Постанова № 34415846, 08.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2013 року 12:00 № 826/12037/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»до відповідача Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податківпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 р. № 0000644120За участю представників сторін:

від позивача: Собко О.В. (довіреність № 2-384д від 04.06.2012 р.)

від відповідача: Бондаренко Ю.В. (довіреність № 1004/9/10.1-05 від 29.08.2013 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 08.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» з позовом до відповідача Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 р. № 0000644120.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12037/13-а, та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 08.10.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з посиланням на обґрунтування, що наведені в позовній заяві, та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 20.06.2013 р. № 0000644120;

- стягнути з Державного бюджету на користь ПАТ «Укргазвидобування» сплачений судовий збір у розмірі 2 294 грн.

Відповідачем в свою чергу були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 08.10.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив, з підстав, наведених у письмовому запереченні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача, за результатами якої складений Акт перевірки № 619/41-20/30019775 від 29.05.2013 р.

В зазначеному Акті перевірки контролюючим органом встановлено, що в порушення вимог п. 1 ст. 57 Податкового кодексу України, позивачем було несвоєчасно сплачено податок на прибуток філії Управління з переробки газу та газового конденсату:

- по розрахунку за I квартал 2012 року № 2107 від 08.05.2012 року у сумі 2 439 374,00 грн.;

- по розрахунку за II квартал 2012 року № 2877 від 06.08.2012 року у сумі 2 862 685,00 грн.;

- по розрахунку за III квартал 2012 року № 3677 від 08.11.2012 року у сумі 1 350 682,00 грн..

На підставі висновків Акта перевірки № 619/41-20/30019775 від 29.05.2013 р. Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000644120 від 20.06.2013 р. про нарахування Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» податкового зобов'язання - штрафної санкції у розмірі 20% за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 330 548,20 грн.

Однак, не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням відповідача № 0000644120 від 20.06.2013 р., позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 49.19 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 07.05.2012 року позивачем до податкового органу було подано декларацію № 9024560751 від 07.05.2012 року з податку на прибуток підприємства за звітний період - I квартал 2012 року, в якій позивач визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток філії Управління з переробки газу та газового конденсату у розмірі 2 439 374,00 грн. та сплатив зазначене зобов'язання платіжним дорученням № 696 від 18.05.2012 р. у сумі 2 439 374,00 грн.

Таким чином, відповідно до наявних у справі доказів, позивачем було дотримано норми податкового законодавства та своєчасно і в повному розмірі сплачено податок на прибуток підприємств за звітний період - I квартал 2012 року.

Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 06.08.2012 року позивачем було подано декларацію № 2877 від 06.08.2012 р. з податку на прибуток підприємства за звітний період - I півріччя 2012 року, в якій позивач визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток філії Управління з переробки газу та газового конденсату у розмірі 2 862 685,00,00 грн. та сплатив його платіжним дорученням № 2611 від 17.08.2012 р. у сумі 2 862 685,00 грн.

Таким чином, відповідно до наявних у справі доказів, позивачем було також дотримано норми податкового законодавства та своєчасно, і в повному розмірі сплачено податок на прибуток підприємств за звітний період - I півріччя 2012 року.

08 листопада 2012 року позивачем було подано декларацію № 3677 від 08.11.2012 р. з податку на прибуток підприємства за звітний період - III квартали 2012 року, в якій позивач визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток філії Управління з переробки газу та газового конденсату у розмірі 1 350 682,00 грн. та сплатив його платіжним дорученням № 5096 від 19.11.2012 р. у сумі 1 350 682,00 грн.

Отже, і в даному випадку, платником податків було дотримано норми податкового законодавства та своєчасно і в повному розмірі сплачено податок на прибуток підприємств за звітний період - III квартали 2012 року.

Відтак, враховуючи вищезазначене, та з урахуванням наявних у справі доказів, позивачем своєчасно та в повному розмірі було сплачено податок на прибуток підприємств філії Управління з переробки газу та газового конденсату за звітні періоди: I квартал 2012, I півріччя 2012р., III квартали 2012, а отже позивачем в даному випадку не порушувались норми п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

В той же час, суд не погоджується з доводами відповідача про правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення внаслідок застосування відповідачем до своєчасно сплачених грошових зобов'язань позивача п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, виходячи з наступного.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначив, що прострочення сплати податку на прибуток позивачем виникло по причині наявності у нього станом на 01.01.2011 року податкового боргу в сумі 4 372 632,13 грн., що відповідно призвело до подальшого застосування відповідачем до позивача п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Разом з тим, як було встановлено судом, та підтверджується наявними матеріалами справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.09.2013 року по справі № 2а-19445/11/2670, було задоволено позов ПАТ «Укргазвидобування» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби щодо несписання податкового боргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в сумі 212 292 839,48 грн.;

