Постанова № 34428534, 09.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 143/778/13-а

Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Граб Л.С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 07 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області до відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області звернулося до Погребищенського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови старшого держвиконавця Комлєвої О.М. про накладення штрафу за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню № 325311170 від 16.05.2013 р. про накладення штрафу в сумі 680,00грн.

Погребищенський районний суд Вінницької області постановою від 07.06.2013 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зокрема зауважив, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області при виконанні виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-484/10 від 04.04.2012 року діяв у чіткій відповідності до вимог Закону України « Про виконавче провадження», та в межах наданих повноважень.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.05.2012 року до позивача надійшла постанова відповідача від 11.05.12р. про відкриття виконавчого провадження за №32531170.

22.04.2013 року та 16.05.2013 року до управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області надійшли вимоги державного виконавця, відповідно до яких позивачу запропоновано виконати добровільно постанову суду від 20.12.2010 року, а саме перерахувати та виплатити ОСОБА_3 пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за шість місяців до звернення до суду, з урахуванням проведених виплат та зобов'язано щомісячно виплачувати особі передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надбавку до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком.

В подальшому, на адресу апелянта надійшли рекомендовані листи, в яких повідомлялось про часткове виконання даного рішення суду, крім того позивачем було надано відповідачу докази щодо часткового виконання рішення суду, а саме, копію розпорядження про перерахунок пенсії № 116458 від 11.04.2012 року, копію протоколу нарахування пенсії № 116458 від 19.04.2012 року та листи від 17.05.2012 року (а.с.7) та від 26.04.2013 ( а.с.9-10) , в яких позивачем вказані причини неможливості виконання судового рішення в частині виплати коштів, а саме - у зв'язку відсутністю бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, та зазначено, що виплата буде здійснена у разі надходження на рахунки Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі коштів з Державного бюджету України.

16.05.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про накладення штрафу ВП №32531170, якою за невиконання рішення Погребищенського районного суду у встановлений державним виконавцем строк, до відповідача на підставі статей 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" застосовано штраф в розмірі 680 грн. 00 коп.

Вважаючи, постанову від 16.05.2013 року ВП №32531170 неправомірною, управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області оскаржило її в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про накладення штрафу від 16.05.2013 року ВП №32531170, суд першої інстанції виходи в того, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено правомірність винесення спірної постанови оскільки, на думку суду позивачем фактично здійснено усі можливі дії в межах наданих йому повноважень з метою виконання постанови Погребищенського районного суду, водночас невиконання зумовлене обставиною, яку суд вважає поважною та незалежною від волі позивача.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На органи Державної виконавчої служби покладено функції з примусового виконання рішень.

Примусове виконання судового рішення передбачає вчинення державним виконавцем ряду процесуальних та виконавчих дій, прийняття певних рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" ( тепер і далі по тексту - в редакції, чинній на час винесення постанови від 16.05.2013 року ВП №32531170) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В силу частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписи частин 1, 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначають, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

З системного аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" колегія суддів приходить до висновку, що особливістю виконання рішень суду у немайнових спорах є те, що виконати дії або утриматися від їх вчинення повинен особисто боржник. При цьому єдиним доказом виконання рішення суду, предметом якого є немайнові вимоги, може бути підтвердження боржником та/або стягувачем виконання рішення суду.

Відповідно до статті 89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Обов'язковість судових рішень безпосередньо закріплена в Конституції України та не потребує додаткового закріплення у судовому рішенні.

Так, у відповідності до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно статті 255 КАС України, постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, являється ознакою складу злочину передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України як невиконання судового рішення.

Приписами статті 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року, передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Статтею 46 зазначеної Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції з приводу того, що Пенсійний фонд є органом виконавчої влади, реалізація нормативних приписів та програм якого здійснюється шляхом фінансування виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного фонду України, а виплата штрафу призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки посилання на виключне використання коштів за призначенням не може бути підставою для запобігання відповідальності за невиконання обов'язкового до виконання на всій території України рішення суду.

Колегія суддів бере до уваги також те, що згідно роз'яснень пункту 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв на підставі, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, ним доведено правомірність винесення постанови від 16.05.2013 року ВП №32531170 про накладення штрафу на підставі статей 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", відтак підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 202 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити, а постанову суду - скасувати, ухваливши нову постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 07 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області до відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови, скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Граб Л.С.

Драчук Т. О.