Рішення № 34408943, 29.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 617/986/13. Головуючий 1 інст.: - Уханьова І.С.

Провадження №22-ц/790/6513/13. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

Категорія: поділ мана подружжя.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,

при секретарі: - Гелашвілі Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 28 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 - про розподіл спільного сумісного майна подружжя,

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 року ОСОБА_6 звернулася в суд із вказаним позовом, який остаточно уточнила у травні 2013 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 5 червня 1981 року по 14 лютого 2008 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7

В період шлюбу вони на подружні кошти придбали житловий будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1, які оформили на ім'я колишнього чоловіка та прості іменні акції ПАТ «ФЕД» м. Харків.

Добровільно розподілити спільне сумісне майно подружжя вони не змогли, у зв'язку з чим вона змушена зірнутися з позовом до суду.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 60,70, 71 СК України, ОСОБА_6 просила суд розподілити спільне сумісне майно подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_1, 1/2 частину простих іменних акції ПАТ «ФЕД» м. Харків.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився.

В своїх запереченнях наданих до суду позов не визнав, посилаючись на те, що позивачкою пропущено строк позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 28 серпня 2013 року позов задавлено частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину житлового будинку №17, з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого по АДРЕСА_1; 1/2 частину земельної ділянки №17, для обслуговування будинку та ведення особистого підсобного господарства, розташованої по АДРЕСА_1; в іншій частині позовні вимоги залишені без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду в частині залишені без розгляду інших позовних вимог та визнати за нею право власності на 1/2 частину акції ПАТ «ФЕД» м. Харків.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, - в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційній скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, житловий будинок та земельна ділянка є спільним сумісним майном подружжя, так як вони придбані сторонами в період шлюбу, а тому за позивачкою необхідно визнати право власності на 1/2 частину вказаного майна. В іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду, оскільки позивачкою не надано доказів придбання подружжя в період шлюбу акцій ПАТ «ФЕД» м. Харків.

Проте погодитися повністю з таким висновком суд не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

З матеріалів справи вбачається, що 5 червня 1981 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб між собою.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2008 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано.

21 жовтня 2009 року Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції позивачці ОСОБА_6 видано свідоцтво про розірвання шлюбу (а. с. 210).

В період шлюбу ОСОБА_6, ОСОБА_7 за договорами купівлі-продажу від 13 березня 2002 року, посвідченими державним нотаріусом Вовчанської державної нотаріальної контори, придбали житловий будинок АДРЕСА_1, а також земельну ділянку загальною площею 0,2703 га. по АДРЕСА_1, які оформлені на ім'я відповідача ОСОБА_7 (а. с.142-143, 145, 159-164).

Відповідно до ч. 2 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Позивачка ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_7 не дійшли згоди щодо розділу спірного житлового будинку та земельної ділянки, що змусило позивачку звернутися з позовом до суду.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Судовим розглядом встановлено, що спірні житловий будинок та земельна ділянка придбані подружжя в період шлюбу, за їх подружні кошти та є спільною сумісною власністю подружжя.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що дружина і чоловік мають право на поділ майна та обґрунтовано визнав за позивачкою право власності на 1/2 частину житлового будинку №17, з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого по АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки №17, для обслуговування будинку та ведення особистого підсобного господарства, розташованої по АДРЕСА_1.

Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

В той же час, рішення суду щодо залишені без розгляду позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/2 частину акції ПАТ «ФЕД» м. Харків, не може бути визнане колегією суддів законним і обґрунтованим.

Залишаючи вказані позовні вимоги без розгляду, суд виходив з того, що позивачкою не надані суду докази про придбання в період шлюбу подружжя акцій ПАТ «ФЕД» м. Харків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо: 1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; 2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; 4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді; 5) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді; 7) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Діючим ЦПК України не передбачено можливості залишення позовних вимог без розгляду рішенням суду, оскільки залишення заяви без розгляду здійснюється ухвалою суду.

Суд першої інстанції не врахував зазначені обставини та безпідставно в іншій частині позовні вимоги залишені без розгляду.

Зважаючи на те, суд першої інстанції не вирішив по суті спір між сторонами у справі щодо розділу акції ПАТ «ФЕД» м. Харків, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/2 частину акцій ПАТ «ФЄД» м. Харків та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в цій частині.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про те, що позивачкою пропущено строк позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Згідно ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом в Шевченківський районний суд м. Києва до ОСОБА_7 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та виділенні 1 /2 частини будинку АДРЕСА_1, позивачка звернулася у листопаді 2010 року, тобто в межах трирічного строку позовної давність.

Інші доводи представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 28 серпня 2013 року в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/2 частину акцій ПАТ «ФЕД» м. Харкова - скасувати.

Направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: