Вирок № 34432891, 30.10.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6312/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого судді - Рогозіна С.В.,

при секретарі - Кулик Т.М., Тимощук С.С., Ющук О.С.,

з участю прокурора - Купрун Є.П.

потерпілого - ОСОБА_1, представника потерпілого адвоката ОСОБА_2

захисника обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізяслав Хмельницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, несудимого, проживаючого в АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, 30 січня 2013 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, знаходячись біля зупинки громадського транспорту «Покровський собор» по вул. Київській, 2 а, в м. Рівне спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді: одного проникаючого ножового поранення черевної порожнини з локалізацією колото-різаної рани в ділянці правового підребер'я з пошкодженням правої долі печінки, ускладнене внутрішньочеревною кровотечею середнього ступеня важкості, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 180/Е-341 від 15 березня 2013 року відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, яке небезпечне для життя.

Своїми умисними діями, що виразились в нанесенні ОСОБА_1 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_4 вчинив злочин передбачений частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (умисне тяжке тілесне ушкодження).

На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.

Обвинувачений ОСОБА_4, після роз'яснення суті обвинувачення, свою вину визнав частково по епізоду нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, цивільні позови визнав частково в частині стягнення матеріальної шкоди, пов'язаної в витратами на лікування. Пояснив, що 30.01.2013 року, близько 15 години він прийшов до свого майбутнього свата, якого звати ОСОБА_5, який проживає у гуртожитку, що знаходиться по вул. Кн. Ольги в м. Рівному, щоб переговорити про майбутні заручини його дочки з сином ОСОБА_5 При собі в нього був поліетиленовий пакет в якому знаходивсь ніж з дерев'яним корпусом та пляшка горілки ємністю 0.25 л. Після того, як вони випили горілку, вирішили піти до нього в гості, щоб привітати його дружину з днем народження. Перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту, що знаходиться навпроти собору «Покровський» по вул. Соборній в м. Рівне, ОСОБА_5 повідомив, що у нього закінчились гроші і підійшов до банкомату, а він залишився його чекати за декілька метрів від нього. Поряд стояв незнайомий йому чоловік, який без будь-якої причини став непристойними словами ображати його дочку.

Оскільки дочка народилась в той час коли він перебував у зрілому віці і була єдиною дитиною в сім'ї, він її дуже любить, тому на нього напав приступ гніву, він дістав з пакета ножа і наніс невідомому чоловіку один удар в ділянку живота. Під час нанесення удару він перебував у збудженому стані і не усвідомлював, що робить. Коли зрозумів, що накоїв поклав ніж у пакет та пішов додому. Під час нанесення удару поряд був тільки ОСОБА_5, інших людей він не бачив.

Дома розповів все дружині та сказав, що пережив стрес. На другий день, з ранку, зібрався іти в міліцію і все розповісти, але в під'їзді зустрів працівників міліції, які направлялись до нього.

Свою вину щодо вчинення хуліганських дій не визнає, так як вважає що його дії не посягали на суспільні відносини, що забезпечують нормальні умови життя людей.

Доказами винуватості обвинуваченого у вчиненому злочині є показання потерпілого, свідків, висновки експертиз та інші докази досліджені судом під час судового розгляду.

Суд оцінюючи покази обвинувачено вважає їх правдивими стосовно часу, місця та обставин вчинення злочину. Суд критично відноситься до показів обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він при нанесенні удару потерпілому не усвідомлював свої дії, оскільки дані покази спростовуються показами потерпілого, свідків та іншими матеріалами справи.

Доказом того, що обвинувачений наніс тяжке тілесне ушкодження умисно є показання потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_1 дав показання, що 30.01.2013 року близько 18 год. на вул. Соборній в м. Рівне, неподалік банкомату ПАТ «УкрСиббанку», в нього була призначена зустріч з чоловіком у якого через мережу Інтернет замовив одяг. Чекаючи на вказану особу звернув увагу на двох невідомих йому чоловіків, які на його думку були в стані алкогольного сп'яніння, оскільки похитувались. Вказані особи підійшли до банкомату, який був за його спиною. Чи розмовляли дані особи між собою не чув, оскільки слухав музику через навушники. Через 2-3 хв. зі спини справа підійшов чоловік старшого віку та наніс йому один проникаючий удар в ділянку печінки при цьому поранив праву руку, яку він тримав в кишені куртки. Відчуваючи сильний біль в правій руці та животі він підійшов до людей, які знаходились на зупинці, щоб попросити про допомогу. Після чого він сперся на коліно намагаючись зупинити кровотечу рукавицями, які дала йому невідома жінка. Момент удару він не бачив, очевидців події не було, оскільки була темна пора доби і біля банкомату людей не було. Люди стояли неподалік на зупинці тролейбусів. З ОСОБА_4 він не спілкувався і його не ображав.

Аналогічні показання потерпілий дав під час проведення слідчого експерименту проведеного 27 березня 2013 року(а.с. 78-85), що вказує на логічність та послідовність показань потерпілого.

Крім того, суд вважає, що проведеним слідчим експериментом спростовуються покази обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не усвідомлював своїх дій, оскільки під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_4 особисто розповів про всі обставини злочину.

Доказом того, що обвинувачений вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння є показання свідка ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що 30.01.2013 року, близько 18 години, після того як вони з ОСОБА_4, в нього вдома, розпили принесену ним пляшку горілки ємністю 0,25 літра та обговорили питання майбутнього сватання дітей, пішли до банкомату, що знаходиться біля зупинки «Покровський собор», щоб зняти кошти. ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вони вживали алкоголь. Коли він знімав кошти то почув крик, обернувшись ОСОБА_4 поряд не побачив. Була темна пора доби, місце вчинення злочину знаходилось на відстані 20 метрів від людей і п'ять метрів від банкомату. Він чув спір, але про що він був не чув, під час спору вживалось слово «сука» або «проститутка» ці слова говорив потерпілий, як зреагував на них ОСОБА_4 він не бачив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що 30.01.2013 року близько 18 години, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Покровський собор» почула крики, коли повернулась, то побачила чоловіка біля банкомату з якимось предметом в руці та помітила, що від нього відійшов, тримаючись за бік інший чоловік, який ішов до клумби. Підійшовши до невідомого чоловіка, помітила на його руках кров, після чого відразу викликала швидку. Інший чоловік пішов в бік автовокзалу, не реагуючи на зауваження.

З дослідженого в судовому засіданні висновку судово-медичної експертизи № 180/Е-341 від 15.03.2013 року (а.с. 88-89) вбачається, що у потерпілого ОСОБА_1 відмічені тілесні ушкодження - одне проникаюче ножове поранення черевної порожнини з локалізацією колото-різаної рани в ділянці правого підребер'я з пошкодженням правої долі печінки, ускладнене внутрішньочеревною кровотечею середнього ступеня тяжкості, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя та різана рана внутрішньої поверхні правого передпліччя, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я,

За таких обставин показання обвинуваченого та потерпілого про кількість та механізм нанесення тілесних ушкоджень, відповідають фактичним обставинам справи.

Доказом того, що саме обвинувачений вчинив інкримінований злочин є висновок судової медико-імунологічної експертизи № 54 від 25.02.2013 року (а.с. 97-99). Відповідно до висновку експертизи на ножі вилученому у обвинуваченого виявлено кров людини походження якої від потерпілого не виключається.

Доказом того, що місцем вчинення злочину є прилегла територія біля зупинки міського транспорту по вулиці Київській 2а в місті Рівному, є протокол огляду місця події від 30.01.2013 року (а.с. 100-103). Згідно протоколу під час огляду місця події виявлено і вилучено - два недопалки від цигарок, марлевий тампон просочений речовиною бурого кольору, два сліди взуття.

Згідно висновку експертизи зброї від 22.03.2013 року № 186 (а.с. 86-87), ніж вилучений 31.01.2013 року у обвинуваченого, під час огляду місця події АДРЕСА_1, відноситься до категорії ножів для рибальства господарсько-побутового призначення, що не є холодною зброєю.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи речових доказів № 59-мк (а.с. 90-94) вказаним вище клинком ножа могли бути заподіяні тілесні ушкодження потерпілому.

