Рішення № 34412615, 22.10.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19304/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

22 жовтня 2013 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі - Гайченя О. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Кредит24», третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання правочину недійсним та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

14 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПП «Кредит24» в особі Семенюк С.А., що діє на підставі Доручення № 10 від 24.07.2013 було укладено договір № 111326.

Побачивши рекламу, в якій пропонувалися «вигідні» умови позики грошей, Позивач звернувся до Відповідача з метою швидкого отримання кредиту.

Відповідно до Додатку № 1 до вказаного Договору метою укладення оспорюваного договору було отримання Позивачем позики в розмірі 150 000,00 грн. у зв'язку з бажанням рефінансувати наявний у Позивача кредит. Від Відповідача Позивач розраховувала отримати вказану позику протягом кількох днів, про що запевнила і представник Відповідача, агітуючи до укладення оспорюваного Договору.

Оскільки довірена особа Відповідача запевнила, що Договір не порушує жодних прав Позивача та розроблений і складений відповідно до вимог законодавства, то остання його підписала.

Перед укладенням оскаржуваного Договору Позивач ознайомлювалася із його змістом, проте мало що зрозумів з нього. А на ті зауваження, які були озвучені Позивачем - представники Відповідача знаходили обґрунтування, а невідповідність намірам Позивача положенням договору мотивувала тим, що договір є типовим.

Відповідно до ст. 1 Договору предметом договору є надання Компанією, яка діє від свого імені в інтересах і за рахунок Клієнта, системи послуг, спрямованих на придбання Клієнтом товару, зазначеного в додатку № 1 до цього Договору, на Умовах («додаток № 2 до Договору).

Разом з тим, згідно із п. 1.3 ст. 1 Додатку № 2 до Договору послуги, які є предметом Договору, надаються шляхом формування спілки клієнтів Загальних умов програми «Кредит24», метою яких є придбання товару. Кожному клієнту присвоюється номер.

При цьому, ст. 2 Договору передбачено, що Відповідач зобов'язується виконувати адміністрування Спілки Клієнтів та вчиняти певні правочини, які сприяють виконанню умов цього Договору, та здійснювати наступні дії:

- сформувати Спілку Клієнтів;

- організувати своєчасну оплату товару;

- організувати та проводити Видачу коштів, що надає право на купівлю та отримання Клієнтом товару;

- здійснити оплату товару для Клієнта та передати його Клієнту;

- інші послуги зазначені в Умовах.

Таким чином, предметом оскаржуваного Договору є надання особі послуг з адміністрування програми, що умовно називається «Кредит24» та базується на створенні спілки клієнтів, метою яких є придбання товарів.

Відповідно до ст. 3 Договору з метою виконання юридичних дій, передбачених у ст. 2 Договору, Клієнт зобов'язується:

- дотримуватись умов діяльності Умов;

- одноразово сплатити Внесок на оформлення всіх необхідних документів за проведення заходів, пов'язаних з виконанням Умов Договору, проведенням видачі коштів, придбання товару Клієнтом та оформлення відповідної документації (4% - 6 000,00 грн.);

- регулярно сплачувати Загальний щомісячний платіж згідно умов, зазначених в Додатку № 1 до даного Договору (2 000,00 грн.);

- вартість товару, розміри та суми внесків, витрат визначається в Додатку до даного Договору;

- укласти з Компанією відповідні договори з метою забезпечення своїх платіжних зобов'язань за цим Договором, надати на вимогу Компанії будь-які документи, необхідні для здійснення дій та правочинів, вказаних у цьому Договорі та додатках до нього;

- виконувати інші зобов'язання, передбачені Умовами.

При укладенні спірного Договору Позивач здійснила сплату фінансового забезпечення в розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується квитанцією №G6-4788. Фінансове забезпечення - це, згідно з термінами та визначеннями, зазначених у додатку № 2 Договору, сума, що складає відсоток, зазначений в Додатку №1, та зараховується на кінець графіку Платежів.

Отже, загальна сума сплачених Позивачем коштів на користь Відповідача становить 6 000,00 грн.

Позивач вважає, що укладений 14.08.2013 Договір № 111326, був укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, зокрема, вважає, що вона отримала не чітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваної угоди, дії Відповідача є забороненими та підпадають під дію ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача; забороняється експлуатація та розвиток пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Вона зазначає, що при умові належного роз'яснення їй усіх умов та наслідків даного Договору, Позивач не погодилася б на його укладення.

Вважає укладений Договір таким, що не відповідає чинному законодавству України, грубо порушує права Позивача як споживача послуг та як громадянина України, Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та не відповідає внутрішній волі Позивача на момент укладення Договору та на даний час, а тому підлягає визнанню судом недійсним з наступних підстав.

