Рішення № 34407554, 19.06.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 1007/4503/2012

провадження № 2/361/55/13

19.06.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2013 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Телепенька А.Д., при секретарі Срібній Ю.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3, до ОСОБА_4, третя особа: Броварська міська рада Київської області про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу, стягнення майнової та моральної шкоди і зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу,

в с т а н о в и в :

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 11 травня 2011 року він маючи на меті придбати у власність однокімнатну квартиру уклав з відповідачем ОСОБА_4 попередній договір купівлі-продажу, за яким остання зобов'язувалася у строк не пізніше 20 серпня 2011 року продати йому частину житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 44 м2 або майнові права на зазначену квартиру.

Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1614.

За умовами даного договору він передав ОСОБА_4 забезпечувальний платіж у розмірі 23583 доларів США, що на день укладання договору згідно із курсом Національного банку України (далі - НБУ) становило 187964 грн. 48 коп. та зобов'язався вносити протягом 12 місяців на вказаний відповідачем рахунок до 20 числа кожного місяця по 7436 грн. Всього ним сплачено відповідачу за умовами договору 262378 грн. 82 коп.

У п. 11 цього ж договору встановлено, що у разі коли купівля-продаж квартири не відбудеться з вини ОСОБА_4, а саме: відмови від укладання договору; нез'явлення для підписання договору; не введення об'єкту в експлуатацію в термін передбачений договором, та інших причин, зазначена сума забезпечувального платежу та інших платежів передбачених умовами договору повертається ОСОБА_3, а також відповідач має сплатити йому штраф у розмірі 1500 грн.

Умовами вказаного попереднього договору купівлі-продажу передбачався обов'язок відповідача ОСОБА_4 набути право власності на зазначений житловий будинок та ввести його в експлуатацію до 20 серпня 2011 року.

Укладений між сторонами попередній договір купівлі-продажу породжував його право на частину житлового будинку АДРЕСА_1.

На момент подачі ним позовної заяви житловий будинок АДРЕСА_1 в експлуатацію не введений.

За інформацією, наданою Броварською міською радою Київської області, земельна ділянка за вказаною адресою ОСОБА_4 виділялась для індивідуального житлового будівництва.

Пізніше також з'ясувалося, що багатоквартирний житловий будинок у АДРЕСА_1 відповідачем ОСОБА_4 збудовано самочинно, проектна документація на нього відсутня, що унеможливлювало оформлення ним (позивачем) права власності на квартиру у даному будинку.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Укладаючи цю угоду, відповідач планувала продати йому частину самочинно збудованого житлового будинку, що не відповідає його інтересам, порушує його права та суперечить вимогам чинного законодавства.

Вважає, що 11 травня 2011 року попередній договір укладений ним (позивачем) під впливом обману з боку ОСОБА_4, оскільки про обставини самочинного будівництва багатоквартирного житлового будинку у АДРЕСА_1 відповідач його не повідомляла.

Згідно із ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

За умовами попереднього договору купівлі-продажу він передав ОСОБА_4 кошти у розмірі 262378 грн. 82 коп. заощаджені ним раніше.

Таким чином ОСОБА_4 повинна відшкодувати йому збитки у подвійному розмірі в сумі 524757 грн. 64 коп.

Крім майнової шкоди, протиправними діями ОСОБА_4 йому завдано ще й моральна шкода, яка полягає у постійних душевних переживаннях і стражданнях з приводу неотримання у власність квартири та втрати значної суми коштів належних йому, які накопичувались тривалий час та необхідні були для забезпечення належних умов проживання його сім'ї та не отримання процентів нарахованих відповідно до умов договору банківського вкладу «Зроби сам» № 154818/2010 укладеного 14 травня 2010 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ВАТ ВіЕйБі Банк») та договору №000096615 банківського обслуговування фізичної особи укладеного 15 квітня 2008 року між ним і Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»).

Сплачені ним кошти за придбання квартири відповідач добровільно повертати не бажає, у зв'язку з чим він позбавлений можливості придбати інше житло та змушений звертатися до різних державних установ, прокуратури та суду за захистом своїх порушених прав.

Також вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_4 з приводу невиконання взятих на себе зобов'язань за попереднім договором купівлі-продажу він не отримав прибуток (упущена вигода) який розраховував отримати на підставі зазначених вище договорів укладених 14 травня 2010 року та 15 квітня 2008 року.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив:

1 - визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу від 11 травня 2011 року, укладений між ним і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1614, як такий, що вчинений під впливом обману;

2 - стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь:

- 524757 грн. 64 коп. - відшкодування збитків у подвійному розмірі у зв'язку з недійсністю правочину з підстав вчинення його під впливом обману;

- 1500 грн. - штрафу передбаченого п. 11 попереднього договору;

- 20000 грн. моральної шкоди;

- 87415 грн. 37 коп. неодержаних доходів (упущена вигода);

У серпні 2012 року відповідач ОСОБА_4 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3, у якій зазначала, що 11 травня 2011 року між нею і позивачем був

укладений попередній договір купівлі-продажу, за умовами п. 1 якого вона зобов'язувалась не пізніше 20 серпня 2011 року продати ОСОБА_3, а останній зобов'язувався не пізніше 20 серпня 2011 року купити у неї однокімнатну квартиру загальною площею 44 м2 начетвертому поверсі будинку АДРЕСА_1 (перша квартира зліва на право) або майнові права на дану квартиру.

Згідно із п. 3 цього договору купівля-продаж зазначеної квартири (майнових прав) мали бути вчинені за суму 277200 грн.

Позивач передав їй частину коштів у сумі 187964 грн., решту суму коштів згідно із п. 6 договору ОСОБА_3 зобов'язувався вносити рівними частинами протягом 12 місяців по 7436 грн. щомісячно на картковий рахунок у банку до 20 числа кожного місяця.

На виконання умов договору ОСОБА_3 певний час вносив грошові кошти. Проте станом на 12 червня 2012 року у нього виникла прострочена заборгованість за попереднім договором у розмірі 1866 доларів США, загальна сума заборгованості становить 14928 доларів США.

Позивач перестав виконувати свої зобов'язання за попереднім договором купівлі-продажу, хоча неодноразово попереджався про існуючі грошові зобов'язання усно та письмово.

Звернення до суду з позовом свідчить про те, що позивач не має наміру купляти частину житлового будинку та дотримуватись у подальшому умов попереднього договору купівлі-продажу.

Переставши виконувати грошові зобов'язання за попереднім договором, а також звернувшись до суду з позовом, позивач виявив свою відмову від укладення основного договору.

За таких обставин вона, ОСОБА_4, позбавлена можливості отримати те, на що вона розраховувала при укладенні попереднього договору - отримання грошових коштів у сумі, порядку і строки, визначені попереднім договором, та укладення в майбутньому основного договору.

Просила розірвати попередній договір купівлі-продажу від 11 травня 2011 року, укладений між нею та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1614.

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні свій позов підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеному вище, просив суд задовольнити його позовні вимоги повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_4 він не визнав, вважає, що попередній договір підлягає розірванню з підстав істотного порушення умов договору саме з боку відповідача.

Відповідач ОСОБА_4 та її представники ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 визнали частково. Не заперечували проти задоволення вимог щодо розірвання попереднього договору купівлі-продажу від 11 травня 2011 року, однак з підстав невиконання його позивачем, виплати ОСОБА_3 коштів, сплачених на виконання умов договору.

В іншій частині у задоволенні позову, зокрема щодо вимог визнання недійсним договір з підстав вчинення під впливом обману, про стягнення штрафу, неодержаних доходів (упущена вигода), та моральної шкоди, просили відмовити. Зустрічний позов просили задовольнити.

Третя особа: Броварська міська рада у суд не з'явилася, направила до суду листа у якому зазначила, що не заперечує проти задоволення позов ОСОБА_3 в частині визнання недійсним попереднього договору з підстав вчинення під впливом обману і відшкодування шкоди. Що стосується відшкодування моральної шкоди вважає, що позивач доказів про її заподіяння суду не надав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

У ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України зазначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.4 ст.60 доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 згідно рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 73 від 12 лютого 2008 року надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1.

11 травня 2011 року між відповідачем ОСОБА_4 і позивачем ОСОБА_3 був укладений попередній договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1614.

За умовами п. 1 цього договору ОСОБА_4 зобов'язувалась у строк не пізніше 20 серпня 2011 року продати ОСОБА_3, а ОСОБА_3 зобов'язувався купити у ОСОБА_4 однокімнатну квартиру (перша квартира зліва на право) загальною площею 44 м2, на четвертому поверсі будинку АДРЕСА_1 або майнові права на квартиру.

Відповідно до п. п. 3, 5 вказаного договору купівля-продаж зазначеної квартири (майнових прав) мали бути вчинені за суму 34780 доларів США, що на день укладання договору згідно із курсом НБУ становило 277200 грн. На підтвердження дійсних намірів про укладення основного договору купівлі-продажу позивач ОСОБА_3 передав відповідачу ОСОБА_4 забезпечувальний платіж у національній валюті в розмірі 187967 грн. 48 коп.

Решту суму позивач зобов'язався вносити щомісячно рівними частинами протягом 12 місяців в сумі, що еквівалентна 933 доларів США і становить на день укладання цього договору 89232 грн. 12 коп., на картковий рахунок відповідача у ПриватБанку до 20 числа кожного місяця (п. 6 договору).

Згідно із п. 10 даного попереднього договору ОСОБА_4 зобов'язувалась набути право власності на будинок АДРЕСА_1 до 20 липня 2011 року.

У п. 11 попереднього договору купівлі-продажу сторонами визначено, що у разі коли договір купівлі-продажу не відбудеться з вини (відмова від договору, нез'явлення для підписання договору, не введення об'єкту в експлуатацію у передбачений договором термін, тощо) продавця ОСОБА_4 сума забезпечувального платежу та періодичних платежів повертається покупцю ОСОБА_3 У цьому разі ОСОБА_4 повинна додатково сплатити також штраф у розмірі 1500грн.

Згідно із п. 13 попереднього договору ОСОБА_4 стверджувала та гарантувала ОСОБА_3, що прихованих недоліків, які їй (відповідачу) відомі та про які вона свідомо не попередила покупця, квартира, що підлягає відчуженню, не має; обставин, які б перешкоджали укладанню договору купівлі-продажу та які б замовчувалися нею, не існує.

Із змісту п. 18 попереднього договору вбачається, що сторони даного правочину стверджували один одному, що у момент укладення правочину вони усвідомлювали значення своїх дій та могли керувати ними; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше замовчування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними.

За змістом ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Даних про набуття права власності на багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та введення його в експлуатацію у строк встановлений п. 10 попереднього договору купівлі-продажу, тобто до 20 липня 2011 року, ОСОБА_4 суду не надала.

Доказів про те, що ця земельна ділянка виділялась ОСОБА_4 для будівництва багатоквартирного житлового будинку судом також не здобуто.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 самочинно, без проектної та дозвільної документації виконала будівельні роботи з реконструкції одноквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 під багатоквартирний житловий будинок. Здійснюється самочинна експлуатація даного будинку, що підтверджується листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 11 травня 2012 року № 7/10-1689.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 31 липня 2012 року № 7/10-43/3107/03 вбачається, що 19 червня 2008 року відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за № 6 від 22 травня 2008 року, відповідачу ОСОБА_4 на засіданні архітектурно-будівельної ради міста Бровари надавався дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

06 жовтня 2011 року Інспекцією зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, у якій забудовник зазначила даний об'єкт як «Будівництво індивідуального житлового будинку. Кількість квартир - 1.

Згідно із листом виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 16 лютого 2012 року № 9-7-176 забудова земельної ділянки у АДРЕСА_1 відбулася на підставі рішення виконавчої влади, шляхом надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво індивідуального житлового будинку та дозволу на виконання будівельних робіт. Щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на користування проектної документації багатоквартирного житлового будинку за вказаною адресою ОСОБА_4 до виконкому міської ради не зверталася.

Виходячи з наведеного, суд встановив, що відповідач ОСОБА_4 самочинно без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, побудувала багатоквартирний житловий будинок на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1.

У ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що внаслідок істотного порушення та неналежного виконання умов п. 10 попереднього договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами 11 травня 2011 року, з боку відповідача ОСОБА_4 щодо набуття нею права власності на багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію в установлений договором строк до 20 липня 2011 року, позивач ОСОБА_3 не отримав того, на що він розраховував при укладенні вказаного договору, а саме: придбання однокімнатної квартири на четвертому поверсі, загальною площею 44 м2 у зазначеному житлового будинку.