Під час проведення цієї експертизи було з'ясовано, що в медичних документах на прізвище ОСОБА_1 вказано на наявність у нього: проникаючого ножового (колото-різаного) поранення черевної порожнини з пошкодженням правої долі печінки з вхідною раною на передній черевній стінці в ділянці правого підребер'я по середньо-аксилярній лінії; - різаної рани внутрішньої поверхні правого передпліччя.

На тканині дублянки гр-на ОСОБА_1 були виявлені три колото-різаних пошкодження, розташованих: одне у середній третині правої полиці та два у середній третині передньої поверхні правого рукава.

На тканині джемпера гр-на ОСОБА_1 були виявлені чотири колото-різаних пошкодження, розташованих: два у середній третині переда справа, одне у середній третині передньої поверхні правого рукава, одне у середній третині задньої поверхні правого рукава.

На тканині теніски гр-на ОСОБА_1 було виявлене одне колото-різане пошкодження, розташоване у середній третині переда справа.

Дані колото-різані пошкодження на тілі та предметах одягу потерпілого ОСОБА_1 співпадають по характеру та ділянках розташування, виникли внаслідок не менш двох травматичних дій колюче-ріжучим травмуючим знаряддям на зразок клинка ножа (кінжала) та могли бути заподіяні внаслідок травматичної дії клинком кінжала представленого на експертизу, а рівно і від дії іншого колюче-ріжучого травмуючого знаряддя з, подібними конструктивними характеристиками клинка.

Суд оцінює дані висновки експертиз, як належні та допустимі докази у кримінальній справі, оскільки висновки є повними і чітко сформульованими і оцінюються судом в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

При призначенні покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше не був судимий, хворіє на ішемічну хворобу серця, післяінфарктний кардіосклероз, позитивно характеризується за місцем проживання, є особою похилого віку.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

На підставі викладеного, враховуючи обставини та тяжкість вчиненого злочину, особу винного, стан його здоров'я та похилий вік, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства, тому йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, але із застосуванням правил ст. 75 КК України, - звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмету спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень при наступних обставинах:

ОСОБА_4, 30 січня 2013 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Покровський собор» по вул. Київській, 2а, в м. Рівне, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи явну неповагу до суспільства, що виразилось в прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з особливою зухвалістю, в громадському місці, в присутності сторонніх осіб підійшов до ОСОБА_1, якому наніс одне проникаюче ножове поранення черевної порожнини предметом заздалегідь пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень, а саме - ножем для рибальства господарсько-побутового призначення.

Аналізуючи докази обвинувачення зібрані на досудовому слідстві, стосовно підтвердження обвинувачення ОСОБА_4, у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмету спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, суд заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, свідків дослідивши та перевіривши в судовому засіданні всі докази зібрані по справі приходить до наступного висновку.

Під час судового слідства встановлено, що ОСОБА_4 не мав умислу та мотиву для вчинення хуліганських дій. Підставами так вважати є наступне:

З об'єктивної сторони хуліганство характеризується прямим умислом і мотивами явної неповаги до суспільства. Винний має усвідомлювати, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що він перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту, що знаходиться навпроти собору «Покровський» по вул. Соборній в м. Рівне помітив незнайомого йому чоловіка, який без будь-якої причини став непристойними словами ображати його дочку. На нього напав приступ гніву, він дістав з пакета ножа і наніс невідомому чоловіку один удар в ділянку живота. Під час нанесення удару він перебував у збудженому стані і не усвідомлював, що робить. Коли зрозумів, що накоїв поклав ніж у пакет та пішов додому. Дома розповів все дружині та сказав, що пережив стрес.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що в момент вчинення злочину була темна пора доби, місце вчинення злочину знаходилось на відстані 20 метрів від людей і п'ять метрів від банкомату. Він чув спір, але про що не чув, під час спору вживались нецензурні слова, ці слова говорив потерпілий.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що ОСОБА_4 є, відповідно, їх батьком та чоловіком. 30.01.2013 року він повернувся додому в стресовому стані та повідомив, що незнайомий йому чоловік ображав дочку нецензурними словами, він не стримався і вдарив його ножем. Запитував дочку чи не знає вона невисокого чоловіка, який називав її нецензурними словами.

Покази ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджують покази обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що в нього не було умислу на вчинення хуліганських дій, а нанесений ним удар ножем потерпілому ОСОБА_1 був відповіддю на образи його дочки.

За таких обставин суд вважає, що в діях ОСОБА_4 відсутня суб'єктивна сторона злочину передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій.

Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

З вище викладеного слідує, що під час розгляду в суді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України було спростовано докази обвинувачення стосовно того, що ОСОБА_4 діяв грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Тому суд вважає, що він підлягає виправданню по пред'явленому обвинуваченню у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України за відсутністю в його діях складу даного злочину.

Розглядаючи цивільний позов потерпілого, суд приходить до наступного переконання.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, які останній переніс під час нанесення тілесних ушкоджень та у зв'язку із лікуванням тілесних ушкоджень, суд вважає, що розмір шкоди, заявлений позивачем у сумі 50000 гривень є обґрунтований частково і підлягає задоволенню частково.

Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у його житті та інші обставини, виходячи із засад розумності та справедливості, суд визначає розмір відшкодування, що належить до стягнення на користь позивача ОСОБА_1 в сумі 30000 гривень.

Позовна вимога потерпілого про стягнення з обвинуваченого 15558,37 гривні майнової шкоди, завданої витратами на лікування та втраченого заробітку, підлягає задоволенню частково в сумі 2372,78 гривень, тому що подані як докази: медична картка стаціонарного хворого не містять всіх тих призначень, зазначених у чеках про оплату медикаментів, а самі чеки не містять відомостей про особу, яка їх придбавала, крім квитанції до прибуткового касового ордеру № 11 від 27 березня 2013 року на суму 2372,78 гривень виданого ФОП ОСОБА_9 для ОСОБА_10

Час перебування потерпілого ОСОБА_1 на лікуванні після вчинення злочину був оплачений на підставі листка непрацездатності серії АГА № 164206 та серії АГА № 090128.

Цивільний позов прокурора в інтересах фінансового управління Рівненської обласної державної адміністрації - Рівненської обласної клінічної лікарні про стягнення з ОСОБА_4 2449,44 гривень витрат на лікування потерпілого, відповідно до статей 1206, 1166 ЦК України підлягає задоволенню, тому що розмір, завданої шкоди підтверджено розрахунками. Цей розрахунок, відповідно до статті 63 ЦПК України, суд визнає письмовим доказом.

По справі проведено ряд експертиз за ухвалою слідчого. Ці судові витрати, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про судову експертизу» не підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити попередній - домашній арешт.

Керуючись статтями 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненому злочині, кваліфікованому за частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України і призначити покарання - позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_4 у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 4 ст. 296 КК України визнати невинуватим і виправдати у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

До вступу вироку в силу закону запобіжний захід залишити попередній домашній арешт.

Цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 майнової, моральної шкоди завданих злочином - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 30000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди та 2372,78 (дві тисячі триста сімдесят дві) гривні 78 копійок майнової шкоди, завданої злочином. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Цивільний позов прокурора в інтересах фінансового управління Рівненської обласної державної адміністрації - Рівненської обласної клінічної лікарні про стягнення з ОСОБА_4 2449,44 гривень витрат на лікування потерпілого - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Рівненської обласної державної адміністрації - Рівненської обласної клінічної лікарні розрахунковий рахунок 35416014001303 ГУДКСУ в Рівненській області, МФО833017 код ЗКПО 02000010 - 2449,44 (дві тисячі чотириста сорок дев'ять) гривень 44 копійки.

Речовий доказ - ніж - знищити, речі, які належать потерпілому - повернути потерпілому.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Рогозін С.В.