Рішення № 34423899, 22.10.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/20/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2013 р. Справа № 908/2977/13

За позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району, юридична адреса - 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса - 69009 м. Запоріжжя, вул. Адм. Ушакова, 251

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, юридична адреса - АДРЕСА_1; фактична адреса - АДРЕСА_2

про стягнення 619,99 грн.

Суддя Сушко Л.М.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Лойко А.О., довіреність №4089/27 від 18.06.2013р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району (далі за текстом Концерн «МТМ») до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 (далі за текстом ПП ОСОБА_2) про стягнення 619,99 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.09.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі № 908/2977/13, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.09.2013р., при цьому витребувано від сторін документи, необхідні для вирішення спору. У зв'язку з тим, що у Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зазначено іншу адресу, ніж позивач зазначив у позовній заяві, суд зобов'язав Концерн «МТМ» надіслати копію позовної заяви з додатками на адресу відповідача згідно Витягу з ЄДР №17202315 від 18.09.2013р. Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою відповідача.

В судовому засіданні 22.10.2013р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Концерном «МТМ» та ПП ОСОБА_2 укладено Договір №704146 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2009р. В порушення положень діючого Законодавства України та умов Договору Відповідач не здійснював оплат за спожиту теплову енергію за період з березня 2013 року по квітень 2013 року, у зв'язку з чим утворилася заборгованість яка складає 583,94 грн. З урахуванням зазначених обставин Позивач просить стягнути з ПП ОСОБА_2 на користь Концерну «МТМ» основний борг в сумі 583,94 грн., пеню в сумі 29,80 грн., 3% річних в сумі 6,25 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, витребувані судом документи не надав, представник відповідача в судові засідання 19.09.2013р., 03.10.2013р. та 22.10.2013р. за викликом суду не з'являвся, правом надати відзив на позов не скористався.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового розгляду справи були направлені за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив наступне.

Концерн «Міські теплові мережі» - енергопостачальна організація та Приватний підприємець ОСОБА_2 - споживач, 01.02.2009 р. уклали Договір № 704146 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі за текстом Договір).

За умовами Договору енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпускати споживачеві теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 3.2.6. Договору споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.2. Договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.3. Договору оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи на розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, акт звіряння розрахунків (за вимогою Споживача) (п. 6.6 Договору).

Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання (п. 6.6.1. Договору).

За приписами п. 6.6.2 Договору, в разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1. Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно із п. 10.1., 10.4. Договору, цей договір набуває чинності з 01.02.2009 р. і діє до 31.01.2010 р. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Як свідчать матеріали справи, Концерн «МТМ» відпустив ПП ОСОБА_2 у період з березня 2013 року по квітень 2013 року теплову енергію на загальну суму 727,46 грн., що підтверджується Актами приймання передачі теплової енергії від 31.03.2013р. і від 30.04.2013р. та відповідними щомісячними Рахунками за теплову енергію. Відправка Позивачем зазначених Актів та Рахунків Відповідачу підтверджується реєстрами відправки кореспонденції, які містяться у матеріалах справи.

При цьому Акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2013р. підписаний Споживачем, Акт піймання-передачі теплової енергії від 30.04.2013р. Споживачем не підписаний, а відтак вважається погодженим відповідно до п. 6.6.2. Договору, про що Теплопостачальною організацією зроблено відповідне застереження на акті.

Проте, Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриману теплову енергію у встановлений Договором строк в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови Договору.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договору, заборгованість ПП ОСОБА_2 за фактично спожиту теплову енергію за період з березня 2013 року по квітень 2013 року склала 583,94 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин вимога про стягнення з ПП ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в сумі 583,94 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано пеню в сумі 29,80 грн. за період з 26.04.2013р. по 26.08.2013р. та 6.25 грн. 3% річних за період з 26.04.2013р. по 26.08.2013р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 7.2.8 Договору, в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3. цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, розрахунок пені та відсотків річних позивачем виконано вірно, таким чином вимога про стягнення 29,80 грн. пені та 6,25 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву та витребуваних судом документів не надав.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Концерном «МТМ» надано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, а відтак вимога Концерну «МТМ» про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 583,94 грн., 29,80 грн. пені та 6,25 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 619,99 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса - АДРЕСА_1; фактична адреса - АДРЕСА_2) на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Ушакова, 251, код ЄДРПОУ 32121458) 583 (п'ятсот вісімдесят три) грн. 94 коп. основного боргу, 29 (двадцять дев'ять) грн. 80 коп. пені, 6 (шість) грн. 25 коп. 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 28.10.2013р.