АДРЕСА_3 та нежитлове приміщення літнього кафе «А - 1», загальною площею 66,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу відповідачу належить автомобіль марки SUBARU, модель OUT BACK, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вищенаведене майно придбане сторонами за час шлюбу, а тому суд дійшов до висновку, що воно є спільною сумісною власністю сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Проте, колегія суддів з висновками суду погодитись не може, оскільки таких він дійшов при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, такі ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

В той же час, суд першої інстанції у порушення ст.ст. 212-214 ЦПК України, та наведених Верховним Судом України роз'яснень, не встановив обсягу спільного майна подружжя, наявність чи припинення спільного ведення господарства, не встановив джерело і час його придбання.

Виходячи з аналізу ст.ст. 57, 60 СК України, майно може належати дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності або на праві особистої приватної власності дружини, чоловіка, в залежності від часу та джерела набуття права власності.

Водночас, суд не встановив джерела придбання належного ОСОБА_3 майна, включивши його до спільного майна подружжя. Крім того, судом не було з'ясовано наявності належного позивачці майна, яке підлягає включенню до спільного майна подружжя.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 поділ майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст.71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречух О.Я. 10.10.2011 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2018/6-171/11/05, виданого 31.08.2011 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «МЕГАБАНК» заборгованості в розмірі 29961162,22 гривень, здійснюється процедура виконавчого провадження.

Між апелянтом та ОСОБА_3 14 березня 2007 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 1032, відповідно до якого ОСОБА_3 передав в іпотеку нежитлове приміщення літнього кафе «А-1», загальною площею 66,7 кв.м., приблокованого критим переходом до кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

В той же час, суд першої інстанції, виділивши ОСОБА_2 індивідуальний житловий будинок, загальною площею 496,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування даного житлового будинку, загальною площею 0,0937га, а ОСОБА_3 - автомобіль SUBARU, модель OUTBACK, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, нежитлове приміщення - збірно-розбірну металеву конструкцію (павільйон), що розташований в торговому центрі «Ярмарок» по АДРЕСА_3; нежитлове приміщення літнього кафе «А-1», загальною площею 66,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, не встановив загальної вартості майна подружжя чим безпідставно відступив від засади рівності часток подружжя та порушив права відповідача, а також ПАТ «МЕГАБАНК», як стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2018/6-171/11/05, виданого 31.08.2011 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «МЕГАБАНК» заборгованості.

Розгляд цивільних справ здійснюється не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім цього, згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. При цьому, як передбачено в ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Захист прав у порядку цивільного судочинства - це передбачені законом способи охорони цивільних, житлових, земельних, сімейних чи трудових прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Водночас, позивачкою не доведено наявності спірних відносин між нею та відповідачем, вчинення нею дій щодо відчуження спільно нажитого майна та як наслідок необхідності поділу майна подружжя саме в судовому порядку.

На підставі п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин.

Так як висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, то таке рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» - задовольнити, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 травня 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Каблак П.І.

Судді: Крайник Н.П.

Курій Н.М.