Рішення № 34424025, 23.10.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.10.2013р. Справа № 907/907/13

За позовом ОСОБА_1, м. Ужгород

ОСОБА_2, м. Ужгород

ОСОБА_3, м. Ужгород

ОСОБА_4, м. Ужгород

ОСОБА_5, с. Холмок Ужгородського району

ОСОБА_6, м. Ужгород

ОСОБА_7, с. Невицьке Ужгородського району

ОСОБА_8, с. Невицьке Ужгородського району

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття", м. Ужгород

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_9, м. Львів

ПРО визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття", м. Ужгород про погодження продажу вбудованих приміщень магазину по вул. Корзо, 17 в м. Ужгород, яке було оформлене протоколом №7 від 06 липня 2011 року,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивачів - ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11 - представник за довіреністю від ОСОБА_7 від 18.09.2013р.

від відповідача - Бернштейн М.А. - директор, Маркусь М.І. - представник за довіреністю від 23.09.2013р.

від третьої особи - ОСОБА_9

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1, м. Ужгород, ОСОБА_2, м. Ужгород, ОСОБА_3, м. Ужгород, ОСОБА_4, м. Ужгород, ОСОБА_5, с. Холмок Ужгородського району, ОСОБА_6, м. Ужгород, ОСОБА_7, с. Невицьке Ужгородського району, ОСОБА_8, с. Невицьке Ужгородського району звернулись до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття", м. Ужгород про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття", м. Ужгород про погодження продажу вбудованих приміщень магазину по вул. Корзо, 17 в м. Ужгород, яке було оформлене протоколом №7 від 06 липня 2011 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.09.2013р. порушено провадження у справі №907/907/13 та призначено справу до розгляду на 23.09.2013р.

Позивачі просять заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Також просять долучити до матеріалів справи нотаріально посвідчені заяви учасників товариства про те, що оскаржувані збори учасників товариства не скликались та не проводились, а також не підписувались відповідними особами.

Представники відповідача у поданому суду письмовому поясненні по суті заявлених позовних вимог вказують на обґрунтованість доводів позивачів та просять суд взяти до уваги те, що наступного дня після прийняття оспорюваного рішення було продано майно товариства загальною площею 134,8кв.м. за договором купівлі-продажу від 07.07.2011р., яке укладено між колишнім директором товариства ОСОБА_14 та ОСОБА_9 Також просять суд в я порядку вимог статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучити до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_9 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

Ухвалою суду від 23.09.2013р. в порядку вимог статті 27 ГПК України клопотання відповідача судом задоволено та залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_9, м. Львів, розгляд справи відкладено на 07.10.2013р.

В засіданні суду 07.10.2013р. судом, за письмовою згодою сторін, у відповідності до вимог статті 77 ГПК України оголошено перерву до 17.10.2013р. та відповідно до 23.10.2013р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обгрунтування своїх доводів та заперечень.

В засіданні суду 17.10.2013р. третю особа подала клопотання про витребування від позивачів в порядку вимог статті 38 ГПК України оригінали доказів про фактичне внесення кожного із позивачів (учасників) до статутного фонду ТОВ "Магазин „Взуття" своєї частки та протокол загальних зборів ТОВ "Магазин „Взуття" на придбання нерухомого майна за адресою вул. Корзо, 17, м. Ужгород. В обгрунтування своїх доводів вказує на те, що незважаючи на свої вимоги позивачі не надали жодного документу щодо наділення їх в повному обсязі повноваженнями на право голосу в товаристві та відповідно і звернення в суд по даній справі, тобто, доказів щодо фактичного внеску в статутний фонд товариства кожного з них. Не надано, також, позивачем та відповідачем доказів, що нерухомість, частину якої я за пропозицією відповідача придбав, придбана за участю позивача. В матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані щодо участі у господарській діяльності товариства позивачів. Відтак, третя особа вважає, що позивач і відповідач по справі умисно намагаються вжити заходів для приховання від суду фактичних обставин у справі, у зв'язку з чим третя особа змушена звернутись до суду з проханням витребувати у позивача та відповідача оригінали доказів про фактичне внесення до статутного фонду ТОВ "Магазин "Взуття" своєї частки кожного із позивачів (учасників), а також через відсутність в матеріалах справи, крім оскаржуваного протоколу загальних зборів будь-яких доказів про фактичну участь позивачів в господарській діяльності товариства для огляду і порівняння із оскаржуваним протоколом протокол загальних зборів товариства щодо придбання нерухомого майна за адресою вул. Корзо, 17, м. Ужгород, частину якого за пропозицією відповідача було реалізовано у 2011 році третій особі.

Позивачі та представник відповідача заперечують з приводу обґрунтованості поданого третьою особою клопотання та вказують на відсутність зв'язку між позовними вимогами та доказами, які просить третя особа витребувати від позивачів.

Аналізуючи подане третьою особою клопотання, суд констатує наступне.

Відповідно ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Подане клопотання не відповідає вимогам ст. 38 ГПК України.

При цьому, суд приймає до уваги і те, що відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

В свою чергу, відповідно до положень ч. ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Натомість, третьою особою у поданому суду клопотанні та в засіданні суду не обґрунтовано своєї позиції з приводу поданого клопотання та яке значення матимуть такі докази при вирішенні спору по суті.

В засіданні суду 23.10.2013р. третя особа усно просить клопотання від 17.10.2013р. про витребування доказів задовольнити. За результатами обговорення такого клопотання третьої особи суд прийшов до висновку про його безпідставність та необґрунтованість.

Позивачі просять заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поданому суду додатковому поясненні, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, у підтвердження своєї позиції вказують на те, що згідно протоколу загальних зборів учасників Товариства позивачі зазначені як такі, що були присутні на зборах товариства та голосували за прийняття рішення про продаж майну товариства. Проте, такі збори ні виконавчим органом товариства ні будь-яким іншим учасником не скликались взагалі, учасники не повідомлялись про проведення таких зборів ні 06 липня 2011р.

Позивачі участі в зборах учасників Товариства 06 липня 2011 року не брали, про проведення таких зборів не повідомлялися, протокол №7, яким оформлялось проведення таких зборів не підписували. Збори учасників Товариства 06 липня 2011 року фактично не проводилися. Позивачі не уповноважували інших осіб представляти їх як учасників Товариства в загальних зборах 06.07.2011р.

Тому збори учасників від 06.07.2011р. не були правомочні вирішувати будь-які питання через недотримання порядку скликання зборів, повідомлення їх учасників та відсутність кворуму для їх проведення.

Крім того, відповідно до положень ст.98 ЦК України рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, якщо інше не встановлено законом. Законом іншого щодо товариств з обмеженою відповідальністю не встановлено.

Вказане нерухоме майно Товариства було основним активом товариства, яке значно перевищувало 50% майна товариства. Тому його відчуження могло вирішуватись виключно за рішенням загальних зборів Товариства та при умові, що за це проголосувало 8 із 10 учасників. В іншому разі - відчуження такого майна було неприпустимими.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Волевиявлення ТОВ «Магазин Взуття» як юридичної особи, має бути відображене в відповідних рішеннях. Оспорюване рішення не відображає волевиявлення Товариства. Договір купівлі-продажу, укладений від імені ТОВ «Магазин Взуття» 07.07.2011р., суперечить волі даної юридичної особи.

Всупереч наведеним вище вимогам діючого законодавства та локального акту (статуту) за договором купівлі-продажу від 07.07.2011р. продана була нежитлова будівля (приміщення магазину площею 134,8 кв.м.).

Враховуючи наявність підстав для оспорювання правочину, а також те, що майно вибуло з володіння Товариства поза його волею, відповідач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом про визнання недійним договору купівлі-продажу та витребування майна.

Представник відповідача у поданому суду письмовому поясненні зазначає про обґрунтованість заявлених позовних вимог та у підтвердження своєї позиції подав суду відомості про те, що висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Закарпатській області №15/633 від 02.10.2013р., який складено в межах розгляду кримінальної справи на підставі постанови про призначення експертизи, винесеної 17.09.2013р. ст. слідчим СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області ст. лейтенантом міліції Степановим Б.С. у кримінальному провадженні №12013070030002437, підтверджено ту обставину, що в зборах учасників взяв участь тільки один учасник, який володів часткою у розмірі 10% статутного фонду товариства, а решта учасників відповідне рішення за результатами загальних зборів товариства не підписували.

Третя особа у поданому суду письмовому поясненні вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, зокрема, у підтвердження своєї позиції наголошує на тому, що на початку літа 2011 року в ході розмови з директором ТОВ „Магазин „Взуття" Запорожець Наталією Петрівною, остання повідомила, що учасники ТОВ „Магазин „Взуття" вирішили продати частину від вбудованого приміщення, що належить товариству по вул. Корзо, 17 м. Ужгород. Дана інформація від директора ТОВ „Магазин „Взута" зацікавила третю особу, незважаючи на

те, що вбудоване приміщення, яке реалізовувало ТОВ „Магазин „Взуття" не було жодним чином відособлено від інших приміщень за вказаною адресою, не мало окремого входу, окремого електропостачання, каналізації, води, тощо.