По-перше, здійснена Позивачем оплата не створює для Відповідача будь-яких обов'язків, а останній покладає на Клієнтів Спілки придбання товарів (позик) в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самого Договору.

Частинами 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно ч. 4 ст. 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч.ч. 5, 6, 8 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману; спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

Згідно ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору, вбачається, що Позивач сплатила кошти не за сам товар (позику), а за можливість одержання права на купівлю товару (позики), а Відповідач без залучення власних коштів формував Спілку Клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару (позику) одному з Клієнтів Спілки, що є компенсацією за рахунок коштів інших Клієнтів Спілки, залучених до програми «Кредит24».

Виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що учасник сплачує передбачені Договором платежі, а ПП «Кредит24» формує Спілку Клієнтів, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання товарів (п. 1.3 Додатку № 2 до Договору).

Коли коштів є достатньо у відповідності до ст. 1 Договору, Компанія організовує Видачу коштів. Після вчасної чергової сплати Загального або Мінімального внеску Клієнт набуває право приймати участь у найближчій Видачі коштів (п. 4.1. Додатку № 2 до Договору). Видача коштів проводиться один раз на місяць, але не пізніше 30 числа (п. 4.2 Додатку № 2 до Договору).

Таким чином, можна дійти до висновку, що діяльність ПП «Кредит24» є нечесною підприємницькою практикою, що вводить споживача в оману та сприяє розвитку пірамідальної схеми, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

При цьому, кінцевим терміном отримання Позики є сплата поточного 24 Загального внеску (п. 4.17 Додатку № 2 до Договору). Цей Договір набуває чинності та юридичної сили з моменту його укладення та підписання обома сторонами та сплати Фінансового забезпечення і діятиме до моменту повного виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених цим Договором та Додатками до нього.

Згідно зі ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга ст. 251 та частина друга ст. 252 ЦК України).

З Угоди вбачається, що в ній не встановлено строк, після якого Угода припиняє свою дію, а умова Угоди про її дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань не є встановленим сторонами строком припинення дії Угоди, оскільки суперечить частині першій ст. 251 та частині першій ст. 252 ЦК України.

Отже, спірний Договір не містить строків та (або) термінів отримання Клієнтом позики товару), не передбачає чітких гарантій такого отримання навіть у разі повної оплати його вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

У ст. 8 додатку № 2 до Договору закладено несправедливі для Позивача умови про не відшкодування Відповідачем сплачених Позивачем платежів Фінансового забезпечення, внесків, трьох чистих внесків та адміністративних витрат, які не повертаються ні за яких умов.

Таким чином, Відповідач, керуючись Додатком № 2 до Договору, формує Спілку Клієнтів програми «Кредит 24», надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених Клієнтами Спілки, тобто за кошти Клієнтів Спілки, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між Клієнтами Спілки, але право на купівлю товару (позики) отримують не всі Клієнти, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків.

Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи.

При цьому, саме одержання права на отримання товару (позики), що передається у власність Клієнту Спілки, до його повної оплати є «компенсацією» за рахунок коштів інших Клієнтів Спілки, залучених до умови діяльності програми «Кредит24».

Тому, відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Вищевикладене підтверджується також позицією Верховного Суду України (судова палата у цивільних справах), викладеною у постанові від 23.05.2012 р. № 6-35цс12.

Так, у вищевказаній постанові, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа №6-35цс12), яка є обов'язковою для всіх судів і суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з цим рішенням (ст. 360-7 ЦПК України), зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України (судова палата у цивільних справах) у своїй постанові від 16.01.2013 р. у справі № 6-161цс12, зазначаючи, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Отже, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Крім того, у своїй постанові від 27.03.2013 Верховний Суд України (судова палата у цивільних справах) у справі № 6-22ц13 зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Отже, кваліфікаційними ознаками здійснення нечесної підприємницької діяльності ВСУ вважає:

- сплата грошових коштів не за сам товар, а за можливість отримання права на купівлю товару;

- реалізацію суб'єктом господарювання схеми без залучення власних коштів та здійснення компенсації одним учасником групи за рахунок інших учасників.

Слід зазначити, що умовами Договору передбачено в якості обов'язку відповідача лише надання послуг, без визначення точного терміну надання товару (позики). Фонд системи «Кредит24» формується за рахунок чистих внесків, сплачених Клієнтами Спілки, до фонду не належить плата за послуги, пов'язані зі вступом до Системи.

Отже фонд групи формується виключно з внесків інших Клієнтів Системи без залучення коштів компанії, а в разі розірвання Договору Клієнту внески не повертаються ні в якому разі, що врешті створює істотний дисбаланс між правами та обов'язками сторін по Договору.

Таким чином, вищевикладене підтверджує, що Позивач сплачувала кошти не за сам товар (позику), а за можливість одержання права на товар (позику), а Відповідач без залучення власних коштів формував Спілку Клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на придбання одному з Клієнтів Спілки, що є компенсацією за рахунок коштів інших Клієнтів Спілки, залучених до умов діяльності програми «Кредит24».

По-друге, відповідно до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.05.2012 № 10-729/0/12 визначено, що вирішуючи питання про недійсність договору по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах, із підстав невідповідності вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон про фінансові послуги) суд, досліджуючи подані сторонами докази, повинен перевірити чи підпадає діяльність відповідача під категорію фінансових послуг. Слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону про фінансові послуги, фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Перелік фінансових послуг, передбачений частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги, не є вичерпним, оскільки пунктом 12 визначено, що інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону, відносяться до сфери фінансових послуг.

Водночас відповідно до пункту 4 частини першої статті 34 Закону про фінансові послуги діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Таким чином, відповідно до статей 212-214 ЦПК України при розгляді справи суд повинен перевіряти доводи позивача та надати правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, з'ясовувати чи охоплюються правовідносини, що виникли між сторонами, поняттям «операції з адміністрування придбання в групах», чи діяльність відповідача підпадає під цю категорію послуг, чи відноситься вона до сфери фінансових послуг.

Встановлено, що діяльність Відповідача пов'язана із наданням послуг на умовах програми «Кредит24», що базується на створенні Спілки Клієнтів, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, що є по-суті діяльністю з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки - Відповідач здійснює операції з фінансовими активами, отримує від Позивача грошові кошти у вигляді щомісячних та авансових платежів, перерозподіляє отримані грошові кошти в інтересах третіх осіб і має прибуток від такої діяльності.

Законом України від 02 червня 2011 року № 3462-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», який набув чинності з 08 січня 2012 року, статтю 4 Закону доповнено пунктом 11-1, відповідно до якого діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до переліку фінансових послуг.

Статтею 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Разом із тим це не означає, що такі правочини може бути визнано недійсними, лише якщо їх укладено з 8 січня 2012 року, оскільки, як зазначалось раніше, перелік фінансових послуг, передбачений частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги, і до внесених змін не був вичерпним, тож у кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи підпадає діяльність відповідача під категорію фінансових послуг.

Отже, як вбачається з положень Договору та додатків до нього, Відповідач залучає кошти фізичних осіб, здійснює фінансові операції в інтересах третіх осіб за рахунок залучених коштів (оплачує товар), при цьому отримує прибуток за рахунок плати за послуги, пов'язані зі вступом до Системи, які відповідно до правил не повертаються учасникам за жодних умов.

Таким чином, можна дійти висновку, що діяльність Відповідача містить ознаки фінансової діяльності, визначеної ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» і потребує ліцензування відповідно до положень ст. 34 вказаного Закону.

Отже, на момент укладення Договору № 111326 ПП «Кредит24» здійснює свою діяльність як фінансова установа, а тому повинно було отримати відповідний дозвіл (ліцензію). Проте цього зроблено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

По-третє, згідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законодавством. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією із сторін, зокрема вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім цього волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що угода, визнана судом недійсною, є такою з моменту її здійснення. Тобто правило про момент недійсності угоди повинне застосовуватися тільки після відповідного рішення суду, що вступило в законну силу. Зазначене цілком відповідає позиції Верховного Суду, висловленою в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9.

За таких обставин, можна дійти висновку про те, що Договір № 111326 від 14.08.2013 року суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» внаслідок здійснення ПП «Кредит24» нечесної підприємницької практики і є таким, що містить несправедливі умови, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним із застосуванням правових наслідків недійсності правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Тому суму судового збору слід стягнути в повному обсязі з відповідача в дохід держави.

Згідно з ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1060, 1066, 1068 ЦК України, ст.ст.10, 11, 34, 60, 61, 88, 212, 213, 215, 224, 228 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Кредит24», третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання правочину недійсним та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати недійсним договір №111326 від 14 серпня 2013р., укладений ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Кредит24» з моменту його вчинення.

Стягнути з Приватного підприємства «Кредит24» (ідентифікаційний код 38811359) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти в розмірі 6000 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Кредит24» (ідентифікаційний код 38811359) на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В.Литвинова