Постанова № 34415173, 22.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2703/13-а

22 жовтня 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О. при секретарі судового засідання Палагнюку В.В.,

зу участю:

представника позивача Мазура Р.В.,

представника відповідача Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області проскасування податкових повідомлень-рішень в с т а н о в и в :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень:

від 22.07.2013 року №0003482342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 27571,50 грн., з яких: 25332,00 грн. - за основним платежем; 2239,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 22.07.2013 року №0003492342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33600,00 грн., з яких: 22400,00 грн. - за основним платежем; 11200,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати по безтоварним операціям з контрагентами, в результаті чого занижено податок на прибуток, а також віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів по таких операціям, до податкового кредиту в результаті чого завищено податковий кредит по безтоварним операціям з контрагентами, чим занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся. На думку посадових осіб податкового органу, правочини по придбанню товарів, вчинені позивачем з контрагентами, не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Підставою для таких висновків податкового органу слугували акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, внаслідок чого згідно бази даних ІАІС "Податковий блок" встановлено розбіжність між задекларованим податковим кредитом підприємствами-покупцями, сформованим за рахунок контрагентів позивача, та податковими зобов'язаннями контрагентів позивача, а також встановлено розбіжність між задекларованими підприємствами-постачальниками податковими зобов'язаннями, сформованими за рахунок контрагентів позивача, та податковим кредитом контрагентів позивача. Разом з тим, за відсутністю у податкового органу інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача, податковим органом вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. На переконання податкового орану, враховуючи відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення видів діяльності контрагентів позивача, правочини позивача з контрагентами здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з постачання товару мали реальний характер, що підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського обліку, належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, тому податкові зобов'язання визначені правильно. Висновки про те, що господарські операції позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, зроблені виключно на підставі даних, наданих від ДПІ в Печерському районі м. Києва без дослідження первинних документів, в тому числі документів бухгалтерського обліку. Як стверджує позивач, у ході проведення перевірки податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, а саме: податковим накладним, видатковим накладним та іншим бухгалтерським документам, які належним чином підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, вважає висновки податкового органу побудовані на припущеннях, а тому спірні податкові повідомлення-рішення винесені протиправно. З таких підстав просив суд позовні вимоги задоволити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, подав суду письмові заперечення обґрунтовуючи тим, що за відсутності у контрагентів позивача виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення діяльності, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій по ланцюгу постачання, у тому числі з покупцями контрагентів, що відображено у акті перевірки позивача, є обґрунтованими, а нарахування податковим органом суми податку на прибуток в результаті його протиправного заниження позивачем протягом періоду, що перевірявся податковим органом, а також суми податку на додану вартість внаслідок зменшення суми податкового кредиту по податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів по фіктивним операціям, що не мають наслідком настання економічного ефекту у вигляді отримання прибутку, є правомірним, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" є юридичною особою, що зареєстрована 04.03.2009 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Рівне з 10.03.2009 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 13.03.2009 року (свідоцтво №100215635).

Основними видами діяльності позивача є виробництво чаю та кави, виробництво прянощів і приправ, оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами.

З 25.06.2013 року по 02.07.2013 року на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Рівному від 19.06.2013 року №618, згідно направлення на перевірку від 20.06.2013 року №644/22-200 посадовою особою податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙС контракшен менеджмент", Товариством з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд", Приватним підприємством "Біко Агротрейд" за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року (акт перевірки №498/22-200/36416431 від 09.07.2013 року).

За результатом перевірки податковим органом встановлено порушення:

пункту 44.1 статті 44 розділу І, пункту 138.8. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 25333,32 грн. в т.ч.:

II кв. 2011 року на 7360 грн.

III кв. 2011 року на 3680 грн.

IV кв. 2011 року на 9813,33 грн.

І кв. 2011 року на 4479 грн.

пункту 44.1 статті 44 розділу І, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.3 статті 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" занижено податковий кредит на загальну суму 22400,00 грн. в т.ч. за травень 2011 року на 3200 грн., в червні 2011 року на 3200 грн., в серпні 2011 року на 3200 грн., в жовтні 2011 року на 4267 грн., в грудні 2011 року на 4267 грн., в січні 2012 року на 4267 грн., що призвело до завищення рядка 19 декларації з ПДВ в жовтні 2011 року на 4267 грн., в січні 2012 року на 4267 грн., завищення рядка 24 Декларації з ПДВ в червні 2011 року на 3200 грн., в липні 2011 року на 3200 грн. занижено податок на додану вартість на загальну суму 22400 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на 3071 грн., в вересні 2011 року на 4157 грн., в листопаді 2011 року на 6639 грн., в грудні 2011 року 4267 грн., в лютому 2012 року на 4267 грн.

Зазначені в акті перевірки висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що згідно інформації ДПІ в Печерському районі м. Києва неможливо провести зустрічну звірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙС контракшен менеджмент", Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд", Приватного підприємства "Біко Агротрейд" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, зокрема, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг".

Так, згідно висновків акта №1699/22.8/36757122 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙС контракшен менеджмент" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, податковим органом зазначено, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙС контракшен менеджмент" до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують придбання товарів та послуг від підприємств-постачальників, а також використання складських, виробничих приміщень та обладнання, а саме: документів складського обліку, які підтверджують фактичне придбання товарів (робіт, послуг), його переміщення на виробництво, кількість готової продукції та її подальшої реалізації, документів, що підтверджують транспортування товарів, кількість працюючих, необхідних забезпечити процес виробництва (надання послуг, виконання робіт) та інших підтверджуючих документів, немає можливості підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відтак вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Таким чином, у акті №1699/22.8/36757122 від 17.05.2013 року податковим органом зроблений висновок, що правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Аналогічних висновків податковий орган дійшов у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд", що відображено у акті №1700/22.8/37451200 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.

Щодо контрагента Приватного підприємства "Біко Агротрейд", то у ході судового розгляду відповідач не надав суду відповідного акта про неможливість проведення зустрічної звірки, однак повідомив суду, що кількість працюючих на даному підприємстві складає одну особу, персонал відсутній, за юридичною адресою підприємство не знаходиться, не має офісних, складських, торговельних та інших приміщень, автомобільного транспорту та іншого устаткування, які можуть використовуватись для здійснення господарської діяльності. Отже, підприємство не здійснює реальної господарської діяльності, а функціонує за для надання податкової вигоди третім особам з метою ухилення від сплати податків.

На підставі аналізу отриманої інформації податковим органом зроблено висновки про безтоварність господарських операцій контрагентів позивача по ланцюгу постачання, наявність ознак нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності зазначених контрагентів та здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, на думку податкового органу, укладені правочини позивача з контрагентами є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних наслідків, обґрунтовуючи це відсутністю реального руху активів та фактичного постачання товарів.

Не погоджуючись з результатами перевірки позивач подав до Державної податкової інспекції в м. Рівному письмові заперечення до акту перевірки, вказуючи, що висновки зазначені в акті перевірки є безпідставними і такими, що не відповідають дійсності. Зауважив, що при перевірці не взято до уваги та проігноровано первинні бухгалтерські документи для встановлення реальності господарських операцій та факт отримання сировини з подальшим використанням та реалізацією.

Рішенням податкового органу від 17.07.2013 року №16683/17-16-22-041 висновки акта перевірки залишено без змін.

За результатами перевірки позивача Державною податковою інспекцією у м. Рівному прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 22.07.2013 року №0003482342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 27571,50 грн., з яких: 25332,00 грн. - за основним платежем; 2239,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 22.07.2013 року №0003492342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33600,00 грн., з яких: 22400,00 грн. - за основним платежем; 11200,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 22.07.2013 року №0003482342, №0003492342 до суду.

Як пояснив суду представник позивача, протягом 2011-2012 років позивач мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙС контракшен менеджмент", Товариством з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд", Приватним підприємством "Біко Агротрейд". Дані контрагенти здійснювали поставку товару для позивача (какао-порошок).

Як встановлено судом, згідно умов усної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙС контракшен менеджмент" за замовленням позивача в 2011 році поставило какао-порошок на загальну суму 70400,00 грн., в т.ч. ПДВ 11733,34 грн.

На підтвердження здійснення поставки товару оформлені видаткові накладні: від 30.08.2011 року №РН-8-30001 на загальну суму 19200,00 грн., в т.ч. ПДВ 3200,00 грн.; від 10.10.2011 року №РН-10-1003 на загальну суму 25600,00 грн., в т.ч. ПДВ 4266,67 грн.; від 12.12.2011 року на загальну суму 25600,00 грн., в т.ч. ПДВ 4266,67 грн.

Позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати в сумі 58666,66 грн. в т.ч.:

- III кв. 2011 року - 16000,00 грн. відповідно до декларації №9010761895 від 09.11.2011 року.

- IV кв. 2011 року - 42666,66 грн. відповідно до декларації №9016125773 від 09.02.2012 року.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем: від 19.08.2011 року на суму 5000,0 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн. (призначення платежу - за какао-порошок); від 23.08.2011 року на суму 5000,00 грн. в т. ч. ПДВ 833,33 грн. (призначення платежу - за какао-порошок); від 25.08.2011 року на суму 4000,00 грн. в т. ч. ПДВ 666,67 грн. (призначення платежу - за какао-порошок); від 26.08.2011 року на суму 3000,00 грн. в т. ч. ПДВ 500,00 грн. (призначення платежу - за какао-порошок); від 29.08.2011 року на суму 2200,00 грн. в т. ч. ПДВ 366,67 грн. (призначення платежу - за какао-порошок); від 20.10.2011 року на суму 25600,00 грн. в т. ч. ПДВ 4266,67 грн. (призначення платежу - за какао-порошок); від 13.12.2011 року на суму 25600,00 грн. в т. ч. ПДВ 4266,67 грн. (призначення платежу - за какао-порошок).

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙС контракшен менеджмент" податкові накладні: №641 від 30.08.2011 року на загальну суму 19200,00 грн., в т.ч. ПДВ 3200,00 грн.; №173 від 10.10.2011 року на загальну суму 25600,00 грн., в т.ч. ПДВ 4266,67 грн.; №333 від 12.12.2011 року на загальну суму 25600,00 грн., в т.ч. ПДВ 4266,67 грн.

За отриманими податковими накладними позивачем віднесено до складу податкового кредиту наступні суми податку на додану вартість за:

- серпень 2011 року - 3200 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних позивача за серпень 2011 року (№ з/п 49) та відповідає даним додатку 5 до податкової декларацій з податку на додану вартість №9008090752 від 20.09.2011 року.

- жовтень 2011 року - 4266,67 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних позивача за жовтень 2011 року (№ з/п 10) та відповідає даним додатку 5 до податкової декларацій з податку на додану вартість №9011433541 від 18.11.2011 року.

- грудень 2011 року - 4266,67 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних позивача за грудень 2011 року (№ з/п 33) та відповідає даним додатку 5 до податкової декларацій з податку на додану вартість №9014263029 від 20.01.2012 року.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців 27.12.2012 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙС контракшен менеджмент" у зв'язку з визнанням банкрутом на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2012 року (справа №5009/3170/12). Це означає, що на момент здійснення поставки товару позивачу вказаним контрагентом - період серпень - грудень 2011 року, Товариство було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі, користувалось правами та здійснювало зобов'язання юридичної особи на загальних підставах.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд" судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору №ДГ-069 від 05.05.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд" поставило позивачу протягом травня - червня 2011 року какао-порошок на загальну суму 38400,00 грн., в т.ч. ПДВ 6400,00 грн.

На підтвердження здійснення поставки товару оформлені видаткові накладні: 10.05.2011 року №РН-5-10001 на загальну суму 19200,00 грн. в т.ч. ПДВ 3200,00 грн.; від 23.06.2011 року №РН-6-23004 на загальну суму 19200,00 грн. в т.ч. ПДВ 3200,00 грн.

Позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати в сумі 32000,00 грн. в т.ч.:

- II кв. 2011 року - 32000,00 грн. відповідно до декларації №9006508019 від 09.08.2011 pоку.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем: від 05.05.2011 року на суму 17900,00 грн. в т.ч. ПДВ 2983,33 грн. (призначення платежу - за какао-порошок); від 10.05.2011 року на суму 1200,00 грн. в т.ч. ПДВ 200,00 грн. (призначення платежу - за какао-порошок); від 10.05.2011 року на суму 100,00 грн. в т. ч. ПДВ 16,67 грн. (призначення платежу - за какао-порошок); від 11.05.2011 року на суму 100,00 грн. в т. ч. ПДВ 16,67 грн. (призначення платежу - за какао-порошок); від 23.06.2011 року на суму 19200,00 грн. в т. ч. ПДВ 3200,00 грн. (призначення платежу - за какао-порошок).

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд" податкові накладні: №20 від 10.05.2011 року на загальну суму 19200,00 грн. в т.ч. ПДВ 3200,00 грн.; №413 від 23.06.2011 року на загальну суму 19200,00 грн. в т.ч. ПДВ 3200,00 грн.

За отриманими податковими накладними позивачем віднесено до складу податкового кредиту наступні суми податку на додану вартість за:

- травень 2011 року - 3200 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних позивача за травень 2011 року (№ з/п 13) та відповідає даним додатку 5 до податкової декларацій з податку на додану вартість №9003845911 від 20.06.2011 року.

- червень 2011 року - 3200,00 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних позивача за червень 2011 року (№ з/п 61) та відповідає даним додатку 5 до податкової декларацій з податку на додану вартість №9005205448 від 20.07.2011року.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців 24.05.2013 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд" у зв'язку з визнанням банкрутом на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 07.05.2013 року (справа №5009/82/12). Це означає, що на момент здійснення поставки товару позивачу вказаним контрагентом - період травень - червень 2011 року, Товариство було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі, користувалось правами та здійснювало зобов'язання юридичної особи на загальних підставах.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом Приватним підприємством "Біко Агротрейд" судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору №ДГ-052 від 23.01.2012 року Приватне підприємство "Біко Агротрейд" поставило позивачу у січні 2012 року какао-порошок на загальну суму 25600,00 грн. в т.ч. ПДВ 4266,67 грн.

На підтвердження здійснення поставки товару оформлена видаткова накладна: 24.01.2012 року №РН-1-24003 на загальну суму 25600,00 грн. в т.ч. ПДВ 4266,67 грн.

Позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати в сумі 32000,00 грн. в т.ч.:

- I кв. 2012 року - 32000,00 грн. відповідно до декларації №9048655589 від 10.05.2012 pоку.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, що підтверджується банківською випискою від 26.01.2012 року на суму 25600,00 грн. в т.ч. ПДВ 4266,67 грн. (призначення платежу - за какао-порошок).

На підтвердження розрахунку між сторонами та сплати суми податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаною господарською операцією позивач отримав від Приватного підприємства "Біко Агротрейд" податкову накладну №805 від 24.01.2012 року на загальну суму 25600,00 грн. в т.ч. ПДВ 4267 грн.

За отриманою податковою накладною позивачем віднесено до складу податкового кредиту наступні суми податку на додану вартість за:

- січень 2012 року - 4267 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2012 року (№ з/п 46) та відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість №9007136169 від 20.02.2012 року.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців 27.12.2012 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення Приватного підприємства "Біко Агротрейд" у зв'язку з визнанням банкрутом на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2012 року (справа №5009/3164/12). Це означає, що на момент здійснення поставки товару позивачу вказаним контрагентом - січень 2012 року, Підприємство було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі, користувалось правами та здійснювало зобов'язання юридичної особи на загальних підставах.

Як вбачається з акта перевірки позивача усі вищезазначені документи були надані позивачем представнику податкового органу у ході перевірки, зауважень з приводу яких, у тому числі неналежного оформлення, не виявлено та у акті перевірки не відображено.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, за домовленістю сторін поставка товару здійснювалась частково перевізником та частково власним транспортом. При цьому представник позивача надав суду, зокрема, документи у підтвердження наявності власного транспортного засобу позивача, який використовувався при здійсненні перевезення товару від контрагентів-постачальників позивача безпосередньо на склад позивача, а саме копії: договору купівлі-продажу від 17.11.2011 року №46 на купівлю вантажного автомобіля IVEKO DAILY 35S12 2005 року випуску кузов №ZCFC358100552923, акта прийому-передачі автомобіля від 17.11.2011 року, накладної на відпуск автомобіля №57 від 18.11.2011 року, наказу від 0.01.2012 року про прийняття на роботу водія-експедитора ОСОБА_5; а також копії товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, актів виконаних робіт по перевезенню вантажів та квитанцій про оплату послуг перевізника, книги обліку доходів і витрат перевізника, трудового договору фізичної особи-водія з перевізником - фізичною особою підприємцем ОСОБА_6

З наданих суду пояснень представника позивача доставка какао-порошку від вищевказаних контрагентів позивача відбувалась безпосередньо на складське приміщення позивача, яке знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Грушевського, 2а.

На підтвердження наявності складського приміщення представник позивача надав на вимогу суду копії договорів оренди складських приміщень від 01.01.2011 року №01/01 (акт прийому-передачі від 01.01.2011 року), від 01.04.2011 року №041/03 (акт прийому-передачі від 01.04.2011 року), від 03.01.2012 року №02/12-0 (акт прийому-передачі від 03.01.2012 року), з яких вбачається орендування позивачем нежитлового приміщення за адресою: місто Рівне, вулиця Грушевського, 2а для ведення господарської діяльності.

Також, з наданих суду пояснювальних записок відповідальної особи складського обліку позивача та документів про рух сировини по складу та по оприбуткуванню товару на складі, а саме: №Р-00000470 від 22.02.12 року, №Р-00000598 від 22.02.12 року, №Р-00000619 від 07.03.12 року, №Р-00003675 від 20.01.12 року, №Р-00000210 від 24.01.12 року, №Р-00003673 від 09.02.12 року, №Р-00003674 від 09.02.12 року, №Р-00000370 від 13.02.12 року, №Р-00000384 від 14.02.11 року, №Р-00000387 від 15.02.11 року, №Р-00000453 від 21.02.12 року, №Р-00000453 від 21.02.12 року, №Р-00001477 від 10.10.11 року, №Р-00001190 від 06.11.11 року, №Р-00001027 від 03.10.11 року, №Р-00001028 від 06.10.11 року, №Р-00000149 від 18.01.12 року, №Р-00000933 від 01.09.11 року, №Р-00001476 від 20.09.11року, №Р-00001033 від 03.10.11 року, №Р-00001029 від 03.10.11 року, №Р-00003660 від 13.01.12 року, №Р-00000123 від 16.01.12 року, №Р-00000106 від 13.01.12 року, №Р-00003659 від 16.01.12 року, №Р-00001402 від 12.12.11 року, №Р-00001403 від 23.12.11 року, №Р-00000091 від 03.01.12 року, №Р-00000092 від 12.01.12 року, №Р-00003660 від 13.01.12 року, №Р-00000553 від 22.06.11 року, №Р-00000725 від 01.07.11 року, №Р-00000724 від 01.07.11 року, №Р-00000851 від 01.08.11 року, №Р-00000850 від 01.08.11 року, №Р-00000932 від 01.09.11 року, №Р-00000465 від 25.05.11 року, №Р-00000551 від 01.06.11 року, №Р-00000550 від 01.06.11 року, №Р-00000648 від 12.03.12 року, №Р-00003660 від 13.01.12 року - вбачається отримання відповідальною особою позивача товару на складі та наступний їх відпуск у процесі провадження господарської діяльності. При цьому представником позивача показано суду інформацію про вантажників, які здійснювали безпосереднє відвантаження товару з доданням наказів про прийом на роботу зазначених працівників: наказ від 01.12.2010 року №49-К про прийом на роботу вантажником ОСОБА_7, наказ від 09.09.2010 року №43-К про прийом на роботу вантажником ОСОБА_8

Отриманий від контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙС контракшен менеджмент", Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд", Приватного підприємства "Біко Агротрейд" какао-порошок позивач використав у власній господарській діяльності в якості складової частини при виробництві какао напоїв, які в подальшому реалізовані для інших підприємств-покупців, що підтверджується наданими суду копіями видаткових накладних: №Р-00000452 від 22.05.12 року, №Р-00000456 від 23.05.2012 року, №Р-00000474 від 29.05.12 року, №Р00000477 від 29.05.12 року, №Р-00000396 від 03.05.12 року, №Р-00000395 від 03.05.12 року, №Р-00000488 від 31.05.12 року, №Р-00000472 від 29.05.12 року, №Р-00000471 від 28.05.12 року, №Р-00000470 від 28.05.12 року, №Р-00000469 від 28.05.12 року, №Р-00000468 від 28.05.12 року, №Р-00000464 від 25.05.12 року, №Р-00000462 від 24.05.12 року, №Р-00000447 від 21.05.12 року, №Р-00000446 від 21.05.12 року, №Р-00000445 від 18.05.12 року, №Р-00000438 від 16.05.12 року, №Р-00000432 від 16.05.12 року, №Р-00000431 від 16.05.12 року, №Р-00000429 від 16.05.12 року, №Р-00000427 від 15.05.12 року, №Р-00000423 від 15.05.12 року, №Р-00000419 від 11.05.12 року, №Р-00000412 від 08.05.12 року, №Р-00000411 від 08.05.12 року, №Р-00000410 від 08.05.12 року, №Р-00000405 від 04.05.12 року, №Р-00000403 від 04.05.12 року, №Р-00000399 від 03.05.12 року, №Р-00000397 від 03.05.12 року, №Р-00000480 від 30.05.12 року, №Р-00000479 від 30.05.12 року, №Р-00000530 від 11.06.12 року, №Р-00000529 від 11.06.12 року, №Р-00000524 від 11.06.12 року, №Р-00000521 від 08.06.12 року, №Р-00000518 від 11.06.12 року, №Р-00000517 від 08.06.12 року, №Р-00000516 від 08.06.12 року, №Р-00000515 від 08.06.12 року, №Р-00000514 від 08.06.12 року, №Р-00000512 від 08.06.12 року, №Р-00000511 від 08.06.12 року, №Р-00000509 від 08.06.12 року, №Р-00000508 від 08.06.12 року, №Р-00000507 від 08.06.12 року, №Р-00000505 від 08.06.12 року, №Р-00000469 від 05.06.12 року, №Р-00000495 від 05.06.12 року, №Р-00000492 від 01.06.12 року, №Р-00000392 від 28.04.12 року, №Р-00000377 від 23.04.12 року, №Р-00000368 від 19.04.12 року, №Р-00000375 від 23.04.12 року, №Р-00000373 від 21.04.12 року, №Р-00000367 від 19.04.12 року, №Р-00000365 від 18.04.12 року, №Р-00000363 від 18.04.12 року, №Р-00000361 від 18.04.12 року, №Р-00000358 від 18.04.12 року, №Р-00000360 від 18.04.12 року, №Р-00000359 від 18.04.12 року, №Р-00000356 від 18.04.12 року, №Р-00000354 від 18.04.12 року, №Р-00000353 від 17.04.12 року, №Р-00000350 від 17.04.12 року, №Р-00000348 від 13.04.12 року, №Р-00000342 від 12.04.12 року, №Р-00000338 від 11.04.12 року, №Р-00000335 від 11.04.12 року, №Р-00000333 від 11.04.12 року, №Р-00000332 від 10.04.12 року, №Р-00000328 від 10.04.12 року, №Р-00000324 від 09.04.12 року, №Р-00000315 від 04.04.12 року, №Р-00000311 від 04.04.12 року, №Р-00000306 від 03.04.12 року, №Р-00000304 від 03.04.12 року, №Р-00000301 від 02.04.12 року, №Р-00000299 від 02.04.12 року, №Р-00000 205 від 02.03.12 року, №Р-00000207 від 03.03.12 року, №Р-00000209 від 05.03.12 року, №Р-00000209 від 05.03.12 року, №Р-00000212 від 05.03.12 року, №Р-00000213 від 05.03.12 року, №Р-00000218 від 09.03.12 року, №Р-00000219 від 09.03.12 року, №Р-00000224 від 12.03.12 року, №Р-00000228 від 13.03.12 року, №Р-00000229 від 13.03.12 року, №Р-00000230 від 13.03.12 року, №Р-00000242 від 14.03.12 року, №Р-00000239 від 14.03.12 року, №Р-00000238 від 14.03.12 року, №Р-00000237 від 14.03.12 року, №Р-00000234 від 14.03.12 року, №Р-00000235 від 14.03.12 року, №Р-00000232 від 13.03.12 року, №Р-00000244 від 14.03.12 року, №Р-00000245 від 14.03.12 року, №Р-00000247 від 16.03.12 року, №Р-00000252 від 16.03.12 року, №Р-00000253 від 16.03.12 року, №Р-00000257 від 19.03.12 року, №Р-00000267 від 20.03.12 року, №Р-00000268 від 21.03.12 року, №Р-00000269 від 21.03.12 року, №Р-00000270 від 21.03.12 року, №Р-00000295 від 29.03.12 року, №Р-00000297 від 30.03.12 року, №Р-00000294 від 29.03.12 року, №Р-00000298 від 30.05.12 року, №Р-00000277 від 26.03.12 року, №Р-00000278 від 26.03.12 року, №Р-00000286 від 27.03.12 року, №Р-00000290 від 27.03.13 року, №Р-00000293 від 28.03.12 року, №Р-00000269 від 20.02.12 року, №Р-00000170 від 20.02.12 року, №Р-00000194 від 27.02.12 року, №Р-00000200 від 29.02.12року, №Р-00000199 від 28.02.12 року, №Р-00000197 від 27.02.12 року, №Р-00000196 від 27.02.12 року, №Р-00000191 від 27.02.12 року, №Р-00000198 від 27.02.12 року, №Р-00000184 від 23.02.12 року, №Р-00000182 від 22.02.12 року, №Р-00000180 від 22.02.12 року, №Р-00000171 від 20.02.12 року, №Р-00000168 від 20.02.12 року, №Р-00000167 від 20.02.12 року, №Р-00000165 від 20.02.12 року, №Р-00000155 від 17.02.13року, №Р-00000144 від 13.02.12 року, №Р-00000141 від 13.02.12 року, №Р-00000140 від 13.02.12 року, №Р-00000139 від 13.02.13 року, №Р-00000137 від 13.02.12 року, №Р-00000135 від 13.02.12 року, №Р-00000134 від 13.02.12 року, №Р-00000131 від 13.02.12 року, №Р-00000130 від 13.02.12 року, №Р-00000129 від 10.02.12 року, №Р-00000128 від 10.02.12 року, №Р-00000122 від 08.02.12 року, №Р-00000121 від 08.02.12 року, №Р-00000114 від 06.02.12 року, №Р-00000109 від 03.02.12 року, №Р-00000108 від 03.02.12 року, №Р-00000105 від 03.02.12 року, №Р-00000104 від 03.02.12 року, №Р-00000003 від 03.01.12 року, №Р-00000004 від 03.01.12 року, №Р-00000005 від 03.01.12 року, №Р-00000007 від 03.01.12 року, №Р-00000008 від 03.01.12року, №Р-00000010 від 03.01.12 року, №Р-00000012 від 04.01.12 року, №Р-0000014 від 05.01.12 року, №Р-0000015 від 05.01.12 року, №Р-00000022 від 10.01.12 року, №Р-00000024 від 10.01.12 року, №Р-00000028 від 10.01.12 року, №Р-00000028 від 10.01.12 року, №Р-00000029 від 10.01.12, №Р-00000034 від 16.01.12 року, №Р-00000037 від 16.01.12 року, №Р-00000041 від 16.01.12 року, №Р-00000043 від 16.01.12 року, №Р-00000045 від 16.01.12 року, №Р-00000048 від 16.01.12 року, №Р-0000049 від 16.01.12 року, №Р-00000054 від 17.01.12 року, №Р-00000055 від 17.01.12 року, №Р-00000057 від 18.01.12 року, №Р-00000059 від 19.01.12 року, №Р-00000061 від 20.01.12 року, №Р-00000062 від 20.01.12 року, №Р-00000065 від 23.01.12 року, №Р-00000068 від 23.01.12 року, №Р-00000071 від 23.01.12 року, №Р-00000097 від 31.01.12 року, №Р-00000072 від 23.01.12 року, №Р-00000074 від 24.01.12 року, №Р-00000077 від 24.01.12 року, №Р-00000078 від 24.01.12 року, №Р-00000081 від 26.01.12 року, №Р-00000083 від 27.01.12 року, №Р-00000084 від 27.01.12 року, №Р-00000085 від 27.01.12 року, №Р-00000086 від 27.01.12 року, №Р-00000088 від 27.01.12 року, №Р-00000091 від 30.01.12 року, №Р-00000093 від 30.01.13 року, №Р-00000095 від 31.01.12 року, №Р-00000097 від 31.01.13 року, №Р-00001028 від 30.12.11 року, №Р-00001027 від 29.12.11 року, №Р-00001019 від 27.12.11 року, №Р-00001017 від 27.12.11 року, №Р-00001016 від 27.12.11 року, №Р-00001015 від 27.12.11 року, №Р-00001014 від 27.12.11 року, №Р-00001008 від 26.12.11 року, №Р-00001007 від 26.12.11 року, №Р-00001006 від 26.12.11 року, №Р-00001005 від 26.12.11 року, №Р-00001004 від 26.12.11 року, №Р-00000996 від 22.12.11 року, №Р-00000995 від 22.12.11 року, №Р-00000993 від 21.12.11 року, №Р-00000989 від 20.12.11 року, №Р-00000987 від 19.12.11 року, №Р-00000986 від 19.12.11 року, №Р-00000985 