Рішення № 3441991, 07.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

07.04.2009

Справа №2-29/1062-2009

За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Ялтинський м’ясозавод», (98600, м. Ялта, вул. Ізобільна, б. 7).

До відповідача – Приватного підприємства «Вівлат», (98650, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Єгорова, б. 13).

Про стягнення 3 715, 06 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Брагінов Ш. Б., довіреність б/н від 01.01.2009р., ю/к.

Від відповідача – не з’явився.

Сутність спору: Відкрите акціонерне товариство «Ялтинський м’ясозавод», звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Приватного підприємства «Вівлат» про стягнення заборгованості в сумі 3 715, 06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує договірні зобов’язання в частині сплати вартості отриманого товару.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзив на позов не представив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцію. Про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача по справі, суд –

встановив:

01 грудня 2008р. між ВАТ «Ялтинський м’ясозавод» (продавець) та Приватним підприємством «Вівлат» (покупець) уклали договір купівлі - продажу продукції (далі – договір, а.с. 19).

Відповідно до умов договору, продавець зобов'язався передати покупцю продукти харчування (далі - продукція), а покупець зобов'язався прийняти продукцію і уплатити за неї визначену договором суму.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та вищевказаного, між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі – продажу, а не договір поставки, як це зазначає позивач у позовній заяві.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент) продукції та ціна визначаються в накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 договору, поставка кожної партії продукції проводиться згідно заявкам покупця.

Відповідно до п.3.1 оплату ціни продукції покупець здійснює не пізніше 7 (сім) днів з дня її отримання.

У виконання умов договору позивачем постачалась продукція відповідачу відповідно до заявок останнього, продукція приймалася відповідачем без претензій до кількості, якості та асортименту товару, що підтверджується товарно – транспортними накладними, (а. с. 9-18) на загальну суму 4 815,06 грн., однак відповідачем сплачено тільки 1 100,00 грн. вартості продукції.

Постачання продукції відповідачу підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2008р. по 30.12.2008р., відповідно до якого за відповідачем числиться заборгованість в розмірі 3 715,06 грн. (4 815,06 - 1 100,00 = 3 715,06).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу спрямовувалися претензії з вимогою погасити заборгованість №949а від 17.12.2008р., яка отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №6169122.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні вимоги Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Відповідач не надав суду доказів відсутності заборгованості перед позивачем.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача, в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, ст.82 - 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Вівлат», (АР Крим, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Єгорова, б. 13, код ЄДРПО України 34670600) на користь Відкритого акціонерного товариства «Ялтинський м’ясозавод», (АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, б. 7, код ЄДРПО України 00443714, р/р 26007515414531 в ЯВ №515 КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010) заборгованість в сумі 3 715,06 грн.; судові витрати по сплаті держаного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.