Ухвала суду № 34428569, 23.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/19/13-а

23.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Дерябкіна Вікторія Любомирівна, довіреність № 617/9/10.1-04 від 23.09.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М. ) від 12.09.13 у справі № 827/19/13-а

за позовом Приватного підприємства "Морепром" (вул. Портова, буд.17,Севастополь,99009)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.09.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Морепром" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000770220 від 03.12.2012 року, згідно якого Приватному підприємству "Морепром" збільшена сума грошових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість на суму114 205,34 грн. (у тому числі сума ПДВ з основного платежу 95 197,50 грн. і сума фінансових санкцій 19 007,84 грн.).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.09.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду справи була здійснена заміна відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі.

В судовому засіданні 23.10.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник позивача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правових взаємовідносин з БВП "Строитель плюс" за період жовтень-грудень 2010р., лютий 2011р., січень 2012р., та КП "Альянс" за період червень-жовтень 2010р., квітень-грудень 2011р.

За результатами перевірки складений акт від 16.11.2012 року № 2442\10\22-0103\24693410\51, яким виявлені порушення позивачем:

- п.3 ст.5 та п.1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.2013 року № 436-ІV; п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями);

- ст. 626, ч.1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч.2 ст. 679, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків,

- ч.1 та ч.5 ст. 203, ч.1 та с.2 ст. 215, ст. 216, 228 Цивільного кодексу України по правочинах ПП "Морепром" з контрагентами-постачальниками КП "Альянс" та БВП "Строитель плюс" є такими, що не спричиняють реальних наслідків, отже є безтоварними.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визнання п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168\97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями по взаємовідносинам ПП "Морепром" з постачальниками КП "Альянс" та БВП "Строитель плюс", в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 95 197,50 грн.

Висновок контролюючого органу щодо безпідставного заниження ПДВ в розмірі 95 197 грн. ПП "Морепром" зроблено з підстав того, що повноважною особою відповідача, яка проводила перевірку, встановлено що у періоді жовтень-грудень 2010р., лютий 2011р., січень 2012р., була відсутня реальність постачань товарів (послуг) від БВП "Строитель плюс" до ПП "Морепром", в періоді червень-жовтень 2010р., квітень-грудень 2011р. - від КП "Альянс" до ПП "Морепром", послуги(товар) по вказаних правочинах не були передані покупцям, тобто були здійснені правочини, які не були направлені на реальне настання наслідків, у зв'язку з чим ці операції визнано нікчемними. Звіркою КП "Альянс" встановлено факти формування податкового кредиту від постачальників з ознаками "фіктивності", реальність проведення господарських операцій по яким спростовано актами зустрічних звірок, а також той факт, що податкова вигода за придбані товари, роботи, послуги у контрагентів-постачальників фактично не була використана у власній господарській діяльності КП "Альянс", а була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів". Тому податковий кредит ПП "Морепром" в сумі 95197,50 грн. сформовано на підставі нікчемних правочинів з КП "Альянс" та БВП "Строитель плюс", у т.ч. за червень 2010р. в сумі 3750 грн., за вересень 2010р. в сумі 11 266 грн., за жовтень 2010р. в сумі 3190 грн., за листопад 2010р. в сумі 12500 грн., за грудень 2010р. в сумі 7375 грн., за лютий 2011р. в сумі 925,83 грн., за квітень 2011р. в сумі 1228 грн., за травень 2011р. в сумі 2598 грн., за червень 2011р. в сумі 13909 грн., за липень 2011р. в сумі 1228 грн., за серпень 2011р. в сумі 7110 грн., за вересень 2011р. в сумі 5275 грн., за жовтень 2011р. в сумі 11666,66 грн., за листопад 2011р. в сумі 666,67 грн., за грудень 2011р. в сумі 4666,67 грн., за січень 2012р. в сумі 1333,33 грн.

На підставі акту перевірки ДПС у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 16.11.2012 року № 2442\10\22-0103\24693410\51 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000770220 від 03.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП "Морепром" з податку на додану вартість в сумі 114 205,34 грн., в тому числі сума основного платежу 95 197,50 грн., та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 19 007,84 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ПП "Морепром" у якості покупця, замовника було укладено низку договорів з контрагентами КП "Альянс" та БВП "Строитель плюс", а саме:

З КП "Альянс" - Договір б\н від 01.06.2010 року, Договір № 1558 від 01.09.2010 року, Договір № 1756 від 01.10.2010 року, Договір № 533 від 01.04.2011 року , Договір № 666 від 01.05.2011 року, Договір № 835 від 01.06.2011 року, Договір № 1048 від 01.07.2011 року, Договір № 1047 від 01.08.2011 року, Договір № 1203 від 01.09.2011 року, Договір № 1392 від 01.10.2011 року,Договір № 431 від 01.11.2011 року, Договір № 596 від 01.12.2011 року,

З БВП "Строитель Плюс" - Договір № 1435 від 01.11.2010, Договір № 1565 від 01.12.2010 року, Договір № 370 від 01.02.2011 року, Договір № 57\24 від 09.01.2012 року.

На підтвердження фактичного виконання сторонами вищевказаних правочинів ПП "Морепром" надані до матеріалів справи наступні документи: рахунки-фактури, акти приймання - здачі виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документі (фіскальні чеки) про сплату ПП "Морепром" контрагентам за виконані роботи. Також були надані "Реєстри виданих та отриманих податкових накладних" ПП "Морепром".

З наданих документів вбачається, що загальна сума витрат ПП "Морепром" та податкового кредиту за період з 01.06.2010 року по 31.01.2012 року по взаємовідносинам з контрагентами БВП "Строитель Плюс" та КП "Альянс", складає: валові витрати - 475987,50 грн., податковий кредит - 95 197,50 грн., а всього 571 185,00 грн. Сума грошових коштів, яка сплачена ПП "Морепром" за період з 01.06.2010 року по 31.01.2012 року вищевказаним контрагентам, складає 571 185,00 грн.

Таким чином, відповідно до наданих документів, в ПП "Морепром" відбувалися фінансово-господарські операції, що призводили до змін в структурі активів підприємства.

Згідно з результатами дослідження, проведеного на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку були складені регістри бухгалтерського обліку та проведена сплата за отримані роботи та послуги. Таким чином, проведені ПП "Морепром" фінансово-господарські операції з вказаними контрагентами призвели до зміни у майновому та фінансовому стані ПП "Морепром".

Судом встановлено, що по справі було проведено судово - економічну експертизу, висновок якої долучений до матеріалів справи.

Згідно з висновком експертизи № 411 від 12.08.13, висновки акту ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя №2442\10\22-0103\24693410\51 від 16.11.2012 про відсутність у ПП "Морепром" права на формування податкового кредиту за період з 01.06.2010 року по 31.01.2012 року від фінансово-господарських операцій з постачальниками БВП "Строитель Плюс" та КП "Альянс" нормативно не підтверджуються.

Відповідно до п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який постачає товари, послуги на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів, робіт, послуг, складається під час виникнення податкових зобов'язань з ПДВ продавця і видається на вимогу покупця та є підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначається виходячи із договірної, контрактної вартості товарів, послуг, та складається із сум податків, нарахованих, сплачених платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість", протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів, робіт, послуг, дата виписки відповідного рахунку, товарного чека - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого, нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної, контрактної вартості товарів, послуг та складається із сум податків, нарахованих, сплачених платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, послуг, або дата отримання платником податку товарів, послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого, нарахованого у зв'язку з придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

У момент виникнення податкових зобов'язань продавця, відповідно до пунктів 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, складається податкова накладна, у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів, робіт, послуг.

Податкова накладна, відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є : транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами, касові чеки, які містять суму отриманих товарів, послуг, загальну суму нарахованого податку з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника. При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів, послуг не може перевищувати 200 гривень за день без урахування податку (п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України).

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та, або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом другим Податкового кодексу України (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України ).

Не включаються до складу витрат, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, необхідною умовою для віднесення витрат до складу витрат, які нараховуються для визначення об'єкта оподаткування та до складу податкового кредиту, сплачених у ціні товарів, послуг сум податку на додану вартість-є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарської діяльності.

Відповідно до листу Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок про непідтверженість висновків акту ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 2442\10\22-0103\24693410\51 від 16.11.2012 року щодо відсутності у ПП "Морепром" об'єктів, які підпадають під визначення п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було завищено податковий кредит всього на суму 95 197 грн.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені у не відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

Щодо висновків відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та КП "Альянс" та БВП "Строитель плюс", які обґрунтовуються тим, що звіркою КП "Альянс" та БВП "Строитель Плюс" встановлено факти формування податкового кредиту від постачальників з ознаками "фіктивності", реальність проведених господарських операцій по яким спростовано актами зустрічних звірок, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 16.11.2012 року № 2442\10\22-0103\24693410\51 про порушення платником податків Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від № 0000770220 від 03.12.2012 року.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.09.13 у справі № 827/19/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва