Рішення № 3441196, 08.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.09 р. Справа № 7/41пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” м.Донецьк

До відповідача: Донецького міського управління Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м.Донецьк

Предмет спору: прийняття п.п.6.1, 6.4 договору №265-Б на постачання та транспортування природного газу для бюджетних організацій в редакції позивача.

За участю представників сторін:

від позивача: Шулятицький В.О. - предст.за дов.;

від відповідача: Нємов Ю.В. - предст.за дов.

У судовому засіданні 26.03.2009 р. оголошено перерву на підставі ст.77 ГПК України до 08.04.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ГУМВС України в Донецькій області Донецького міського управління м.Донецьк про прийняття п.п.6.1, 6.4 договору №265-Б на постачання та транспортування природного газу для бюджетних організацій в редакції позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання та транспортування природного газу для бюджетних організацій №265-Б від 05.01.2009р. з протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей до договору; листи №11/7-248 від 23.01.2009р., №05/1-493 від 29.01.2009р., Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, постанову Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення” від 8 грудня 2006 р. N 1687.

У поясненнях б/н від 26.03.2009р. позивач вказав, що витрати за порушення зобов’язань передбачених умовами договору про постачання та транспортування природного газу не можуть бути закладені кошторисом, оскільки вони не є плановими і законодавством не передбачено право відповідача порушувати договірні зобов’язання без наслідків такого. Крім того, сплата штрафних санкцій не є засобом отримання додаткового прибутку, а є коштами, які відповідач повинен сплатити за порушення взятих на себе зобов’язань перед позивачем.

У відзиві б/н від 13.03.2009р. та б/н від 26.03.2009р. відповідач позов заперечив, зазначив, що відповідач є бюджетною організацією, яка фінансується за кошти, виділені з державного бюджету України, що кошторисом Донецького МУ витрати у вигляді сплати пені та штрафів або витрати, пов’язані з припиненням газопостачання не передбачені, просить відмовити у задоволенні позову.

В ході розгляду справи позивач та відповідач зазначили, що найменування відповідача – Донецьке міське управління Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м.Донецьк.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

ВАТ по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” направило відповідачу проект договору на постачання та транспортування природного газу для бюджетних організацій №265-Б від 05.01.2009р. (далі по тексту Договір).

Донецьке міське управління ГУМВС України в Донецькій області, яке є відповідачем у справі, разом із супровідним листом №11/7-248 від 23.01.2009р. повернуло підписаний та скріплений печаткою екземпляр договору №265-Б від 05.01.2009р разом із протоколом розбіжностей до нього, який позивачем отриманий 26.01.2009р.

Відповідно до протоколу розбіжностей до договору, відповідач не погодився із п.п.6.1, 6.4 договору №265-Б та просить виключити вказані пункти із договору.

Разом із листом №05/1-493 від 29.01.2009р. позивач направив відповідачу копію протоколу розбіжностей та 2 примірники протоколу узгодження розбіжностей до договору №265-Б.

Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору, позивач пропонує залишити спірні пункти - п.п.6.1, 6.4 договору №265-Б в редакції ВАТ по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз”.

В результаті вжитих сторонами заходів, зазначені вище розбіжності залишилися неврегульованими.

Укладення даного виду договору є обов’язковим для сторін відповідно до п.3 ст.179 Господарського кодексу України.

Пунктом 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Пункт 7 ст.181 Господарського кодексу України встановлює, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона – виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Як вбачається з наведеного, п.7 ст.181 ГК України стосується тільки певного колу осіб та певних відношень та не містить положення стосовно того, що для передачі розбіжностей на розгляд суду необхідна згода іншої сторони.

Про монопольне становище ВАТ по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” на ринку по транспортуванню природного газу розподільними газопроводами свідчить Перелік підприємств-монополістів, щодо яких запроваджується регулювання фондів оплати праці в 2006 р., затверджений наказом Міністерства економіки України №285 від 30.08.2006 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.09.2006 за № 1054/12928.

На виконання вказаних вище приписів, позивач звернувся, у встановлений двадцятиденний строк (16.02.2008 р.) після отримання протоколу розбіжностей та у зв’язку з неотриманням від відповідача відповіді або погодженого протоколу узгодження розбіжностей, до суду для врегулювання спору у судовому порядку.

Позивач наполягає на викладенні спірних пунктів у його редакції, а саме:

Пункт 6.1 Договору в редакції: „За несвоєчасну оплату за постачання та транспортування природного газу у строки, зазначені в пункті 5.1 даного договору, Замовник сплачує на користь Міськгазу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожний день прострочки платежу від суми простроченого платежу та за весь час прострочки.” .

Відповідач вважає за необхідне виключити вказаний пункт договору, посилаючись на той факт, що Донецьке міське управління ГУМВС України в Донецькій області є бюджетною організацією, яка фінансується за кошти, виділені з державного бюджету України, та той факт, що кошторисом Донецького МУ витрати у вигляді сплати пені та штрафів або витрати, пов’язані з припиненням газопостачання не передбачені.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки кошторисом передбачаються лише планові витрати, тоді як пеня не є плановою витратою, а являється санкцією за порушення зобов’язання.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, яка зазначена позивачем у пункті 6.1 договору, передбачена діючим законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач є монополістом у сфері послуг з газопостачання та укладає типові договори із замовниками, у тому числі з бюджетними установами, із зазначенням умов відповідальності за порушення грошових зобов’язань у вигляді пені.

Позивач вважає, що виключення пункту 6.1 договору поставить відповідача у більш вигідні умови перед іншими споживачами, які також фінансуються за бюджетні кошти, що є зловживанням монопольного стану позивача та порушенням приписів чинного законодавства.

Відповідно до ст.29 Господарського кодексу України, зловживанням монопольним становищем вважаються: нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту; обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін; інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання; встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів; встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.

Згідно ст.2 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-ІІІ від 11.01.2001р., цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Статтею 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-ІІІ від 11.01.2001р. передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям; часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

З вищенаведених приписів вбачається, що законодавством не передбачено обмежень та виключень щодо застосування відповідальності до підприємств, які є бюджетними та фінансуються за бюджетні кошти, а отже вищевказані заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

В підтвердження своїх вимог щодо необхідності пункту 6.1 в договорі, позивач також надав суду аналогічні укладені договори з іншими бюджетними організаціями: договори на постачання та транспортування природного газу для бюджетних організацій №35-Б від 05.01.2009р., №1712-Б від 05.01.2009р., № №26-Б від 05.01.2009р. Зазначені договори також містять аналогічні умови відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання у вигляді пені у розмірі подвійної ставки НБУ України за кожен день прострочення платежу.

Крім того, як вбачається з самого договору, наявність п.6.1 договору урівнює права позивача по відношенню до відповідача, оскільки умовами цього ж договору (пункт 6.2 договору) передбачена аналогічна відповідальність позивача перед відповідачем у разі неналежного виконання або невиконання (недопоставка газу) зобов’язань за цим договором.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача є недоведеними та необґрунтованими, тоді я к позивач довів ті обставини, на які посилається.

Згідно п.1 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд вважає за необхідне викласти пункт 6.1 договору на постачання та транспортування природного газу для бюджетних організацій №265-Б від 05.01.2009р. в редакції позивача – „За несвоєчасну оплату за постачання та транспортування природного газу у строки, зазначені в пункті 5.1 даного договору, Замовник сплачує на користь Міськгазу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожний день прострочки платежу від суми простроченого платежу та за весь час прострочки”.

Позивач також просить викласти пункт 6.4 Договору в наступній редакції: „Відповідальність за наслідки, пов’язані з припиненням поставок газу через несвоєчасні розрахунки за газ, повністю покладаються на Замовника.”.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на той факт, що вказана редакція відповідає приписам Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення” від 8 грудня 2006 р. N 1687 (далі по тексту Порядок), зокрема пункту 10 Порядку.

Відповідно до п.1 Порядку, цей Порядок визначає процедуру припинення (обмеження) газопостачання підприємствам - споживачам природного газу (далі - споживач) у разі порушення ними строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування, відмови від зменшення обсягу газоспоживання та переходу на роботу з використанням резервних видів палива згідно з графіками, затвердженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, на період різких похолодань (далі - відповідний графік), а також відбору природного газу за відсутності у споживачів планового обсягу поставки природного газу на поточний місяць (далі - ліміт природного газу), який виділяється постачальником згідно з договором на постачання споживачу природного газу.

З огляду на приписи ст. 4 Цивільного кодексу України, вищезазначена Постанова Кабінету Міністрів України є актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з цим, Порядок визначає процедуру припинення (обмеження) газопостачання підприємствам - споживачам природного газу, а пунктом 10 Порядку передбачено, що споживач несе встановлену законодавством відповідальність за безоплатне, безлімітне газоспоживання, самовільне відновлення, а також за наслідки, пов'язані з припиненням (обмеженням) газопостачання.

Факту покладення повністю на споживача відповідальності за наслідки, пов’язані з припиненням поставок газу через несвоєчасні розрахунки за газ вищезазначеним Порядком не передбачені.

Таким чином, редакція позивача пункту 6.4 договору не відповідає приписам вищезазначеного Порядку та діючого законодавства.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку щодо викладення пункту 6.4 договору на постачання та транспортування природного газу для бюджетних організацій №265-Б від 05.01.2009р. в редакції відповідача, тобто виключення пункту 6.4 із тексту договору.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст.4, 549, 614, 625, 627, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст.29, 67, 179, 180, 181, 187, 193, 216-218, 235, 343 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-ІІІ від 11.01.2001р., Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення” від 8 грудня 2006 р. N 1687, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 30, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” м.Донецьк до ГУМВС України в Донецькій області Донецьке міське управління м.Донецьк про прийняття п.п.6.1, 6.4 договору №265-Б на постачання та транспортування природного газу для бюджетних організацій в редакції позивача задовольнити частково.

Викласти пункт 6.1 договору на постачання та транспортування природного газу для бюджетних організацій №265-Б від 05.01.2009р. в редакції позивача:

„За несвоєчасну оплату за постачання та транспортування природного газу у строки, зазначені в пункті 5.1 даного договору, Замовник сплачує на користь Міськгазу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожний день прострочки платежу від суми простроченого платежу та за весь час прострочки”.

Виключити пункт 6.4 договору на постачання та транспортування природного газу для бюджетних організацій №265-Б від 05.01.2009р. із тексту цього договору.

Стягнути з Донецького міського управління Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (83086, м.Донецьк, вул..Челюскінцев, 53, р/р 35215007000726 в ГУ ДКУ в Донецькій області, МІО 834016, ЗКПО 08671426) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” (83055, м.Донецьк, пр.Театральний, 1, п/р 26009040171 у Донецькому ЦРВ ВАТ „Мегабанк”, МФО 351629, ЄДРПОУ 03361081) державне мито у сумі 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 грн.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

День набрання рішенням чинності вважається днем укладення договору згідно ч.2 ст.187 Господарського кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Повний текст рішення підписаний 08.04.2009р.

Суддя