Вирок № 34412638, 28.10.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17115/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2013 Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Царевич О.І.

при секретарях: Гуцинюку Я.І., Мисік М.А.,

з участю прокурорів: Байдюка Д.А., Балакірєва М.С.,

захисника : ОСОБА_1

представників потерпілого - цивільного позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Марганець, Дніпропетровської обл., громадянина України, зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з вищою освітою, на час розгляду справи не працює, ІПН: НОМЕР_1, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_4 - інвалід дитинства, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 працюючи з 23.12.2011 на посаді т.в.о. директора ДП «Український інститут промислової власності» діючи умисно, протиправно, 23.12.2011 склав табель обліку робочого часу за грудень 2011 року, в який вніс завідомо неправдиві відомості про те, що працівник ДП «Український інститут промислової власності» ОСОБА_5 здійснив прогул 08.12.2011 та 14.12.2011. При цьому, складаючи табель обліку робочого часу за грудень 2011 року, ОСОБА_4 достовірно було відомо, що дані, які він туди вніс є такими, що не відповідають дійсності, оскільки останній станом на 08.12.2011 та 14.12.2011 не перебував на посаді т.в.о. директора ДП «Український інститут промислової власності», не перебував в трудових відносинах з ДП «Український інститут промислової власності», та у ДП «Український інститут промислової власності» відповідних фактів прогулів працівником ОСОБА_5 задукоментовано не було шляхом складання відповідних актів.

Згодом означений табель обліку робочого часу було надано ДП «Український інститут промислової власності» до суду, з метою приховання факту звільнення ОСОБА_5 з порушенням трудового законодавства.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.06.2012 ОСОБА_5 поновлено на роботі на посаді заступника директора з наукової роботи ДП «Український інститут промислової власності».

Згідно висновку експерта № 223 від 24.06.2013, досліджуваний підпис, виконаний у «Табелі обліку за грудень 2011 року» у графі «Керівник підрозділу» - виконаний ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому злочині не визнав та показав, що в 2011 році він був радником голови Державної служби України інтелектуальної власності та входив до її правління, тому ситуація в ДП «Український інститут промислової власності» була йому добре відома, в тому числі і ситуація з трудовою дисципліною. Знаючи ситуацію, він повідомив тодішнього директора ДП «Український інститут промислової власності» ОСОБА_6 про те, які зміни необхідні для покращення роботи Інституту, і це насамперед слід розпочинати з керівництва, оскільки за останніх 12 років, практично ніяких змін не було і трудова дисципліна бажала бути кращою. Однак всі його пропозиції виявилися безрезультатними. Тоді він про вказані обставини повідомив голову Державної служби України інтелектуальної власності ОСОБА_18, який йому і запропонував очолити інститут на час перебування директора ОСОБА_6 на лікарняному. Остання перебувала на лікарняному вже впродовж 4-х місяців. На вказану пропозицію він погодився та 23.12.2011 в приміщенні конференцзалу Інституту був оголошений наказ про його призначення т.в.о. директора ДП «Український інститут промислової власності».

Одразу із залу прозвучало питання чи будуть зміни кадрів інституту, на що він відповів, що звичайно серед фахівців ніяких змін не буде, і що загалом потрібно працювати на результат.

Після зборів, він зібрав всіх заступників та знову наголосив, що потрібно працювати на результат, а, хто не бажає, то може самостійно написати заяву про звільнення з роботи. Після цього він запросив до себе голову профспілкового комітету ОСОБА_15 та при спілкуванні з неї зазначив, що всі питання, які будуть розглядатися щодо змін у кадрах, вони будуть обговорювати разом, намагаючись знайти якесь спільне рішення. Загалом такі зміни були сприйняті негативно.

Знаючи, що в Інституті діє система відео нагляду як на першому поверсі, так і на інших поверхах, а також на вулиці, він, для того щоб перевірити як люди працюють попросив зробити йому роздруківку з систему по входу та виходу з Інституту по керівному складу. Начальник відділу безпеки Проценко, з яким в нього були хороші стосунки, приніс йому роздруківку, де були всі дані. У ОСОБА_5 були постійні запізнення на роботу, однак ці запізнення були зазвичай на 40 хв. 1,5 год. Тільки за 2 числа грудня 2011 року в нього було зафіксовано відсутність на роботі більше 3-х годин поспіль, що відповідно до КЗпП є прогулом. Побачивши такі дані, він викликав до себе ОСОБА_5 та сказав йому, що враховуючи його вік - 61 рік, щоб не псувати йому трудову книжку записом про звільнення за прогул, він може написати заяву про вихід на пенсію, при цьому йому буде виплачено 3 оклади вихідної допомоги та ще якась премія. На вказану пропозицію ОСОБА_5 не погодився та почав висловлюватись в його сторону нецензурною лайкою та погрожувати, при цьому кажучи, що він йому ще покаже, хто є хто.

Враховуючи таку реакцію ОСОБА_5 та наявні дані роздруківки системи відеоспостереження, він підняв табель обліку робочого часу, побачив, що в ОСОБА_5 зазначено всі робочі дні, сказав комусь із працівників, що такі дані в табелі не відповідають дійсності і їх треба внести такими, які є насправді. Хто із працівників підготував табель новий, він вже не пам'ятає, однак, коли йому принесли табель обліку робочого часу, складений відносно ОСОБА_5, де вже були дані щодо двох вчинених ним прогулів, він підписав табель та покликавши начальника відділу кадрів сказав відібрати в ОСОБА_5 пояснення та у разі неповажності причин прогулів, сформулювати наказ на звільнення останнього за прогули. ОСОБА_5 було запропоновано надати пояснення, однак останній відмовився, про що було складено відповідний акт. Почувши відмову ОСОБА_5 від дачі пояснень, він сказав начальнику відділу кадрів сформулювати наказ про звільнення та зробити все у відповідності до законодавства, оскільки це була п'ятниця, робочий день був скорочений, то потрібно було швидко наказ передати до бухгалтерії для розрахунку ОСОБА_5, щоб не було ніякої заборгованості по заробітній платі. Підставою для наказу про звільнення ОСОБА_5 було його (ОСОБА_4) усне розпорядження, оскільки він як керівник мав право видавати такі розпорядження, однак вказане розпорядження було на основі виключно даних, як він отримав від відділу безпеки щодо відсутності ОСОБА_5 на робочому місці більш ніж 3 години поспіль протягом 2-х днів у грудні 2011 року. Тому жодних неправдивих відомостей у табелі обліку робочого часу, який він підписав відносно ОСОБА_5 - не було.

Тільки станом на 26.12.2011 ОСОБА_7 йому було надано вже офіційну роздруківку із системи відеоспостереження і на питання останнього, яку дату на ній ставити, оскільки дані жодним чином не відрізняються із тими, які були йому надані 23.12.2011, він сказав, що потрібно ставити ту дату, яка є насправді, бажаючи таким чином бути повністю чесним.

Жодної особистої неприязні до ОСОБА_5 чи до його дружини, як зазначав останній, в нього не має, він поважає його дружину і знає її досить довгий час, тому вважає неправдивим твердження ОСОБА_5 про наявність якогось особистого мотиву в його діях щодо звільнення ОСОБА_5. Також вважає неправдивими дані щодо перебування ОСОБА_5 в Державній службі України інтелектуальної власності в ті дні, коли йому було зараховано прогул, оскільки в Службі існує та ж сама система електронного пропуску, яка фіксує проходження працівників Інституту за їх особистими картками. Вся система і в службі і в Інституті має спільний сервер, а тому дані щодо проходу ОСОБА_5 до Служби були б теж зафіксовані в наданій йому 23.12.2011 роздруківці.

Вважає, що як керівник, прийняв правильне рішення та загалом за час своєї роботи в Інституті збільшив його доходи на 25 % в порівнянні з минулими періодами.

Відмову від дачі показань в якості підозрюваного на стадії досудового розслідування пояснив некоректною поведінкою щодо нього працівниками органу досудового розслідування. При цьому зазначив, що жодних претензій до слідчого, яким здійснювалось досудове розслідування, у нього немає.

Не дивлячись на не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, його вина в інкримінованому йому злочині доведена повністю і стверджується зібраними в ході досудового розслідування та (досудового слідства) та перевіреними в ході судового розгляду по справі доказами.

Такі показання обвинуваченого були перевірені судом шляхом дослідження наявних у справі доказів під час судового розгляду кримінального провадження.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 по справі існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинуваченого в інкримінованому йому діянні.

Ця сукупність допустимих доказів безумовно вказує на вчинення ОСОБА_4 службового підроблення та не викликає в цьому розумних сумнівів.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що станом на 23.12.2011 вона працювала начальником відділу кадрів ДП «Український інститут промислової власності». В той час з 23.12.2011 т.в.о. директора підприємства був ОСОБА_4, а попередній керівник - ОСОБА_6 перебувала на лікарняному. 23.12.2011 це був робочий день - п'ятниця і відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві робочий день по пятницям триває до 16-00 год. Того дня, приблизно у післяобідній час її до себе в кабінет викликав т.в.о. директора ДП «Український інститут промислової власності» - ОСОБА_4 і сказав підготувати наказ про звільнення з роботи ОСОБА_5 за прогули. При цьому повідомив їй, що у разі її незмоги сформулювати такий наказ, вона може звернутися по допомогу до юристів з департаменту Інтелектуальної власності, які на той час знаходились в приймальні директора за робочим місцем секретаря. Після цих слів ОСОБА_4, вона пішла до свого кабінету, все обдумала і зрозуміла, що самостійно підготувати такий наказ не зможе, оскільки до цього немає підстав, піднялась до приймальні директора та повідомила всі дані ОСОБА_5 юристам Департаменту Інтелектуальної власності, на ноутбуці одного з яких був виготовлений текст наказу, в якому не було зазначено дат прогулів ОСОБА_5. Вона забрала цей наказ і сказала, що потрібно переконати ОСОБА_4, що наказ є незаконним. Коли вона повідомила ОСОБА_4 про незаконність вказаного наказу, він запитав у неї про види відповідальності як наслідок видачі такого наказу, на що вона роз'яснила йому порядок поновлення на роботі та виплати компенсації. Хоча вона не погоджувалась із наказом про звільнення ОСОБА_5, вважаючи наказ незаконним, однак службовою запискою свою незгоду не оформляла, оскільки в неї були підстави боятися ОСОБА_4 як т.в.о. директора.

Того ж дня, приблизно 16-00 год., вона віддала копії наказу до бухгалтерії для проведення розрахунку та планово-економічного відділу. Крім цього покликала ОСОБА_5 щоб ознайомити його з наказом про його звільнення та повідомила, що наказ просив підготувати директор. ОСОБА_5 попросив при цьому викликати голову профспілкового комітету та юриста юридичного департаменту щоб ознайомитись з наказом при свідках. Після цього написав свої заперечення на наказі з приводу незаконності свого звільнення.

Загалом порядок звільнення працівників за прогули з їх підприємства передбачав наявність службової записки з боку керівника структурного підрозділу, в якому працював працівник, що підлягав звільненню, пояснення такого працівника та рішення профспілкового комітету. Враховуючи, що ОСОБА_5 був заступником директора, то службова записка повинна бути підписаною директором. В даному конкретному випадку підстав для написання такої службової записки не було, про що вона також в свою чергу повідомляла ОСОБА_4 Враховуючи відсутність підстав до звільнення ОСОБА_5, нею також не відбирались пояснення в останнього. Крім цього ОСОБА_4, повідомляючи про необхідність видачі наказу про звільнення ОСОБА_9 з роботи за прогули, не повідомляв їй про дати, в які ОСОБА_5 не було на роботі без поважних причин.

На їх підприємстві контроль обліку робочого часу здійснюється шляхом ведення табелю обліку робочого часу, який ведуть в кожному відділі визначені особи. Всі табелі обліку робочого часу мають однакову форму у всіх відділах. Однак окремого наказу з приводу визначення таких відповідальних осіб, по підприємству не було. Табель обліку робочого часу складався двічі на місяць. Перший раз до 15 числа поточного місяця перед нарахуванням авансу та другий раз - в кінці місяця перед нарахуванням заробітної плати. Табель обліку за повний місяць включав також в себе й дані, які містились в табелі, що складався до 15 числа поточного місяця.

В грудні 2011 року, табель обліку робочого часу, в якому містили дані щодо виходу на роботу ОСОБА_5 за першу половину місяця підписував в.о. директора ОСОБА_16.

В приміщення інституту є один центральний вхід, на якому міститься електронний пропускний пункт. У кожного працівника є персональна електронна перепустка , однак при складанні табелю робочого часу дані електронної системи пропуску не використовуються.

26.12.2011 до неї зайшов головний спеціаліст пропускного сектору та надав роздруківку з електронної пропускної системи за грудень 2011 року та вона попросила його поставити на вказаній роздруківці дату. Однак навіть з цієї роздруківки визначити те, що ОСОБА_5 здійснив прогул робочого часу в грудні 2011 року, не було можливим. Про вказану роздруківку вона повідомила тільки ОСОБА_4, профспілковий комітет про неї вона не повідомляла. При цьому станом на день видачі наказу про звільнення ОСОБА_5 з роботи - 23.12.2011 такої роздруківки не було. У вказаній роздруківці не було дат, в які б ОСОБА_5 не був присутній на роботі, виключно були тільки певні години його відсутності в приміщенні Інституту. При цьому навіть така роздруківка не могла б слугувати підставою для звільнення працівника з роботи за прогули.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що працює адвокатом в АО «Олександров та партнери» та нею здійснювалось правове забезпечення з боку відповідача при розгляді Голосіївським районним судом м. Києва справи за позовом ОСОБА_5 до ДП «Український інститут промислової власності» про поновлення на роботі.

Представляючи інтереси відповідача, нею подавались усі необхідні документи для спростування позиції позивача, тобто ОСОБА_5. В тому числі серед інших документів подавався табель обліку робочого часу, складений ОСОБА_4 Однак рішенням Голосіївського районного суду м. Києва позов було задоволено. Під час апеляційного провадження вона участі не приймала.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що 23.12.2011 він працював на посаді заступника директора з наукової роботи ДП «Український інститут промислової власності». В грудні 2011 року директор Інституту - ОСОБА_6 перебувала на лікарняному, а тому виконуючим обов'язки до 23.12.2011 був ОСОБА_16. 23.12.2011 він прибув на роботу приблизно о 08 год. 15 хв. і там дізнався, що до Інституту прибув заступник голови департаменту інтелектуальної власності та ОСОБА_4 Вони перебували в кабінеті в.о. директора Інституту ОСОБА_16. Того дня зранку була проведена нарада, на якій було повідомлено, що з директором Інституту ОСОБА_6, розірвано контракт, а т.в.о. директора призначено ОСОБА_4 Після наради, всі керівники зайшли до кабінету директора, де було повідомлено, що у зв'язку з призначенням ОСОБА_4 на згадувану посаду на підприємстві ніяких змін не буде, і щоб всі спокійно працювали. Через деякий час йому секретар директора ОСОБА_17 повідомила, щоб він нікуди не відлучався, оскільки ОСОБА_4 має намір з ним поспілкуватись. Близько 14 год. того ж дня його запросили до кабінету ОСОБА_4, і останній йому запропонував написати заяву про звільнення за власним бажанням. На його запитання, чому він повинен це зробити, ОСОБА_4 відповів йому, що оскільки він тепер керівник, то вправі самостійно визначати з ким йому працювати, а з ким ні. При цьому йому повідомив, що у разі не написання такої заяви, його все рівно буде звільнено з якихось інших підстав. На вказані слова, він (ОСОБА_5) висловив обурення та сказав, що в такому разі буде захищатися всіма доступними правовими методами, оскільки вважає таку ситуацією, яка виникла прямим порушенням закону з боку ОСОБА_4 після цього ОСОБА_4 сказав йому, що він має 30 хв. щоб прийняти рішення.

Десь о 15 год. 45 хв. того ж дня його запросили до начальника відділу кадрів - ОСОБА_8, де йому було надано наказ № 245-к від 23.12.2011 про його звільнення за прогули без поважних причин. Та як зазначалось в наказі, підставою для звільнення було розпорядження т.в.о. директора ОСОБА_4 На його запитання, де ж саме розпорядження, начальник відділу кадрів повідомила йому, що розпорядження було усним. О 16 год. 07 хв., він написав свою незгоду з наказом та отримавши в начальника відділу кадрів завірену копію наказу, пішов геть.

Того ж дня 23.12.2011 він отримав повний розрахунок, тобто і заробітну плату, і виплату компенсації за невикористану відпустку.

На наступний робочий день, понеділок 26.12.2011 в Інституті була призначена профспілкова конференція, на яку він вирішив прийти. Прийшовши до приміщення Інституту, його електронна перепустка вже не працювала та була заблокована, тому він потрапив до приміщення Інституту за допомогою електронної перепустки свого колеги -1 -го заступника директора, відносно якого згодом за це було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. Пройшовши до приміщення Інституту, він зразу пішов до актового залу та залишився там чекати на початок конференції. ОСОБА_4, дізнавшись, що він перебуває в приміщенні актового залу, направив до нього начальника охорони і той почав його просити, щоб він покинув актову залу , оскільки він більше не є працівником Інституту, на що він не погодився, мотивуючи свою відмову членством у профспілковій організації.

Коли розпочалась конференція, він попросив слова для виступу, яке йому було надане та виступаючи перед трудовим колективом він розповів про обставини свого звільнення та дії ОСОБА_4 також розповів про підготовку останнім іншого табелю обліку робочого часу.

Згодом подав позовну заяву до Голосіївського районного суду м. Києва про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення та виплату компенсації за вимушений прогул. Голосіївським районним судом м. Києва позов було задоволено та його поновлено на роботі. Після поновлення на роботі, атмосфера в Інституті не покращилась та працівникам, які з ним віталися, ОСОБА_4 пропонував звільнитись за власним бажанням. Така ситуація його дуже гнітила та як наслідок хвилювання він захворів та пішов на лікарняний. Перебуваючи на лікарняному, він отримав листа за підписом ОСОБА_4, в якому йому пропонувалось надати свої пояснення з приводу відсутності його на роботі. Під час перебування його на лікарняному Апеляційним судом м. Києва було переглянуте рішення суду першої інстанції, яке було залишене без змін. Після виходу його на роботу з лікарняного ОСОБА_4 був звільнений.

У табелі обліку робочого часу, який був підготовлений ОСОБА_4 були зазначені дві дати його, начебто, прогулів, а саме: 08.12.2011 та 14.12.2011. разом з цим, згідно даних роздруківки цифрової АТС, ним (ОСОБА_5) здійснювались телефонні дзвінки з його робочого кабінету, крім цього 14.12.2011 він перебував на засіданні науково - технічної ради в Департаменті Інтелектуальної власності, на якому доповідав з 2-х питань, про що зазначено в протоколі засідання, а тому в ці дні він ніяк не міг не перебувати на роботі, ти більше без поважних причин. Крім цього, враховуючи те, яку посаду він займав на той час, він міг виконувати свої безпосередні обов'язки й за межами Інституту. Окрім цього, при входженні до Інституту він не завжди користувався електронною перепусткою, оскільки охорона пропускала в приміщення Інституту без перепусток директора та всіх заступників. Також сама система електронних перепусток не є одним із способів обліку дотримання працівниками Інституту трудової дисципліни, а є виключно засобом контролю відвідувань приміщення Інституту.

Крім цього, вказаний табель був підписаний тільки ОСОБА_4 особисто без підпису табельщика ОСОБА_17. Також сам цей табель відрізнявся від усіх інших табелів обліку робочого часу на підприємстві, які у всіх відділах є однаковими.

Загалом вважає, що в ОСОБА_4 могли бути дві підстави для його звільнення, одна з яких це побажання голови директора Департаменту Інтелектуальної власності України, інша - особиста неприязнь, яка виникла внаслідок переконання ОСОБА_4 у винуватості його (ОСОБА_5) дружини у звільнення ОСОБА_4 з роботи з НБУ.

Допитана в судовому засіданні як свідок - провідний бухгалтер ДП «Український інститут промислової власності» ОСОБА_11 показала, в Інституті працює з 2000 року та в її обов'язки входить нарахування заробітної плати, проведення бухгалтерських рахунків 202, 203, 207.

ОСОБА_4 на посаді т.в.о. директора Інституту працював з 23.12.2011, того ж дня і був виданий наказ про звільнення ОСОБА_5. В самому наказі було зазначене формулювання «за прогули». Наказ до бухгалтерії принесли того ж дня для проведення розрахунку і того ж дня ОСОБА_5 був розрахований в повному обсязі з врахуванням 2-х прогулів. Чи дивилась вона табель, складений на ОСОБА_5, на даний час не пам'ятає, але враховуючи наявний в неї наказ, вона здійснювала розрахунок останнього. Розрахунок був здійснений шляхом врахування кількості робочих днів в грудні місяці до 23 числа з вирахуванням 2-х робочих днів, які були визначені прогулами. Враховуючи, що наказ був переданий до бухгалтерії в кінці робочого дня, всі дії проводились дуже швидко. Щоб ОСОБА_5 отримав розрахункові того ж числа. Коли в бухгалтерії з'явився табель, складений відносно ОСОБА_5, не пригадує. До 15 числа табель обліку робочого часу, станом на 23.12.2011 вже перебував в бухгалтерії. Згодом відносно ОСОБА_5 з'явилось два табелі, один з яких був підписаний ОСОБА_16 і табельщиком ОСОБА_17, в якому були відображені дані відносно всіх керівників та із зазначенням всіх робочих днів у грудні місяці, відпрацьованих ОСОБА_5, без прогулів. Інший табель був складений виключно тільки відносно ОСОБА_5 та підписаний ОСОБА_4 без підпису табельщика. Коли ці табелі з'явились в бухгалтерії, їй не відомо, однак коли побачила табель, підписаний ОСОБА_4, в неї викликала сумніви відсутність підпису табельщика. Хоча при розрахунку ОСОБА_5 брався до уваги виключно наказ про звільнення. Жодні дані з приводу підробки ОСОБА_4 документів, їй не відомі.

Показання свідків є логічними та послідовними під час усього кримінального провадження узгоджуються поміж собою. Також показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_8 вказують на наявність в діях ОСОБА_4 умислу на звільнення ОСОБА_12 з роботи за прогули, без наявних до того підстав, а тому й відповідно умислу на складання та видачу ОСОБА_4 табелю обліку робочого часу за грудень 2011 року по ОСОБА_12, який для ОСОБА_4 містив завідомо неправдиві дані.

Окрім цього, показання свідків знайшли своє підтвердження у наказі № 245-п від 23.12.2011 за підписом Т.в.о. директора про звільнення ОСОБА_5 - заступника директора з наукової роботи 23.12.2011, відповідно п.4 ст. 40 КзпП України - за прогули без поважних причин. (т.2 а.с. 79). При цьому суд звертає увагу, що у вказаному наказі дійсно відсутні зазначення дат прогулів ОСОБА_5 у місяці грудні 2011року, а також те, що при ознайомленні з наказом, ОСОБА_5 висловив свою категоричну незгоду з обставинами, які в ньому викладені, що в свою чергу повністю узгоджується з показаннями, допитаних свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_8

Крім цього, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні, дані які містяться в роздруківці електронної пропускної системи в ДП «Український інститут промислової власності» - «Золоті Ворота» по ОСОБА_5 (Т.2 а.с. 80-81), дані, які містяться в додатку до наказу від 23.12.2011 № 245-п «Про звільнення ОСОБА_5» з приводу того, що прохід ОСОБА_5 був здійснений через турнікет 08.12.2011 о 14 год. 09 хв., 14.12.2011 - о 12 год. 00 хв. (Т.2 а.с. 82), суд приходить до висновку, що роздруківка електронної пропускної системи в ДП «Український інститут промислової власності» - «Золоті Ворота» по ОСОБА_5 датована тільки 26.12.2011, а додаток до наказу - відповідно 28.12.2011, а відтак не погоджується з доводами сторони захисту з приводу того, що станом на 23.12.2011 ОСОБА_4 були відомі обставини щодо відсутності ОСОБА_5 на роботі 08.12.2011 та 14.12.2011 більше 3-х годин, а тому не приймає їх як такі, які створені з метою уникнення належної кримінальної відповідальності обвинуваченим. При цьому, відповідно до даних, які містяться у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 21.06.2012 за позовом ОСОБА_5 до ДП «Український інститут промислової власності», треті особи - виконуючий обов'язки директора ДП «Український інститут промислової власності» ОСОБА_4, заступник директора з наукової роботи ДП «Український інститут промислової власності» ОСОБА_13 про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (Т.2 а.с. 175-183)., встановлено, що виходячи зі змісту додатку до наказу від 23.12.2011 № 245-п «Про звільнення ОСОБА_5», дані, які в ньому містяться можуть свідчити тільки про час проходу ОСОБА_5 через турнікет, а не про факт прогулу, що не перебуває у причинно - наслідковому зв'язку. Також вказаним рішення суду встановлено й присутність ОСОБА_5 на робочому місці 08.12.2011 та 14.12.2011. Зазначене рішення суду, внаслідок його перевірки в апеляційному порядку 23.10.2012 (Т.2 а.с. 182-183) набрало законної сили, є чинним та обов'язковим для виконання на всій території України, а відтак, дані які в ньому містяться суд приймає як доказ вини обвинуваченого в інкримінованому йому діянні.

Показання свідків, дані наведених документів в тому числі й узгоджуються з даними, які містяться в табелі обліку за грудень 2011 року, складений відносно ОСОБА_5 та підписаний ОСОБА_4 (Т.2 а.с. 199) та даними, які містяться у висновку експерта від 24.06.2013 за № 223, відповідно до яких досліджуваний підпис виконаний у «Табелі обліку за грудень 2011 року» у графі «керівник підрозділу» - виконаний гр.. ОСОБА_4.ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.

Дані щодо перебування ОСОБА_4 у трудових правовідносинах з ДП «Український інститут промислової власності» на посаді т.в.о. директора ДП «Український інститут промислової власності» тільки з 23.12.2011 містяться у матеріалах його особової справи, зокрема в копії наказу № 244-п від 23.12.2011 «Про призначення тимчасово виконуючим обов'язки директора ДП «Український інститут промислової власності» та копії наказу від 22.12.2011 за № 274-к «Про звільнення ОСОБА_6».(Т.2 а.с. 137).

При цьому, судом детально перевірена версія обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу того, що ним підписувався табель обліку робочого часу відносно ОСОБА_5, в якому відображались виключно достовірні відомості.

Так допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, показав, що в ДП «Український інститут промислової власності» станом на 23.12.2013 працював в секторі пропускного режиму та контролю за системою життєзабезпечення ДП «Український інститут промислової власності», де працює і станом на час розгляду справи начальником сектора.

Діяльність сектора в 2011 році регулювалась Інструкцією пропускного режиму, яка вже втратила чинність на підставі наказу керівництва ДП «Український інститут промислової власності». Безпосередньо сектор підпорядковувався Службі безпеки інституту, керівником якої є начальник Служби безпеки.

В приміщенні Інституту діє електронна пропускна система «Золоті Ворота», яка облаштована турнікетом при вході до приміщення в Інститут, який відкривається шляхом прикладання електронної перепустки. У кожного співробітника є індивідуальна електронна перепустка, внаслідок прикладання якої до турнікету реєструється вхід та вихід кожного співробітника до приміщення Інституту та відповідно з приміщення. Відвідувачі, які не є співробітниками інституту на вході до приміщення, після написання ними відповідної заяви, отримували електронні перепустки тимчасово. Однак при цьому, враховуючи, що такі перепустки видавались тільки при наявності паспорта особи, а в системі «Золоті Ворота» відображався номер перепустки, завжди можливо було відслідкувати, хто користується тимчасовою перепусткою. Система «Золоті Ворота» є єдиною для ДП «Український інститут промислової власності» та Державної Служби України Інтелектуальної власності, однак враховуючи, що Державна Служба Інтелектуальної власності знаходиться на 7-8 поверхах будівлі, яку займає Антимонопольний комітет України, то співробітники Інституту можуть за своїми перепустками проходити тільки на 7-8 поверхах вказаної будівлі. При цьому тільки керівники Інституту могли проходити до приміщень Служби за власними перепустками. Враховуючи, що електронна систем пропуску є єдиною і в інституті, і в службі, то всі дані щодо переміщення осіб в обох приміщення відображались та зберігались на основному сервері, однак станом на 2011 рік такі дані для працівників служби безпеки Інституту були закриті.

В приміщенні Інституту система електронного пропуску діє не тільки на вході в приміщення, але й на кожному поверсі, куди вхід здійснюється тільки за допомогою електронних перепусток, при цьому немає різниці, картка якого співробітника прикладається.

Разом з цим, хоча згідно Інструкції ніхто із співробітників, в тому числі керівництво пільг щодо входження до приміщення без електронної перепустки, немає, ОСОБА_5, будучи першим заступником директора Інституту міг пройти в приміщення без прикладання перепустки, так як всі працівники охорони його знали та могли йому відчинити турнікет.

Стосовно подій, які мали місце 23.12.2011 повідомити нічого не може, так як цього дня перебував на лікарняному та вийшов на роботу тільки 26.12.2011 і тільки тоді дізнався про прогул ОСОБА_5. Також 26.12.2011 було зроблено роздруківку з системи «Золоті Ворота» щодо проходження до приміщення Інституту ОСОБА_5 протягом грудня 2011 року.

Свідок, оглянувши означену роздруківку, яка міститься в т. 2 а.с. 80-81, 84 зазначив, що роздруківка зроблена тільки з фіксуванням проходу ОСОБА_5 через турнікет при вході до приміщення Інституту. Щодо проходжень останнього по точках доступу - поверхах, то такі дані не роздруковувались.

Крім цього показав, що працівникам сектору дані електронної системи пропуску до відділу кадрів чи до інших підрозділів інституту для складання табеля обліку робочого часу не надавались.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_14, головний фахівець сектору пропускного режиму та контролю за системою життєзабезпечення ДП «Український інститут промислової власності» в судовому засіданні надав показання аналогічні за змістом показанням свідка ОСОБА_7 Та додатково показав, що роздруківку даних з електронної системи пропуску «Золоті Ворота» по ОСОБА_5, він надавав 26.12.2011. Роздруківка була зроблена виключно по даним проходження через турнікет.

Показання означених свідків, в цілому, хоча й узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 в частині отримання ним роздруківки з даних з електронної системи пропуску «Золоті Ворота» по ОСОБА_5. Разом з цим, спростовують його версію на наявність в нього даних станом на 23.12.2011 щодо відсутності ОСОБА_5, на роботі 08.12.2011 та 14.12.2011. Таким чином оцінюючи показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_14, суд приходить до висновку, що означені показання не мають правого значення для вирішення питання по суті пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, оскільки самі по собі, а тим більше при наявності вищенаведених доказів, не виключають відповідальності обвинуваченого за вчинення службового злочину та не спростовують доводів сторони обвинувачення щодо складання ОСОБА_4 23.12.2011 табелю обліку робочого часу за грудень 2011 року з відомостями, які не відповідають дійсності про те, що ОСОБА_5 здійснив прогул 08.12.2011 та 14.12.2011, оскільки в тому числі фіксування факту відсутності ОСОБА_5 08.12.2011 та 14.12.2011 на робочому місці шляхом складання відповідного акту з підписами не менше, як двох працівників з фіксацією часу протягом якого ОСОБА_5 був відсутній на робочому місці, не відбувалося.

Окрім цього, суд не погоджується з позицією сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_5, дійсно здійснив прогули 08.12.2011 та 14.12.2011, так як використовував електронну перепустку при входженні до приміщення Інституту тільки о 14 год. та 12-00 год. відповідно, оскільки протилежне свідчило б про порушення останнім Інструкції «По забезпеченню пропускного режиму в приміщенні ДП «Український інститут промислової власності», оскільки такі доводи спростовуються викладеними показаннями свідків та наведеними даними документів. Крім цього вважає, що навіть порушення ОСОБА_5 Інструкції «По забезпеченню пропускного режиму в приміщенні ДП «Український інститут промислової власності» не вказує на відсутність в діях ОСОБА_4 за обставин викладених в обвинуваченні, складу інкримінованого йому злочину, а доводи щодо неправомірності поведінки ОСОБА_12 в такому випадку, суд відкидає як такі, що виходять за межі пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення. З аналогічних мотивів, суд не приймає доводи сторони захисту з приводу не встановлення особи, якою було підписано в графі «Керівник підрозділу» табель обліку робочого часу за 15 днів грудня місяця 2011 року.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеними обставини вчинення обвинуваченим службового підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки, так як вони викладені прокурором в обвинуваченні, виходячи в тому числі й з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення Конституції поширюються на всіх без винятку службових осіб, Виконання службовими особами своїх службових обов'язків на підставі, в межах і в порядку, передбачених Конституцією, законами та іншими нормативними актами, забезпечує нормальну діяльність державного апарату, а також апарату управління підприємств, установ і організацій.

Суд, керуючись ст. 94 КПК України, оцінює наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з урахуванням з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, та взаємозв'язку , з урахуванням того, що по справі забезпечено всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності та приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Оцінюючи послідовність становлення показань ОСОБА_4, суд звертає увагу, що останній відмовлялася відповідати слідчому на запитання, посилаючись на ст. 63 Конституції України, що на думку суду, свідчить про певну тенденцію вироблення позиції захисту з врахуванням і осмисленням подій, що відбулися.

Показання ОСОБА_4 суд оцінює критично, виходячи з послідовних показань у справі свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, приведені судом до присяги, є особами, у яких відсутні будь-які підстави для обмови обвинуваченої та загалом - в сукупності з іншими допустимими та неспростовними доказами винності обвинуваченого, наведених судом в мотивувальній частині вироку.

Суд погоджується з доводами обвинувачення, що ОСОБА_4 за посадою та колом обов'язків станом на 23.12.2011 був службовою особою в розумінні примітки 1 до ст. 364 КК України та з використанням свого службового становища міг скласти та підписати табель обліку робочого часу по ОСОБА_12 за грудень 2011 року..

Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.2 ст. 366 КК України, на думку суду повністю відповідає вимогам кримінального закону. Оскільки складаючи табель обліку робочого часу за грудень 2011 року по ОСОБА_12, ОСОБА_4 23.12.2011 вніс до нього неправдиві відомості. Крім цього, інформація, яка міститься в табелі обліку робочого часу посвідчила події прогулів ОСОБА_12 08.12.2011 та 14.12.2011 та породила наслідки правового

характеру - звільнення ОСОБА_12 з роботи, а відтак табель обліку робочого часу є офіційним документом.

Одночасно суд погоджується з вказівкою в пред'явленому обвинуваченні щодо настання тяжких наслідків оскільки відповідно до п.4 примітки до ст. 364 КК України, тяжкими наслідками, якщо вони полягають у настанні матеріальних збитків, вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України соціальна пільга встановлена у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. Разом з тим відповідно до пункту 1 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України дія підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 цього Кодексу набирає чинності з 1 січня 2015 року. До 31 грудня 2014 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" у 2011 році установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 941 грн. Відтак податкова соціальна пільга становить 470 грн. 50 коп.

Розмір матеріальних збитків ДП «Український інститут промислової власності», завданих діями ОСОБА_4 становить 144578,46 грн., що в 250 і більше разів перевищує розмір соціальної пільги.

Таким чином, з урахуванням наведених допустимих, об'єктивних та достатніх доказів у справі, суд вважає винність обвинуваченого у інкримінованому діянні доведеною повністю.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_4, які виразилися у складанні та видачі ОСОБА_4 як службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу - службовому підроблені, яке спричинило тяжкі наслідки, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 366 КК України.

При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення злочину, зокрема, підвищену суспільну небезпеку скоєного злочину, оскільки злочини у сфері службової діяльності підривають авторитет держаних органів та держави в цілому дані, які характеризують особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що він на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, характеризується виключно позитивно, одружений.

В якості пом'якшуючих покарання обставин, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності раніше не притягався, має на утриманні неповнолітню дитину - інваліда дитинства.

Обставин, що обтяжують покарання винного згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_4 до покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч.2 ст. 366 КК України. З урахуванням характеру вчиненого злочину, ступеню тяжкості, всіх обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 обов'язкові додаткові покарання у виді позбавлення права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності та органів державної влади і управління та штрафом в розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст. 366 КК України та з застосування ст. 75 КК України звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Аналізуючи всі досліджені докази, суд вважає, що позов ДП «Український інститут промислової власності» підлягає задоволенню в повному обсязі. При цьому, суд задовольняючи позов виходить з того, що при незаконному звільненні , що мало місце після введення в дію п.8 ст.134 та нової редакції ст.237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону

Речові докази у справі відсутні.

Процесуальні витрати за залучення експерта під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 373, 374, КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, та призначити йому основне покарання - 5 (п'ять )років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах і організаціях усіх форми власності та органів державної влади і управління, строком на 3 (три) роки та зі штрафом в розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11 900 (одинадцять тисяч дев'ятсот) грн.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі - з випробовуванням - з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 в період іспитового строку :

- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінальної виконавчої інспекції;

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінальної виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_4 - підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили - залишити без зміни.

Документи, долучені до матеріалів судового провадження - залишити при матеріалах судового провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави (УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк одержувач ГУДКСУ у м. Києві; р/р 31110106700007; МФО 820019; КЕКД 21081100;01) процесуальні витрати за залучення експерта під час досудового розслідування в розмірі 782 грн. 40 коп.

Цивільний позов, заявлений ДП «Український інститут промислової власності» задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ДП «Український інститут промислової власності» (вул. Глазунова, 1, м. Київ -42, 01601, ідентифікаційний код: 31032378) 144578,76 грн. збитків, завданих злочином.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.

Суддя: