Постанова № 34415491, 22.10.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6346/13-a

категорія 8.2.1

22 жовтня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Павлюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за class="fs52">позовомNT> Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожсервіс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пожсервіс" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29 серпня 2013 року № 000090225 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 6768, 00 грн. основного платежу і 1692, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що підставою для прийняття вище вказаного рішення став акт від 16 серпня 2013 року № 203/22-5/33020041 про результати позапланової документальної перевірки товариства з питань фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Гранд" за липень 2011 року. Зазначений контрагент відпустив у липні 2011 року позивачу товарно-матеріальні цінності вартістю 40609, 20 грн., у т.ч. 6768,20 грн. ПДВ. Позивач зазначив, що здійснення господарських операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, придбаний товар у подальшому використовувався у господарській діяльності Товариства, а також чинним законодавством на платника податків не покладено обов'язок перевіряти правомірність діяльності своїх контрагентів.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Пояснив, що оспорюване рішення скасуванню не підлягає, оскільки прийняте на підставі обґрунтованих висновків перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав./P>

Встановлено, що під час проведеної Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожсервіс" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Терра Гранд" за липень 2011 року виявлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2011 року на 6768, 20 грн.

За результатами перевірки складено акт № 203/22-5/33020041 від 16 серпня 2013 року (а.с. 9-21).

На підставі вказаного акта Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області 29 серпня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 000090225 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 6768, 00 грн. основного платежу і 1692, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як зазначено в акті перевірки (а.с. 13, 16), до податкового органу надійшла інформація щодо сумнівних операцій ТОВ "Терра Гранд" з ПП "Електросервіс Бровари" за липень 2011 року, яке знаходиться у стані "7" - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. В акті Броварської ОДПІ № 50/232/34360948 від 30 вересня 2011 року, на обліку у якій знаходиться ПП "Електросервіс Бровари", встановлено нікчемність договору поставки, укладеного між ПП "Електросервіс Бровари" і ТОВ "Терра Гранд".

Перевіркою фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Пожсервіс" по взаємовідносинам з ТОВ "Терра Гранд" за липень 2011 року на підставі наданих до перевірки документів обліку та згідно з актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 1626/3-23-30-353807451 від 31 грудня 2011 року встановлено безпідставне включення позивачем до складу ПДВ з вартості ТМЦ у сумі 6768, 20 грн., які отримано у перевіреному періоді від осіб, які мають певні ознаки фіктивності по ланцюгах поставок, що не підтверджено походження товару та реальність здійснення господарської діяльності.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 вказаного Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Гранд" (Продавець) укладено договір № 2707/1 від 27 липня 2011 року про поставку товарно-матеріальних цінностей.

Про виконання умов вказаного договору свідчать видаткова накладна (а.с. 50), платіжне доручення (а.с. 51), рахунок (а.с. 52), податкова накладна (а.с. 53), оборотно-сальдові відомості (а.с. 54-59), витяг із журналу реєстрації довіреностей (а.с. 48-49), копії яких є у матеріалах справи.

Про транспортування придбаного товару від продавця свідчать договори найму (оренди) транспортного засобу (а.с. 62-63), подорожні листи (а.с. 64-65), наказ про відрядження від 25 липня 2011 року (а.с. 76), витяг з журналу реєстрації посвідчень про відрядження (а.с. 77), копії яких також долучено до матеріалів справи.

Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доказів щодо нікчемності договору, укладеного з вказаним контрагентом, та рішень суду про визнання його таким відповідачем не надано. Не надано також відповідачем як суб'єктом владних повноважень і доказів щодо умислу укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Також Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника права на формування податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформлених податкових накладних, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту 6768, 20 грн. ПДВ на підставі належним чином оформлених первинних документів по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Гранд" та на підставі норм Податкового кодексу України, відтак, нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість Товариству з цих підстав проведено контролюючим органом неправомірно.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29 серпня 2013 року № 000090225 прийнято з порушенням норм податкового законодавства, а тому позовні вимоги про його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29 серпня 2013 року № 000090225.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожсервіс" 114, 70 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Головуючий суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 28 жовтня 2013 р.