Рішення № 34429889, 17.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2013 р. Справа № 914/3221/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1", м. Львів

про стягнення 97 362,65 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Шевчик О.І. - юрист відділу претензійно - позовної роботи ПАТ "Львівгаз" (довіреність № 06-1333 від 01.03.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Львівгаз" до Відкритого акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 90 074,74 грн., інфляційних втрат в сумі 45,08 грн., пені в сумі 5 897,25 грн. та 3 % річних в сумі 1 345,58 грн.

Ухвалою суду від 23.08.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.09.2013р. Ухвалою суду від 11.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 25.09.2013р. з підстав, наведених в ухвалі. У судовому засіданні 25.09.2013р. було оголошено перерву до 17.10.2013р. для надання відповідачу можливості надати докази в підтвердження важкого фінансового становища. Про оголошення перерви сторони були повідомлені під розписку у судовому засіданні.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, викладених ним у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, подав клопотання за вих. №327/01 від 16.10.2013р. (вх.№43180 від 17.10.2013р.) про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неможливістю явки представника в судове засідання. У поданому клопотанні, відповідач стверджує, що всі витребувані судом документи будуть подані в наступному судовому засіданні.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду спору, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, зважаючи на наступне.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В судовому засіданні 25.09.2013р. було оголошено перерву до 17.10.2013р. для надання відповідачу можливості надати докази в підтвердження обставин, якими він обґрунтовує підставу для відстрочки виконання рішення.

Слід зазначити, що нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено вичерпного кола осіб, які можуть бути представниками в господарському процесі, а тому інтереси товариства мають право представляти як директор, так і засновник, головний бухгалтер та інші особи, як з числа працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з позивачем трудовими відносинами. При цьому, неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України).

Відповідачем не обґрунтовано неможливість явки в судове засідання іншого представника, крім Булика І.І. , з числа як своїх представників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, не вказано поважності причин які завадили подати докази в підтвердження обставин для відстрочки виконання рішення суду.

Слід зазначити, що відповідачу було надано достатньо часу (з 25.09.2013р по 17.10.2013р.) для реалізації свого права на захист, яким він не скористався, а його дії суд розцінює, як зловживання процесуальними правами, спрямоване на умисне затягування судового процесу, що порушує права позивача та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ст.77 ГПК України, є обов"язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

31.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (надалі - постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" (надалі - споживач, на виконання приписів Закону України "Про акціонерні товариства" змінено на Публічне акціонерне товариство "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1") укладено договір № Л 338 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого постачальник постачає природній газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (надалі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку №1 до договору.

Згідно п.2.6. договору послуги з постачання газу документально оформляються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу.

У відповідності до п. 2.7 договору постачальник до 02-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

За умовами п. 2.8 договору споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплені печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

За умовами п. 2.9 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

У відповідності до п.4.6 оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем до 25 числа місяця, що передує розрахунковому у розмірі 100% із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка № 2 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.5.1.2. договору постачальник зобов'язувався забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором.

В силу п. 5.2.1 постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений газ за цінами, визначеними в Розділі 4 договору.

Пункт 5.3.3 договору передбачає, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Відповідно до п.6.2.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, поставив відповідачу газ згідно актів приймання-передачі природного газу: від 31 грудня 2012р. на суму 45 215,02 грн.; від 31 січня 2013р. на суму 4 155,70 грн.; від 28 лютого 2013р. на суму 11 187,68 грн. від 31 березня 2013р. на суму 29 516,34 грн. У сукупності позивачем було поставлено природного газу на суму 90 074,74 грн., який відповідачем не оплачений.

Відтак, борг по оплаті за поставлений природний газ складає 90 074,74 грн.

Позивач керуючись умовами п.6.2.2. договору, у зв'язку із порушенням споживачем строків оплати, нарахував відповідачу пеню в сумі 5 897,25 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 45,08 грн. інфляційних втрат, 1345,58 грн. 3% річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 97 362,65 грн., з яких 90 074,74 грн. основний боргу, 5 897,25 грн. пені, 1 345,58 грн. 3% річних та 45,08 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом позову є заборгованість, яка виникла на підставі укладеного між сторонами договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № Л338 від 31.12.2012р. Даний договір за правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується:

актом приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2012р., яким було поставлено 9,604 тис. м. куб. газу на суму 45 215,02 грн.;

актом приймання-передачі природного газу від 31 січня 2013р., яким було поставлено 0,877 тис. м. куб. газу на суму 4 155,70 грн.;

актом приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2013р., яким було поставлено 2,361 тис. м. куб. газу на суму 11 187,68 грн.;

актом приймання-передачі природного газу від 31 березня 2013р., яким було поставлено 6,229 тис. м. куб. газу на суму 29 516,34 грн.

У сукупності позивачем було поставлено природний газ на суму 90 074,74 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення п. 4.6 договору, відповідач поставлений природній газ не оплатив у порядку, обсязі, на умовах та у строк, передбачений договором.

Відповідач прийняв поставлений позивачем природній газ на загальну суму 90 074,74 грн., яка ним не оплачена. Відтак, борг по оплаті за поставлений природний газ складає 90 074,74 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 90 074,74 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок суд встановив, що при його нарахуванні позивач завищив суму 3% річних. Згідно проведеного судом розрахунку до стягнення підлягає 1 345,55 грн. 3 % річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку підставності до задоволення позову про стягнення з відповідача нарахованих позивачем за період з 06.01.2013р інфляційних втрат в сумі 45,08 грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони погодили у п.6.2.2. договору, що уразі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач завищив її суму. Згідно проведеного судом розрахунку з відповідача підлягає до стягнення пеня в сумі 5 897,21 грн.

З'ясуванням документальних доказів у справі суд встановив, що відповідач на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві, доказів сплати спірної суми заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, наявність заборгованості в сумі 90 074,74 грн. визнав, виникнення боргу пояснив важким фінансовим становищем.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення частково.

Із п.1.1. нової редакції Статута поданої представником відповідача вбачається, що назву юридичної особи з Відкритого акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" 23.05.2013р. змінено на Публічне акціонерне товариство "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1".

Зміна назви відповідача з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство здійснювалась на виконання приписів Закону України "Про акціонерні товариства". Згідно ч. 4 ст.3 вищезазначеного закону повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство).

З огляду на вказане слід змінити назву відповідача з Відкритого акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" на Публічне акціонерне товариство "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1".

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням № 9144 від 19.08.2013р. - 1 947,25 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно задоволеній сумі. Оскільки пропорція не впливає на суму судового збору, відтак, до стягнення підлягає судовий збір в сумі 1 947,25 грн.

Керуючись ст.ст.4-5 Закону України "Про акціонерні товариства", ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 229, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Змінити назву відповідача з Відкритого акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" на Публічне акціонерне товариство "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1".

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" (79040, Львівська область, м. Львів, Залізничний район, вул. Конюшинна, буд.14; р/р 260090129828 в ЦФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365 код ЄДРПОУ 03335511) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (79039, м.Львів, вул.Золота, 42; р/р 26001250684002 в ПАТ "КБ "Надра", м. Київ, МФО 380764, код ЄДРПОУ 03349039) 90 074,74 грн. основного боргу, 1 345,55 грн. 3% річних, 45,08 грн. інфляційних втрат, 5 897,21 грн. пені та 1 947,25 грн. судового збору.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позову відмовити.

6. Рішення вступає в законну силу відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 22.10.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.