Рішення № 34421481, 29.10.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/3234/12

(2/401/2701/12)

РІШЕННЯ

іменем України

„10" грудня 2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

при секретареві - Пантелєєвій Я.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

за участі представника позивача - ОСОБА_2,

за участі представника відповідача - Бороненкової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, де третя особа четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю, визначення часток та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1, була приватизована, та виконком міської ради народних депутатів видав свідоцтво про право спільної сумісної власності на житло від 03.12.2001 р. на ім'я позивача та на ім'я ОСОБА_4. Місце проживання позивача з квітня 2001 р. було зареєстровано за цією адресою; вона проживала в цій квартирі однією сім'єю з ОСОБА_4, зазначені особи мали спільний бюджет та вели спільне господарство.

Позивач посилається на те, що відповідно до ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача відносяться чоловік, дружина наймача, їх діти та батьки. Членами сім'ї наймача можуть бути визнані інші особи, якщо вони постійно проживають з наймачем та ведуть з ним сумісне господарство.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 ЖК України особи які вселились в житлове приміщення в якості членів сім'ї наймача, придбають рівне з іншими членами сім'ї право користування житловим приміщенням, якщо при вселені між цими особами, наймачем і проживаючими з ним членами його сім ї не було іншої угоди про порядок користування житловим приміщенням.

Членами сім'ї ОСОБА_4, яка проживали разом із нею, були її чоловік ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2., та мати її чоловіка - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3

Як зазначається позивачем при зверненні до суду вона знала ОСОБА_4 все своє життя, тому що проживала біля неї в суміжній квартирі АДРЕСА_2; після смерті її чоловіка та свекрухи, вона, тобто ОСОБА_4, залишилась одна, дітей у неї не було, та позивач постійно їй допомагала.Вони мали теплі дружні стосунки, та ОСОБА_4 відносилася до ОСОБА_1 як до рідної доньки, ОСОБА_1 часто залишалася ночувати у неї, якщо в дома були проблеми.

У 2001 році ОСОБА_4, знаючи про те, що у позивача не має окремого житла та існує житлова проблема в її родині, запропонувала жити разом з нею, на що позивач погодилася, та місце проживання позивача було зареєстровано у квартирі ОСОБА_4 (03.04.2001 р.).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилася спадщина на належну їй частину квартири за адресою АДРЕСА_1.

Після її смерті позивач є спадкоємцем за законом четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України згідно якої в четверту чергу право на спадщину по закону мають особи, які проживають зі спадкодавцем однією сім'єю не менш ніж п'ять років до часу відкриття спадщини. Інших спадкоємців ні по закону ні по заповіту немає.

Позивач зазначає, що прийняла спадщину відповідно до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, оскільки у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, але постановою нотаріуса четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 14.02.2012 р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що відсутні документи, які підтверджують ступінь споріднення між позивачем та померлою ОСОБА_4, окрім того, пояснили, що спадкова частка квартири не визначена, тому необхідно звертатись до суду за визнанням свого права на спадщину.

Таким чином факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 в спадковій квартирі підлягає встановленню в судовому порядку.

Предмет позову становить вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 з 03 квітня 2001 р., про визначення частки спадкового майна у розмірі ? частини квартири за адресою АДРЕСА_1, про визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину квартири за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

Підставу позову становлять вимоги ст.ст. 64, 65 ЖК України, ст.ст. 1220, 1222, 1223, 1226, 1258, 1264, 1269, 1270 ЦК України.

У судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги позову підтримали повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд повністю задовольнити поданий позов.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову, наголошуючи на тому, що частки у спільній сумісній власності підлягають визначенню за наявності спору, утім, позивач не довела наявність спору щодо розміру часток у даній справі.

Разом з тим, відповідно до заперечень відповідача існує дві суперечливі постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, які мають однаковий номер та дату, утім, містять суперечливі підстави щодо відмови у вчиненні нотаріальної дії. Та постанова, що була надана у судове засідання, в якому ухвалено рішення, містить посилання на те, що встановлення факту проживання однією сім'єю гр. ОСОБА_1 і померлою ОСОБА_4 має визнати суд, тоді як долучена до матеріалів позовної заяви про поданні позову до суду постанова нотаріуса містить посилання на те, що суд має визнати факт родинних відносин між гр. ОСОБА_1 і померлою ОСОБА_4 Разом з тим, в обох постановах нотаріуса міститься однакове обґрунтування відмови у вчиненні нотаріальної дії - гр. ОСОБА_1 не надала до нотаріальної контори документи, які підтверджують ступінь споріднення між нею та померлою ОСОБА_4

Третя особа не скористалася правом брати участь у судових засіданнях.

Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право спільної сумісної власності на житло від 03.12.2001 р., є спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16.08.2011 р. яке видано Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, та після її смерті відкрилася спадщина на належну їй ? частину квартири АДРЕСА_1.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Судом встановлено, що померла ОСОБА_4 за життя не залишила заповіту; із заявою/заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 до нотаріальної контори, окрім ОСОБА_1, інші особи не зверталися.

Постановою державного нотаріуса четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 14.02.2013 р. (вихідний №404/02-31 до с/с 1132/2011) ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, адже ОСОБА_1 не надала до нотаріальної контори документи на підтвердження ступеню споріднення між нею та померлою ОСОБА_4, тому встановлення факту родинних відносин має визнати суд.

Разом з тим, іншою постановою державного нотаріуса четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 14.02.2013 р. (вихідний №404/02-31 до с/с 1132/2011) ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, адже ОСОБА_1 не надала до нотаріальної контори документи на підтвердження ступеню споріднення між нею та померлою ОСОБА_4, тому встановлення факту проживання однією сім'єю має визнати суд.

Відмови у вчиненні нотаріальної дії не були оскаржені ОСОБА_1 в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що позивач (спадкоємець) протягом встановленого ст. 1270 ЦК України строку не заявив про відмову від спадщини після померлої; ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не були родичами між собою. ОСОБА_1 є співвласником (1/2) зазначеної вище квартири, місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 з 03.04.2001 р.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, право позивача підлягає не визнанню в судовому порядку, а оформленню в нотаріальному порядку, та лише за наявності спору останній підлягає розгляду судом; ненадання (відповідно до постанов нотаріуса) ОСОБА_1 документів на підтвердження ступеню споріднення із померлою ОСОБА_7, які не були між собою родичами, не є підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину та такі дії нотаріуса підлягають оскарженню.

Що стосується вимоги позову про визначення частки спадкового майна у розмірі ? частини квартири за адресою АДРЕСА_1, то суд погоджується із доводами відповідача в особі представника щодо відсутності підстав для задоволення даної вимоги, адже частки у спільній сумісній власності підлягають визначенню за наявності спору, утім, позивач не довела наявність спору щодо розміру часток у даній справі.

Разом з тим, суд бере до уваги те, що згідно зі змістом ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, та як вбачається зі змісту позову, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, утім, оформлення права на спадщину у встановленому законом порядку та отримання у зв'язку з цим свідоцтва унеможливлюється через відмову нотаріуса у здійсненні цієї нотаріальної дії у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не надала до нотаріальної контори документи на підтвердження ступеню споріднення між нею та померлою ОСОБА_4 та з роз'ясненнями необхідності встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та необхідності встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 із померлою ОСОБА_4; обидві постанови нотаріуса містять однакові реквізити.

Згідно зі змістом ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

За життя померлої ОСОБА_4. договором не були встановлені частки у спільній сумісній власності, тому за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про виділення часток судовому розгляду не підлягають, оскільки свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством та законом не вимагається для оформлення права на спадщину рішення суду про визначення частки спадкодавця та іншого співвласника у спільній сумісній власності.

Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду; для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У зв'язку з відмовою в задоволенні попередніх вимог позову не є такою, що підлягає задоволенню, й вимога позову, як похідна від задоволення попередніх, про визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину квартири за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя