Ухвала суду № 34427136, 17.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5236/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про стягнення грошової компенсації за недоотримане речове майно в розмірі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» та просила стягнути з відповідача грошову компенсацію за недоотримане речове майно в розмірі 3966,32 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що компенсація не може бути виплачена позивачу, оскільки Головний військово-медичний клінічний ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» не отримує відповідних асигнувань з Державного бюджету України. Крім того, вказує на те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Наказом Міністерства оборони України від 16 липня 2010 року №16-ПМ старшину ОСОБА_4, санітарного інструктора відділення Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» звільнено з військової служби з правом носіння військової форми одягу.

Наказом Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 29 серпня 2010 року №243 позивача виключено зі списків особового складу центру, всіх видів забезпечення та направлено на зарахування на військовий облік до Дарницького об'єднаного військового комісаріату міста Києва.

Згідно до довідок від 23 лютого 2012 року №19 та №20 про вартість речового майна, що підлягає видачі старшині ОСОБА_4, звільненій в запас з правом носіння військової форми одягу, військовослужбовцю не видано речове майно на суму 3966,32 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості зазначених предметів, які ним не були отримані під час проходження.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Згідно ч. 1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачалося, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Законом України від 17.02.2000 «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що передбачала одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні(перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 року ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції і введено нову статтю 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно ч.2 ст.91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI), військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час.

Згідно з пунктом 27 постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав до виплати ОСОБА_4 грошової компенсації за недоотримане речове майно.

Щодо строків звернення до адміністративного суду, колегія суддів зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року причини пропуску позивачем строку звернення до суду визнано поважними.

Посилання апелянта на відсутність бюджетних асигнувань для виплати позивачу компенсації за недоотримане речове майно не спростовує того факту, що відповідно до положень чинного законодавства ОСОБА_4 має право на отримання грошової компенсації замість належних їй за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості зазначених предметів, які не були нею отримані під час проходження служби. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_4 повідомила, що оспорювана сума грошової компенсації за недоотримане речове майно на даний час виплачена їй в повному обсязі, що також спростовує вищевказане твердження апелянта.

Крім того апелянт вказує на те, що в оскаржуваному рішеннІ судом першої інстанції не була зазначена Довідка №19 від 23.02.2012 про вартість речового майна, що підлягає видачі старшині ОСОБА_4 Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, позовні вимоги були задоволені із врахуванням такої, - з огляду на що колегія суддів вважає, що даний факт не призвів до неправильного вирішення по суті та не може бути підставою для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 183- 3,195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 22 жовтня2013 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.