КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" жовтня 2013 р. Справа№ 910/9254/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Авдеєва П.В.
Корсакової Г.В.
за участі представників:
від прокуратури: Телічко І.В. - прокурор
від позивача-1: не з'явився
від позивача-2: Кошель І.В. - представник
від відповідача-1: Діжевський Д.М. - представник;
Лобуцький В.П. - представник
від відповідача-2: - представник
від відповідача-3: Дембовська В.В. - представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Виконуючого обов'язки прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 по справі № 910/9254/13 (повний текст підписано 15.07.2013) (суддя - Станік С.Р.)
за позовом Першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі:
1.Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця»
2.Міністерства інфраструктури України
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсистема»
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області
3. Фонду державного майна України
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Перший заступник прокурора Полтавської області звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця» та Міністерства інфраструктури України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсистема» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області про визнання недійсними: «договору №1-Ц/2004р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці; Договору про внесення змін № 2 до договору №1-Ц/2004 р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, вилучити у ТОВ «Промсистема» цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці та передати органу управління залізничним транспортом - Укрзалізниці».
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі № 910/9254/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Виконуючий обов'язки прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі № 910/9254/13 скасувати, та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.10.2013.
26.09.2013 від представника відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача-2 заперечив проти доводів апеляційної скарги в.о. прокурора, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим, та таким, що підлягає залишенню без змін.
Представник відповідача-1 11.10.2013 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги в.о. прокурора, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
14.10.2013 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 у зв'язку з перебуванням суддів Рєпіної Л.О. та Суліма В.В. на лікарняному для розгляду справи № 910/9254/13 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Авдеєва П.В., Корсакової Г.В.
Представник позивача-2 письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав однак у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник відповідача-3 письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав у судовому засіданні надав пояснення щодо обставин справи, просив суд прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Представники позивача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явився, представник позивача-1 про причини неявки суд не повідомив, дослідивши подане відповідачем-2 клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-2, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представників позивача-1 та відповідача-2 які повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Указом Президента України «Про Положення про Міністерство інфраструктури України» 12 травня 2011 року № 581/2011 встановлено, що Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України), а також Міністерства культури і туризму України в частині функцій з реалізації державної політики у сфері туризму.
Згідно з положеннями п.1.1 Статуту Державного підприємства «Південна залізниця», затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України №212 від 10.04.2012 року, Державне підприємство «Південна залізниця» засноване на державній власності, підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) і входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (Уповноважений орган управління).
Пунктом 5.2 Статуту передбачено, що майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд та вчиняє щодо цього майна будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за погодженням з Уповноваженим органом управління та Укрзалізницею.
Відповідно до листа Міністерства транспорту України від 28.04.2004 № 2/16-9-8627, адресованого Регіональному відділенню Фонду державного майна України, Міністерство транспорту України, враховуючи згоду Укрзалзниці, не заперечувало проти передачі в оренду відповідачу-1 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці терміном на 5 років.
20.05.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсистема» (орендар) укладено Договір оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці (надалі - Підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 01.05.2004, вартістю 4 258 000 грн.
Пунктом 1.5. Договору сторони погодили, що після укладення договору орендар приєднує до свого майна майно підприємства
За умовами п. 1.6. Договору орендар стає правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства.
Згідно з п. 10.1 Договору вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє протягом 5 років з дати підписання у разі його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. У разі відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації протягом 364 днів з моменту підписання договору, термін дії договору становить 364 дня з дати підписання. Датою нарахування орендної плати вважається дата підписання акту прийому - передачі майна, що передається оренду.
20.05.2004 на виконання умов Договору між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсистема» було складено Акт приймання - передачі майна.
20.05.2004 Південною залізницею було видано Наказ № 185/Н, відповідно до якого Залізниця у зв'язку з передачею в оренду майнового комплексу промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці у відповідності з повідомленням Міністерства транспорту України від 28.04.2004 № 2/16-9-8627, договору оренди від 20.05.2004, протоколу загальних зборів трудового колективу промивально- пропарювальної станції Кагамлицька від 09.12.2003, вирішила припинити з 01.07.2004 діяльність промивально - пропарювальної станції Кагамлицька, як структурного підрозділу СТГО «Південна залізниця» шляхом його виділення із структури залізниці з наступним приєднанням до орендаря - ТОВ «Промсистема».
Як вбачається з письмових пояснень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, Договір укладено саме 20.05.2004, а 15.09.2004 його посвідчено нотаріально і під час нотаріального посвідчення пунктом 10.2 було визначено, що нотаріально-посвідчений договір оренди є новою редакцією саме Договору оренди від 20.05.2004.
21.03.2007 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсистема» було укладено та нотаріально посвідчено Договір про внесення змін до Договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди про викладення пунктів розділу «Орендна плата» у новій редакції.
Як вбачається з акту перевірки виконання умов Договору, затвердженого 28.11.2012 начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, проведеною перевіркою зокрема зроблено висновок про те, що відповідачем-1 виконуються істотні умови Договору
27.08.2009 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області видано Наказ № 467 від 27.09.2009, яким у відповідності до статті 654 Цивільного кодексу України наказано укласти Договір про внесення змін № 2 до договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, посвідченого 15.09.2004 приватним нотаріусом (підстава - лист Міністерства транспорт та зв'язку України від 26.08.2009 № 9387/24/10-09).
27.08.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсистема» укладено та нотаріально посвідчено Договір про внесення змін № 2 до Договору відповідно до якого сторони дійшли згоди про те, що строк дії договору продовжується на новий строк - 5 років з дати нотаріального посвідчення та підписання цього договору, тобто до 27.08.2014. Оскільки сторонами було укладено договір оренди від 20.05.2004 за № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці і майно, яке є об'єктом оренди за цим договором вже знаходиться у володінні та користуванні орендаря згідно акту приймання - передачі від 20.05.2004, сторони дійшли згоди вважати об'єкт оренди переданим орендарю у володіння та користування на строк дії основного та цього договору без складання нового акту приймання - передачі.
Нормами ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 4 ч. 1 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення Договору) визначено, що об'єктами оренди за цим Законом є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.
Згідно з нормами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення Договору) визначено, що не можуть бути об'єктами оренди: цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону України «Про підприємництво»; цілісні майнові комплекси казенних підприємств; цілісні майнові комплекси структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних підприємств, що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону України «Про підприємництво».
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (станом на 15.09.2004 в редакції, чинній на момент нотаріального посвідчення Договору), не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», які випускають підакцизну продукцію.
Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому (п.п. г)), зокрема: майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою.
З матеріалів справи вбачається, що Договір було укладено 20.05.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області, як орендодавцем (за згодою відповідного органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства транспорту України згідно листа від 28.04.2004 № 2/16-9-8627) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсистема», як орендарем, оскільки сторонами досягнуто згоди щодо суттєвих умов договору, підписано представниками сторін та посвідчено їх печатками, і відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на момент укладення Договору оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, Закон України «Про оренду державного і комунального майна» визначав, що не можуть бути об'єктами оренди: цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону України «Про підприємництво»; цілісні майнові комплекси казенних підприємств; цілісні майнові комплекси структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних підприємств, що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону України «Про підприємництво», до переліку яких цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці - не відносився, а отже у відповідності до вимог ч. 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» міг бути об'єктом оренди і міг бути переданий в оренду на підставі відповідного договору.
Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
А отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки Договір оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці укладено між відповідачем-2 та відповідачем-1 саме 20.05.2004, то спірні правовідносини повинні регулюватися Законом України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції , яка була чинна станом на 20.05.2004, а частиною 2 статті 4 наведеного Закону у вказаній редакції станом на 20.05.2004 не було заборонено передачу в оренду об'єктів державної власності, які мають загальнодержавне значення.
Як вбачається з наказу Південної залізниці від 20.05.2004 № 185/Н, Залізниця у зв'язку з передачею в оренду майнового комплексу промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці у відповідності з повідомленням Міністерства транспорту України від 28.04.2004 № 2/16-9-8627, Договору оренди від 20.05.2004, протоколу загальних зборів трудового колективу промивально- пропарювальної станції Кагамлицька від 09.12.2003, вирішила припинити з 01.07.2004 діяльність промивально - пропарювальної станції Кагамлицька, як структурного підрозділу СТГО «Південна залізниця» шляхом його виділення із структури залізниці з наступним приєднанням до орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсистема», тобто, майновий комплекс промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці хоча і залишився державним майном, проте був виділений зі складу Південної залізниці, як підприємства залізничного транспорту, та приєднаний до підприємства орендаря, що також спростовує доводи прокурора в цій частині щодо підстав для задоволення позову.
Щодо посилань апелянта на невідповідність укладеного між сторонами Договору про внесення змін № 2 до Договору нормам ст. 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», якою передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки, а оскаржуваним Договором про внесення змін № 2 до Договору сторони дійшли згоди про те, що строк дії Договору продовжується на новий строк - 5 років з дати нотаріального посвідчення та підписання цього договору, тобто до 27.08.2014, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 1.1 Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці (тобто в оренду передано саме Підприємство, а не нерухоме майно), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 01.05.2004, вартістю 4 258 000 грн.
Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
В сою чергу, в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у мотивувальній частині вказано про те, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу. Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного Кодексу. Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Також, згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) № 10-рп від 22.05.2008, Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
З наведеного вбачається, що рішеннями Конституційного Суду України, рішення якого у відповідності до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» мають пряму дію і є обов'язковими для виконання на всій території України, визначено, що Конституція не надає закону про держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, зокрема і стосовно спеціального закону у сфері оренди державного та комунального майна - Закон України «Про оренду державного та комунального майна».
Крім того, з наявного в матеріалах справи Акту перевірки виконання умов Договору, затвердженого 28.11.2012 начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, вбачається, що проведеною перевіркою зроблено висновок про те, що відповідачем-1 виконуються істотні умови Договору оренди від 20.05.2004 № 1-Ц/2004р із змінами і доповненнями, зокрема і в частині терміну дії Договору оренди: зазначено про те, що Договір оренди №1-Ц/2004р від 20.05.2004 року укладено між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ТОВ «Промсистема» строком на 5 років з дати підписання у разі його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а у разі відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації - терміном дії 364 дні з моменту його підписання. Договір нотаріально посвідчено 15.09.2004 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., зареєстровано в реєстрі за №9250, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 105537 від 15.09.2004 року. Строк дії договору продовжено на новий строк 5 років до 27.08.2014 відповідно до договору про внесення змін №2 від 27.08.2009 року до Договору оренди №1-Ц/2004р посвідченого нотаріально 15.09.2004 року.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для визнання недійсними в силу вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України «Договору №1-Ц/2004р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці; Договору про внесення змін № 2 до договору №1-Ц/2004 р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці» - у суду відсутні, а тому вимоги прокурора в цій частині визнаються судом такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що належними та допустимими доказами доведено факт належного виконання сторонами умов Договору та відсутності підстав для його скасування вимоги щодо вилучення орендованого майнового комплексу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсистема» та передачі його Укрзалізниці відсутні.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Виконуючого обов'язки прокурора міста Києва залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 по справі № 910/9254/13 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/9254/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Тарасенко К.В.
Судді Авдеєв П.В.
Корсакова Г.В.
Судове рішення № 34424885, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 15.10.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/9254/13. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: