Рішення № 34423862, 24.10.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 жовтня 2013 р. Справа № 902/1208/13

Провадження № 18/902/78/13

за позовом:Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" (вул. Монтажна, 1, м. Сімферополь, АР Крим, 95493)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (вул. Фрунзе, буд.1, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 322624,28 грн

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді Маслія І.В.

Cекретар судового засідання Василишина Н.О.

Представники сторін:

Позивача: Рачев Д.К., довіреність № 1 від 02.01.2013 р.;

Відповідача: Воробйова Л.О., довіреність № 23 від 30.07.2013 р.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 27 серпня 2013 року звернулось Державне підприємство «Кримські генеруючи системи» з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» 322624,28 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.01.2004 року між Державним підприємством «Кримські генеруючи системи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу строком до 01.01.2014 року. Дія договору припинялась в період з 01.08.2005 р. по 31.12.2007 р. 01 сячня 2008 року цілісний майновий комплекс СП «Севастопольська ТЕЦ» було повернуто у орендне користування ТОВ «ГС Плюс» та підписано акт приймання-передачі. В 2008 році департаментом фінансового та відомчого контролю Міністерства палива та енергетики України було проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Кримські генеруючи системи». В акті перевірки № 15-08 від 25.04.2008 р. було встановлено порушення земельного законодавства, зазначено, що за період оренди 2007-2008 р. підприємству була нарахована плата за землю, яка знаходилась у користуванні орендарів. На протязі 2008-2013 років ДП «Кримські генеруючи системи» неодноразово нагадувало відповідачу про необхідність компенсування земельного податку, внаслідок чого відповідач частково відшкодував витрати по сплаті земельного податку за період 2008-2011 роки. За 2012 р. та 2013 р. відшкодування не проводилось. ДП «Кримські генеруючи системи» здійснювало своєчасну сплату земельного податку. Фактичним користувачем земельних ділянок під вказаними об'єктами є ТОВ «СГС Плюс». ТОВ «СГС Плюс» не були оформлені документи на право користування визначеними земельними ділянками та не подавались розрахунки земельного податку. Ухилення з боку відповідача від компенсації витрат на сплату земельного податку за час користування орендним майном призвело до порушення прав та законних інтересів ДП «Кримські генеруючи системи» та завдало шкоди підприємству, яке полягає в понесених витрат зі сплати земельного податку.

Ухвалою від 28 серпня 2013 року порушено провадження у справі та призначеної до розгляду в судовому засіданні на 18 вересня 2013 року.

В судовому засіданні 18.09.2013 року представником позивача заявлено клопотання про технічну фіксацію судового засідання.

Дане клопотання прийнято судом на підставі ст. 22 ГПК України та задоволено на підставі ст. 81-1 ГПК України.

Розгляд справи неодноразово відкладався з в'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

07 жовтня 2013 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що з вимогами викладеними в позовній заяві не погоджується оскільки вони є неправомірними та безпідставними.

В судове засідання 24.10.2013 року з'явились представники сторін.

Представник позивача підтримав викладені в позовній заяві підстави та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, представник відповідача заперечив щодо позову посилаючись на обставини викладені в відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

Державне підприємство «Кримські генеруючи системи» (далі позивач) створено у 2000 році на базі державного майна та підпорядковане Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, як органу уповноваженому управляти майном. Відповідно до Наказу Мінпаливенерго від 25.05.2000 № 120 «Про створення Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» є унітарним підприємством зі 100 % власністю держави.

В 2002 році відносно ДП «Кримські генеруючі системи» було порушено справу про банкрутство №2-18/2623-2003. Ухвалою Господарського суду АРК від 17.07.2003 р., з метою встановлення платоспроможності боржника було затверджено план санації підприємства. Договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу «Севастопольська теплоелектроцентраль» № 121 від 01.01.2004 р. було укладено на виконання плану санації підприємства, а ТОВ «СГС Плюс», що укладав договір у якості орендаря виступав інвестором. Цілісний майновий комплекс структурного підрозділу «Севастопольська ТЕЦ» (далі ЦМК) ДП «Кримські генеруючі системи» було передано в оренду строком до 01.01.2014 р. Відповідно до договору оренди складено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу.

Дія договору припинялась в період з 01.08.2005 р по 31.12.2007 р на підставі рішень суду по справі № 2-6/11129-2004. Вищій господарський суд України постановою від 20.12.2007 р. по результатам розгляду заяви ТОВ «СГС Плюс» за нововиявленими обставинами, задовольнив її, постанову Вищого господарського суду України від 05.07.2005 р. по справі скасував, рішення Господарського суду АРК та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду, якими ФДМ України було відмовлено в позові про визнання договору оренди недійсним, залишив без змін.

В період переривання дії договору оренди та знаходження ЦМК на балансі позивача, ДП «КГС» була проведена робота з впорядкування земельних відносин, оформлені державні акти на право постійного користування земельними ділянками, на яких розташовані об'єкти, що входять до складу ЦМК. Держакти отримані 02.03.2007 р.

01.01.2008 р на підставі вищезазначених постанов суду цілісний майновий комплекс СП «Севастопольська ТЕЦ» було повернуто у орендне користування ТОВ «СГС Плюс» згідно підписаного акту приймання-передачі.

Згідно умов договору укладеного між сторонами 01.01.2004 року, предметом договору є передача в оренду цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» «Севастопольська ТЕЦ», що розташований за адресою: 99704 Україна, м. Севастополь, вул.. Ангарська, 10, вартість якого становить 34157 тис. грн. (п 1.1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі підприємства.

Згідно п. 2.2. Договору передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., та 3.3. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2003 року 63976,11 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30% до 70%, щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 3.4. Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір укладено на десять років, що діє з 01.01.2004 р. до 01.01.2014 р. включно.

В 2008 році департаментом фінансового та відомчого контролю Міністерства палива та енергетики України було проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «КГС». В акті перевірки № 15-08 від 25.04.2008 р (стор.6-7) було встановлено порушення земельного законодавства, зазначено, що за період оренди 2007-2008 р. підприємству була нарахована плата за землю, яка знаходилась у користуванні орендарів. З метою усунення порушень під час перевірки витрати ДП «КГС» по сплаченому земельному податку під орендованим ЦМК було ТОВ «СГС плюс» відшкодовано у повному обсязі. На протязі 2008-2013 р.р., за твердженням позивача, ДП «КГС» неодноразово нагадувало відповідачу про необхідність компенсування земельного податку, внаслідок чого відповідач частково відшкодував витрати по сплаті земельного податку за період 2008-2011 рік. За 2012 р. та 2013 р. відшкодування відповідачем не проводилось.

З огляду на вищевикладене позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 322624,28 грн. збитків понесених позивачем по сплаті земельного податку під об'єктами, які увійшли до складу ЦМК та передані в оренду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до приписів статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Між сторонами виникли правовідносини з договору оренди.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з приписами статті 762 Цивільного Кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Відповідно до приписів статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Передання будівлі або іншої споруди у найм передбачене ст. 795 ЦК України передання оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму (ст. 796 ЦК України).

Згідно ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Як вже було зазначено вище, між сторонами укладено договір оренди цілісного майнового комплексу.

Відповідно до ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди та інше…Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт завершеним циклом виробництва продукції (робіт послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Відповідно до умов договору оренди ЦМК відповідач сплачує на користь позивача орендну плату.

З вище викладеного вбачається, що оскільки відповідач сплачує орендну плату за користування всім ЦМК, включаючи надану йому земельну ділянку під будівлями або іншими спорудами, то орендна плата за користування ЦМК вже включає суми компенсації позивачу витрат зі сплати земельного податку.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Договором оренди встановлено, що зміни та доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, запропоновані до внесення, розглядаються на протязі одного місяця з дати їх надання на розгляд іншій стороні (п. 10.3. договору).

Пунктом 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» встановлено, що спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т. ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів статті 632 Цивільного кодексу України та частини другої статті 21 Закону «Про оренду державного та комунального майна», згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженням сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В ст. 21 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди, - тобто сплата орендних платежів здійснюється тільки на підставі договору оренди та в розмірі, який погоджений сторонами, тому стверджувати що відшкодування витрат по сплаті земельного податку може бути вирахуване з розрахунку неузгодженого сторонами розміру орендної плати, являється помилковим та протирічить нормам чинного законодавства.

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Враховуючи викладене, суд вважає, що поведінка відповідача стосовно невідшкодування витрат по сплаті земельного податку в іншому розмірі, який не передбачено укладеним 01.01.2004 р. договором оренди, не є протиправною та не мала своїм наслідком спричинення позивачу збитків. Вина відповідача відсутня. У зв'язку з чим твердження позивача про спричинення йому збитків необґрунтовано та не доведено.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з ТОВ «СГС плюс» збитків у розмірі 322 624,28 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 47, 49, 82,83, 84, 85, 115 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 жовтня 2013 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи