Рішення № 3441736, 22.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.09 р. Справа № 14/53

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», ЄДРПОУ 00191678, м.Донецьк в особі Красноармійського регіонального

виробничого управління, ЄДРПОУ 35397811, м.Красноармійськ

до відповідача Державного підприємства «Укревуглеторфреструктуризація»,

ЄДРПОУ 35703830, м.Київ в особі відокремленого підрозділу

Донецької виконавчої дирекції з ліквідації шахт, ЄДРПОУ 35756264,

м.Донецьк

про стягнення 11644 грн. 23 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Задирака А.А.-юрисконсульт

від відповідача: Рягузова В.І.-заст. нач. від.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 21.04. по 22.04.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», м.Донецьк в особі Красноармійського регіонального виробничого управління, м.Красноармійськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державне підприємство «Укревуглеторфреструктуризація», м.Київ в особі відокремленого підрозділу Донецької виконавчої дирекції з ліквідації шахт, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 11644,23 грн., у тому числі основний борг в сумі 10706,40 грн., інфляція в сумі 502,37 грн., три проценти річних в сумі 48,38 грн. та пеня в сумі 387,08 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою, що надійшла до суду 22.04.2009р., змінив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11329,78 грн., у тому числі основний борг в сумі 10706,40 грн., інфляція в сумі 278,13 грн., три проценти річних в сумі 38,35 грн. та пеня в сумі 306,90 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №1 від 01.04.2008р., рахунки за період з 21.08.2008р. по 19.09.2008р., з 21.10.2008р. по 20.11.2008р., з 21.11.2008р. по 19.12.2008р., акти від 19.09.2008р., 20.11.2008р., 19.12.2008р., розрахунок суми позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №1-247 від 03.03.2009р. визнав позовні вимоги частково в сумі основного боргу у розмірі 10706,40 грн. Одночасно проти решти позовних вимог відповідач заперечує, посилаючись на ті обставини, що єдиним джерелом його фінансування є кошти державного бюджету. У зв’язку з відсутністю бюджетного фінансування, за твердженням відповідача, він не мав можливості належним чином виконати свої зобов’язання перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

01.04.2008р. між сторонами був підписаний договір №1 про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов’язання подавати своїми водопровідними мережами питну воду відповідачу у межах узгоджених розрахункових обсягів та узгодженого помісячного графіку з врахуванням затвердженого місцевими органами виконавчої влади ліміту або максимально узгоджених обсягів, в межах обсягів фінансування відповідача в залежності від технічних можливостей позивача, а відповідач зобов’язався приймати узгоджений обсяг води, використовувати її та здійснювати оплату послуг згідно з діючими тарифами, умовами вказаного договору тощо. Крім цього, за умовами вказаного договору позивач також зобов’язався приймати та очищувати господарсько-побутові стоки та близькі до них за складом стічні води відповідача, а відповідач - спускати стічні води та своєчасно сплачувати послуги, надані позивачем.

Згідно з умовами вказаного договору позивачем у вересні, листопаді та грудні 2008р. було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на суму 10706,40 грн.

Факт надання позивачем вказаних послуг відповідачу підтверджується актами №945 від 19.09.2008р., №1233 від 20.11.2008р., №1343 від 19.12.2008р., копії яких надані до матеріалів справи, з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.5.5 договору №1 від 01.04.2008р. (з врахуванням протоколу розбіжностей) відповідач здійснює платежі за фактично надані послуги згідно рахунку, пред’явленого позивачем, протягом місяця, наступного за звітним, із коштів державного бюджету, направлених на реструктуризацію підприємств вугільної промисловості України.

Таким чином, заборгованість за послуги надані у вересні 2008р. мала бути сплачена відповідачем не пізніше 31.10.2008р., у листопаді 2008р. – не пізніше 31.12.2008р., у грудні 2008р. – не пізніше 31.01.2009р.

Як встановлено судом, позивачем за період з 21.08.2008р. по 19.09.2008р., з 21.10.2008р. по 20.11.2008р., з 21.11.2008р. по 19.12.2008р. були виставлені відповідачу рахунки №820908/1 від 19.09.2008р., №811108/1 від 20.11.2008р., №771208/1 від 19.12.2008р.

Свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 10706,40 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач надав відзив на позовну заву №1-247 від 03.03.2009р., в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 10706,40 грн.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

За таких обставин, враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову в частині вимог про стягнення основного боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, виходячи з того, що позов в цій частині вимог доведений позивачем та фактичними обставинами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 10706,40 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з листопада 2008р. по січень 2009р. нараховано та пред’явлено до стягнення інфляцію в сумі 278,13 грн. та три проценти річних в сумі 38,35 грн. за період з по 01.11.2008р. по 13.02.2009р.

Згідно п.7.2 договору №1 від 01.04.2008р. позивачем за період з по 01.11.2008р. по 13.02.2009р. також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 306,90 грн.

За висновками суду, розрахунок суми інфляції, трьох процентів річних та пені є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №1-247 від 03.03.2009р. проти стягнення з нього інфляції, трьох процентів річних та пені заперечує, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування, що потягло за собою неможливість вчасного виконання зобов’язань перед позивачем.

Суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, за вимогами вказаної статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов’язання за рахунок іншої.

Таким чином, за своєю правовою природою інфляція та три проценти річних є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими коштами, які стягуються незалежно від вини боржника.

Одночасно, в п.7.2 договору №1 від 01.04.2008р. сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату послуги, в строки, передбачені п.5.5 договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення від суми невиконаних зобов’язань, проте не більше 100% загальної суми боргу.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За висновками суду, сторони в договорі №1 від 01.04.2008р. самостійно узгодили такий вид відповідальності за невиконання грошового зобов’язання як стягнення пені. При цьому, сторонами в договорі не було передбачено обмеження стягнення пені внаслідок відсутності у відповідача держаних коштів.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляції в сумі 278,13 грн., трьох процентів річних в сумі 38,35 грн. та пені в сумі 306,90 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємство «Компанія «Вода Донбасу», м.Донецьк в особі Красноармійського регіонального виробничого управління, м.Красноармійськ до Державного підприємства «Укревуглеторфреструктуризація», м.Київ в особі відокремленого підрозділу Донецької виконавчої дирекції з ліквідації шахт, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 11329 грн. 78 коп., у тому числі основний борг в сумі 10706 грн. 40 коп., інфляція в сумі 278 грн. 13 коп., три проценти річних в сумі 38 грн. 35 коп. та пеня в сумі 306 грн. 90 коп., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Укревуглеторфреструктуризація», м.Київ в особі відокремленого підрозділу Донецької виконавчої дирекції з ліквідації шахт, м.Донецьк на користь Комунального підприємство «Компанія «Вода Донбасу», м.Донецьк в особі Красноармійського регіонального виробничого управління, м.Красноармійськ основний борг в сумі 10706 грн. 40 коп., інфляцію в сумі 278 грн. 13 коп., три проценти річних в сумі 38 грн. 35 коп. та пеню в сумі 306 грн. 90 коп., всього заборгованість в сумі 11329 грн. 78 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 113 грн. 30 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 114 грн. 81 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 22.04.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 22.04.2009р.

Суддя Левшина Г.В.