Рішення № 3441332, 06.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.04.09 р. Справа № 2/56пд

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс” м. Сніжне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбаський збагачувальний комбінат” м. Торез

про внесення змін до договору № 1/09 від 01.01.2008р.

За участю

представників сторін

від позивача: Козловська Д.В., Сліпченко Н.В., Даниленко О.М. – за довір.

від відповідача: Морська О.В., Пржиємський В.А., Савченко О.В. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні з 31.03.2009р.

до о 10 год. 30 хв. 06.04.2009р.

оголошувалась перерва

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс” м. Сніжне, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбаський збагачувальний комбінат” м. Торез про внесення змін до договору № 1/09 від 01.01.2008р., що діє між Товариством з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донбаський збагачувальний комбінат” шляхом укладання додаткової угоди № 1 в редакції позивача від 26.12.2008р.; з 01.01.2009р. внести зміни в додаток № 1, № 2 договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на направлення проекту додаткової угоди № 1 від 26.12.2008р. до договору № 1/09 від 01.01.2008р. відповідачеві для підписання та виникненням розбіжностей між сторонами під час підписання даної додаткової угоди, які викладені у протоколі розбіжностей, стосовно збільшення ціни послуг з подання-збирання вагонів та маневрової роботи. Як на правові підстави заявленого позову позивач посилається на ст.ст. 3, 626, 629, 632, 651, 652 ЦК України, ст. 188 ГК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позові та додаткових письмових поясненнях, вважає підставами для збільшення спірних послуг такі об’єктивні на його думку обставини, що мали місце у 2008 році, як: збільшення цін на паливо у 2008 році, індексу інфляції, вартості оренди тепловозів, заробітної плати, згідно Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” та загальних витрат виробництва ТОВ “Шахтарськтранс”. Зазначені обставини позивач підтверджує відповідними розрахунками, калькуляціями, розшифровками статей витрат, первинними бухгалтерськими та податковими документами, які додані до матеріалів справи.

Також, в якості обґрунтування підстав позову, позивач вказує на значно меншу ціну власних послуг порівняно із цінами на аналогічні послуги Укрзалізниці.

Крім того, позивач посилається на ті обставини, що стосовно інших контрагентів, що мають господарські відносини із позивачем, на аналогічні послуги діють та узгоджені з 2009 року ціни послуг навіть більші, ніж ті які запропоновані спірною додатковою угодою відповідачеві.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де вказує, що розбіжності виникли з причини підвищення вартості послуг, що надаються позивачем та вважає таке підвищення необґрунтованим з таких підстав:

- в розшифровках, які надані до розрахунків вартості послуги, є такі витрати позивача, як оренда тепловозу (локомотиву), які були відсутніми у ціні 2008 року. При цьому, на думку відповідача, такі витрати з орендної плати та вартість тепловозів значно завищені позивачем та не відповідають дійсності;

- в розшифровках витрат по зарплаті внесена сума місячної заробітної плати 23 чергових залізничного переїзду, але там, де позивач надає послуги відповідачу переїзди відсутні, отже зазначені витрати не мають відношення до послуг, що отримуються відповідачем, та повинні бути виключені із калькуляції;

- з розрахунку середнього споживання дизельного палива вбачається, що позивачем береться роздрібна ціна палива, замість оптової, що значно здорожує вартість послуг позивача;

- в розрахунках двічі враховуються витрати по заробітній платі юрисконсульта, працівників бухгалтерії, та відповідно оплата послуг за договорами на юридичне та бухгалтерське обслуговування;

- позивачем неправомірно використовується два штатних розкладу з 01.01.09р.: одне – фактичне, а інше – для розрахунку цін і тарифів.

Відповідач, заперечуючи по суті позовних вимог, вважає, що ціна на послуги повинна залишитись та застосовуватись позивачем за рівнем 2008р., яка діяла первісно та була узгоджена у договорі.

Також, відповідач посилається на порушення позивачем загального порядку зміни та узгодження господарських договорів, що передбачений статтею 181 Господарського кодексу України, оскільки позивачем не були вжиті заходи щодо врегулювання виниклих розбіжностей.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представниками сторін неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “УкрДонінвест” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс” (Орендар) був укладений договір № 65/07 оперативної оренди основних засобів.

