Рішення № 34413349, 25.10.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/1248/13-ц

Провадження № 2/265/1357/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Адамової Т. С.,

при секретарі Хайтуловій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

20 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що з 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 вона знаходилася в цивільному шлюбі з ОСОБА_4, вони проживали у квартирі АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину, та вели сумісне господарство. ОСОБА_4 був інвалідом 3 групи та потребував постійного догляду. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. За час свого життя він так і не встиг скласти заповіт, у зв'язку з чим права на спадкування за законом отримали спадкоємці першої черги - його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Вона займалася похороном померлого, несла усі витрати на поховання, а діти ніякої участі в цьому не приймали. Незважаючи на те, що померлий працював, отримував пенсію та заробітну плату, його доходів все одно не вистачало на придбання лікарських засобів та курси масажу. Крім того, у період їх сумісного проживання вона за свої особисті кошти поміняла в квартирі опалення, сантехнику, лінолеум на полу, шпалери на стінах, встановила лічильники на воду, нову газову плиту та мийку в кухні. Крім того, з її допомогою були сплачені борги по комунальним послугам, які малися у покійного до їх сумісного проживання. Просила усунути відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від спадкування як осіб, які усуваються від виконання обов'язку утримання спадкоємця.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, доповнила, що квартира АДРЕСА_1 належала матері покійного. У 2000 році мати ОСОБА_4 померла, ОСОБА_4 став випивати, у квартирі нічого не було, вона знаходилася в жахливому стані. Відповідачі ніколи не відвідували ні бабусю, ні батька. Вона познайомилася з ОСОБА_4 у 2001 році та переїхала до нього, годувала його, доглядала його. Його син ОСОБА_5 один раз на рік дзвонив, поздоровляв його з днем народження. З 2005 року ОСОБА_2 перестав отримувати інвалідну пенсію батька і перестав дзвонити. Зазначила, що померлий ОСОБА_4 не міг сам себе обслуговувати, хоча і працював. У синів ОСОБА_4 допомоги не просив.

Представник позивачки ОСОБА_6, діюча на підставі договору про надання правової допомоги, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. Будучі раніше присутньої у судовому засіданні, підтримала пояснення позивачки, просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно після того, як йому виповнилося 18 років, вони з матір'ю перестали спілкуватися з батьком, оскільки поміняли місце проживання і батько перестав до них ходити, ворогами вони не були. Батько страждав алкоголізмом, і це стало причиною їх розлучення з матір'ю. Коли батько познайомився з позивачкою, вони стали випивати з нею разом. Батько не потребував допомоги і сам себе обслуговував. З проханнями про допомогу батько ніколи до нього не звертався. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2, допитаний Сихівським районним судом міста Львова, позовні вимоги не визнав та пояснив, що батько не потребував особливої опіки згідно свого фізичного стану і до останніх днів вів трудову діяльність. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що у померлого ОСОБА_4 дуже хворіла мати, він за нею доглядав, а після її смерті він почав випивати, квартира була в жахливому стані. Коли вони познайомилися з позивачкою, в квартирі стався порядок, вони поміняли всю сантехнику. Їй відомо, у померлого було щось з ногою, але він працював, потребував стороннього догляду. Зазначила, що їй не відомо, чи звертався померлий за допомогою до дітей.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що з померлим ОСОБА_4 він був знайомий ще з 1990 року, вони разом працювали. Приблизно з 2000 чи 2001 років вони познайомилися ближче, разом святкували свята, дні народження. Напередодні смерті ОСОБА_9 хотів узаконити їх відносини з ОСОБА_1. Отанній рік йому було важко пересуватися, вдома він пересувався з палкою. Зазначив, що йому не вистачало заробітної плати та пенсії, без позивачки йому було важко. Разом з тим, в безпорадному стані він не знаходився, до синів за допомогою він звертатися не хотів.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона познайомилася з померлим ОСОБА_4 через позивачку, вони разом відзначали свята. Оскільки вона по спеціальності є медсестрою, вона приходила робити ОСОБА_4 уколи, іноді робила масаж. На процедури ОСОБА_4 возила ОСОБА_1. Синів померлий не визнавав. До того, як позивачка зійшлася з ОСОБА_4, квартира була в жахливому стані, потім ОСОБА_1 зробила там ремонт, вона їй допомагала в цьому. ОСОБА_9 був інвалідом дитинства, в нього одна нога була коротше за іншу, у зв'язку з чим були проблеми з хребтом. ОСОБА_9 випивав по п'ятницям, йому не вистачало грошів на продукти харчування та ліки. На роботу померлий їздив сам, а в лікарню його возила ОСОБА_1. До дітей він за допомогою не звертався, він з ними не спілкувався.

Суд, вислухавши пояснення сторони, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - батько відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і відповідно до ст.ст. 1218 та 1220 ЦК України у зв'язку зі смертю вказаної особи відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 (а.с. 108, 64).

Як встановлено в ході розгляду справи та про що не заперечували сторони, ОСОБА_4 за життя заповіту не складав, тому на підставі ч.2 ст. 1223 ЦК України його спадщина спадкується за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ст.. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є синами померлого, що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 103, 105), і будучи спадкоємцями за законом першої черги, у встановлені законом строки прийняли спадщину, подавши до приватного нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_11 відповідні заяви (а.с. 109. 112).

Позивачка ОСОБА_1 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду Донецької області від 20 лютого 2013 року є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4, і також подала заяву до приватного нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк (а.с. 111).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивачка посилається на те, що протягом тривалого часу та безпосередньо до смерті ОСОБА_4 вона опікувалася ним, надавала допомогу, якої він потребував через незадовільний стан здоров'я, в той час як відповідачі, будучи обізнаними про безпорадний стан свого батька, його не відвідували та не цікавилися станом його здоров'я.

За правилами ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають право на спадкування за законом повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. А згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року N 7 роз'яснив, що при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи таку справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК, повинен на підставі наданих сторонами доказів установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Під безпорадним станом слід розуміти безпорадність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 був інвалідом 3 групи загального захворювання безстроково, у зв'язку з чим отримував відповідну пенсію. Як вбачається з медичних документів, ОСОБА_4 був поставлений діагноз: хронічний остропіеліт лівого гомілкостопного суглобу, укорочення лівої гомілки на 9 см., тому останній потребує ортопедичного взуття (а.с. 56-61).

Разом з тим, померлий ОСОБА_4 працював машиністом мотовозу в ПАТ «МК «Азовсталь», звільнений ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку зі смертю (а.с. 98), розмір його заробітної плати складав у середньому 2500 гривень щомісячно (а.с. 189), що спростовує твердження позивачки про знаходження померлого у безпорадному стані.

Суд не приймає до уваги довідку центру первинної медико-санітарної допомоги № 6 міста Маріуполя від 16 липня 2013 року щодо потреби померлого ОСОБА_4 у постійній сторонній допомозі (а.с. 144), тому як вона суперечить іншим доказам по справі.

Крім того, рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 лютого 2013 року встановлено факт того, що ОСОБА_4 не перебував у безпорадному стані (а.с. 6).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, той факт, що ОСОБА_4 до смерті не перебував у безпорадному стані, встановлений судом і доказуванню не підлягає.

Також позивачкою не доведено в судовому засіданні звернення померлого до відповідачів у цей період з проханням про надання будь-якої допомоги та умисного ухилення відповідачів від надання такої допомоги. Враховуючи, що за змістом ч. 5 ст. 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину, законні підстави для усунення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті їх батька, відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 88, 213-215 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.С. Адамова