Відсутня така можливість у позивача і на момент розгляду справи судом, оскільки вказаний вище багатоквартирний житловий будинок відповідачем побудований самочинно, без проектної та дозвільної документації.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_3 щодо визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу від 11 травня 2011 року, укладеного між нею і відповідачем ОСОБА_4, ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.

За змістом ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх.

Про зазначені вище істотні для укладання попереднього договору купівлі-продажу квартири обставини, а саме про те, що багатоквартирний житловий будинок у АДРЕСА_1 будується самочинно, відповідач ОСОБА_4 позивача ОСОБА_3 не повідомляла, інформацію про будівництво цього багатоквартирного будинку умисно замовчувала, щоб спонукати останнього до укладення оспорюваного правочину.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що 11 травня 2011 року попередній договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 укладений внаслідок обману позивача з боку ОСОБА_4 шляхом замовчування відповідачем фактів, що впливають на укладання правочину, а тому цей попередній договір підлягає визнанню недійсним як такий, що вчинений внаслідок обману.

У ч. 2 ст. 230 ЦК України встановлено, що сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочинну.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 на виконання п. п. 3, 6 попереднього договору купівлі-продажу від 11 травня 2011 року передав відповідачу ОСОБА_4 забезпечувальний платіж у розмірі 187964 грн. 48 коп., а також вніс в рахунок оплати за квартиру 10 платежів на загальну суму 74369 грн. 34 коп.

Всього за квартиру ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_4 кошти в розмірі 262333 грн. 82 коп. (187964 грн. 42 коп. + 74369 грн. 34 коп.).

Вказана сума коштів підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у подвійному розмірі в сумі 524667 грн. 64 коп.

Також підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача передбачений у п. 11 попереднього договору купівлі-продажу і штраф у розмірі 1500 грн., оскільки укладення договору купівлі-продажу квартири не відбулося саме з вини ОСОБА_4 через не введення нею в експлуатацію у встановленому законом порядку та передбачений договором строк багатоквартирного житлового будинку.

У ч. 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Вирішуючи позовні вимоги щодо відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує тривалість, характер та обсяг душевних страждань, яких позивач зазнав внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_4, тяжкість вимушених змін у житті позивача, час, необхідний йому для відновлення попереднього стану.

Укладаючи 11 травня 2011 року із ОСОБА_3 попередній договір купівлі-продажу квартири, ОСОБА_4 достовірно знала, що будівництво багатоквартирного житлового будинку у АДРЕСА_1 нею ведеться самочинно, без проектної та дозвільної документації. Про ці обставини та можливі ризики при введенні житлового будинку в експлуатацію відповідач позивача не повідомляла.

Визнаючи за ОСОБА_3 право на одержання сум забезпечувального платежу та внесених періодичних платежів, відповідач ОСОБА_4 не вчинила жодних дій щодо добровільного повернення вказаної суми позивачу. Для захисту своїх порушених прав ОСОБА_3. змушений був звертатися до суду.

Виходячи з наведеного вище, засад розумності і справедливості, моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3, суд визначає в розмірі 10000 грн.

Заявляючи вимоги про стягнення упущеної вигоди, позивач посилається на ту обставину, що через фактичну відмову відповідача ОСОБА_4 виконувати умови оспорюваного договору купівлі-продажу, він не отримав передбаченої договором банківського вкладу «Зроби сам» № 154818/2010 від 14 травня 2010 року винагороди у зв'язку з чим зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 87415 грн. 37 коп.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ч. 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 цього ж Кодексу збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд встановив, що 14 травня 2010 року було укладено між ОСОБА_3 (далі - Вкладник) і Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (далі - ВАТ «ВіЕйБі Банк») договір банківського вкладу «Зроби сам» № 154818/2010.

За умовами вказаного договору ОСОБА_3 відкрив у Банку іменний строковий накопичувальний банківський вклад у національній валюті України з особливими умовами під назвою «Зроби сам» на строк 66 місяців, з дня укладення договору і виплатою 19 %, річних зі спливом строку дії вкладу. При відкритті вказаного вкладу ОСОБА_3 вніс на свій рахунок 30000 грн.

У п. 2.1.2. вказаного договору визначено, що Вкладник має право отримати вклад та суму нарахованих процентів згідно умов цього договору. При цьому вимога Вкладника про дострокове повернення частини або повного вкладу є підставою для розірвання даного договору та повернення у зв'язку з цим суми вкладу та нарахованих процентів у повному обсязі з дотриманням процедур та строків.

Із заяви на видачу готівки № 288148 від 10 травня 2011 року вбачається, що ВАТ «ВіЕйБі Банк» достроково повернуло ОСОБА_3 вклад у розмірі 30000 грн. за заявою останнього.

Також судом встановлено, що 15 квітня 2008 року був укладений між ОСОБА_3 (далі - Вкладник) і Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» далі - ВАТ «Універсал Банк» договір банківського обслуговування фізичної особи № 000096615.

Відповідно до умов даного договору ВАТ «Універсал Банк» відкрив ОСОБА_3 банківські рахунки, випустив платіжні картки та здійснював банківське обслуговування останнього.

Із заяв на видачу готівки № 083В501111300001 та № 083В501111300001 від 10 травня 2011 року видно, що ВАТ «Універсал Банк» виплатило позивачу ОСОБА_3 вклади у розмірі 61740 грн. 84 коп. та 66153 грн. 33 коп.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини, суд вважає, що підстави для стягнення із ОСОБА_4 упущеної вигоди відсутні, оскільки позивачем не надано жодних доказів, що підтверджували б розмір доходів які реально ОСОБА_3 міг би одержати за звичайних обставин. Крім того, 10 травня 2011 року позивач за власним бажанням зняв із своїх банківських вкладів кошти на загальну суму 157894 грн. 17 коп. (30000+61740,84+66153,33), тобто ще до укладання оспорюваного попереднього договору купівлі продажу.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги відповідача ОСОБА_4 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу, який укладений між сторонами 11 травня 2011 року, з підстав невиконання умов цього договору з боку позивача ОСОБА_3, суд вважає, що даний позов є необґрунтованим і безпідставним, оскільки судом встановлено, що невиконання умов попереднього та укладення основного договору купівлі-продажу квартири не відбулося саме з вини відповідача ОСОБА_4 внаслідок здійснення нею самочинного будівництва багатоквартирного житлового будинку, а не дій позивача ОСОБА_3

У ч. ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать зокрема витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно із ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VІ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

У ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року визначено мінімальний розмір заробітної плати на 2012 рік, який з 01 січня становить 1073 грн., з 01 квітня-1094 грн., з 01 липня-1102 грн., з 01 жовтня-1118 гривень.

Відповідно до умов договору № 22/03 про надання правової допомоги, укладеного 23 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа регіональних видань «Варта» (далі - ТОВ «МРВ «Варта») та позивачем ОСОБА_3, останнім згідно із квитанціями до прибуткового касового ордеру від 12 липня та 10 квітня 2012 року за надання правової допомоги сплачено ТОВ «МРВ «Варта» 2500 грн.

Згідно із журналами судових засідань представник ТОВ «МРВ «Варта» - Вишницька-Докуніна М.В., яка надавала правову допомогу позивачу, приймала участь у судових засіданнях 2 год.30 хв.

Із акту виконаних робіт відповідно до даного договору від 23 березня 2012 року, видно, що загальний час роботи адвоката по наданню правової допомоги позивачу поза судовим засіданням становить 15 год. 00 хв., тому розмір загального часу ТОВ «МРВ «Варта» витраченого на правову допомогу надану позивачу становить - 17 год. 25 хв. (15 год. 00 хв. - правова допомога поза судовим засіданням та 02 год. 25 хв. - участь адвоката у судових засіданнях).

За таких обставин, суд вважає, що витрати на правову допомогу не виходять за межі встановлених законом розмірів.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" на користь позивача ОСОБА_3 з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3292 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 174, 212 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу, укладений 11 травня 2011 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1614.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 524667 (п'ятсот двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят сім) грн. 64 коп. - кошти у подвійному розмірі, сплачені за попереднім договором, штраф у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн., моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. і судові витрати у розмірі 5792 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Телепенько А. Д.