Постанова № 34415319, 29.10.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/3606/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бородавкіної С.В.,

при секретарі Хрущ Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 30.09.2013 звернувся з позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції від 07 червня 2013 року №0001621700.

Свої вимоги мотивує тим, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 надавав послуги з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до п.п.195.1.3 п.195.1. ст.195 Податкового кодексу України, постачання послуг з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом підлягає оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою. При цьому, ДПІ при донарахуванні грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, не врахувало той факт, що ФОП ОСОБА_1 здійснював операції, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, а відповідно сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету - дорівнює нулю. На основі вище викладеного, подання податкової звітності з податку на додану вартість особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ, а також враховуючи те, що господарські операції підлягали оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою, а відповідно сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету - дорівнювала нулю, було б безпідставним, з порушенням норм податкового законодавства та взагалі не прийнято податковою службою. Також зазначаю, що позивач не здійснював та і не міг здійснювати нарахування податкового кредиту та не отримував бюджетного відшкодування за здійснення своєї господарської діяльності на підставах, зазначених вище (нульова ставка ПДВ). Таким чином, висновки держподатінспектора - ревізора про наявність у позивача обов'язку по подачі податкової звітності податку на додану вартість за січень-квітень 2013 року є помилковими, оскільки у зазначеному періоді ФОП ОСОБА_1 не був платником ПДВ.

В судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що підставами, згідно яких було зроблено висновок про необхідність подання звітності з ПДВ, стали висновки акту планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 29.08.2011 по 31.12.2012, яким встановлено, що позивач здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням загальної системи оподаткування. Загальна сума від здійснення операцій з поставки, товарів, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) позивачу протягом останніх дванадцяти, календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 грн. (перевищення виникло в липні 20І2 року). Станом на 31.12.2012 ФОП ОСОБА_1 не внесений до реєстру платників податку на додану вартість так, як не подавав до Чернігівської МДПІ заяву про реєстрацію платником на додану вартість, чим порушив п.183.2. ст. 183 Податкового кодексу України. Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу визначено, що податкові декларації подаються за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. В порушення вказананих норм Податкового кодексу України позивачем не подано декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року (граничний строк подання 20.02.13), за лютий 2013року (граничний строк подання 20.03.13), за березень 2013 року (граничний строк подання 20.04.13), за квітень 2013року (граничний строк подання 20.05.2013). Таким чином, до позивача були застосовані штрафні санкції за неподання звітності з ПДВ, нараховано штраф в розмірі 1020,00 грн. за кожний факт неподання. Загальна сума штрафу складає 4080,00 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги належать задоволенню, виходячи з наступного:

Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, фізичної особи-підприємця -ОСОБА_1 за січень-квітень 2013 року, за результатами якої складено акт №78/17-124/НОМЕР_1 від 27.05.2013 (а.с.7).

Перевіркою було встановлено порушення п.49.1, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 та п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 2 грудня 2011 року №2755-VI, платником не подано податкові декларації з податку на додану вартість за період січень-квітень 2013 року.

Пунктом 120.1 ст.120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нарахувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн., за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001621700 від 07 червня 2013 року, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 4080,00 грн. (а.с.8).

Зареєстрованими видами господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Протягом перевіряємого періоду фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (а.с.11).

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пункту 181.1 статті 181 розділу V Податкового кодексу України, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник по датку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 183.4 статті 183 розділу V Кодексу у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Коде ксу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.183.10 ст. 183 ПКУ та п.п.3.5.5 п.3.5 розділу III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ і у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 розділу V Кодексу, не пода ла до податкового органу реєстраційної заяви, несе відповідальність за ненарахування або не сплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Виходячи з аналізу наведених норм, позивач не був зобов'язаний подавати податкову декларацію з податку на додану вартість, оскільки не подавав заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість і відповідно не став платником зазначеного податку, а тому податковий орган неправомірно застосував штрафні санкції за не подачу платником податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-квітень 2013 року.

Відповідно до пп.14.1.173 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України узагальнююча письмова податкова консультація - оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

Відповідно до п.52.5 ст.52 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до п.52.6 ст.52 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Відповідно до п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України № 588 від 06.07.2012 "Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань, пов'язаних з обов'язковою реєстрацією осіб як платників податку на додану вартість" Державною податковою службою було роз'яснено, що особа, яка не зареєстрована як платник податку на додану вартість, не має права подавати податкові декларації з податку на додану вартість, але може самостійно сплатити обраховану суму податку на додану вартість. При цьому штрафи за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість до такої особи не застосовуються.

Аналіз приписів статей 52 та 53 Податкового кодексу України вказує, що податкова консультація це допомога органу державної податкової служби платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів та іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Враховуючи, що позивач діяв відповідно до чинного законодавства та узагальнюючої податкової консультації, суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог п.49.1, пп.49.18.1 п.49.1 ст.49 та п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а Чернігівською міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року №0001621700.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач діяв в порушення Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівській області від 07 червня 2013 року №0001621700 належать задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області від 07 червня 2013 року №0001621700.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030001, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 114,71 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Бородавкіна