Рішення № 34424415, 21.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р.Справа № 922/3964/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області (м. Харків) в інтересах держави в особі Комсомольської селищної ради (смт. Комсомольське, Харківська обл.) та Державної екологічної інспекції у Харківській області (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" (м. Харків) про стягнення 86889,66 грн. за участю представників сторін:

прокурора - Кондратюк Н.А. (посвідчення №009093 від 12.10.2012);

позивача (Комсомольська селищна рада) - Міщенко І.І. (без належних повноважень);

позивача (ДЕІ у Харківській області) - Сосіна І.О. (довіреність №108/01-21/08-16 від 16.01.2012 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Комсомольської селищної ради (смт. Комсомольське, Харківська обл.) та Державної екологічної інспекції у Харківській області (м. Харків), в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" (м. Харків) на користь місцевого бюджету Комсомольської селищної ради, р/р №33116331700230 в УДК у Зміївському районі Харківської області 37754227, МФО 851011, код оплати 24062100 збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 86889,66 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем, внаслідок засмічення земельних ресурсів, заподіяно шкоду державі, про що складені акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства за №447/09-18 та акт обстеження засміченої земельної ділянки від 18.05.12 за №447/09-18-1 засм. Судові витрати просить покласти на відповідача.

21.10.2013 р. до канцелярії суду від представника позивача (ДЕІ у Харківській області) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача (ДЕІ у Харківській області) про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку, вирішив за можливе задовольнити його.

Також разом з вищезазначеним клопотанням було надано клопотання позивача (Комсомольської селищної ради) про розгляд справи №922/3964/13, призначеної на 07.10.2013 р. на 10:45 год., без участі її представника.

Прокурор в судовому засіданні 21.10.2013 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача (ДЕІ у Харківській області) в судовому засіданні 21.10.2013 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача (Комсомольська селищна рада) в судове засідання з"явився 21.10.2013 р. без належних повноважень.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2013 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень №№020768/3, 020768/4, які долучені судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період 15-18, 21-23.05.2012 р. Державною екологічною інспекцією в Харківській області здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс".

Зазначена перевірка здійснювалася в присутності директора TOB "Геомакс" Козлова Станіслава Валерійовича, про що свідчить його підпис у акті.

Судом встановлено, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 447/09-18 був підписаний директором підприємства без зауважень.

З акту перевірки вбачається, що TOB "Геомакс" використовує земельну ділянку площею 1,4073 га, яка знаходиться на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.11.2004 року. Договір укладено на 50 років, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.11.2004 р. за №115.

Також, TOB "Геомакс" використовує земельну ділянку площею 1,9181 га, яка знаходиться на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.01.2012 року. Договір укладено на 50 років, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, про що, у державному реєстрі земель вчинено запис від 02.02.2012 р. за №632175564000056.

Під час перевірки та при натуральному обстежені земельної ділянки за адресою Харківська область, Зміївський район смт. Комсомольський, Балаклійське шосе, 36а (промисловий майданчик TOB "Геомакс") було виявлено розміщення промислових відходів (шлаку) на земельній ділянці з нетвердим покриттям (площами: 5,3м* 1,9м (Н=1,45м); 5,9м*3,7м (Н=1,40 м); 5,5м*3,9м (Н=1,40м)), що є порушенням ст. 17 Закону України "Про відходи" та ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до Державного класифікатора України "Класифікатор відходів" ДК 005-96, затверджений наказом Держкомстандарту України від 29.02.1996 №89 із змінами, до відходів належать: новоутворені речовини та їх суміші, утворені в термічних, хімічних та інших процесах і які не є метою даного виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді та пастоподібні утворення, а також рідини та аерозолі).

Факт порушення природоохоронного законодавства підтверджується актом обстеження засміченої земельної ділянки від 18.052012 р. за № 447/09-18-1 засм.

З метою усунення порушень, виявлених під час здійснення планової перевірки, державним інспектором в порядку ст. 7 Закону України «Про основні зачади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» винесено припис від 30.05.2012 № 02-25-48, яким директора TOB "Геомакс" (пункт 4 припису) було зобов'язано ліквідувати смітник промислових відходів (шлаку) на земельній ділянці з нетвердим покриттям. Даний припис був прийнятий до виконання директором підприємства.

Також суд звертає увагу, що зазначений акт обстеження засміченої земельної ділянки від 18.05.2012 р. за № 447/09-18-1 засм., а також припис №02-25-48 від 30.05.2012 р. у судовому порядку не оскаржені та є чинними.

У зв'язку з виявленими порушеннями державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Харківській області матеріали перевірки направлено до прокуратури Зміївського району Харківської області для вирішення питання щодо притягнення до відповідальності.

Враховуючи виявлені порушення природоохоронного законодавства та на підставі Методики, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області розраховано шкоду заподіяну державі внаслідок засмічення земельних ресурсів, загальний розмір якої склав 86889,66 грн.

Розрахунки розміру шкоди, заподіяні державі внаслідок засмічення земельних ресурсів разом з претензіями №№ 253-255 від 19.11.2012 були пред'явлені відповідачу щодо добровільного відшкодування, однак до теперішнього часу шкода не відшкодована.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заявлені вимоги позивача до відповідачів такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відходи", під терміном "відходи" слід розуміти будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення, а під терміном "поводження з відходами" слід розуміти дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Згідно із статтею 20 Закону спеціально уповноваженим органам державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів надано право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Право звернення до суду спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та громадських об'єднань, яке передбачено Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", не виключає можливості подання позовів про стягнення шкоди, завданої довкіллю, органами місцевого самоврядування, які мають власні самоврядні повноваження.

Відповідно до положень статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та підпункту 9 пункту 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006 р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про охорону земель", підприємства, установи, організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Відповідно до п. а ст.32 Закону України "Про відходи", забороняється ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Відповідно до ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про відходи", суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

За загальним правилом для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди за ст.1166 Цивільного кодексу України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. №171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №285/2725 05.05.1998 р. (в редакції 2007 р. згідно з наказом Мінприроди України від 04.04.2007 р. №149), засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Між тим, позивач просись стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету 86889,66 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про відходи", забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що відповідачем не виконано обов'язків щодо запобігання відходів негативному впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, а також щодо вжиття відповідних заходів для ліквідації несанкціонованих звалищ промислових відходів.

Згідно п.1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України №02-5/744 від 27.06.2001 року "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища.", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надані господарському суду документи свідчать про те, що відповідачем було вчинено протиправні дії - засмічення земельної ділянки відходами (шлак).

Відповідачем факт завдання ним шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки не спростовано, доказів на підтвердження своїх заперечень не надано.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 86889,66 гривень.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" (61166, м. Харків, вул. Кримська, 8, к. 1; р/р 2600831905490, ПАТ "Дімантбанк", МФО 320854; код ЄДРПОУ 32137080) на користь місцевого бюджету Комсомольської селищної ради (р/р № 33116331700230 в УДК у Зміївському районі Харківської області 37754227, МФО 851011, код оплати 24062100) збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 86889,66 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" (61166, м. Харків, вул. Кримська, 8, к. 1; р/р 2600831905490, ПАТ "Дімантбанк", МФО 320854; код ЄДРПОУ 32137080) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) 1720,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.