Рішення № 34424621, 24.10.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.10.2013 Справа № 920/1489/13

За позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

До відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»

Про стягнення 62 172 грн. 67 коп.

СУДДЯ С.О.МИРОПОЛЬСЬКИЙ

Секретар судового засідання С.М. Шаповал

За участю представників:

Позивача - не з'явився

Відповідача - Сіденко Л.В.

В судовому засіданні 16.10.2013р. оголошувалась перерва до 24.10.2012р. до 10 год. 00 хв.

Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 36699 грн. 33 коп. за договором № 06/10-2115, пеню в сумі 15 526 грн. 86 коп., інфляційні втрати в сумі 4790 грн. 37 коп. та 3% річних в сумі 5156 грн. 11 коп. за неналежне виконання умов договору № 06/10-2115.

Відповідач, згідно відзиву № 30/1285 від 20.09.2013р., просить суд відмовити в частині стягнення пені, інфляційних збитків в сумі 1048,32 грн. та 3% річних в сумі 267,59 грн.

22.10.2013р. позивач подав заперечення б/н від 18.10.2013р. на відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого вважає заперечення відповідача необґрунтованими та просить суд повністю задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

20 грудня 2010 р. між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2115.

Додатковою угодою № 3 від 12 квітня 2011р. до договору поставки природного газу № 06/10-2115 від 20.12.2010р. викладно умови договору № 06/10-2115 від 20.12.2010р. в новій редакції.

Згідно з цим договором, постачальник (позивач) зобов'язувався поставити покупцеві природний газ, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

На виконання вимог договору позивач передав відповідачу в січні 2011р. - вересні 2011р. природний газ на загальну суму 345 003,47 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (копії знаходяться в матеріалах справи).

Пунктами 6.1., 6.2. договору № 06/10-2115 від 20.12.2010р., передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілом коштів, встановленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, в якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Позивач зазначив, що відповідачем порушено умови договору № 06/10-2115 від 20.12.2010р. про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідач оплатив поставлений природний газ з порушенням встановлених у договорі строків.

На момент звернення з позовом до суду, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 36699,33 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 6.1.1. договору № 06/10-2115 від 20.12.2010р. передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Враховуючи те, що сума заборгованості за поставлений природний газ підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 36699,33 грн. боргу за договором поставки природного газу № 06/10-2115 від 20.12.2010р. законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 7.1 договору № 06/10-2115 від 20.12.2010р., в редакції від 12 квітня 2011р., за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту зверненню з вимогою, претензією, позовом.

За період з 11.02.2011р. по 30.09.2011 р. позивачем нарахована пеня в розмірі 15526,86 грн.

Пунктом 9.3. договору № 06/10-2115 встановлено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

Відповідач заперечуючи проти стягнення суми пені, посилається на п. 9.3 договору (7.2 в редакції від 12 квітня 2011р.), який передбачає, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту зверненню з вимогою, претензією, позовом. Тобто, неустойка повинна нараховуватись з 19.02.2013 року, однак ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.01.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Сумигаз» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми пені підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору щодо порядку та строків оплати отриманого природного газу покупець зобов'язується сплатити (крім суми заборгованості) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, які передували моменту звернення із претензією або позовом.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної1 давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 9.3. договору № 06/10-2115 від 20.12.2010 року передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене, положення пункту 7.2 договору щодо нарахування неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена в Постанові Верховного Суду України від 04.12.2012 року № 17/034-11.

Таким чином, позивачем правомірно нараховані та заявлені вимоги щодо стягнення пені з 11.02.2011 року по 30.09.2011 року в сумі 15526 грн. 86 коп.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем нараховані інфляційні збитки за лютий 2011 року - травень 2013 року в сумі 4790,37 грн. та три відсотки річних за період з 11.02.2011 року по 20.08.2013 року в сумі 5156,11 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач надав свій розрахунок інфляційних збитків та трьох відсотків річних, згідно якого сума інфляційних втрат складає 3742,05 грн., а три відсотки річних становлять 4888,52 грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних здійснений відповідачем з урахуванням вимог Закону та дійсних обставин справи.

Таким чином, з урахуванням ст. 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 3742,05 грн. та 4888,52 грн. відповідно.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40021, Сумська область, м. Суми, вул. Лебединська, 13; код 03352432) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) борг в сумі 36699 грн. 33 коп. за поставлений природний газ за договором № 06/10-2115 від 20.12.2010р., 15 526 грн. 86 коп. пені, 3 % річних в сумі 4 888 грн. 52 коп., інфляційні збитки в сумі 3 742 грн. 05 коп., а також 1684 грн. 08 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 29.10.2013р.

Суддя С.О.Миропольський