Рішення № 3442096, 17.03.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.03.2009 Справа № 12/18

за позовом відкритого акціонерного товариства „Концерн Галнафтогаз”, м. Львів

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Мукачівський верстатозавод”, смт. Кольчино Мукачівського району

про стягнення суми 5 058,39 грн. –основного боргу; 291,87 грн. –пені; 36,59 грн. –3 % річних та 257,98 грн. –інфляційних збитків.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача –Юзефів Т.К., (представник за довіреністю № 07 –155/07 від 13.08.2007 року)

Від відповідача – Коробова С.В., (представник за довіреністю від 16.03.2009 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Концерн Галнафтогаз”, м. Львів до відкритого акціонерного товариства „Мукачівський верстатозавод”, смт. Кольчино Мукачівського району про стягнення суми 5 058,39 грн. –основного боргу; 291,87 грн. –пені; 36,59 грн. – 3 % річних та 257,98 грн. –інфляційних збитків.

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Представник відповідача подала суду доказ погашення основного боргу в повному обсязі в сумі 5 058,39 грн. (платіжне доручення № 9 від 20.02.2009 року) та письмовою заявою (вх. № 1919 від 17.03.2009 року) поданою в судовому засіданні визнала решту позову, однак з огляду на важке фінансове становище підприємства – відповідача, обмеженням обсягів виробництва та збуту виробничої продукції просить позивача і суд обмежити розмір стягуваної пені в максимально можливому обсязі.

Представник позивача підтвердила сплату основного боргу та беручи до уваги добровільне визнання позову в частині решти позовних вимог, обставин на які посилається представник відповідача не заперечила, як виняток, обмеження розміру стягнення пені на розсуд суду, про що ствердила письмово.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 5 058,39 грн. –основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору купівлі –продажу за старт –картками № 03 СК 08 –98 від 01.06.2008 року, товар, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- накладними на відпуск товарів з АЗС № 03СК08-98-1 за червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2008 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин стягнення суми основного боргу заслуговує на увагу суду.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Однак, поданою заявою (вх. № 1919 від 17.03.2009 року) відповідач повідомив суд про погашення основного боргу в сумі 5 058,39 грн. Отже, провадження у справі в частині стягнення 5 058,39 грн. –основного боргу підлягає припиненню відповідно до п.1 –1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору в цій частині позову.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є поставленого товару (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 7.3 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 291,87 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (розміру та тривалості основного боргу, добровільне його погашення, важким фінансовим становищем підприємства - відповідача, обмеженням обсягів виробництва та збуту виробничої продукції, довготривалі партнерські стосунки, фінансово –економічну ситуацію в умовах кризи, відсутністю значних збитків спричинених відповідачем позивачу, майново –економічний стан сторін, стягнення інших додаткових нарахувань з відповідача, 3 % річних та інфляційних збитків), суд обмежує, як виняток (чим частково задоволити клопотання відповідача), стягнення пені до 145,94 грн., а в решті вимог в цій частині позову належить відмовити.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 36,59 грн. – 3% річних та 257,98 грн. – інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 80 (п.1-1), 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Мукачівський верстатозавод” (смт. Кольчино Мукачівського району, вул. Фрідяшівська, 1; код 05723430) на користь відкритого акціонерного товариства „Концерн Галнафтогаз” (м. Львів, вул. Пластова, 1; код 31729918) суму 145,94 (сто сорок п’ять грн. 94 коп.) –пені; 36,59 (тридцять шість грн. 59 коп.) –3 % річних; 257,98 (двісті п’ятдесят сім грн. 98 коп.) – інфляційних збитків та 102 (сто дві грн.) – у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В стягненні основного боргу провадження у справі припинити.

4. В стягненні решти пені – відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.