від 19.12.11 року, №Р-00000983 від 19.12.11 року, №Р-00000978 від 19.12.11 року, №Р-00000974 від 19.12.11 року, №Р-00000971 від 16.12.11 року, №Р-00000965 від 14.12.11 року, №Р-00000964 від 14.12.11 року, №Р-00000693 від 14.12.11 року, №Р-00000955 від 12.12.11 року, №Р-00000953 від 12.12.11 року, №Р-00000950 від 12.12.11 року, №Р-00000948 від 12.12.11 року, №Р-00000947 від 12.12.11 року, №Р-00000945 від 12.12.11 року, №Р-00000944 від 12.12.11 року, №Р-00000942 від 12.12.11 року, №Р-00000941 від 12.12.11 року, №Р-00000939 від 12.12.11 року, №Р-00000936 від 12.12.11 року, №Р-00000934 від 12.12.11 року, №Р-00000931 від 07.12.11 року, №Р-00000930 від 07.12.11 року, №Р-00000927 від 5.12.11 року, №Р-00000926 від 05.12.11 року, №Р-00000922 від 05.12.11 року, №Р-00000920 від 5.12.11 року, №Р-00000919 від 05.12.11 року, №Р-00000821 від 02.11.11 року, №Р-00000817 від 01.11.11 року, №Р-00000816 від 01.11.11 року, №Р-00000814 від 01.11.11 року, №Р-00000812 від 01.11.11 року, №Р-00000830 від 07.11.11 року, №Р-00000828 від 07.11.11 року, №Р-00000826 від 04.11.11 року, №Р-00000825 від 04.11.11 року, №Р-00000839 від 08.11.11 року, №Р-00000838 від 08.11.11 року, №Р-00000835 від 07.11.11 року, №Р-000008333 від 07.11.11 року, №Р-00000868 від 18.11.11 року, №Р-00000866 від 17.11.11 року, №Р-00000870 від 18.11.11 року, №Р-00000875 від 21.11.11 року, №Р-00000843 від 10.11.11 року, №Р-00000881 від 21.11.11 року, №Р-00000889 від 24.11.11 року, №Р-00000892 від 25.11.11 року, №Р-00000869 від 28.11.11 року, №Р-00000878 від 21.11.11 року, №Р-00000879 від 21.11.11 року, №Р-00000886 від 23.11.11 року, №Р-00000871 від 18.11.11 року, №Р-00000872 від 18.11.11 року, №Р-00000845 від 14.11.11 року, №Р-00000851 від 14.11.11 року, №Р-00000863 від 16.11.11 року, №Р-00000870 від 18.11.11 року, №Р-00000809 від 31.10.11 року, №Р-00000808 від 31.10.11 року, №Р-00000807 від 31.10.11 року, №Р-00000806 від 31.10.11 року, №Р-0000800 від 31.10.11 року, №Р-00000799 від 31.10.11 року, №Р-00000794 від 28.10.11 року, №Р-00000769 від 28.10.11 року, №Р-00000793 від 27.10.11 року, №Р-00000786 від 25.10.11 року, №Р-00000785 від 25.10.11 року, №Р-00000780 від 24.10.11 року, №Р-00000779 від 24.10.11 року, №Р-00000777 від 24.10.11 року, №Р-00000775 від 21.10.11 року, №Р-00000774 від 21.10.11 року, №Р-00000773 від 21.10.11 року, №Р-00000770 від 19.10.11 року, №Р-00000767 від 18.10.11 року, №Р-00000766 від 18.10.11 року, №Р-00000761 від 17.10.11 року, №Р-00000756 від 17.10.11 року, №Р-00000755 від 14.10.11 року, №Р-00000754 від 14.10.11 року, №Р-00000753 від 14.10.11 року, №Р-00000741 від 10.10.11 року, №Р-00000740 від 10.10.11 року, №Р-00000737 від 10.10.11 року, №Р-00000735 від 06.10.11 року, №Р-00000729 від 05.10.11 року, №Р-00000728 від 05.10.11 року, №Р-00000727 від 04.10.11 року, №Р-00000724 від 04.10.11 року, №Р-00000723 від 04.10.11 року, №Р-00000719 від 03.10.11 року, №Р-00000716 від 03.10.11 року, №Р-00000715 від 03.10.11 року, №Р-00000713 від 03.10.11 року, №Р-00000587 від 01.09.11 року, №Р-00000618 від 08.09.11 року, №Р-00000616 від 08.09.11 року, №Р-00000614 від 08.09.11 року, №Р-00000612 від 08.09.11 року, №Р-00000610 від 08.09.11 року, №Р-00000608 від 08.09.11року, №Р-00000606 від 07.09.11 року, №Р-00000592 від 02.09.11 року, №Р-00000589 від 02.09.11 року, №Р-00000615 від 08.09.11 року, №Р-00000604 від 07.09.11 року, №Р-00000601 від 06.09.11 року, №Р-00000634 від 12.09.11 року, №Р-00000635 від 13.09.11 року, №Р-00000639 від 14.09.11 року, №Р-00000632 від 12.09.11 року, №Р-00000631 від 12.09.11 року, №Р-00000627 від 09.09.11 року, №Р-00000622 від 09.09.11 року.

Як зазначив у ході судового розгляду представник позивача, та вбачається з акта перевірки від 09.07.2013 року №498/22-200/36416431 витрати на оплату какао-порошку, придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙС контракшен менеджмент", Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд", Приватного підприємства "Біко Агротрейд", включені позивачем до складу операційних витрат за ІІ, ІІІ, IV квартал 2011 року, І квартал 2012 року та відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а сума податку на додану вартість згідно податкових накладних, виданих позивачу вказаними контрагентами, включена до складу податкового кредиту відповідних періодів, відображена у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні звітні періоди.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату за придбані товари та формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни придбаних товарів, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки за висновком податкового органу угоди з придбання товарів є нікчемними, то і формування валових витрат та податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до пункту 135.2. статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В пункті 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

В свою чергу, відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу, орендарю) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити обов'язкові реквізити, перелік яких наведено у вказаній статті.

В силу положень, закріплених у абзацах 1, 2 пункту 201.10 статті 201 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи на момент здійснення господарських операцій та на час виписки податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість, реєстрація платника ПДВ анульованою не була. Дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджують фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару (какао-порошку) у контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙС контракшен менеджмент", Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд", Приватного підприємства "Біко Агротрейд", які стали підставою для формування позивачем складу операційних витрат за відповідний звітний період.

З урахуванням закріпленого в статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку доказування відповідача - суб'єкта владних повноважень у разі заперечення проти адміністративного позову щодо правомірності його рішення, Державною податковою інспекцією у м. Рівному не надано суду належних та допустимих доказів та не доведено той факт, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у контрагентів в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем контрагентам коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів, відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при їх укладанні та виконанні мали умисел з метою проведення транзитних фінансових потоків.

На обґрунтування тверджень податкового органу стосовно вищевказаного судом було витребувано від Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва відомості щодо наявності кримінальних справ відносно керівників контрагентів, відповідні рішення суду, винесені в порядку кримінально-процесуального судочинства, але запитувана інформація суду не була надана без надання будь-яких пояснень або спростувань по даному факту.

Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. При цьому слід звернути увагу, що суд має реагувати не тільки на ті порушення, які мають відношення до предмета спору, а й ті, що виявляються ним під час розгляду процесуальних питань. Так, окрема ухвала є одним із засобів усунення такого порушення, як неподання суб 'єктом владних повноважень доказів, що витребувались судом.

Статтею 385 Кримінально процесуального кодексу України передбачена відповідальність за умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень в особі ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС та Податкової міліції у Печерському районі м. Києва ухилилися від виконання ухвали суду, не надавши суду жодної необхідної інформації в обґрунтування заперечень наданих представниками ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, проігнорували надання такої інформації іншому територіальному податковому органу, який виконує такі ж функції та завдання по здійсненню контролю за додержанням податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року суд постановив окрему ухвалу, якою зобов'язав начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів в м.Києві та начальника слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів в м. Києві здійснити заходи, спрямовані на запобігання в подальшому випадків невиконання вимог ухвали суду та притягнення до відповідальності винних осіб.

За таких обставин, твердження податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами судом до уваги не беруться, так як вони побудовані виключно на припущеннях та даних актів перевірок контрагентів позивача в розрізі постачальників товарів.

Так, суд відхиляє посилання податкового органу до акта №1699/22.8/36757122 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙС контракшен менеджмент" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та акта №1700/22.8/37451200 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками, як підстави для визнання господарських операцій з позивачем фіктивними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Зазначені в акті перевірки обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту та обчислення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою такого податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог податкового законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення його контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Тому, суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагентів щодо невідображення ними сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконання контрагентами своїх зобов'язань щодо сплати податків до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цих конкретних осіб, а тому сама по собі несплата податків продавцями не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙС контракшен менеджмент", Товариством з обмеженою відповідальністю "АРС-Трейд", Приватним підприємством "Біко Агротрейд" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства-контрагенти ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, прослідковується реальний рух активів та фактичне постачання товарів, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем операційних витрат, та податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, є безпідставними, тому оспорювані податкові повідомлення рішення від 22.07.2013 року №0003482342, №0003492342 підлягають скасуванню.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 611,72 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 611,72 підлягають присудженню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області:

від 22.07.2013 року №0003482342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 27571,50 грн., з яких: 25332,00 грн. - за основним платежем; 2239,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 22.07.2013 року №0003492342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33600,00 грн., з яких: 22400,00 грн. - за основним платежем; 11200,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 611 (шістсот одинадцять) гривень 72 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 жовтня 2013 року.