Рішення № 3440841, 07.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.04.09 р. Справа № 10/30

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Приходько І. В.;

при секретарі судового засідання – Ярош В.В.;

за участю представники сторін:

від позивача – Ахметова Н.В. – довіреність;

від відповідача – Сьомка Р.О. – довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовом закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка,

до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м. Донецьк,

про стягнення вартості недостачі 2946,24грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, закрите акціонерне товариство „Макіївкокс” м. Макіївка (далі – Макіївкокс), з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м. Донецьк (далі – Енергоімпекс), про стягнення вартості недостачі вугільного концентрату у розмірі 2946,24грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на залізничні накладні №№49713583, 49713574; Акти про приймання продукції за кількістю №1249/п від 18.09.2007р. та №1251/п від 19.09.2007р.; Акти про приймання продукції за кількістю №№1249, 1251 від 20.09.2007р.; Акти про вагу тари №№1249, 1251 від 20.09.2007р.; посвідчення №1249 від 19.09.2007р. та №1251 від 20.09.2007р., телеграму від 19.09.2007р.; рахунок-фактуру №31675 від 21.09.2007р., платіжне доручення №6137 від 09.10.2007р., розрахунок суми позову.

Представник відповідача у відзивах на позовну заяву та у судових засіданнях позовні вимоги не визнав, посилаючись при цьому на те, що за умовами договору купівлі-продажу № 04/11/1пр/8851дс від 04.11.2005 р., укладеного між ним та закритим акціонерним товариством „Донецьксталь” - металургійний завод” (далі – Донецьксталь), зобов’язався у вересні 2007р. передати третій особі вугільний концентрат марки «Ж» у кількості 10 000тн на умовах FCA станція відправника.

Оскільки статтею 129 Статуту залізниць України (далі – Статут) визначено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника засвідчуються комерційним актом, вважає, що позивач не довів факт неправильного визначення маси вантажу, оскільки вказаний документ на вимогу позивача залізницею не складався.

Крім того, звертав увагу суду на:

- відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та виникненням шкоди;

- невірний розрахунок позивачем позовних вимог, який потрібно було розраховувати за одним транспортним документом (партією);

- відсутність у порушення вимог Статуту складеного комерційного акту;

- Акт приймання продукції за кількістю № 1148 складений у порушення п. 21 Інструкції П-6, оскільки засвідчений представником громадськості Козирєв В. В., що діяв на підставі посвідчення на приймання продукції №1249 від 19.09.2007р., яке є недійсним, оскільки видане не на прийом конкретної партії продукції;

- вважає, що належним відповідачем по справі є Донецьксталь відповідно до умов договору № 2080дс/292 від 01.10.2003 р.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з наданих до суду документів, 01.10.2003р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Макіївкокс” (покупець - позивач по справі ) та Донецьксталь (продавець) був укладений договір №2080дс/292 на поставки вугільної продукції зі строком дії до 31.12.2004р.

Додатковою угодою від 04.11.2003р. у зв’язку з перереєстрацією сторони змінили найменування покупця з товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївкокс» на закрите акціонерне товариство „Макіївкокс”, додатковою угодою від 27.12.2006р. продовжили термін дії договору до 31.12.2007р.

Пунктом 4.2. договору №2080дс/291 від 01.10.2003 р. сторони визначили, що приймання товару здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П-6 (далі Інструкція № П-6).

На виконання вищевказаного договору №2080дс/292, вантажовідправником - Енергоімпекс (відповідач по справі), який в свою чергу як продавець уклав договір №04/11/1пр/8851дс з Донецьксталь (покупець), відповідно до залізничних накладних №№49713583, 49713574 відправлено 532 500кг вугільного концентрату марки «Ж».

18.09.2007 р. та 19.09.2007 р. на станцію призначення Харцизьк Донецької залізниці вантаж прибув у справних вагонах, без слідів втрати та розкрадання та того ж дня був виданий вантажоодержувачу -ЗАТ „Макіївкокс” (позивач по справі).

