Рішення № 34424241, 28.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2013 р.Справа № 916/2147/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

Представники:

від позивача: Євсєєва А.О. згідно довіреності за №1101/2 від 11.01.2013р.;

від відповідача: Косинська С.П. згідно довіреності за №15-1/1 від 02.01.13.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль - Південь"(м. Одеса);

до відповідача: Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"(м. Одеса);

про стягнення 43566,92грн.

В засіданні суду 21.10.13. оголошувалась перерва до 28.10.13. на підставі ст.77 ГПК України.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони відповідно до ст.69 ГПК України.

14.08.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль-Південь" (позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" (відповідач) про стягнення 43566,92грн., в тому числі: 27113,58грн. - основного боргу за поставлену продукцію, 16453,34грн. - штрафних санкцій та 1720,50грн. витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Ухвалою суду від 15 серпня 2013р. порушено провадження у справі № 916/2147/13.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Пояснив, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб. Продукція була поставлена позивачем відповідач по видатковій накладній №РН-0000016 від 27.01.12р. на загальну суму 3200,16грн., залишок боргу по якій становить 1451,69грн. та філії відповідача по видатковій накладній №РН-0000002 від 22.08.08., борг по якій становить 25661,89грн. Початок нарахування штрафних санкцій здійснював позивач з моменту отримання продукції відповідачем керуючись ст. 692 ЦК України та судовою практикою, зокрема, постановами Вищого господарського суду України. Пеню нараховував на підставі Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання". Крім того, зазначив, що позивач не пропустив строк позовної давності, бо філія відповідача визнала борг в акті звірки взаємних розрахунків, але доказів, які б підтверджували повноваження філії на отримання продукції чи визнання позову у позивача немає.

Представник відповідача визнав позов на суму 1451,69грн. Проти позову в частині стягнення з відповідача 25661,89грн. та штрафних санкцій заперечував. Пояснив, що відповідач не надавав повноважень філії на отримання продукції у позивача і на визнання позову. Згідно Положення про філію „Любашівський облавтодор" філія могла вчиняти угоди чи дії на підставі довіреності юридичної особи. Позивач не надав доручення директора відповідача філії на отримання продукції у відповідача, чи визнання боргу. До того ж, філія ліквідована. При реорганізації філії „Любашівський РАД", остання не мала боргу перед позивачем і не передала борг філії „Любашівська ДЕД". Крім того, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав щодо стягнення 25661,89грн. із відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує позов видатковими накладними: №РН-0000016 від 27.01.2012р. та №РН-0000002 від 22.08.2008року, довіреностями і актом звірки взаємних розрахунків між філією відповідача та позивачем, ст.ст.95,193,264,625,692,901,1166 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову у частині стягнення 25661,89грн. та штрафних санкцій заперечує, мотивуючи заперечення не наданням повноважень філії „Любашівській райавтодор" на отримання продукції по видатковій накладній №РН-0000002 від 22.08.08. та визнання суми боргу, Положенням філії „Любашівський райавтодор"дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", припиненням філії „Любашівський райавтодор", відсутністю заборгованості на зазначену суму у відповідача перед позивачем, наказом №181 від 02.08.04. ДП „Одеський облавтодор" ВАТ „ДАК" Автомобільні дороги України", актом прийому-передачі основних засобів філії „Любашівський райавтодор" до філії „Любашівський ДЕД" в зв'язку з реорганізацією філії „Любашівська РАД".

Дійсно, за усною домовленістю між Товариством з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль-Південь" та Дочірнім підприємством „Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" позивач поставив відповідачу продукцію: стовпчики сигнальні придорожні на загальну суму 3200,16грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000016 від 27 січня 2012р. та довіреністю №5 від 19 січня 2012 (а.с.13-14).

Як вбачається із позовної заяви, розрахунку боргу та пояснень представника позивача в засіданні суду відповідач не оплатив повністю продукцію, тому борг за поставлену продукцію позивачем по видатковій накладній №РН-0000016 від 27.01.2012р. становить 1451,69грн.

Слід зазначити, що борг в сумі 1451,69грн. відповідач визнає.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку(ч.1 ст.173 ГК України).

З врахуванням приписів ст.175 Господарського кодексу України, майново -господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, за приписами ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином.

З врахуванням п.1 ст.208 ЦК України правочин у письмовій формі вчиняється між юридичними особами.

Разом з тим, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо поставки продукції по видатковій накладній №РН-0000016 від 27.01.12 за договором поставки.

Згідно ст.265 ГК України, яка кореспондується із ст.712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, у Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" виникло грошове зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль-Підень" щодо оплати отриманої продукції по видатковій накладній №РН-0000016 від 27.01.2012 року в сумі 1451,69грн.

21.12.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію (вимогу) про сплату боргу, яку останній отримав 26.12.12., але залишив її без задоволення (а.с.15, 19).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач припустився неналежного виконання прийнятого на себе зобов'язання, бо не розрахувався за отриманий товар в повному розмірі, а саме: не сплатив заборгованість за отриманий товар у сумі 1451,69 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов в частині стягнення основної заборгованості за отриману продукцію по видатковій накладній №РН-0000016 від 27.01.2012 року в сумі 1451,69грн.

Позивач також просить стягнути пеню з відповідача за несвоєчасну оплату відповідачем продукції отриманій по видатковій накладній №РН-0000016 від 27.01.12. в сумі 109,99грн. керуючись Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання".

Однак, суд відмовляє у позові в частині стягнення пені, враховуючи наступне.

Згідно приписів ст.547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, оскільки між сторонами не було погоджено в письмовій формі відповідальності за несвоєчасну оплату вартості продукції у формі пені, суд відмовляє у позові, в частині стягнення пені у сумі 109,99грн.

Крім того, за несвоєчасну оплату вартості продукції по видатковій накладній №РН-0000016 від 27.01.12. позивач просить стягнути з відповідача 67,41грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як суд зазначав вище, згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Така ж правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у постановах від 28.02.2012 у справі №5002-8/481-2011 та від 21.04.2011 №9/252-10.

Отже, позивач вправі нараховувати 3% річних, починаючи з 28.01.2012р., але позивач неправильно визначив період нарахування 3% річних, бо не врахував вимоги ст.692 ЦК України - після прийняття продукції, тобто почав нараховувати 3% річних із 27.01.12., а не із 28.01.12.

Тому, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення 3% річних, які становитимуть 67,29грн., виходячи з такого розрахунку: 3 : 365 х 1451,69 (борг) х 564 (кількість прострочених днів) : 100 = 67,29грн.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 0,12грн. за несвоєчасну оплату боргу в сумі 1451,69грн., оскільки задовольняє позов в частині стягнення 3 % річних у сумі 67,41грн.(67,41грн.- 67,29грн.).

Позивач просить стягнути ще борг в сумі 25661,89грн. за поставлену продукцію - асфальтобетон тип Б філії відповідача „Любашівський райавтодор" по видатковій накладній № РН-0000002 від 22.08.08р.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 25661,89грн., враховуючи наступне.

З врахуванням вимог ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого положення. Керівники філій та представники призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Згідно п. 3.1 та п. 3.3 Положення про філію „Любашівський райавтодор" дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", філія не є юридичною особою і філія може від імені і за дорученням директора Підприємства: укладати договори відповідно до предмета діяльності Підприємства; представляти інтереси філії Підприємства у всіх установах, організаціях, підприємствах, об'єднаннях, асоціаціях у межах наданих їй повноважень.

Наказом №181 від 02.08.04. відповідача „Про заходи щодо ведення договірної роботи у філіях дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги" було наказано не допускати укладення договорів: без погодження юридичних та економічних аспектів договору з відповідними фахівцями дочірнього підприємства з обов'язковим візуванням; посадовими особами, які не мають повноважень на підписання договорів згідно зі статутом підприємства або належним чином оформленою довіреністю (п.6 наказу); право на підписання договорів від імені дочірнього підприємства мають: директор дочірнього підприємства на підставі статуту, інші посадові особи, в тому числі заступники директора дочірнього підприємства, начальники філій дочірнього підприємства на підставі довіреності, оформленої відповідно до законодавства.

Відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством і доручень Підприємства (п.5.8 Положення).

Разом з тим, позивач не надав належним чином оформленої довіреності відповідача на отримання продукції - асфальтобетону типу Б філією „Одеський облавтодор" по видатковій накладній №0000002 від 22.08.2008 року чи на укладення договору на поставку зазначеної продукції, або договору укладеного між позивачем і відповідачем, і такі докази відсутні в матеріалах справи.

При цьому, філію „Одеський облавтодор" припинено (реорганізовано) шляхом приєднання до філії „Любашівська дорожна експлуатаційна дільниця" на підставі наказу відповідача №96 від 16.05.11. (а.с.29).

Як вбачається із акту прийому-передачі основних засобів філії „Любашівський райавтодор" до філії „Любашівська ДЕД", в зв'язку із реорганізацією філії „Любашівський РАД" від 30.09.11. та відомості кредиторської заборгованості, яка передається із філії „Любашівська РАД" до філії „Любашівська ДЕД" станом на 30.09.11. відсутня кредиторська заборгованість перед позивачем (а.с.45-49).

До того ж, позивач пропустив строк позовної давності щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права про стягнення 25561,89грн. за поставлену продукцію по видатковій накладній №РН-0000002 від 22.08.08. (а.с.16).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач у відзиві заявив про сплив позовної давності щодо стягнення 25661,89грн.

Відповідно до п.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову щодо стягнення боргу в сумі 25661,89грн.

А оскільки немає підстав для стягнення основного боргу в сумі 25661,89грн., то немає підстав і для стягнення пені в сумі 3113,40грн., 3% річних в сумі 3834,52грн. та індексу інфляції в сумі 9332,41грн. за несвоєчасну оплату вартості продукції по накладній №РН-0000002 від 22.08.08.

При цьому, як суд зазначав вище, між сторонами не було погоджено письмово забезпечення виконання зобов'язання у формі пені.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував у частині вимог щодо стягнення 1451,69грн, та 67,29грн. - 3% річних, докази сплати заборгованості не надав.

Позивач теж не довів у повному обсязі тих обставин, на які посилався у позові, зокрема, щодо надання повноважень філії (довіреності) на отримання продукції у відповідача та на визнання філією позову в цій частині.

Доказів, які б підтверджували борг в сумі 25661,89грн. відповідачем - юридичною особою позивач теж не надав.

Суд не приймає доводи позивача, бо вони спростовуються матеріалами справи, зокрема: п. 3.1 та п. 3.3 Положення про філію „Любашівський райавтодор" дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", наказом №181 від 02.08.04. відповідача „Про заходи щодо ведення договірної роботи у філіях дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги", актом прийому-передачі основних засобів філії „Любашівський райавтодор" до філії „Любашівська ДЕД", в зв'язку із реорганізацією філії „Любашівський РАД" від 30.09.11. та відомостю кредиторської заборгованості, яка передається із філії „Любашівська РАД" до філії „Любашівська ДЕД" станом на 30.09.11., про що суд зазначав вище.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення основного боргу в сумі 1451,69грн. та 3% річних в сумі 67,29грн., оскільки в цій частині позов заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи. А відмовляє в позові в частині стягнення основного боргу в сумі 25661,89грн., пені в сумі 3223,39грн., 3% річних в сумі 3834,64грн., інфляційних нарахувань в розмірі 9328,02грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог позову.

Керуючись ст. ст. 33,34,43,44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 49, код ЄДРПОУ 32018511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль - Південь" (65058, м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21, код ЄДРПОУ 34252469):

- 1451,69грн. - основаної заборгованості,

- 67,29грн. - 3% річних,

- 59,98грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити у позові в частині стягнення:

- 25661,89грн. - основного боргу,

- 3223,39грн. - пені,

- 3834,64грн. - 3% річних,

- 9328,02грн. - індексу інфляції.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 29.10.2013р.

Суддя Брагіна Я.В.