Предметом цього договору є зобов’язання, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду основні засоби (будинки та споруди), склад і вартість яких визначено за даними Орендодавця станом на 31 грудня 2007р., згідно з актом приймання-передачі основних засобів, що є невід’ємною частиною договору.

За цим договором позивачеві були передані на умовах оренди будинки, споруди, нежитлові будівлі з обладнаннями, залізничні шляхи, земляні полотна залізничних шляхів та інші об’єкти основних засобів, які надані позивачеві для використання їх в господарській діяльності з метою подальшої безперервної роботи підприємства (для забезпечення роботи залізничного транспорту та обслуговування об’єктів залізничного транспорту).

Відповідно до укладених додаткових угод № 1, 2 до вищезазначеного договору, строк дії оперативної оренди продовжений до 31.12.09р.

Також, аналогічний договір був укладений 01.07.08р. між тими же сторонами за номером 46/08. предметом якого є передача в оперативну оренду основних оборотних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів, а саме, транспортні засоби, платформи, прилади та прибори, комп’ютерна техніка та інше майно, які були передані позивачеві для використання їх в господарській діяльності з метою подальшої безперервної роботи підприємства (для забезпечення роботи залізничного транспорту та обслуговування об’єктів залізничного транспорту).

Дія вищезазначеного договору була також продовжена до 31.12.09р. відповідною додатковою угодою від 31.12.08р. № 1.

01.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донбаський збагачувальний комбінат” (Замовник) був укладений договір № 1/09 з протоколом розбіжностей.

Предметом цього договору є надання Виконавцем Замовнику послуг: подачі та розташування на місця навантаження, вивантаження залізничних вагонів, що надходять на адресу Замовника з станції Пелагіївська Дон.з.д., за залізничним шляхом, що належить виконавцю; прибирання з місць навантаження, вивантаження залізничних вагонів, що відправляються Замовником на загальну мережу залізничних шляхів через станцію Пелагіївська Дон.з.д., по залізничному шляху, що належить Виконавцю; здійснювати маневрові роботи, не пов’язані з процесом подачі, прибирання вагонів, за окремими письмовими заявками замовника.

Пунктом 3.1. договору сторони обумовили зобов’язання Замовника сплачувати Виконавцю плату, зокрема:

- за фактичну кількість виконаних тонно-кілометрів, виходячи з ваги вантажу в вагонах, вказаного в перевізних документах, та відстані перевезень 1,75км, на підставі підписаного обома сторонами Додатку № 1;

- за маневрову роботу локомотиву Виконавця, виконану по окремим заявкам Замовника, за фактично затрачений час, враховуючи неповні півгодини за повні, не підставі підписаного обома сторонами Додатку № 2;

- за користування вагонами з моменту приймання вагонів від залізничної дороги до моменту здачі вагонів залізниці, на підставі відомостей форми ГУ-46 Правил користування вагонами та контейнерами;

- за маневрову роботу, що здійснюється локомотивом залізниці на станції Пелагіївстькій Дон.з.д. з вини Замовника, на підставі відомостей форми ГУ-46.

Вищевказаними додатками № 1 та № 2 до договору сторонами була узгоджена вартість послуг Виконавця, зокрема, з тонно-кілометру – 1,00 грн. без ПДВ, з локомотиво-часу – 359,70 грн. без ПДВ.

Зміна вартості одного тонно-кілометру та вартості однієї локомотиво-години може бути здійснено за додатковим письмовим погодженням сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Загальні умови порядку зміни та розірвання господарських договорів визначені у статті 651 Цивільного кодексу України та у статті 188 Господарського кодексу України.

Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Згідно з частиною четвертою статті 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивачем направлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Донбаський збагачувальний комбінат” проект додаткової угоди № 1 від 26.12.2008р. до договору № 1/09 від 01.01.2008р., підписаний з боку позивача.

У вказаній додатковій угоді позивач пропонує:

1. з 01.01.2009р. внести зміни в додаток № 1, № 2 договору та викласти в наступній редакції:

Додаток № 1

Додаток № 2

2. на підставі п. 6.4. договору пролонгувати договір № 1/09 від 01.01.2008р. строком до 31.12.2009р.

