Постанова № 34425290, 28.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2013 року Справа № 812/8128/13-а

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в м. Луганську в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги від 07.05.2013 № Ф-1159,

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги від 07.05.2013 № Ф-1159.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 травня 2013 року листом з рекомендованим повідомленням про вручення позивачем отримано повідомлення-розрахунок від 23.04.2013 на суму несплаченого єдиного внеску за 2011 рік, повідомлення-розрахунок на суму несплаченого єдиного внеску за 2012 рік, а також вимогу про сплату недоїмки від 07.05.2013 № Ф-1159, яка складена громадянкою України - ОСОБА_2, та якою остання вимагає перерахувати грошові кошти у розмірі 6296,33 грн. з приватної власності позивача, коштів, отриманих від законної підприємницької діяльності у відсутність будь-яких чи інших зобов'язань за угодами чи правочинами та без її на те згоди на небюджетний рахунок № 37194104001216 суб'єкта господарської діяльності, юридичної особи приватного права з назвою «Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку», яка має код ЄДРПОУ 21792459, суб'єкту господарської діяльності - приватної юридичної особи з назвою «Управління ПФУ у м. Сєвєродонецьку» (ЄДРПОУ 21792459).

Не маючи повної інформації про дану особу, позивач 23 травня 2013 року звернувся до суб'єкта господарської діяльності - юридичної особи приватного права з назвою «Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку» з заявою про апеляційне узгодження вимоги 07.05.2013 № Ф-1159. Рішенням від 29.05.2013 № 6624/03-16/01 управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області позивачу відмовлено в скасуванні вимоги про сплату недоїмки 07.05.2013 № Ф-1159.

13 червня 2013 року позивач звернувся до головного управління ПФУ в Луганській області зі скаргою на рішення управління ПФУ в м. Сєвєродонецьк Луганської області від 29.05.2013 № 6624/03-16/01, на що 10 липня 2013 року отримав рішення від 04.07.2013 № 4410/0310 про залишення вимоги 07.05.2013 № Ф-1159 без змін, а скарги - без задоволення.

Після цього позивач оскаржив це рішення до Пенсійного Фонду України. 21.08.2013 листом з рекомендованим повідомленням про вручення позивач отримав Рішення Пенсійного фонду України від 12.08.2013 № 21155/09-10, зі змісту якого стало зрозуміло, що скарга позивача від 19.07.2013 не розглядалась, як і попередня скарга.

Позивач вважає, що вимогу від 07.05.2013 № Ф-1159 видано на підставі підроблених документів, не утвореною та у зв'язку з цим неправоздатною і недієздатною приватною особою - суб'єктом господарської діяльності, яка не має жодного відношення до органів державної влади. На думку позивача, вимога 07.05.2013 № Ф-1159 є незаконною і підлягає скасуванню.

На підставі викладеного позивач просив скасувати вимогу 07.05.2013 № Ф-1159.

У судове засідання позивач не прибув, відповідно до частини 11 статті 35 КАС України про дату, час та місце судового розгляду справи вважається повідомленим належним чином, відповідно до позовної заяви позивач просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, на адресу суду надіслав заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив наступне. Протягом 2011 року та квітня-вересня 2012 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування. Відповідно до вимог законодавства сума єдиного внеску, нарахована до сплати за 2011 рік, становить 4010,30 грн., за квітень-вересень 2012 року - 2286,03 грн. У зв'язку з тим, що позивачем не було надано звітності до Пенсійного фонду та не сплачено єдиний внесок, відповідачем було сформовано повідомлення-розрахунки про нарахування єдиного внеску. Згідно з даними картки особового рахунку позивача станом на 01.05.2013 останній має заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 6296,33 грн. За таких обставин відповідач вважає, що вимогу про сплату боргу від 07.05.2013 № Ф-1159 сформовано з дотриманням чинного законодавства.

Щодо питання правосуб'єктності відповідача він зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 6 Постанови КМУ від 11.04.2002 № 497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» Пенсійному фонду України було наказано утворити на базі районних, міських та районних у містах відділів Пенсійного фонду у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та м. Севастополі відповідні районні, міські, районні у містах управління Пенсійного фонду України.

Наказом від 10.05.2002 № 90 Луганське обласне управління Пенсійного фонду України утворило районні, міські, районні у місті Луганську управління (в тому числі Сєвєродонецьке міське управління), які є правонаступникамивідповідних відділів.

Наказом управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22.07.2002 № 161 наказано згідно затверджених Положень та рекомендацій, викладених в листі Пенсійного фонду України від 04.06.2002 № 06/3068, прийняти до використання найменування управлінь Пенсійного фонду України в Луганській області згідно додатку (і серед них під номером 16 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області). Таким чином, починаючи з 2002 року, діє Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Відповідача зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради, дата реєстрації - 13.11.2002.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю та розглянути справу без участі його представника.

28.10.2013 судом постановлено ухвалу про розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Відповідно до вимог вказаного Положення основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; здійснення контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 7 положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464), яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464 застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно з частини 1 статті 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2464 облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно з частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з пунктом другим розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється (пункт третій розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 від 08.07.2010).

Згідно з положеннями частини 4 цієї статті територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Судом установлено, що позивач - ОСОБА_1, зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 02.06.2010, номер запису 2 383 000 0000 007938 (арк. справи 22). Протягом 2011 року та квітня-вересня 2012 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та знаходився на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку (арк. справи 53).

У зв'язку з тим, що позивачем не було надано звітності до Пенсійного фонду та не сплачено єдиний внесок, відповідачем було сформовано повідомлення-розрахунки про нарахування єдиного внеску (арк. справи 7, 8).

У зв'язку з несплатою єдиного внеску УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийнята вимога про сплату боргу 07.05.2013 № Ф-1159 на суму 6296,33 грн. (арк. справи 9).

Позивач не погодився з вимогою відповідача та оскаржив її в адміністративному порядку. Рішеннями УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 29.05.2013 № 6624/03-16/01, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.07.2013 № 4410/0310, Пенсійного фонду України від 12.08.2013 № 21155/09-10 скарги позивача залишено без задоволення, а вимогу від 07.05.2013 № Ф-1159 - без змін (арк. справи 10, 11, 20).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 та частиною 11 статті 8 Закону № 2464 фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок у розмірі 34,7% від суми, що визначається такими платниками самостійно, при цьому сума єдиного внсеку не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в 2011 році, мінімальний розмір єдиного внеску становив у січні-березні - 326,53 грн., у квітні-вересні - 333,12 грн., у жовтні-листопаді - 341,80 грн., у грудні - 348,39 грн.

З урахуванням мінімальної заробітної плати в 2012 році мінімальний розмір єдиного внеску становив у січні-березні - 372,33 грн., у квітні-червні - 379,62 грн., у липні-вересні - 382,39 грн., у жовтні-листопаді - 387,95 грн., у грудні - 393,50 грн.

Відповідно до вимог законодавства сума єдиного внеску, нарахована до сплати за 2011 рік, становить 4010,30 грн., за квітень-вересень 2012 року - 2286,03 грн.

Судом установлено, що протягом 2011 року та квітня-вересня 2012 року позивач не сплатила єдиний внесок. Загальна сума єдиного внеску за вказаний період, який позивач мав сплатити, становить 6296,33 грн.

Таким чином, ураховуючи наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску за 2011 рік та квітень-вересень 2012 року в сумі 6296,33 грн., у судовому засіданні не встановлено порушень вимог діючого законодавства України з боку відповідача при прийнятті ним оскаржуваної вимоги від 07.05.2013 № Ф-1159, оскільки на момент прийняття вказаної вимоги позивач перебував на обліку у відповідача в якості платника страхових внесків та не сплатив зазначену суму єдиного внеску.

Посилання позивача щодо відсутності такої юридичної особи як Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку ґрунтуються на хибному тлумаченні норм чинного законодавства. Окрім того, позивачем самостійно до матеріалів адміністративного позову надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на підтвердження правового статусу відповідача як юридичної особи, з організаційно правовою формою - орган державної влади (арк. справи 23). Під час вирішення даного спору судом застосовані норми Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, які визначають повноваження та напрями діяльності Пенсійного фонду та його територіальних органів. Вказаним Положенням передбачено, що Пенсійний фонд є органом державної влади, входить до системи органів виконавчої влади, та до повноважень якого віднесено застосування фінансових санкцій відповідно до закону. Наведені в позові доводи позивача не спростовують факту порушення обов'язку останнього сплачувати страхові внески до органів Пенсійного фонду України. Тому в суду відсутні підстави для скасування вимоги про сплату боргу від 07.05.2013 № Ф-1159.

Згідно з вимогами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги від 07.05.2013 № Ф-1159 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.О. Свергун