Відтак, третя особа погодилась придбати частину нерухомості за вказаною адресою, із директором ТОВ „Магазин „Взуття" обговорила всі деталі, а саме, що ціна реалізованої площі буде складати 142000грн., окрім того, у зв'язку із тим, що третьою особою в найближчий час з моменту придбання частини вбудованого приміщення не вирішено, як саме буде його використовувати (для ведення підприємницької діяльності, або іншим чином), надано можливість учасникам ТОВ „Магазин „Взуття" продовжувати свою господарську діяльність, тобто, отримувати грошові кошти за оренду приміщень від підприємців, які здійснюють свою діяльність

за вказаною адресою, що відповідно і буде являтись додатковою сумою грошових коштів за продаж мені частини вбудованої торгової площі.

В подальшому, директор ТОВ „Магазин „Взуття" Запорожець Н.П. повідомила третій особі, що учасники товариства прийняли письмове рішення про продаж частини вбудованих приміщень по вул. Корзо, 17 м. Ужгород, яке належить ТОВ „Магазин „Взуття".

07 липня 2011 року директор ТОВ „Магазин „Взуття" Запорожець Н.П. і третя особа прийшли до офісу приватного нотаріуса - ОСОБА_17 де представник ТОВ „Магазин „Взуття" Запорожець Н.П. надала всі необхідні документи, які підтверджували її право на вчинення дій від імені ТОВ „Магазин „Взуття" та інші документи, що підтверджували добровільне волевиявлення учасників товариства, тощо.

Того ж дня, нотаріус ОСОБА_17 посвідчила договір купівлі - продажу між третьою особою та ТОВ „Магазин „Взуття" щодо продажу частини торгової вбудованої площі у розмірі 134,8кв.м. за адресою вул. Корзо, 17 в м. Ужгород.

Із директором ТОВ "„Магазин „Взуття" Запорожець Н. П. під час оформлення договору купівлі - продажу третя особа розрахувалась готівкою в повному обсязі на загальну суму 142000грн.

Приблизно через рік, третя особа реалізувала дану нерухомість за більш вигідною ціною. У кого перебуває дане нерухоме майно третій особі на теперішній час невідомо.

Також просить суд взяти до уваги, що в діях відповідача (ТОВ „Магазин „Взуття") та позивача (частина учасників товариства), є злісна домовленість, методом зловживання своїм правом на звернення в суд, надаючи судам заздалегідь неправдиву або необ'єктивну (спотворену) інформацію приховуючи свої дійсні наміри, які стали відомі третій особі 07 жовтня 2013 року на судовому засідання по даній господарській справі, на якому представник відповідача недвозначно озвучуючи дійсні наміри позивачів і відповідачів по справі повідомив, що перестануть мене шантажувати після отримання ними додатково 17000 доларів США.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.10.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Магазин «Взуття» (надалі по тексту - «Товариство») створено та зареєстровано як юридична особа 11.12.1995р. В процесі приватизації Товариство набуло шляхом викупу нерухоме майно - вбудовані приміщення площею по вул. Корзо, 17 в м.Ужгород (договір купівлі-продажу № 357 укладений між Фондом приватизації та управління майном міста Ужгородської міської ради та Товариством, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_18 за №36 від 31.01.2001р.).

На підставі вказаного договору Виконкомом Ужгородської міської ради рішенням №257 від 15.10.2003р. було оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно - магазин «Взуття» загальною площею 269,3м.кв. Право власності Товариства було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №3921708 (витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно виданий КП «Ужгородське МБТІ» 15.12.2003р. №2296381, запис в книзі №7, запис №1272).

Згідно протоколу зборів учасників ТОВ «Магазин Взуття» від 06.07.2011р. за №7 вбачається, що зборами учасників Товариства було розглянуто пропозицію ОСОБА_8, та було погоджено продаж вбудованих приміщень за адресою: 88000, м.Ужгород, вул. Корзо, 17 загальною площею 134,65кв.м.

Позивачі вважають, що вказане рішення зборів не відповідає вимогам законодавства, порушує права та охоронювані інтереси позивачів як учасників Товариства, а тому таке рішення підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Згідно протоколу загальних зборів учасників Товариства позивачі зазначені як такі, що були присутні на зборах товариства та голосували за прийняття рішення про продаж майну товариства. Проте, такі збори ні виконавчим органом товариства ні будь-яким іншим учасником не скликались взагалі, учасники не повідомлялись про проведення таких зборів ні 06 липня 2011, ні в інший день.

Крім того, відповідно до положень ст.98 ЦК України рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, якщо інше не встановлено законом. Законом іншого щодо товариств з обмеженою відповідальністю не встановлено.

Вказане нерухоме майно Товариства було основним активом товариства, яке значно перевищувало 50% майна товариства. Тому його відчуження могло вирішуватись виключно за рішенням загальних зборів Товариства та при умові, що за це проголосувало 8 із 10 учасників. В іншому разі - відчуження такого майна було неприпустимими.

У підтвердження своїх доводів вказують на те, що висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Закарпатській області №15/633 від 02.10.2013р., який складено в межах розгляду кримінальної справи на підставі постанови про призначення експертизи, винесеної 17.09.2013р. ст. слідчим СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області ст. лейтенантом міліції Степановим Б.С. у кримінальному провадженні №12013070030002437, підтверджено ту обставину, що в зборах учасників взяв участь тільки один учасник, який володів часткою у розмірі 10% статутного фонду товариства, а решта учасників відповідне рішення за результатами загальних зборів товариства не підписували.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При цьому, відповідно до п. 21 вказаної постанови Пленуму права учасника (акціонера) господарського товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не міг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватись для участі у загальних зборах тощо.

Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Частинами 1, 4 статті 61 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Згідно з ч. 5 ст. 61 зазначеного закону, про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Умовами статуту Товариства не передбачено порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, а відтак, передбачені законом порядок скликання та проведення загальних зборів учасників є обов'язковими.

Безумовними підставами для визнання недійсними рішень господарського товариства в силу прямих вказівок Закону України "Про господарські товариства" є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, необхідно оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Крім того, у вирішенні спорів зі справ про визнання недійсними рішень загальних зборів за позовами учасників, яких не було повідомлено про проведення загальних зборів, необхідно давати оцінку всіх обставин справи у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Судом встановлено, що позивачів не було повідомлено належним чином про скликання загальних зборів 06.07.2011р., окрім того, відповідний протокол за результатами таких зборів позивачами, які володіють 90% статутного капіталу товариства, не підписувався.

Зокрема, висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Закарпатській області №15/633 від 02.10.2013р., який складено в межах розгляду кримінальної справи на підставі постанови про призначення експертизи, винесеної 17.09.2013р. ст. слідчим СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області ст. лейтенантом міліції Степановим Б.С. у кримінальному провадженні №12013070030002437, підтверджено ту обставину, що в зборах учасників взяв участь тільки один учасник, який володів часткою у розмірі 10% статутного фонду товариства, а решта учасників відповідне рішення за результатами загальних зборів товариства не підписували. Відповідні підписи на тексті рішення загальних зборів у відповідності до висновку відтворено струмним способом за допомогою знакодрукуючого пристрою, в якому застосовується струминний спосіб отримання зображення.

Відтак, внаслідок неповідомлення належним чином про проведення загальних зборів 06.07.2011р. було порушено право позивачів на інформацію про діяльність товариства, в тому числі про проведення загальних зборів, на участь у загальних зборах товариства, на участь у прийнятті рішень з інших питань, що віднесені до компетенції загальних зборів.

Окрім того, згідно п. 1 ст. 145 ЦК України вищим органом товариства

з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Згідно ч.1 ст. 98 ЦК

України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Згідно положень ст.98 ЦК України, положень статуту Товариства виключно загальні збори могли вирішувати питання щодо продажу чи відчуження в інший спосіб нерухомого майна товариства, яке перевищувало 50% балансової вартості майна товариства.

Згідно ч. 3 статті 62 Закону України «Про господарські товариства» дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень.

Відповідно до п. 8.1 Статуту ТОВ «Магазин „Взуття» виконавчим органом цього товариства є Дирекція на чолі з Директором. Згідно п.8.9 Статуту директор підзвітний зборам учасників у своїй діяльності.

Оскільки збори 06.07.2011р., рішення яких оспорюється учасниками Товариства, в порушення вимог закону належним чином не скликались та не проводились, продаж майна Товариства відбувся з порушенням вимог діючого законодавства та статуту Товариства.

Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти

в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Волевиявлення ТОВ «Магазин Взуття» як юридичної особи, має бути відображене в відповідних рішеннях. Натомість, оспорюване рішення не відображає волевиявлення Товариства.

Договір купівлі-продажу, укладений від імені ТОВ «Магазин Взуття» 07.07.2011р., суперечить волі даної юридичної особи та її засновників.

Всупереч наведеним вище вимогам діючого законодавства та локального акту (статуту) за договором купівлі-продажу від 07.07.2011р. продана була нежитлова будівля (приміщення) магазину площею 134,8кв.м.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору в сумі 1147грн. згідно статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття", м. Ужгород про погодження продажу вбудованих приміщень магазину по вул. Корзо, 17 в м. Ужгород, яке було оформлене протоколом №7 від 06 липня 2011 року.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття" (88000, м. Ужгород, вул. Корзо, 17, код ЄДРПОУ 13599139) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) суму 1147грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 29.10.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі