Рішення № 34423963, 24.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.10.2013 Справа № 5006/25/110/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» за участю третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення 11656,81 грн., -

За участю представників сторін:

від позивача: Бичков В.М.

від відповідача: Іванова Ю.О.

від третіх осіб: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» за участю третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11656,81 грн.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статтю 25, 27 Закону України «Про страхування», статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача у судовому засіданні мотивував позовні вимоги аналогічно викладеному у позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши про спільність вини водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у пошкодженні застрахованого автомобіля «Фольксваген». У відзиві на позовну заяву посилався на відсутність підстав для відшкодування збитків в порядку регресу, оскільки позивачем в правове обґрунтування позовних вимог зазначені норми статей 27 Закону України «Про страхування» та 993 Цивільного кодексу України, що передбачають не регресну вимогу, а суброгацію, для якої встановлено особливий правовий режим. Крім того, відповідач в своєму відзиві зазначає, що позивачем не підтверджено чинності Договору добровільного страхування наземного транспорту, оскільки не надано доказів сплати страхової премії.

Треті особи, або їх представники у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Через канцелярію суду, третя особа ОСОБА_1 надав письмові пояснення в яких зазначив про обставини дорожньо-транспортної пригоди (а.с.81).

05 листопада 2012 року ухвалою господарського суду зупинено провадження у справі та призначено незалежну судову автотехнічну експертизу.

14 січня 2013 року господарський суд Донецької області отримав лист від експерта, в якому зазначено, що вартість експертних робіт відповідно до рахунку №1145 від 14.11.2012р. позивачем не сплачена, тому зазначена експертиза не була виконана.

19 вересня 2013 року провадження у справі № 5006/25/110/2012 поновлено.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 01.04.2011р. між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ВАТ Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом №19G-0373238. У відповідності з Договором було застраховано автомобіль «Фольксваген» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. Страхування проводилось згідно з Правилами добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ №119 (а.с.8).

Черговими Загальними Зборами Акціонерів ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», що відбулися 20 квітня 2011 року, було прийнято рішення про зміну найменування, а саме: Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (скорочене найменування ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО»).

22.04.2011 року у м. Житомирі на перехресті просп. Миру та вул. Красовського сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Рено» НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_2, автобусу «Богдан» НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_1 та вищезазначеного автомобіля «Фольксваген» НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у позивача виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

28.04.2011 року Страхувальник звернувся до Страховика із заявою про настання страхового випадку (а.с. 25).

Для визначення розміру матеріального збитку заподіяного внаслідок ДТП власникові застрахованого автомобіля «ФОЛЬКСВАГЕН», державний номер НОМЕР_1, суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Експерт-сервіс» проведено оцінювання автомобіля та складено звіт № 201 від 15.09.2011 (а.с. 31-36). Згідно висновку звіту - вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ФОЛЬКСВАГЕН» складає 12380,08 грн. Відповідно до рахунку-фактури № ОП-0001916 від 18.08.2011р. складеного ТОВ «Фірма «Опад»» вартість відновлювального ремонту автомобіля «ФОЛЬКСВАГЕН» становить 12392,50 грн. (а.с. 42).

Згідно преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній станом на час виплати позивачем страхового відшкодування) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору страхування, на підставі страхового акту №122420 від 29.08.2011р. (а.с.44), позивачем здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ «Порше Лізинг Україна» в розмірі 11656 грн. 81 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2151 від 09.09.2011р. (а.с.45).

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною першою статті 1187 ЦК України та пунктом четвертим Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями), визначено, що під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що відповідальність юридичної особи настає у випадку, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходилась з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійними, сезонними, тимчасовими за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 21.06.2011р. встановлено, що ОСОБА_2 22.04.2011 року керуючи автомобілем марки «Рено-Магнум» д.н. НОМЕР_6 з напівпричепом р.н. НОМЕР_7 під час виконання маневру не дав дорогу автомобілю марки «Богдан» НОМЕР_5, під керуваням водія ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку в результаті чого відбулось ДТП, спричинивши технічні ушкодження автомобілів. Винним у вчиненні даного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП було визнано водія ОСОБА_2 та притягнуто його до адміністративної відповідальності (а.с.29).

В свою чергу, постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 08.06.2011 року встановлені обставини ДТП наступним чином: ОСОБА_1, який працює водієм в ТОВ «Транскомсервіс» 22.04.2011р., керуючи автомобілем «Богдан» НОМЕР_5, не переконавшись в безпечності маневру, скоїв зіткнення з автомобілем «Фольксваген» д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та після цього скоїв зіткнення з автомобілем «Рено-Магнум» д.н. НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_2

Суд не погоджується з доводами відповідача про наявність спільної вини та солідарної відповідальності водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у завданій власнику автомобіля «Фольксваген» д.н. НОМЕР_1 матеріальній шкоді, оскільки пошкодження застрахованому автомобілю «Фольксваген» д.н. НОМЕР_1 спричинив саме автомобіль «Богдан» НОМЕР_5, що належить ТОВ «Транскомсервіс» під керуванням ОСОБА_1

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Транскомсервіс», як власника наземного транспортного засобу автомобіля «Богдан», державний номер НОМЕР_5 застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Аска», що підтверджується полісом №АА/1189495, зі строком дії від 20.02.2011р. по 19.02.2012р. Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн. та франшиза 510 грн. (а.с. 72).

Згідно до статті 21 Закону "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «ФОЛЬКСВАГЕН», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту, оформленого полісом №19G-0373238, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. 35 (п. 35.1), ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011.) виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (п. 36.2).

Судом розглянуті та відхилені доводи відповідача, згідно яких у позивача немає підстав для подання позову про відшкодування збитків в порядку регресу з огляду на наступне.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі "Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках " від 01.02.2012 року роз'яснено, що відповідно до цивільного законодавства шкода, завдана майну та особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відшкодування шкоди потерпілому можливе у двох випадках: 1) внаслідок невиконання контрагентом потерпілого своїх договірних зобов'язань; 2) внаслідок дій особи, що не пов'язана з потерпілим будь-якими договірними відносинами (деліктна відповідальність).

Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому. Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика є суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається, тому право вимоги про стягнення суми в порядку регресу виникає саме з моменту здійснення страхового відшкодування і саме з цього моменту починається перебіг позовної давності.

Так, Верховним Судом України постановою від 28.08.2012 року по справі № 23/279 висловлено правову позицію, згідно з якою страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи у якої застраховано її цивільну-правову відповідальність, з вимогою про виплату матеріального відшкодування. При цьому страховик може реалізувати своє право шляхом подачі заяви до суду.

Вказаного висновку Верховний суд України дійшов з урахуванням рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі № 15-рп/2002 відповідно до якого кожна особа має право обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Крім того, у своїх запереченнях представник відповідача зазначав про відсутність у позивача підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки ані до суду, ані до документів наданих з претензійною вимогою позивачем не додано доказів сплати страхувальником страхового платежу, тобто відсутнє підтвердження дії договору страхування на момент події, який по суті є підтвердженням того, що виплата страхового відшкодування була здійснена без порушень умов страхування.

Судом розглянуті та відхилені ці доводи відповідача з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, 01.04.2011р. між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та позивачем було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом №19G-0373238. У відповідності з Договором було застраховано автомобіль «Фольксваген» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. Строк дії Договору встановлено на період з 04.04.2011р. по 03.04.2016р. включно. Сума страхової премії склала 7504 грн. (а.с.8).

Позивач надав суду докази сплати страхового платежу, а саме виписку зі штампом банку про операції за 24.03.2011р., з якої вбачається, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» сплатило страхову премію в повному обсязі.

Отже, свої зобов'язання за договором страхування оформленого полісом №19G-0373238 від 01.04.2011р. ТОВ «Порше Лізинг Україна» виконало в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу ПрАТ «УАСК «Аска» позивачем була направлена заява про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 122420-1/24 від 28.03.2012р. про сплату страхового відшкодування в сумі 11656,81 грн.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза, це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», враховуючи франшизу за полісом №АА/1189495 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в сумі 11146 грн. 81 коп. (11656,81 грн. - 510 грн. = 11146,81 грн.).

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів заявлену до стягнення з відповідача суму збитків, а відтак позовні вимоги не визнаються судом повністю обґрунтованими і тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» за участю третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення 11656,81 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, м. Донецьк , проспект Ілліча, будинок 100, код ЄДРПОУ 13490997) на користь на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» (Ново-Печерський пров., 19/3, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 25965081) суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11146 (одинадцять тисяч сто сорок шість) грн. 81 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1539 (одна тисяча п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 08 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 24 жовтня 2013 року .

Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов