Постанова № 34424854, 14.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Справа№ 910/13256/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Косохадзе Н.М. - представник

від відповідача: Козлова Д.Д. - представник

від третьої особи 1: Захожа Т.В. - представник

від третьої особи 2: Струлєв О.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Груп» та Струлєва Олексія Олексійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2013р.

у справі №910/13256/13 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровська пристань»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма-Бета»

треті особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Панорама Груп» та Струлєв Олексій Олексійович

про визнання недійсною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариства «Дніпровська пристань» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма-Бета» про визнання недійсною Додаткову угоду від 25.05.2009р. до Інвестиційного договору №ДИ-10/08 від 10.08.2007р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2013р. позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсною з моменту укладення Додаткову угоду від 25.05.2009р. до Інвестиційного договору №ДИ-10/08 від 10.08.2007р., укладену між Закритим акціонерним товариством «Дніпровська пристань» та Товариством з обмеежною відповідальністю «Призма-Бета», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма-Бета» на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровська пристань» 1 147,00 витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, до Київського апеляційного господарського суду звернувся Струлєв Олексій Олексійович з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2013р., згідно якої просить скасувати це рішення та прийняте нове, яким в позові відмовити повністю.

Також апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2013р. подало Товариство з обмеженою відповідальністю «Панорама Груп».

Скаржники вважають, що укладаючи спірну Додаткову угоду, сторони цієї угоди діяли в межах повноважень, визначених статутом підприємств. При цьому, на їх думку, згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» мали право здійснювати свою діяльність станом на дату укладення спірної угоди без врахувнаня норм цього Закону.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Груп» та Струлєва Олексія Олексійовича були прийняті до провадження та призначено їх розгляд на 30.09.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженю відповідальністю «Панорама Груп» та Струлєва Олексія Олексійовича та розгляд справи відкладено на 14.10.2013р.

14.10.2013р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Груп» було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, з огляду на те, що, на його думку, апелянт Струлєв О.О. неналежним чином був повідомлений про час та місце засідання апеляційного суду щодо розгляду апеляційних скарг у даній справі, а тому, як зазначає заявник, за відсутності його в судовому засіданні буде допущене порушення процесуального законодавства.

Дане клопотання відхилене апеляційним судом, у зв»язку з тим, що Струлєв О.О. повторно не з»являється в судове засідання, клопотань про відкладення розгляду справи від нього або його представника до апеляційного суду не надходило, а окрім того, розгляд апеляційних скарг є можливим за його відсутності.

Також при розгляді клопотання апеляційним судом враховане те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що представник ТОВ «Панорама Груп» уповноважений Струлєвим О.О. подавати відповідні клопотання апеляційному суду від його імені.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

10 серпня 2007р. між Закритим акціонерним товариством «Дніпровська пристань», правонаступником всіх прав та обов»язків якого є Приватне акціонерне товариство «Дніпровська пристань», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Призма Бета», як інвестором, був укладений Інвестиційний договір, предметом якого стало інвестування інвестором будівництва другої черги торгово-розважального центру по проспекту Генерала Ватутіна в м. Києві

Згідно з ст. 2 Інвестиційного договору об»єктом інвестування по Договору є друга черга будівництва, яка вклаює в себе: будівництво триповерхового торгово-розважального центру, попередньої загальною площею 96 907 кв.м., будівництво інженерних мереж та споруд, благоустрій, берегоукріплення, необхідних для другої черги.

У відповідності до п. 3.1. Інвестиційного договору будівництво об»єкту здійснюється на земельній ділянці площею 179 100,00 кв.м., що передана Приватному акціонерному товариству «Дніпровська пристань» в оренду Київською міською радою згідно Договору оренди від 15.05.2022р. та рішення Київської міської ради від 27.12.2001р. №178/1612.

Статтею 4 Інвестиційного договору передбачено, що замовник (позивач у справі) самостійно зобов»язується здійснити наступні дії на виконання Договору: виготовити та узгодити в установленому порядку проектну та робочу документацію; укласти всі необхідні договори, виконати інші необхідні дії для будівництва та введення в експлуатацію об»єкта; виконати інші функції замовника проектування та замовника будівництва об»єкта згідно з діючим законодавством та в установлені Договором та проектною документацією терміни. Інвестор (відповідач у справі) зобов»язується здійснити в повному об»ємі інвестування будівництва об»єкта на умовах, передбачених Договором.

Стаття 6 Інвестиційного договору визначає, що інвестор зобов»язуєтсья здійснювати повне фінансування будівництва та передбачені Договором платежі в порядку, термін та на умовах, визначених Договором. Об»єм інвестицій, що вносяться інвестором, для будівництва об»єкта, визначається загальним об»ємом витрат, які необхідно здійснити. Сторони дійшли згоди, що на дату підписання даного Договору його загальна орієнтовна ціна складає 484 671 015,00 грн., що еквівалентно 95 974 458,00 доларів США по курсу Національного банку України на день підписання даного Договору. Порядок і строки внесення інвестором інвестицій визначаються в графіку, що викладений в Додатку №1 до даного Договору, який є невід»ємною частиною даного Договору. Інвестор здійснює фінансування будівництва шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок замовником або безпосередньо генеральному підряднику, підрядникам, і іншим особам, що здійснюють будівництво та інші роботи з метою будівництва об»єкта, вказаним замовником.

Згідно з п. 7.3. Інвестиційного договору після завершення будівництва та прийняття об»єкта в експлуатацію державною приймальною комісією інвестор набуває право власності на об»єкт.

Додатком №1 до Інвестиційного договору сторонами був визначений наступний графік внесення інвестицій: 10.08.2007р. - 30.09.2007р. - не менше 25 000 000,00 грн.; 01.10.2007р. - 31.12.2007р. - не менше 50 000 000,00 грн., 01.01.2008р. - 30.09.2008р. - 409 671 015,00 грн.

11.08.2007р. сторонами підписаний Додатковий договір №1 до Інвестиційного договору, яким внесені зміни в п. 7.1. Інвестиційного договору.

04.09.2008р. позивач та відповідач уклали Додаткову угоду до Інвестиційного договору, якою виклали п. 6.3. Інвестиційного договору в новій редакції, зазначивши в ньому, що загальна орієнтовна ціна Договору складає 610 275 090,00 грн., що еквівалентно 125 822 132,65 доларів США по курсу Національного банку України, діючого на день підписання даної Додаткової угоди, та, у зв»язку з цим, внесли зміни в графік внесення інвестицій, виклавши його наступним чином: 10.08.2007р. - 30.09.2007р. - не менше 25 000 000,00 грн., 01.10.2007р. - 31.12.2007р. - не менше 50 000 000,00 грн., 01.01.2008р. - 01.04.2009р. - 535 275 090,00 грн.

Додатковою угодою від 22.05.2009р. до Інвестиційного договору сторони внесли зміни в статтю 7 та п. 11.3. Інвестиційного договору.

25 травня 2009р. позивачем та відповідачем була підписана Додаткова угода до Інвестиційного договору, за якою, зокрема,

- сторони прийшли згоди викласли п. 2.1. Інвестиційного договору в новій редакції, вказавши в ньому, що об»єктом інвестування по Договору є друга черга будівництва, яка включає в себе: будівництво триповерхового торгово-розважального центру, попередньою загальною площею 66 810,00 кв.м., будівництво інженерних мереж та споруд, благоустрій, берегоукріплення, необхідні для другої черги;

- сторони прийшли згоди викласти п. 6.3. Інвестиційного договору в новій редакції, вказавши в ньому, що загальна орієнтовна ціна Договору складає 495 654 819,00 грн., що еквівалентно 65 132 039,30 доларів США по курсу Національного банку України, діючого на день підписання даної Додаткової угоди.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди від 25.05.2009р. до Інвестиційного договору у зв»язку, на думку позивача, з наявністю істотних порушень вимог Закону України «Про акціонерні товариства» щодо порядку вчинення значних правочинів, зокрема ст. 70 цього Закону.

Разом з тим, обгрунтовуючи апеляційні скарги, треті особи у справі зазначають, що укладаючи спірну Додаткову угоду, сторони цієї угоди діяли в межах повноважень, визначених статутом підприємств та, на їх думку, згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» мали право здійснювати свою діяльність станом на дату укладення спірної угоди без врахувнаня норм цього Закону.

Так, у відповідності до ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів. Вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цієї статтею, застосовуютсья як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» значним правочином визнається правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Таким чином, для вирішення спору у даній справі апеляційному суду необхідно встановини, чи є спірний правочин значним, і якщо він є таким, то чи приймалися відповідні рішення щодо необхідності його вчинення наглядовою радою чи загальними зборами позивача.

З фінансового звіту суб»єкта малого підприємництва щодо позивача станом на 31.12.2008р. балансова вартість його активів становила 632,400 тис. грн. При цьому, різниця, на яку було зменшено ціну Інвестиційного договору оспорюваною Додатковою угодою, склала 114 620 271,00 грн., що по відношенню до суми вартсоті активів позивача є 18,12%.

Таким чином, з наведеного вбачається, що оспорюваний правочин - Додаткова угода від 25.05.2009р. до Інвестиційного договору, підпадає під визначення значного правочину за Законом України «Про акціонерні товариства», для укладення якого на підставі ст. 70 цього Закону необхідне відповідне рішення наглядової ради або загальних зборів учасників товариства.

Пунктом 8.1. Статуту позивача в редакції, затвердженій рішенням Загальних зборів акціонерів, оформлених протоколом №14 від 12.01.2007р., визначено, що управління товариством здійснюють вищий орган товариства - загальні збори акціонерів, виконавчий орган - генеральний директор, контролюючий орган - ревізійна комісія.

Отже, з умов Статуту позивача, наглядова рада на підприємстві позивача на час укладення спірного правочину не створювалось.

Додаткова угода від 25.05.2009р. зі сторони позивача була підписана генеральним директором Пінчуком М.А.

Разом з тим, рішення про вчинення Додаткової угоди, що оспорюється, як того вимагає ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», загальними зборами не приймалось, що є порушенням цієї статті. Матеріали справи не містять відповідного рішення. Також суду не надано доказів того, що така угода в подальшому була схвалена її акціонерами.

Також, у відповідності до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов»язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

За змістом ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її цмені, зобов»язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статутом позивача, що був чинний на момент укладення спірного правочину, не було встановлено обмежень повноважень генерального директора, однак такі обмеження були визначені Законом України «Про акціонерні товариства».

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Оскільки судом встановлено порушення при вчиненні Додаткової угоди від 25.05.2009р. до Інвестиційного договору ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», то на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України цей правочин підлягає визнанню його недійсним, як і правильно вирішено судом першої інстанції.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Груп» залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Струлєва Олексія Олексійовича залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2013р. у справі №910/13256/13 залишити без змін.

4. Справу №910/13256/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді Алданова С.О.

Зеленін В.О.