Приймаючи вантаж відповідно до вимог договору №2080дс/292 за порядком визначеним Інструкцією П-6, була виявлена недостача товару, про що вантажоодержувач повідомив вантажовідправника телеграмою №115043/12 73, а приймання продукції зупинив до прибуття представника останнього.

Листом №13-1087 від 20.09.2007 р. ТОВ „Енергоімпекс” повідомив про згоду на повернення недостачі вугільного концентрату з урахуванням природної втрати та просив на його адресу надіслати факсом вже оформлений акт.

20.09.2007р. представниками позивача було продовжено приймання продукції та складені акти №№1249, 1251 про вагу тари, за результатами перевірки маси вантажу були складені акти №№1249, 1251 та встановлена недостача продукції у кількості 16 000кг.

Приймаючи рішення, суд враховує наступне.

Відвантаження вугільного концентрату 15.09.2007 р. та 16.09.2007 р. здійснювалось ТОВ „Енергоімпекс” (відповідачем по справі) на виконання умов договору № 04/11/1пр/8851дс, укладеного 04.11.2005р. з Донецьксталь.

Як вже зазначалось вище, ЗАТ „Макіївкокс” (позивач по справі) є вантажоодержувачем вугільного концентрату за спірною поставкою і одночасно його покупцем за договором №2080дс/292, укладеним 01.10.2003 р. з Донецьксталь.

Відповідно до Розділу 1 договору №2080дс/292, продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти і оплатити на умовах договору вугільну продукцію (товар), номенклатура, кількість, ціна, строки і умови поставки якого погоджені сторонами у додаткових угодах.

Відповідно до Розділу 3 зазначеного вище договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в гривнях шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця в строки , обумовлені сторонами у додаткових угодах.

Суд дослідив рахунок-фактуру № 31675 від 21.09.2007р. та платіжне доручення №6137 від 09.10.2007р., та встановив, що вантажоодержувач - позивач по справі, вказані партії товару, які були відвантажені 15.09.2007р. та 16.09.2007р. за залізничними накладними №№49713583, 49713574, сплатив у повному обсязі шляхом перерахування на рахунок Донецьксталь грошових коштів у розмірі 5 00 000 грн. за ціною 660грн. за 1тн.

На станцію призначення Харцизьк Донецької залізниці вантаж прибув у справних вагонах, без слідів втрати, розкрадання під час перевезення та 18.09.2007 р. 19.09.2007р. був виданий ЗАТ „Макіївкокс” залізницею без перевірки маси вантажу згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України, про що свідчить відповідна відмітка на зворотному боці залізничних накладних №№ 49713583, 49713574.

Як зазначено у пунктом 4.2 договору № 2080дс/292, приймання товару за кількістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П-6.

Відповідно до пункту 4.4 договору №2080дс/292 (з урахуванням змін від 15.01.2007р.) сторони договору №2080дс/292 встановили, що в актах прийому-передачі товару, які складаються між продавцем та покупцем, у графі «кількість» вказується кількість товару за даними, відображеними в перевізних документах. Питання та спори щодо недостачі товару розглядаються в претензійно - позовному порядку без урахування актів прийому-передачі товару на підставі Актів, складених за Інструкцією № П-6.

За результатами перевірки маси вантажу без представника вантажовідправника, вантажоодержувачем була встановлена недостача продукції у кількості 12 000кг, про що 20.09.2007р. були складені Акти №№1249, 1251 про приймання продукції за кількістю.

В силу статті 306 Господарського кодексу України та статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексам, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Так на перевезення вантажів залізничним транспортом, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під’їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування, поширюються норми Статуту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р.

Отже, надавши залізниці накладні №№49713583, 49713574 і вантаж, відповідач Енергоімпекс уклав з залізницею угоду на перевезення спірних вагонів, при цьому Донецьксталь не є стороною за цією угодою.

Таким чином спростовуються заперечення Енергоімпекс що він є неналежним відповідачем по справі.

Відповідно до статті 105 Статуту, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договором.

Так, згідно статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Статтею 111 Статуту визначено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Судом встановлено, що у зв’язку з відсутністю ознак втрати, видача вантажу залізницею здійснювалась за спірною поставкою на підставі статті 52 Статуту.

Як убачається з залізничних накладних №№49713583, 49713574 поставка вугільного концентрату здійснювалось у вісьмох вагонах навалом, навантаження вагонів здійснювалось засобами відправника, вантаж зважено на 150тн вагових вагах.

За змістом статті 37 Статуту, у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником.

При цьому, відповідно до положень статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У відповідності до частини 1 п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначені маси нетто.

За приписами частини 2 п.27 Правил видачі вантажів норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) визначається при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні.

Як убачається з розрахунку наданого позивачем ним застосовано 2% природної втрати та понаднормативна недостача складає 3 720кг.

При цьому суд вважає, що розрахунок позивача та застосування 2% природної втрати по кожному з вагонів є вірним (вказана позиція викладена у пункті 17 Інструктивних вказівках Державного Арбітражу СРСР №И-1-6 від 31.12.1982р.).

Крім того, суд враховує той факт, що позивач на виконання умов договору № 2080дс/292, здійснив перевагу пустих вагонів, визначивши їх фактичну вагу, що зазначено в Актах №№1249, 1251 від 20.09.2007р.

Зважування позивачем здійснювалось на справних 150тн вагах, для чого судом додатково був витребуваний паспорт №0501 на ваги ВВ-1507С-Z.

Крім того, здійснення виписки з програми 150тн тензометричних ваг ВЕТП-150В відповідача виявляється неможливим, оскільки, як вбачається з пояснень відповідача та наданих ним матеріалів, 20.03.2008р. було здійснення переустановку програми ваг.

Також суд вважає, що є юридично неспроможним посилання відповідача на недійсність посвідчення №1249 від 19.09.2007р., яке було видане на Козирєва В. В.

Як убачається з вказаного посвідчення, Козирєву В. В. надано право на участь у прийомці вугільного концентрату у період з 19.09.2007р. 19-00год. до 20.09.2007р. 07-00год.

Дослідив Акт №1249/п від 18.09.2007р. суд встановив, що прийомка продукції була розпочата о 23-40год. та зупинена до прибуття представника вантажовідправника.

Як убачається з Акту №1249 вивантаження вагонів, перевантаження порожніх вагонів було продовжено без представника вантажовідправника 20.09.2007р. о 01-15год. та закінчено 20.09.2007р. о 06-35год., таким чином, здійснення вказаних робіт проводилось у нічну зміну, в той час як адміністрація позивача не працювала.

Відповідно до частини 5 п.21 Інструкції № П-6, для прийомки продукції у вихідні дні посвідчення може бути видане в останній передвихідний день на кожен день окремо без визначення конкретної партії продукції.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що ТОВ „Енергоімпекс” є належним відповідачем за цим позовом, оскільки стаття 24 Статуту, передбачає, що саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Таким чином, враховуючи підстави заявленого позову, те, що вантажовідправником за спірною відправкою є ТОВ „Енергоімпекс”, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статті 908,909 Цивільного кодексу України, статтею 306, 307 Господарського кодексу України, статей 24, 105, 110, 111 Статуту залізниць України, керуючись статтями 22, 32, 33, 36, 43, 49, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка заявлені до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м. Донецьк про стягнення вартості недостачі вугільного концентрату у розмірі 2 946,24грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” (83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, ЄДРПОУ 30962337) на користь закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” (86106, м. Макіївка, вул. Горького, 1, ЄДРПОУ 32598706) вартість недостачі вугільного концентрату у розмірі 2 946,24 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” (83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, ЄДРПОУ 30962337) на користь закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” (86106, м. Макіївка, вул. Горького, 1, ЄДРПОУ 32598706) витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення підписано 13.04.2009 р.

Суддя Приходько І.В.

Пом. с.: Давидовська Т.В.

Надруковано 3 прим.