- зобов'язано Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби прийняти рішення про списання податкового боргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у розмірі 212 292 839,48 гривень, а саме: податкового боргу з податку на прибуток в сумі 86 673 016,84 грн., податкового боргу з акцизного збору в сумі 121 683 369,52 грн., податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 3 936 453,12 грн.;

- визнано протиправною бездіяльність Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби щодо несписання визначених контролюючим органом станом на 1 січня 2011 року неузгоджених грошових зобов'язань Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», за якими триває процедура судового оскарження, у розмірі 23 696 243,47 гривень.;

- зобов'язано Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби прийняти рішення про списання визначених контролюючим органом станом на 1 січня 2011 року неузгоджених грошових зобов'язань Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», за якими триває процедура судового оскарження, в сумі 23 696 243,47 гривень, а саме: неузгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23 696 243,47 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі № 2а-11822/10/2670 (АС-41/04-06, № К-25358/06, К/9991/14704/11).

В мотивувальній частині зазначених судових рішень суди встановили: «Посилання у листі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 15.11.2011 р. № 31510/10/24-053, якою залишено без задоволення заяву позивача № 19/1-1600 від 09.11.2011 року, на п. 87.9 Податкового кодексу України, якою передбачено зарахування коштів, що сплачуються платником податків, в рахунок погашення податкового боргу, суд вважає безпідставним.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Водночас, згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З аналізу вищезазначених норм випливає, що органи державної податкової служби вправі застосовувати п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України лише щодо погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України, тобто з 01 січня 2011 року, а на податковий борг, який виник до 01.01.2011 року, відповідно до ст. 58 Конституції України норми п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України не розповсюджуються.

Таким чином, зважаючи на наявні матеріали справи, та враховуючи норми наведеного законодавства, відповідач не мав права здійснювати зарахування коштів, що сплачувались по податковим зобов'язанням з податку на прибуток, які виникли у 2011 році, в рахунок погашення податкового боргу з цього податку, який виник протягом 2007-2008 років, всупереч напряму сплати, самостійно визначеного платником податків.

При цьому суд зазначає, що правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, податковий орган не був наділений також чинним на момент виникнення спірної заборгованості Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, підпунктом 7.7 ст. 7 вказаного Закону, що визначав принцип рівності бюджетних інтересів, було передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, ні вказана норма, ні в цілому Закон не визначали повноваження саме податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Отже, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Такий висновок суду також відповідає правовій позиції Верховного суду України у справах з щодо застосування вказаної норми права у аналогічних правовідносинах (постанова ВСУ від 01.12.2009 р. у справі 21-1234во09; постанова у справі 21-1162во09, та інші), а також правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній Інформаційному листі адміністративним судам України від 20.07.10 р. № 1112/11/13-10».

Вищезазначені обставини також встановлені в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року по справі № 2а-8591/12/2670.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, доводи відповідача про те, що до податкового боргу з податку на прибуток в сумі 4 372 632,13 грн., який виник до 01.01.2011 року, ним було застосовано п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, - є необґрунтованими, оскільки вищезазначеними судовими рішеннями встановлено протиправність дій відповідача по застосуванню п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України до податкового боргу, який виник до 01.01.2011 року, тобто до набрання чинності цим кодексом.

Таким чином, в даному випадку є незаконними дії відповідача по обліковуванню податкового боргу з податку на прибуток в сумі 4 372 632,13 грн. в подальшому та застосуванню до своєчасно сплачених грошових зобов'язань позивача п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, оскільки зазначений податковий борг повинен був бути списаний відповідачем, згідно судових рішень, наведених вище.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Однак, як зазначено в Акті № 619/41-20/30019775 від 29.05.2013 р., така невиїзна документальна перевірка позивача була проведена відповідачем виключно на підставі зворотнього боку облікової картки платника податків, наданого Карлівською МДПІ.

Таким чином, як підтверджується наявними у справі доказами, відповідачем при проведенні перевірки позивача було порушено норми ст. 75 та ст. 79 Податкового кодексу України, оскільки зазначена перевірка була проведена не на підставі інформації та документів, визначених ст. 75 Податкового кодексу України, а на підставі зворотнього боку облікової картки, яка є внутрішнім документом податкового органу та в силу ст. 75 Податкового кодексу України не є документом, на підставі якого проводиться невиїзна документальна перевірка.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, наявні матеріали справи, та норми наведеного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000644120 від 20.06.2013 р., що підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач не довів суду правомірність винесення ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 р. № 0000644120.

Натомість позивач обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог, що також підтверджується допустимими доказами у справі.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 20.06.2013 р. № 0000644120.

3. Сягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 23.10.2013 р.