Постанова № 34429847, 24.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 927/366/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивачаПронін О.А., дов. від 04.12.12відповідачаКоростенський В.В., дов. від 30.04.13прокуратуриІвченко О.А., посв. №000643 від 02.08.12розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.08.13 у справі№927/366/13 господарського суду Чернігівської областіза позовомЗаступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Аграрного фондудоЗакритого акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля" простягнення 940 763,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом інтересах держави в особі Аграрного фонду до Закритого акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля" про стягнення 382326,10 грн. авансу, 306485,22 грн. та 107269,83 грн. штрафу, 136385,92 грн. пені та 8295,95 грн. - 3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за форвардним біржовим контрактом та обґрунтовано приписами статей 193, 218 Господарського кодексу України, статей 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.05.13 (суддя Федоренко Ю.В.) у справі №927/366/13 припинено провадження у справі в частині стягнення 382326,10 грн. попередньої оплати. Позов задоволено частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля" на користь Аграрного фонду 53634,92 грн. штрафу та 68192,96 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що після подання позовної заяви, сума попередньої оплати була сплачена відповідачем, відтак, провадження у справі у відповідній частині підлягає припиненню. При цьому судом зазначено, що 3% річних стягненню не підлягають, оскільки у даному випадку має місце порушення не грошового зобов'язання. Також ураховано, що за одне і те саме порушення позивач двічі нарахував штраф, що суперечить положенням статті 61 Конституції України. Крім того, розмір санкцій, заявлений до стягнення, є надмірно великим та підлягає зменшенню відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.13 (судді: Лобань О.І. - головуючий, Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.) рішення господарського суду Чернігівської області від 28.05.13 у справі №927/366/13 скасовано частково в частині стягнення 53634,92 грн. штрафу та 68192,96 грн. пені. В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля" на користь Аграрного фонду 26817,45 грн. штрафу та 34096,48 грн. пені. В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення мотивована тим, що розмір пені та штрафу, який було стягнуто за рішенням, підлягає зменшенню на 50%, враховуючи ступінь вини відповідача, а також його майновий стан.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині відмови у стягненні штрафу, в частині зменшення розміру штрафних санкцій скасувати, в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині судові рішення залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм права, зокрема, статей 231, 233 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 551, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що сторонами договору було погоджено застосування до порушника двох самостійних видів штрафу, вказані положення договору недійсними не визнавались. Крім того, судами не встановлено належним чином винятковості обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін та прокуратури, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.04.2012 між сторонами у справі укладено форвардний біржовий контракт № 91Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна, за умовами якого продавець (відповідач) передає покупцю (позивачу) у власність товар: жито 2 класу, що відповідає ДСТУ 4522-2006 (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Кількість тон: 1400,000. Місяць поставки: в термін до 01.11.2012 року. Базис поставки: EXW філія ПАТ "ДПЗКУ" "Менське ХПП". Ціна за одиницю товару (тону) на базисі поставки: 1643,00 грн. Вартість товару всього: 2300200,00 грн. в т.ч. ПДВ 383366,67 грн. Пунктом 5.1 контракту погоджено, що покупець упродовж 3 робочих днів з моменту укладання контракту на торгах аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50 % від суми контракту. Відповідно до пункту 5.3 контракту остаточний розрахунок здійснюється впродовж 3 робочих днів після поставки товару відповідно до контракту, надання документів, передбачених пунктом 3.3 та виконання пункту 4.1 контракту. Відповідно до пункту 7.2 контракту за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 % вартості недопоставленого товару. Пунктом 7.5 контракту узгоджено, що у разі виконання покупцем пункту 5.1 та невиконання продавцем п. 2.1 контакту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості.

Судом установлено, що позивач сплатив відповідачу 1150100,00 грн. попередньої оплати за жито по форвардному біржовому контракту № 91Ф від 04.04.2012 платіжним дорученням №636 від 07.05.2012. Також установлено, що 26.10.2012 сторонами підписано акт передавання-приймання зерна згідно форвардного біржового контракту № 91ф, у кількості 467,300 т. на загальну суму 767773,90 грн. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Аграрного фонду про стягнення з Закритого акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля" 382326,10 грн. авансу, 306485,22 грн. та 107269,83 грн. штрафу, 136385,92 грн. пені та 8295,95 грн. - 3% річних. Враховуючи, що сума авансу була сплачена відповідачем у повному обсязі, провадження у справі в цій частині припинено, судові рішення в частині припинення провадження у справі не оскаржуються.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 306485,22 грн. штрафу, судом встановлено, що сторони двічі передбачили штраф за одне й те саме правопорушення, однак, відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. При цьому, як зазначено судом, за приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до статті 216 цього Кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько -правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 219 Кодексу передбачено право суду зменшувати розмір відповідальності, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання. За приписами статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дані норми кореспондують з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі аналізу судом усіх матеріалів справи. Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо, при цьому, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру штрафу таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як убачається зі змісту постанови у справі, апеляційний господарський суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх матеріалів справи, установив наявність обставини, за яких визнав можливим зменшити розмір санкцій. При цьому, судом апеляційної інстанції було враховано та надано належну оцінку ступеню виконання відповідачем зобов'язання; несвоєчасній оплаті позивачем авансу за контрактом; відсутність завдання збитків.

Крім того, за приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом встановлено, що вимога про стягнення 8295,95 грн. 3% річних задоволенню не підлягає. Постанова суду в цій частині заявником не оскаржується.

Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог визнається обґрунтованим. Довід скаржника про безпідставне зменшення неустойки, як і застосування апеляційним господарським судом приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для скасування переглянутої постанови у справі, оскільки юридичний аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.13 у справі №927/366/13 господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова