Постанова № 34424712, 23.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа № 926/549/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача: з'явився;

від відповідача: з'явився;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД"

на рішення господарського суду Чернівецької області від 13.06.2013 року, суддя С. М. Гушилик

у справі за №926/549/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Рус Ком", м. Славянськ на Кубані, Краснодарський край, Російська Федерація

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД" м. Чернівці,

про стягнення заборгованості в сумі 24999781,54 російських рублів,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Чернівецької області від 13.06.2013 року задоволено позовні вимоги ТзОВ «Арго-РусКом» та стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-РусКом» 24999781,54 російських рублів, що на момент звернення з позовом в гривневому еквіваленті становить 6365194,38 грн. та 68820 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що постачальник не виконав належним чином умови контракту і продукцію в повному обсязі покупцю не поставив, а тому наявні підстави для стягнення спірної заборгованості.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції частково скасувати, а саме в частині стягнення з ТОВ «Боянівська Імпекс ЛТД» на користь ТОВ «Арго-Рус Ком» суми в 5112384,64 російських рублів, що на момент звернення з позовом у гривневому еквіваленті становить 1301664,25 грн. та прийняти нове рішення, яким в цій частині позову відмовити, в зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що судом не взято до уваги факт укладення договорів про відступлення права вимоги (цесії) між ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та ПП «Хотинське АТП-17741» та між ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та ТОВ «Транспортно-логістична компанія». При цьому скаржник зазначає, що вищезазначене підтверджується договором №1204/11, укладеним між ПП «Хотинське АТП-17741» та ТОВ «Арго-РусКом» 12 квітня 2011 року, договорами про надання послуг до цього договору, актами виконаних робіт та вантажно-митними деклараціями на відвантаження товарів.

Скаржник зазначає, що уступка права вимоги повністю відповідає вимогам ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України та засвідчує виникнення починаючи з 13.11.2012 року в ТОВ «Арго-Рус Ком» перед ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» суми грошового боргу в розмірі 881000,00 російських рублів.

Скаржник також покликається на те, що ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» внаслідок укладення вищевказаних договорів відступлення права вимоги (цесії) стало кредитором ТОВ «Арго-Рус Ком» на суму 5112384,64 російських рублів.

ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» своєю заявою від 13 листопада 2012 року повідомила ТОВ «Арго-Рус Ком» про залік зустрічних однорідних вимог на суму 5112384,64 російських рублів, що спричинило припинення зустрічних зобов'язань сторін, в тому числі частини грошового зобов'язання відповідача перед позивачем в сумі 5112384,64 російських рублів, яке виникло на підставі контракту №31/03/2011 від 31.03.2011 року та стягнення якого є предметом позову ТОВ «Арго-Рус Ком».

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд, незважаючи на поважність причин неявки в судове засідання відповідача, не відклав розгляд справи та вирішив спір по суті, тому відповідач не зміг подати суду докази припинення грошових зобов'язань на суму 5112384,64 російських рублів, що потягнуло помилкове стягнення вказаних грошових коштів з відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін з огляду на те, що за змістом ст.603 ЦК України у разі, якщо інша сторона не згідна з проведеним заліком, такий залік не може вважатись таким, що відбувся за заявою лише однієї сторони. При цьому позивач зазначає, що ТОВ «Агро-Рус Ком» не погоджується із проведеним ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» заліком, у позивача є заперечення також щодо наявного боргу перед ПП «Хотинське АТП-17741» у вказаних розмірах.

Окрім цього, позивач зазначає, що ТОВ «Арго-Рус Ком» не отримував жодних документів, що стосуються відступлення права вимоги та не отримував заяви про припинення зобов'язань, проведенням заліку від 13.11.2012 року.

Разом з тим, позивач зазначає, що факт подання заяви про зарахування (наявність правочину) не свідчить про проведення зарахування (виконання правочину). Наслідком заяви про зарахування є відображення іншою стороною в бухгалтерському обліку відповідних змін. Для встановлення факту виконання зарахування необхідні докази виконання заяви про зарахування, яких апелянт суду не надав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 31.03.2011 року між ТОВ "Арго-Рус Ком" та ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" було укладено контракт №31/03/2011 (далі - контракт). Сторонами 21.04.2011 року було підписано доповнення до зазначеного контракту.

Відповідно до п.1.1 контракту постачальник (відповідач) взяв на себе зобов'язання передати покупцю (позивачу) продукцію визначену у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту. В свою чергу, відповідач взяв на себе зобов'язання отримати і оплатити дану продукцію.

Згідно п.п. 2.1 та 2.2 контракту ціна на товар, що постачається по даному контракту, вказується в специфікаціях до нього і є невід'ємною частиною контракту. Загальна вартість контракту на момент його підписання становить 200000000 російських рублів і включає тару та пакування, а також завантаження і митне оформлення товару на експорт.

Відповідно до п.2.3 валютою контракту є російські рублі.

Відповідно до п.5.1 контракту оплата за поставлену продукцію здійснюється в російських рублях шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок відповідача.

Згідно з специфікаціями, які є невід'ємною частиною контракту за умовами оплати можлива відстрочка оплати на 10 календарних днів, або ж 100% передоплата.

Пунктом 5.3 контракту визначено, що датою проведення оплати є дата надходження коштів на рахунок постачальника.

Згідно з умовами контракту сторони узгодили між собою специфікації № 1 від 31.05.2011р. на суму 19050000 рос.рублів, № 2 від 12.04.2011р. на суму 7521351,20 рос.рублів, №3 від 19.04.2011р. на суму 17030760,96 рос.рублів, № 4 від 22.04.2011р. на суму 387646,83 рос.рублів, №5 від 26.04.2011р. на суму 7620000 рос.рублів.

Згідно специфікації № 1 від 31.05.2011 року відповідач зобов'язувався поставити банку жерстяну (на 425мл.) із стандартною кришкою в кількості 5 000 000,00 шт. на суму 19050000,00 руб. За цією специфікацією ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" поставила на адресу ТОВ "Арго-РусКом" продукцію частково, а саме на суму 14371510,16 російських рублів. Оплата за товар по специфікації № 1 проведена в повному обсязі, що підвтерджено платіжними дорученнями №2 від 01.04.2011 року - 18500000 руб. та № 31 від 29.04.2011 року - 550000 руб. Таким чином, заборгованість ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" по поставці продукції за цією специфікацією складає 4678489,84 російських рублів.

Згідно специфікації №2 від 12.04.2011р. відповідач зобов'язаний поставити позивачу банку жерстяну із стандартною кришкою на загальну суму 7521351,20 руб.

По вказаній специфікації відповідач поставив товар на загальну суму 5237476,90 грн., оплачена поставка товару позивачем була на суму 4308838,35 грн., що підтверджено копіями платіжних доручень №№ 18 від 13.04.2011р., 19 та 20 від 14.04.2011р., 66 та 68 від 30.05.2011р., а відтак по вказаній специфікації позивач не доплатив відповідачу 928638,55 рублів. Проте останній не вимагав від позивача сплатити суму заборгованості по поставленому товару, згідно цієї специфікації, або ж зарахувати цю суму в рахунок інших оплат.

Згідно специфікації №3 від 19.04.2011 року відповідач зобов'язувався поставити банку жерстяну (на 425мл.) із стандартною кришкою в кількості 4470000,00 шт. на суму 17030760,96 руб., строк поставки до 30.05.2011 року.

Специфікація №3 оплачена позивачем повністю, що підтверджено платіжними дорученнями № 21 від 20.04.2011 року на суму 16539059,20 рублів та № 30 від 27.04.2011 року на суму 491701,76 рублів. Таким чином заборгованість по поставці товару за відповідачем становить 17030760,96 руб.

Згідно специфікації № 4 від 22.04.2011 року відповідач повинен був поставити позивачу банку жерстяну (на 773мл.) із стандартною кришкою на загальну суму 387646,83 руб. Свій обов'язок по поставці товару по цій специфікації відповідач виконав в повній мірі. Позивач в свою чергу оплату по вказаній поставці не провів, проте відповідач і не вимагав провести оплату, або провести зарахування в рахунок оплати заборгованості.

Згідно специфікації № 5 від 26 квітня 2011 року обов'язок відповідача - поставити банку жерстяну (на 425 мл.) із стандартною кришкою різного асортименту в кількості 2000000 шт. на суму 7620000 руб., строк поставки - 40 календарних днів з дня оплати.

08 червня 2011 року сторони підписали доповнення № 1 до специфікації № 5 від 26.04.2011 р. Цими доповненнями змінено асортимент продукції та встановлений строк її поставки до 31 липня 2011 року. Специфікація №5 оплачена у повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням № 32 від 27 квітня 2011 року на суму 7620000,00 рублів. За цією специфікацією відповідач виконав свої зобов'язання частково та поставив товар на суму 4329469,26 російських рублів. Таким чином, заборгованість ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" перед ТОВ "Арго-РусКом" за цією специфікацією становить 3290530,74 російських рублів.

Загальна заборгованість за контрактом № 31/03/2011 становить 24999781,54 російських рублів, а саме: по специфікаціям №1 - 4678489,84 руб., №3 - 17030760,96 руб. та №5 - 3290530,74 руб.

Тому позивач своїми листами від 17.06.2011р., від 23.06.2011р., від 01.08.2011р. звертався до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів.

В своєму листі від 27.10.2011 року відповідач визнав свою заборгованість в сумі 23683496,16 рублів за недопоставку товару та на вказану суму підписав акт звірки розрахунків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач кошти в сумі 24999781,54 російських рублів, як попередню оплату за товар по специфікаціям № 1 від 31.05.2011р., № 3 від 19.04.2011р. та № 5 від 26.04.2011р., від позивача отримав в період з квітня по травень 2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 01.04.2011р., №31 від 29.04.2011р., № 21 від 20.04.2011р., № 30 від 03.05.2011р., № 32 від 28.04.2011р., однак станом на момент розгляду справи товар позивачу не відпустив і кошти не повернув.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки частиною першою статті 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то, якщо договором або законом не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником безпосередньо після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати дату одержання вимоги боржником.

Вищезазначеною статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача листи-вимоги, а саме: лист від 17.06.2011р. № 19, від 23.06.2011р. № 21, від 01.08.2011р. № 29 з проханням повернути кошти за недопоставлений товар по контракту № 31/03/2011 від 31.03.2011р.

Своїм листом від 23.06.2011 року № 443/1 відповідач підтвердив факт невиконання умов контракту та запевнив позивача про можливість повного його виконання, а також висловив думку про можливість врегулювання питань пов'язаних з компенсацією в зв'язку з порушенням умов контракту.

Остання вимога позивача про повернення суми попередньої оплати була надіслана на адресу відповідача 23.05.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення відповідачу (28.05.2013 року) рекомендованого листа та поштовою квитанцією.

Однак, відповідачем не було вчинено жодних дій, які б свідчили про виконання його обов'язку з повернення грошових коштів.

Доказів повернення суми попередньої оплати відповідач не подав, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 24 999 781,54 російських рублів, що станом на момент подання позовної заяви становило 6 365 194,38 грн.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції порушив процесуальні права відповідача у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки відповідно до ст. ст. 22, 28 ГПК України зазначено, що брати участь судових засіданнях є правом сторони, а не її обов'язком, та коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується.

Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції вірно вказав, що участь в іншому судовому засіданні представника не перешкоджає юридичній особі скористатись інститутом представництва і забезпечити явку в судове засідання іншого уповноваженого представника.

Окрім цього, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.06.2013 року явка відповідача не визнавалася обов'язковою та місцевий господарський суд попередив сторін, що в разі неявки представників судовий розгляд буде проведено без їх участі за наявними в справі матеріалами.

Доводи скаржника, що місцевим господарським судом неправомірно не взято до уваги факт укладення договорів про відступлення права вимоги (цесії) між ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та ПП «Хотинське АТП-17741» та між ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та ТОВ «Транспортно-логістична компанія» є безпідставними.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Звертаючись з клопотанням до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

З апеляційної скарги вбачається, що відповідач мав на меті подати докази безпідставності позовних вимог ТОВ «Арго-Рус Ком» на суму 5112384,64 російських рублів, однак не подав через неможливість забезпечити явку представника в судове засідання.

Суд апеляційної інстанції вважає такі причини неподання безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідач не був позбавлений права за допомогою засобів поштового зв'язку надіслати докази безпідставності вимог позивача або ж скористатись інститутом представництва і забезпечити явку у судове засідання іншого уповноваженого представника.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, залишаються на скаржнику.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Чернівецької області від 20.11.2012 року в справі №926/549/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД" №7-06/26-2 від 26.06.2013 року- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови

виготовлено 28.10.2013р.