Ухвала суду № 34427197, 01.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/13941/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,

представників сторін:

позивача : - не з'явився

відповідача: - Жаворонков С.М., дов. від 13.09.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Опт Торг"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 р. у справі № 2а/0470/13941/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Опт Торг"

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Радар"

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Опт Трог» (далі - ТОВ «Терра Опт Трог», Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська (далі - Лівобережна МДПІ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радар", в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0104672301 від 07.09.2012 р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 162 919 грн.;

- № 0104682301 від 07.09.2012 р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 930 335 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю первинної документації, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами та відсутністю доведених фактів нікчемності правочинів, вчинених позивачем. Реальність здійснених з ТОВ «Радар» господарських операцій підтверджується тим, що відповідно до даних ЄДР підприємство є діючим, а недостатність власних ресурсів контрагента не є доказом неспроможності виконання господарських операцій. Також позивач мотивує свої вимоги тим, що маркетингові дослідження, є послугою, і відповідно до вимог податкового законодавства, придбання або виготовлення товарів та послуг є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту при здійсненні даної операції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 р. у справі № 2а/0470/13941/12 (суддя Верба І. О.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що судом не встановлено фактичного виконання операцій, які б підлягали оподаткуванню. Складення акту здачі-прийняття робіт не свідчить, на думку суду, про їх фактичне виконання, вбачається відсутність визначення обсягу послуг, їх цін, відсутній зміст вказаних послуг. Висновок суду, обґрунтований тим, що відсутність об'єкту оподаткування, у тому числі за наявності податкової накладної, не надає особі право на включення відповідних сум до податкового кредиту

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "Терра Опт Торг" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 р. у справі №2а/0470/13941/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд неповно встановив обставини справи, не дослідивши Додаток 1 до договору, укладеного позивачем з ТОВ «Радар», в яких визначені зміст та обсяг послуг, їх ціна та умови виконання.

Скаржник, повторюючи вимоги позовної заяви, обґрунтовує їх наявністю повного пакету первинної документації, що відповідає вимогам чинного законодавства, є підтвердженням реальності здійсненої господарської діяльності та правомірності оподаткування даних операцій. В доповненнях до апеляційної скарги, ТОВ "Терра Опт Торг" посилається на недоведеність судом та відповідачем спеціальних мети та умислу суб'єкта господарювання на вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як на доказ реальності та правомірності вчинених правочинів.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення та заперечення по визначеним правовим позиціям щодо спірних питань в даній справі, позивачем додатково долучено додаткові первинні документи на обґрунтування викладеної в апеляційній скарзі позиції по суті спірних питань.

До судового засідання, призначеного на 01.10.13 р. не з'явився представник позивача.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, наданих по справі пояснень , нез'явлення в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду скарги.

Відповідно до матеріалів справи , слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Лівобережною МДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Терра Опт Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Радар» за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. (акт № 2948/22/36727957 від 03.08.2012 р., т.1, а. с.10-28), встановлене під час цієї перевірки порушення ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.п.201.4, 201.7, 201.10 ст.200 ПК України, зміст цих порушень, зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень (т.1, а. с.37, 38) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання правомірності висновків податкового органу щодо завищення Товариством податкового кредиту у січні-березні 2011 року за рахунок включення до його складу сум ПДВ від ТОВ «Радар» на загальну суму 930 335 грн., та щодо заниження сум податку на прибуток підприємств на загальну 161919 грн. при придбанні маркетингових послуг у ТОВ «Радар» згідно нікчемного правочину.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Терра Опт Торг" не підлягає задоволенню з таких підстав:

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «Терра Опт Торг» мало договірні правовідносини з ТОВ «Радар».

Так, згідно договору від № 0100 від 01.01.2011 р. про надання маркетингових послуг, ТОВ «Радар» (Виконавець) зобов'язався надати маркетингові послуги ТОВ «Терра Опт Торг» (Замовник) (т.1, а. с.40, 41, т.2., а. с.6).

Відповідно до п.4.1 договору результати маркетингових досліджень оформлюються у вигляді актів і передаються замовнику за актами здачі-приймання наданих маркетингових послуг.

На підтвердження виконання сторонами договору його умов позивачем надано:

- додаток № 1 до договору, в якому визначено найменування маркетингових послуг (геомаркетингові дослідження, дослідження споживачів, мерчандайзингу аналіз ємності ринку, бенчмаркінг, маркетингові дослідження закордонних ринків тощо) (т.1, а. с.42);

- рахунки-фактури (т.2, а. с.58-82), податкові накладні (т.2, а. с.33-57), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких відображено надання послуг, перелічених в додатку № 1 до договору з зазначенням сум наданих послуг (т.1, а. с.8-32).

Так, частиною 2 статті 5 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

у відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності реального надання (отримання) послуг та безпосереднього зв'язку витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV (далі за текстом - Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, викладений у вищенаведеній нормі перелік обов'язкових реквізитів носить загальний характер.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, згідно яких первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання маркетингових послуг. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

Обґрунтовуючи довід про неправомірне формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартість придбаних у ТОВ «Радар» маркетингових послуг суд першої інстанції посилався на вищевказані первинні документи, які не є достатньою підставою для відтворення даної господарської операції з придбання маркетингових послуг у податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість у розумінні спеціальних податкових законів.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції, беручи до уваги п.п.1.2, 3.1 договору від 01.01.2011 р., згідно яких завдання маркетингових послуг, види товарів, у відношенні яких виконуються маркетингові дослідження, територія досліджень, мали зазначатись в додатку № 1 до договору; вартість послуг визначається у Додатках, що є невід'ємною частиною даного договору.

Проте, як зазначено вище, у додатку № 1 до договору № 0100 від 01.01.2011 р. лише визначено 18 найменувань послуг (маркетингові дослідження, аналіз ринку, аналіз ємності ринку, геомаркетингові дослідження, аналіз конкурентів, бенчмаркінг, дослідження споживачів, тестування продукту, дослідження реклами, таємний покупець тощо) та період (місяць) без визначення вартості цих послуг, видів товарів, у відношення яких виконуються маркетингові дослідження, території досліджень, характеру та обсягу наданих послуг.

Інших Додатків до вказаного договору позивачем суду не надано.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що згідно ч.2, ч.3 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, за приписами ч.2 ст.189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Наведене свідчить про недоведеність позивачем отримання та споживання у власній господарській діяльності маркетингових послуг від ТОВ «Радар».

Довідка про втрачені фінанси-господарські документи за період 2009-2012 р.р. від 26.10.2012 р., на яку посилається позивач (т.1, а.с.161), до уваги колегією суддів не приймається з огляду на те, що крадіжка мала місце вже після проведення перевірки і складення податковим органом вищевказаного акту від 03.08.2012 р.

Отже, на час проведення перевірки Товариство мало змогу надати податківцям всю наявну бухгалтерську документацію для підтвердження отримання маркетингових послуг від ТОВ «Радар».

Щодо документів, наданих позивачем додатково суду апеляційної інстанції (копії звітів про надання маркетингових послуг), то згідно положень ч.2 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Судова колегія критично ставиться до зазначених документів, визначених як додаткові докази, оскільки на стадії проведення перевірки позивачем вони не надавались, складені як безсистемний набір інформації, яка ніяким чином не кореспондується з складеними актами здачі - приймання робіт.

Водночас колегія суддів вважає неправомірними посилання податкового органу на нікчемність вищевказаного договору про надання маркетингових послуг.

Відповідач обґрунтовує такі висновки наявністю акту перевірки контрагента позивача від 03.06.2012 р. № 2231/1800/14110784, яким встановлено завищення податкових зобов'язань ТОВ «Радар» за перевірений період в розмірі 19992152,42 грн., в тому числі за січень в сумі 930410 грн. у зв'язку із правовідносинами із позивачем, за лютий 5969486 грн., за березень в сумі 7002469 грн., за квітень в сумі 6089788 грн., а також внесення до єдиного державного реєстру запису про відсутність особи за місцезнаходженням та подання ТОВ «Радар» декларації з ПДВ за січень 2011 року від 21.01.2011 р. № 8495 із нульовими показниками (т.1, а. с.112-126).

Так, відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 ПК України визначені права податкових органів, з аналізу якої вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Отже, виходячи з наведеного, податкові органи взагалі не наділені повноваженнями щодо визнання угод недійсними (нікчемними), як це зазначено в акті перевірки від 03.08.2012 р., оскільки правочини є нікчемними лише якщо їх недійсність встановлена законом або оспорюваний правочин визнаний судом недійсним, а тому будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст.6, 19 Конституції України, ст.ст.20,21 ПК України.

При цьому, податкові органи наділені правом звернення до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними (п.п.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України).

Отже, вищезазначені дії відповідача щодо встановлення нікчемності договорів у акті перевірки свідчать про перевищення контролюючим органом власних повноважень, бо правову оцінку правочинів чи інших дій щодо додержання сторонами ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України щодо встановлення факту нікчемності правочину, може надавати виключно суд.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вищезазначені дії податкового органу щодо встановлення нікчемності договорів, не надають підстав та можливості для визнання оскаржуваних податкових повідомлень -рішень протиправними, оскільки висновок щодо безпідставності заявлених позовних вимог базується на сукупності матеріалів та доказів по справі, та первинних документів позивача. Суд враховує дати укладення договору -01.01.2011, та дати актів здачі- прийняття робіт, які всі датовані 03.01.11 р. зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), відсутність зазначення посади, прізвища осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. З урахуванням мінімуму інформації, яка міститься в наведених актах здачі -приймання робіт , визначити зміст, обсяг господарської операції та приналежність і використання вказаних в акті послуг в господарській діяльності позивача, як того вимагає податкове законодавство, неможливо.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ТОВ "Терра Опт Торг" про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень Лівобережної МДПІ від 07.09.2012р. №0104672301, яким Товариству визначені до сплати суми податку на прибуток підприємств у розмірі 1 162 919 грн., з них за основним платежем 1 162 919 грн., штрафними санкціями 1 грн., та № 0104682301, яким Товариству донараховано до сплати суми податку на додану вартість в розмірі 930 335 грн., з них за основним платежем 930 335 грн., штрафними санкціями 1 грн.

Доводи апеляційної скарги ніяким чином не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Опт Торг" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 р. у справі № 2а/0470/13941/12 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012р. у справі № 2а/0470/13941/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко