Ухвала суду № 34429860, 28.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 жовтня 2013 року Справа № 5009/3430/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Мирошниченка С.В.,

суддів: Панової І.Ю.,

Плюшка І.А.,

Селіваненка В.П.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний

комбінат"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 25.04.2013

у справі №5009/3430/12

за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах

держави в особі Запорізької міської ради

до публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний

комбінат"

про стягнення заборгованості у розмірі 2107877,31 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Запорізький міжрайонний екологічний прокурор звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах територіальної громади Запоріжжя в особі Запорізької міської ради до публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку в сумі 2107877,31 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.11.2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2013, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2013 у справі №5009/3430/12 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Публічне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.04.2013 у справі №5009/3430/12, в якій заявник просить зазначену постанову скасувати та залишити без змін рішення та постанову судів попередніх інстанцій, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статті 58 Конституції України, статей 13, 15, 21, 24, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 13, 18, 24 Закону України "Про плату за землю", статей 526, 632 Цивільного кодексу України та статей 1, 286 Податкового кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 14.06.2010 у справі №П-12/118-6/100, від 02.03.2011 у справі №14/277, від 21.02.2012 у справі №13/14/5022-632/2011, від 27.12.2011 у справі №1/63/2011, від 16.04.2013 у справі №5002-22/3603-2012, від 13.03.2012 у справі №5023/7468/11, від 04.11.2010 у справі №8/1/10, від 26.07.2011 у справі №30/17-39-2011, від 04.11.2010 у справі №41/81пд, від 19.03.2013 у справі №5002-26/4970-2011, від 14.05.2013 у справі №5011-73/10558-2012 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2012 у справі №5011-73/10558-2012.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.09.2013 Публічному акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" надано строк до 08.11.2013 для усунення недоліків заяви, вимоги якої заявником виконані.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України визнає наявними підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 25.04.2013 у справі №5009/3430/12, предметом позову є вимога про стягнення заборгованості з орендної плати; позов подано у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі, на підставі якої збільшено розмір орендної плати за земельну ділянку, однак відповідач сплачує орендну плату за ставками, що визначені умовами договорів оренди, у зв'язку з чим утворилася спірна сума заборгованості. Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що змін до договорів оренди щодо розміру орендної плати у встановленому законодавством порядку не внесено. Однак, незважаючи на це, суд касаційної інстанції визнав наявними підстави для задоволення позову щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, виходячи з того, що невнесення сторонами договору оренди змін до його умов у частині розміру орендної плати не звільняє сторін договору від обов'язку вносити орендну плату в розмірі, встановленому законодавством, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Однак, приймаючи постанови від 27.12.2011 у справі №1/63/2011 та від 16.04.2013 у справі №5002-22/3603-2012, за подібних предмета позову та встановлених судами обставин справи (стягнення заборгованості з орендної плати у зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки землі), суд касаційної інстанції дійшов протилежного правого висновку, а саме: оскільки зміни до договорів оренди щодо розміру нормативної грошової оцінки землі та розміру орендної плати не вносилися, у орендаря відсутній обов'язок сплачувати оренду плату у більшому розмірі.

Таким чином, зі змісту наведених постанов вбачаються ознаки неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Разом з тим, зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 25.04.2013 у справі №5009/3430/12, про перегляд якої просить заявник, та постанов Вищого господарського суду України від 21.02.2012 у справі №13/14/5022-632/2011 та від 19.03.2013 у справі

№5002-26/4970-2011, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що не підтверджує доводів заявника про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2012 у справі №5023/7468/11, від 04.11.2010 у справі №8/1/10, від 26.07.2011 у справі №30/17-39-2011, від 04.11.2010 у справі №41/81пд та від 14.05.2013 у справі №5011-73/10558-2012, на які посилається заявник, також не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на відмінність предметів позовів у названих справах у порівнянні зі справою №5009/3430/12, в якій подано заяву про перегляд постанови, що виключає подібність правовідносин у цих справах в розумінні статті 11116 ГПК України. Так, у справі №5009/3430/12 позов подано про стягнення орендної плати; водночас предметом позову у справі №5023/7468/11 є визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди землі та стягнення втраченої вигоди; у справі №8/1/10 - стягнення збитків, пов'язаних з невиконанням рішення міської ради і несплатою орендної плати за землю; у справах №30/17-39-2011 та №41/81пд - зобов'язання внести зміни до договору оренди земельної ділянки; у справі №5011-73/10558-2012, з урахуванням встановлених статтею 1117 ГПК України меж перегляду справ у суді касаційної інстанції, позов розглядався лише в частині розірвання договору оренди землі та додаткових угод до нього.

До кола судових рішень, на які може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, належать виключно судові рішення судів касаційної інстанції, тому є безпідставним посилання заявника на рішення місцевого господарського суду (рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2012 у справі №5011-73/10558-2012) як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Крім того, постанови Вищого господарського суду України від 02.03.2011 у справі №14/277 та від 14.06.2010 у справі №П-12/118-6/100 у даному випадку не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки у постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 вже було здійснено оцінку даних постанов на предмет різного застосування норм матеріального права у порівнянні з постановою від 25.04.2013 у справі №5009/3430/12 при розгляді заяви публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" у даній справі.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Допустити справу №5009/3430/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Мирошниченко Судді: І.Панова І.Плюшко В.Селіваненко С.Шевчук