Постанова № 34424728, 21.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа№ 910/5909/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Іванченко І.М. - представник

від відповідача: Болебрух Р.В. - представник

Назаренко В.М. - представник

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Валюшино» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 року

у справі № 910/5909/13 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом Приватного підприємства «Торговий дім Поляков»

до Приватного підприємства «Валюшино»

про стягнення 4 759, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торговий дім Поляков» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Валюшино» про про стягнення з останнього 1497,24 грн. заборгованості за договором поставки № 2257 від 15.02.2011 року, з яких 1497,24 грн. основного боргу, 159,30 грн. 17% річних, 136,73 грн. пені з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2013р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1497,24 грн. заборгованості, 136,73 грн. пені, 159,30 грн. 17% річних та 1 720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Валюшино» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та відмовити в задоволенні позову.

На думку апелянта, рішення прийнято без дотримання вимог чинного законодавства та з порушенням встановленого ГПК порядку.

Так, скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушно принцип рівності сторін та право особи на захист своїх інтересів у суді, оскільки відповідач був позбавлений судом можливості своєчасно з»явитись до суду для представництва та захисту своїх інтересів. Крім того апелянт вказує на те, що суд виніс рішення не звернувши увагу, на відсутність в матеріалах справи жодного документа, на підставі якого можна стверджувати, що заборгованість існує, оскільки сума заборгованості на час винесення рішення була сплачена в повному обсязі.

Приватне підприємство «Торговий дім Поляков» надало апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2013р. у справі №910/5909/13 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи та прийняття рішення повністю з»ясовано та встановлено всі обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Валюшино» та призначено розгляд справи на 21.10.2013р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

15.02.2011 року між Приватним підприємством "Торговий дім Поляков", як псотачальником за умовами договору, та Приватним підприємством "Валюшино" як покупцем за умовами договору укладено договір поставки № 2257 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.), постачальник зобов'язується передати у власність покупця, продукти харчування та інші товари., а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити його на умовах договору відповідно до виписаних накладних.

Отже, між позивачем та відповідачем був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до договору п. 1.2. загальна сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці термін.

Згідно п. 3.3. договору, прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника, при отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість.

При прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. (п. 3.5.договору).

Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару (п.4.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, за неналежне виконання або не виконання умов договору, сторони несуть відповідальність згідно даного договору та чинного Законодавства України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № 2257 від 15.02.2011 року, поставлено відповідачу товар на загальну суму 4479,36 грн. згідно видаткових накладних № КК-0637477 від 08.12.2012 року, № КК-0657155 від 29.12.2012 року, № КК-0046833 від 29.12.2012 року.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами двох сторін.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що сума заборгованості в розмірі 1497,24 грн. на час винесення рішення першою інстанцією була сплачена у повному обсязі.

Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, рішення було прийнято судом 16.04.2013р., а заборгованість сплачена лише 19.04.2013р., тобто після винесення рішення по суті.

Факт порушення відповідачем умов Договору поставки щодо оплати коштів за поставлений товар доведений та підтверджений матеріалами справи.

Пунктом 5.2. Договору поставки передбачена відповідальність замовника (відповідача по справі) у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару.

Частина 1 та частина 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у р азі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

На підставі вказаних норм закону та пункту 5.2. Договору поставки є правомірним стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 136,73 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2. Договору поставки передбачено сплату 17% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Отже, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача суми 17% річних в розмірі 159,30 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Стосовно тверждення відповідача про позбавлення господарським судом можливості відповідача своєчасно з»явитись до суду для представництва та захисту своїх інтересів слід зазначити, що ухвали про призначення даної справи до розгляду відправлялись відповідачеві судом поштою, про що свідчать відмітки на зворотній стороні ухвал, що спростовує доводи відповідача про порушення судом його процесуальних прав.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Валюшино» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2013р. у справі №910/5909/13 залишити без змін.

3. Справу №910/5909/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді Алданова С.О.

Зеленін В.О.