23.01.2009р. відповідач з супровідним листом повернув на адресу позивача додаткову угоду № 1 від 26.12.2008р. з протоколом розбіжностей від 24.01.09р., згідно пункт 1 тексту додаткової угоди виключити.

Згідно до матеріалів справи протокол врегулювання розбіжностей між сторонами підписаний не був.

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до статті 188 Господарського кодексу України були направлені пропозиції додатковою угодою від 26.12.08р. про внесення змін до договору, які стосуються зміни ціни та строку дії договору, які відповідачем не були повністю узгоджені та своєчасно впродовж двадцятиденного строку направлені розбіжності.

Норми статті 188 ГК України надають право позивачеві в разі не досягнення згоди щодо зміни договору або в разі неодержання відповіді у встановлений строк, звернутись до суду за захистом своїх прав.

Отже, посилання відповідача у відзиві на позов на порушення процедурного порядку внесення змін до договору стосовно заходів врегулювання розбіжностей, обгрунтування своєї позиції порядком передбаченим статтею 181 ГК України, суд вважає помилковим, оскільки стаття 181 ГК України передбачає порядок укладання господарських договорів, а не внесення змін до них, а заперечення відповідача з цього приводу безпідставними.

Таким чином, суд вважає, що сторонами повністю дотримано вимоги викладених статей Господарського та Цивільного кодексів щодо загального порядку зміни господарських договорів.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача щодо внесення змін до умов договору № 1/09 від 01.01.2008р., який за своїм змістом є договором про надання послуг за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

У зв’язку з тим, що сторони не узгодили та не підписали додаткову угоду № 1 від 26.12.2008р. до договору № 1/09 від 01.01.2008р., оскільки не досягли домовленості по пункту 1 додаткової угоди № 1 від 26.12.2008р. до договору № 1/09 від 01.01.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс” звернулося до господарського суду із вимогами про внесення змін до договору № 1/09 від 01.01.2008р. шляхом укладання додаткової угоди № 1 в редакції позивача від 26.12.2008р., а саме з 01.01.2009р. внести зміни в додаток № 1, № 2 договору та викласти його у вищезазначеній редакції.

Проаналізувавши фактичні обставини страви, оцінивши докази надані сторонами та доводи, пояснення сторін, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із змісту пункту 6.1. договору від 01.01.2008р. № 1/09, вказаний договір набуває сили з 1 січня 2008р. та діє до 31 грудня 2008р.

Пунктами 6.2-6.3 договору передбачено, що всі зміни та доповнення до договору, оформлені письмово та підписані повноважними представниками сторін, є невід’ємними частинами даного договору. Зміна або розірвання договору припустима тільки за згодою сторін. Договір можу бути змінений або розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку істотного порушення договору.

В пункті 6.4 цього договору, сторони обумовили, що в разі якщо ні одна із сторін не заявить про своє бажання розірвати договір, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на попередніх умовах. Ні одна із сторін не вправі однобічно розірвати договір без письмового повідомлення іншої сторони за 30 календарних днів.

Вартість послуг, викладена у Додатках № 1 та № 2 до договору, узгоджувалась сторонами станом на момент укладання договору. Тобто, враховуючи термін дії договору з 1 січня 2008 року до 31 грудня 2008р., при укладанні договору сторони виходили саме з тих обставин, що така обумовлена ціна послуг діятиме в межах дії договору.

У зв’язку з цим, суд вважає закінчення строку дії договору, впродовж якого діяла ціна на послуги позивача, підставними обставиними для внесення змін сторонами у договір з метою визначення строку продовження строку дії договору на період 2009 року та узгодження вартості послуг на новий період дії договору.

В силу статті 180 ГК України, предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами договору, які сторони зобов’язанні погодити у будь-якому разі.

Дослідивши спірну додаткову угоду від 26.12.08р. та протокол розбіжностей до нього, відповідач погодивши продовження строку дії договору, просить виключити взагалі пункти, якими передбачена ціна тонно-кілометру та локомотиво-години, внаслідок чого договір залишається взагалі без суттєвої умови щодо вартості послуг. Однак, такі дії відповідача є неприпустимими, оскільки несуть наслідки неукладанності господарського договору, порушення забезпечення загальногосподарських відносин та інтересів обох сторін.

