Рішення № 34409404, 22.10.2013, Романівський районний суд Житомирської області

романівський районний суд житомирської області

13001, Україна, Житомирська область, смт. Романів, вул. Леніна, 86, тел. (04146) 2-16-50 - канцелярія

Справа № 290/271/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Романівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого судді Лесько М.О.

при секретарі Колосовській К.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Романові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення грошей, отриманих без достатньої правової підстави, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 з вимогою про повернення грошей в сумі 5000 доларів США та 16000 гривень, отриманих відповідачем без достатньої правової підстави. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що зустрівся з відповідачем у смт. Миропіль Романівського району Житомирської області з метою придбання в останнього житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Сторони домовились про ціну даного будинку, що склала 7000 доларів США. З метою продажу даного будинку відповідач надав дозвіл на реєстрацію місця проживання позивача у своєму будинку за вказаною адресою. 20.10.2012 року позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_3 гроші в сумі 5000 доларів США та 16000 гривень за будинок, що підтверджується розпискою відповідача, засвідченою підписами чотирьох свідків. У подальшому сторони не оформили договір купівлі-продажу будинку, не провели його державну реєстрацію, будинок, що був предметом домовленості, позивача не влаштовував і ОСОБА_1 відмовився від купівлі даного будинку. У добровільному порядку відповідач ОСОБА_3 відмовився повертати отримані гроші позивачу. У зв'язку з цим позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь суму грошей в розмірі 5000 доларів США та 16000 гривень, які, на його думку, отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 заперечували проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними, оскільки відповідач ОСОБА_3 усі свої зобов'язання за договором виконав належним чином - передав позивачу будинок та усі правовстановлюючі документи на нього, надав дозвіл на реєстрацію місця проживання позивача у даному будинку, а договір не було укладено виключно з вини позивача ОСОБА_1 Відповідач та його представник просили відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію положеннями частини 2 статті 546 ЦК України, відповідно до яких грошова сума була отримана відповідачем як забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу будинку.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

20.10.2013 року відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача ОСОБА_1 гроші в сумі 5000 доларів США та 16000 гривень. Вказана сума була передана відповідно до існуючої на той момент усної домовленості між сторонами про купівлю-продаж житлового будинку відповідача. Дані обставини були визнані сторонами у судовому засіданні, підтверджені показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, допитаних у судовому засіданні, а також письмовою розпискою відповідача (а.с. 9).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У цивільній справі № 290/523/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 08.05.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 03.07.2013 року встановлено обставини, які в силу ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню у даній справі. Зокрема, вказаним рішенням встановлено, що договір купівлі-продажу будинку між сторонами є нікчемним, відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, через недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору.

У пунктах 5, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Отже, судом достовірно встановлено, що між сторонами процесу було укладено в усній формі нікчемний правочин, у визнанні якого дійсним було відмовлено судом, та за яким відповідач отримав від позивача грошову суму в розмірі 5000 доларів США та 16000 гривень. Обов'язок відповідача повернути позивачу виконане за недійсним правочином встановлений п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають повному задоволенню, тому грошові кошти, отримані відповідачем за даним нікчемним правочином у розмірі 5000 доларів США та 16000 гривень підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, суд враховує роз'яснення, надані судам у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до яких «згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»)».

Станом на 22.10.2013 року Національним банком України встановлено офіційний курс гривні щодо долару США з розрахунку 799,3 грн. до 100 доларів США.

Враховуючи, що позивачем заявлена також вимога про стягнення 5000 доларів США, суд переводить дану іноземну валюту в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Отже, за наявності підстав для повного задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 16000 гривень та 39965 гривень (еквівалент 5000 доларів США із розрахунку 5000 х 7,993 = 39965) та в загальному розмірі підлягає стягненню сума коштів, виражена у національній грошовій одиниці - гривні, у розмірі 16000 + 39965 = 55965,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень нуль копійок).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 192, 215, 216, 220, 1212, 1213 ЦК України, статтями 208, 215, 218, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму коштів, отриманих без достатньої правової підстави, у розмірі 55965,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 559,65 грн. (п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень шістдесят п'ять копійок) за наступними реквізитами: отримувач коштів: УДКСУ у Романівському районі Житомирської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38042450; рахунок отримувача - 31219206700132; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Житомирській області; код банку отримувача - 811039.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Житомирської області через Романівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М.О. Лесько

Повне рішення складено 25.10.2013 року.