Одночасно, позиція відповідача стосовно того, що продовжує діяти вартість послуг, що була узгоджена сторонами під час укладання договору, не є обгрунтованою з огляду на вищевикладені підстави, а також, не підтверджується документально, оскільки у протоколі розбіжностей до спірної додаткової угоди, відповідач таку ціну не вказав, іншу ціну на послуги не визначив, запропонувавши лише виключити істотну умову договору.

Розглянувши доводи і заперечення сторін по суті збільшеної вартості послуг у спірній додатковій угоді, суд виходить з наступного:

Відносини, пов’язані з діяльністю залізничного транспорту, у тому числі, що виникають із договорів на обслуговування залізничних під’їзних колій, регулюються також спеціальними нормативними актами: Законом України “Про залізничний транспорт”, Статутом залізниць, Правилами обслуговування під’їзних колій.

Статтею 73 Статуту залізниць встановлено, що порядок обслуговування контрагентів-підприємств, що мають у межах колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці. Таким чином, укладання договорів між такими власниками залізничних колій і названими підприємствами, Статутом залізниць та Правилами перевезень не врегульовано.

Договір про надання послуг з подання-збирання, навантаження-вивантаження залізничних вагонів, здійснення маневрової роботи, який укладений між сторонами, в силу пунктів 6 та 7 статті 179 Господарського кодексу України є обов’язковим для сторін, оскільки суб’єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв’язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб’єкти зобов’язані укласти договори з усіма споживача їхньої продукції (послуг).

Враховуючи викладене, не лише залізниця по відношенню до власників під’їзних колій виступає як природний монополіст, але й власник під’їзних колій по відношенню до своїх контрагентів також може виступати монополістами, якщо за умовами експлуатації під’їзної колії контрагент не може отримати залізничні вагони на свої колії до місць навантаження-вивантаження інакше, як шляхом проїзду через під’їзну колію власника. Отже позивач є суб’єктом природної монополії і не може відмовляти суб’єктам господарської діяльності, у тому числі відповідачеві, в наданні послуг з перевезення вантажів або розірвати вже укладені договори.

Вищевикладена правова позиція відповідає Рекомендаціям Президії Вищого господарського суду України від 23.12.08р. № 04-5/278 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних під’їзних колій”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.96 № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” визначено, що Мінтрансзв’язку України за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги.

Вартість послуг з подачі та забирання вагонів, які надають власники під’їзних колій своїм контрагентам, не є регульованою.

Розділом 26 Наказу Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551 “Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника” із змінами та доповненнями передбачається, що розрахунки за роботи й послуги, пов’язані з перевезенням вантажів і пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечать антимонопольному законодавству. Вільні тарифи визначаються, виходячи із кон’юнктури ринку, якості й споживчих властивостей робіт і послуг.

У вільних тарифах враховується собівартість виробництва й прибуток без обмеження рівня рентабельності.

При реалізації послуг за вільними тарифами підприємство самостійно визначає методи погодження відпускного тарифу.

В силу статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Для визначення підстав зміни або розірвання договорів, судом враховуються приписи ст. 652 ЦК України, згідно якої: якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідності з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторонами не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як були встановлено вище судом, у п. 3.1. договору визначено, що зміна вартості одного тонно-кілометру та вартості однієї локомотиво-години може бути здійснено за додатковим письмовим погодженням сторонами.

В якості підстав для збільшення вартості послуг та зобов’язанні відповідача внести зміни до договору з цього приводу, позивачем вказуються обставини зростання витрат, значні інфляційні процеси.

Суд виходить з об’єктивних умов ринкової економіки визначення ціни на товари, послуги внаслідок попиту та пропозиції, конкуренції та інших економічних чинників. У зв’язку з чим, прогнозування рівня інфляції в момент укладання договору учасниками цивільного обороту для встановлення об’єктивно розумної ціни, є неможливим, внаслідок постійного збільшення інфляційних показників.

Зокрема, відповідно до довідки Відділу статистики у місті Сніжне Головного управління статистики у Донецькій області від 13.02.09р. № 05-70/62, індекс інфляції (індекс споживчих цін) за 2008 рік склав 122,3%.

Розрахувавши вартість послуг позивача, виходячи із ціни 1,00 грн. без ПДВ за один тонно-кілометр, що була встановлена сторонами при укладанні договору, з урахуванням показника індексу інфляції за 2008 рік, судом встановлено, що запропонована позивачем ціна цієї послуги в розмірі 1,17 грн. без ПДВ у спірній додатковій угоді, є такою що збільшена саме внаслідок інфляційних процесів. Тобто, є об’єктивною, співрозмірною та обгрунтованою.

Із розрахунку вартості одного тонно-кілометру на 2009 рік видно, що вартість послуг одного локомотиво-години в сумі 666284 грн. є його складовою частиною, яка враховується за статтею повернення на виробництво, проте, із розрахунку виключається та виділяється в окремий, який складає розрахунок локомотиво-години. Враховуючи ці обставини, а також, застосування позивачем до розрахунку вартості тонно-кілометру та локомотиво-години єдиних статей витрат, також є підтвердженим збільшення вартості послуг локомотиво-години у 2009р., у зв’язку із інфляційними показниками 2008 року.

Також, в обґрунтування зміни ціни послуг позивачем до матеріалів справи надані розрахунки вартості однієї тонно-кілометра ТОВ “Шахтарськтранс” на 2009р. з розшифровками статей заробітна платня, паливо, інші грошові витрати, матеріали та запасні частини, електроенергія та розрахунок вартості локомотиво-години роботи тепловозу ТОВ “Шахтарськтранс” на 2009р. з розшифровкою статей заробітна платня по службі рухомого складу, роботи та послуги виробничого характеру, матеріали та запчастини, електроенергія, паливо.

Зазначені обставини збільшення витрат за статтями розрахунку вартості послуг одного тонно-кілометру та локомотиво-часу на 2009 рік позивачем підтверджені належними доказами, що містяться в матеріалах справи (надані позивачем із супровідним листом від 05.03.09р. (том 2 арк. справи 31 – й до арк. справи 112 том 4), а саме: договорами, додатковими угодами до них, та документами, складеними на виконання цих договірних відносин: актами приймання-передачі майна в оренду, актами-приймання передачі товарної продукції, електричної енергії, технічної та питної води, теплової енергії, телефонного зв’язку, актами виконаних робіт, послуг, податковими накладними, рахунками-фактури, платіжними документами. Такі документи за своїм змістом та формою є первинними обліковими документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій позивача на користь своїх контрагентів з надання певно визначених послуг, робіт та продажу товарів.

Дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку, що позивачем фактично споживалися у певно визначених об’ємах та мали необхідні підстави та умови взаєморозрахунків послуги, роботи та товарні цінності на підставі договірних відносин з іншими особами. У зв’язку з чим, відповідно у позивача виникли господарські зобов’язання з їх належного виконання, тобто відповідні матеріальні витрати.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2009р. ціна послуг, що надаються позивачем збільшилась з ряду об’єктивних причин, зокрема, зростання закупівельних цін на матеріали, електроенергію, воду, теплову енергію, паливо, зростання індексу інфляції, падіння курсу національної валюти; прийняттям Закону України “Про державний бюджет України на 2008р.”, прийняттям Закону України “Про державний бюджет України на 2009р.” та інше.

Зазначені обставини підтверджені позивачем належними документальними доказами, первинними документами, що фіксують відповідні витрати позивача та містяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не покриття витрат позивача, які відносяться на собівартість послуг позивача, що надаються відповідачеві, спричинить матеріальні збитки для позивача, що буде порушувати співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки в силу статті 14 Цивільного кодексу України, жодна особа не може бути примушена нести витрати, виконуючі свої цивільні обов’язки за договором, якими не враховані собівартість, рентабельність надання таких послуг та всупереч економічних та розумних чинників.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на той факт, що в розшифровках, які надані до розрахунку вартості послуги, є такі витрати позивача, як оренда тепловозу (локомотиву) в розмірі 600000грн. в місяць, які раніше позивачем до калькуляції не включалися.

Виходячи із наявних матеріалів справи, судом встановлено, що між Приватною фірмою “Торгівельна фірма “Арт-експопром” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс” 01.01.2009р. був укладений договір суборенди тепловозів № 1/09/1, за яким позивач прийняв у тимчасове платне користування тепловози в кількості 4 штук. При цьому, згідно пункту 6.1 цього договору, орендна плата за користування тепловозами складає 600000 грн. щомісяця.

Фактично, згідно акту приймання-передачи від 01.01.09р. зазначені тепловози були передані позивачу в оренду.

Відсутність у власності позивача основних засобів виробництва, до яких відносяться тепловози, відображено в активі балансу станом на 31.12.08р. Цей факт також підтверджує знаходження тепловозів на за балансовому обліку, тобто, в оренді позивача.

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджено, що позивач несе витрати з оплати орендної плати, які повинні входити до розрахунку послуг позивача.

Не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо завищення орендної плати тепловозів та невідповідності розрахунку орендної плати тепловозів Методиці розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затверджена Постановою КМУ від 04.10.995р. № 786.

З цього приводу суд зазначає, що не застосування саме зазначеної методики розрахунку орендної плати не є порушенням, оскільки тепловози не є державним майном та до них не є обов’язковим для застосування норми Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та відповідно методика розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна.

За таких обставин, за висновками суду позивачем обґрунтовано включено до розрахунку вартості послуг, витрати на оренду тепловозів.

Відповідач вказує на те, що в розшифровку витрат по “зарплаті” внесена сума місячної заробітної плати 23 чергових залізничного переїзду в розмірі 16271грн., але на станції Лісова, де позивач надає свої послуги відповідачу залізничні переїзди відсутні, отже зазначені витрати не мають відношення до послуг, що отримує відповідач.

Вказані заперечення судом до уваги не приймаються з огляду на той факт, що у позивача на обслуговуванні знаходиться три станції, жодна з них не має статусу відокремленого підрозділу, усі затрати по цих станціях, у тому числі і заробітна плата чергових на переїздах відноситься до загальних витрат підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс”, а не розраховується відокремлено по станціям. За таких обставин витрати по заробітній платі внесені у розшифровку є правомірним.

Щодо посилання відповідача на необґрунтоване зростання у розрахунках вартості палива та застосування позивачем у розрахунках роздрібних цін замість оптових на пальне судом не приймається з наступних підстав.

За приписами ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

На підтвердження зростання цін на паливо на протязі 2008р. позивачем до матеріалів справи надано довідка Головного управління статистики у Донецькій області № 11/2-27/410 від 03.03.2009р. з якої вбачається, що середньомісячна ціна на дизельне пальне за 2008р. складає 6,13грн., натомість у калькуляції на 2009 рік позивачем закладено ціну на пальне в розмірі 4,507грн. без врахування ПДВ.

Крім того, у письмових поясненнях від 06.04.2009р. позивач пояснив, що фактично купує дизельне пальне для заправки тепловозів по роздрібним цінам, та не має технічної можливості придбати пальне в цистернах за оптовими цінами.

Відповідач вказує на необґрунтоване збільшення витрат за статтею “Зарплата” в тарифі вартості локомотиво-години.

Судом встановлено, що таке підвищення витрат за вказаною статтею відбулося із-за прийняття Закону України “Про державний бюджет України на 2008р.” та Закону України “Про державний бюджет України на 2009р.”, якими офіційно передбачений планове зростання заробітної плати у 2008 році – на коефіцієнт 1,31, а в 2009 р. – на 1.1.

Що стосується заперечень відповідача стосовно подвійного врахування у розрахунках витрат по заробітній платі юрисконсульта, працівників бухгалтерії та оплата послуг за договорами на юридичне та бухгалтерське обслуговування, суд виходить з наступних обставин.

Дійсно, розрахунками позивача підтверджується, що зазначені витрати були враховані двічі: заробітна плата із штатного розкладу на 2009 рік, та заробітна плата із витрат фонду оплати праці на 2009 рік. Проте, таке становище не спричинило наслідків збільшення витрат по заробітній платі в цілому за рахунок того, що певні категорії працівників, які включені до штатного розкладу із відповідними окладами, в розрахунку вартості послуг фактично не враховані.

Крім того, судом не беруться до уваги вищевикладені заперечення відповідача й з тих підстав, що відповідач жодним чином на стадії зміни умов договору свої заперечення не висунув, та не запропонував для розгляду в контексті запропонованої позивачем ціни, не привів розміру вартості послуг, який би на його думку є сприйнятливим, обґрунтованим та спів розмірним, хоча у дійсності заперечення відповідача стосуються окремих статей витрат позивача, а ні вартості послуг позивача в цілому.

Також, проаналізувавши надані позивачем на вимогу суду порівняльну таблицю тарифів які запропоновані позивачем та тарифів на аналогічні послуги, які існують на Укрзалізниці, судом встановлено, що ціна на вказані послуги в Укрзалізниці є вищими приблизно в два рази порівняно з цінами які запропоновані позивачем. Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Позивачем до матеріалів справи надані договори які укладені між позивачем та його контрагентами, для яких підприємство здійснює послуги з подачі та прибирання вагонів та за умовами вказаних договір встановлені тарифи згідно із збірником Укрзалізниці, зокрема договір № 17/09 від 01.01.2009р. з додатками, договір № 15/09 від 01.01.2009р. з додатками, договір № 25/09 від 01.01.09р. з додатками, договір № 20/09 від 01.01.2009р. з додатками.

З огляду на ці обставини, та вимоги Закону України “Про захист економічної конкуренції”, яким передбачено, що власник під’їзних колій не повинен порушувати, зловживати монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг під’їзних залізничних колій в межах свого району та встановлювати завищені тарифи та ціни на ті послуги, які ним надаються, суд вважає запропоновану до зміни вартість послуг тонно-кілометру та локомотиво-години на 2009 рік цілком обґрунтованою, підтвердженою, та такою, що відповідає вимогам антимонопольного законодавства.

Отже, враховуючи, що стаття 652 Цивільного кодексу України, якою передбачена зміна умов договору, спрямована на врегулювання інтересів учасників цивільного обороту в динамічних ринкових умовах та зміни кон’юнктури ринку, ретельне дослідження вищевикладених умов у сукупності із змінами обставин, що призвели до наслідків визначених частиною 2 ст. 652 ЦК України, за висновком суду можуть бути підставою для зміни умов договору на вимогу заінтересованої сторони за рішенням суду.

За таких обставин додаткова угода № 1 до договору № 1/09 від 01.01.2008р. підлягає прийняттю в редакції позивача.

Згідно до частини 5 ст. 187 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як видно із змісту спірної додаткової угоди та позивач просить внести зміни в додаток № 1, № 2 до договору № 1/09 від 01.01.2008р. саме з 01.01.2009р.

Відповідачем будь яких заперечень, щодо дати внесення змін до додатку № 1, № 2 до договору № 1/09 від 01.01.2008р. не надано.

Враховуючи, що зміна вартості послуг позивача відбулась саме з 01.01.09р. та з метою не порушення майнових інтересів позивача з цього приводу, вимоги позивача стосовно дати зміни вартості послуг з 01.01.09р. ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведено зростання ціни на послуги, суд вважає його вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс” м. Сніжне до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбаський збагачувальний комбінат” м. Торез про внесення змін до договору № 1/09 від 01.01.2008р., що діє між Товариством з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донбаський збагачувальний комбінат” шляхом укладання додаткової угоди № 1 в редакції позивача від 26.12.2008р.; внесення змін до додатку № 1, № 2 договору з 01.01.2009р., - задовольнити повністю.

Додаткову угоду № 1 від 26.12.2008р. до договору № 1/09 від 01.01.2008р. прийняти в редакції позивача.

З 01.01.2009р. внести зміни в додаток № 1, № 2 договору № 1/09 від 01.01.2008р.

Додаток № 1

Додаток № 2

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбаський збагачувальний комбінат” (86606, Донецька область, м. Торез, ГЗФ “Червона зірка”, п/р 2600703516842 у філії Укрєксімбанка м. Донецька, МФО 334817, ЄДРПОУ 32131749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс” (86500, Донецька область, м. Сніжне, вул.. Комарова, 52, п/р 26003301571098 у Промінвестбанку у м. Сніжне Донецької області, МФО 334237, ЄДРПОУ 33467331) судові витрати: державне мито в розмірі 85грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 10.04.2009р.

Суддя Мартюхіна Н.О.