Рішення № 3440564, 31.03.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 березня 2009 р. Справа 7/25-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібна Нива", с.Косарі Кам'янського району Черкаської області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг- Майстер", м. Вінниця

про стягнення 299 996,93 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

позивача : Цвіркун В.С. - представник, довіреність б/н від 04.01.2009 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ТОВ "Торг-Майстер" на користь ТОВ "Хлібна нива" 299996,93 грн., у тому рахунку 264731,44 грн. основного боргу, 180,17 грн. 3% річних, 7412,48 грн. інфляційних втрат, 1199,70 грн. пені та 26473,14 грн. штрафу в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору дистриб'юції від 27.05.2008 року № 41.

Ухвалою суду від 05.02.2009 року порушено провадження у справі № 7/25-09 та призначено до розгляду на 03.03.2009 року.

Відповідач в судове засідання 03.03.2009 року не з'явився та не надав витребуваних від нього ухвалою суду від 05.02.2009 року доказів. При цьому суд зауважує, що відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі від 05.02.2009 року він отримав 17.02.2009 року, що вбачається з поштового повідомлення № 81650.

В судовому засіданні, яке відбулось 03.03.2009 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване необхідністю додання нових доказів.

Враховуючи неявку відповідача, неподання сторонами витребуваних судом документів та клопотання позивача про відкладення розгляду справи розгляд справи було відкладено до 31.03.2009 року.

Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалами суду від 05.02.2009 року та від 03.03.2009 року. При цьому йому було надіслано ухвалу від 03.03.2009 року рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві. Слід зазначити, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 825967 (а.с.29, т.1) адресою місцезнаходженням ТОВ "Торг-майстер" є 4-й провулок Комарова, 2, м. Вінниця, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві.

При повторній неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 05.02.2009 року про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 03.03.2009 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи відбувається без здійснення технічної фіксації судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

27.05.2008 року між ТОВ "Хлібна нива" (Постачальник) та ТОВ "Торг-Майстер" (Дистриб'ютор) було укладено договір № 41.

Згідно п. 1.1 даного Договору Постачальник надає Дистриб'ютору право не ексклюзивної дистриб'юції на території дистриб'юції, а також зобов'язується поставити, а Дистриб'ютор зобов'язується прийняти і оплатити продукцію - Торгових марок: "Холодний яр" та "Душевна настоянка", а саме горілки та горілки особливі, настоянки, настоянки гірки, а також бере на себе зобов'язання по розповсюдженню Продукції виключно на Території дистриб'юції.

У відповідності до додатку № 1 до Договору № 41 від 27.05.2008 року сторонами було обумовлено, що територією дистриб'юції є м. Вінниця та Вінницька область.

Відповідно до п.5.1 вказаного Договору Постачальник зобов'язувався продавати, а Дистриб'ютор оплачувати поставлену Постачальником продукцію, за ціною (відпускна ціна), передбаченою Додатком № 7 до цього Договору.

Оплата поставленої продукції здійснюється на умовах відстрочення платежу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що погоджено сторонами в п. 5.3 Договору.

Як зазначено в позовній заяві, виконуючи свої зобов'язання по Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 264731,44 грн..

На підтвердження даної поставки позивач посилався на видаткову накладну № 226 від 29.07.2008 року, товарно-транспортну накладну серії 01 АААХ № 602814 від 29.05.2008 року та довіреність серії НБМ № 920147/7 від 30.07.2008 року на ім'я Землянського В.П..

Проте судом встановлено, що згідно згаданої видаткової накладної товару було поставлено на суму 264957,40 грн.. Крім вказаної поставки позивачем було здійснено ще одну поставку 30.05.2008 року на суму 259556,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 181 від 30.05.2008 року, товарно-транспортною накладною серії 01 АААФ № 206213 від 30.05.2008 року та довіреністю серії НБМ № 920066 від 30.05.2008 року на ім'я Землянського В.П..

Таким чином загалом позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 524513,60 грн..

В свою чергу відповідачем було частково проведено розрахунок за поставлений товар по договору № 41 від 27.05.2008 року на суму 259288,40 грн., що підтверджується зведеним меморіальним ордером з 27.05.2008 року до 29.03.2009 року виданим АКБ "Легбанк" та банківськими виписками.

Крім того за результатами поставок 30.05.2008 року та від 29.07.2008 року було складено акти бою від 31.05.2008 року на суму 267,80 грн. та від 30.07. 2008 року на суму 225,96 грн. відповідно.

Таким чином з урахуванням проведених відповідачем розрахунків та складених актів бою борг відповідача перед позивачем складає 264731,44 грн. (524513,60 - 259288,40 - (225,96 + 267,80)). Крім іншого вказана сума боргу підтверджується і актом звірки взаємних розрахунків від 01.12.2008 року, який підписано та скріплено печатками двох сторін.

Досліджуючи первинні документи суд прийшов до висновку, що поставка продукції відповідачу здійснювалась за умовами Договору № 41 від 27.05.2008 року з огляду на те, що найменування Товару та його ціна, яка зазначена у видаткових та товарно-транспортних накладних абсолютно ідентична найменуванню та ціні Товару, яка вказана в Додатку № 7.2 до Договору (а.с.24, т.1). Крім того, слід зазначити, що із банківських виписок вбачається, що відповідач при здійсненні перерахунку коштів позивачу зазначав "оплата за алкогольні напої згідно договору № 41 від 27.05.2008 року".

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, в п. 5.3 Договору № 41 від 27.05.2008 року сторони встановили, що розрахунок за поставлений товар повинен бути проведений на умовах відстрочки платежу протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки продукції. Оскільки останню поставку було здійснено 29.07.2008 року, розрахунок повинен був проведений до 29.08.2008 року.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 264731,44 грн. з відповідача підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1199,70 грн. пені, 7412,48 грн. інфляційних втрат, 180,17 грн. 3% річних та 26473,14 грн. штрафу в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 7.2 Договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню, що обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день такого прострочення.

Крім того, в п.7.3.1 Договору його сторони погодили, що у випадку прострочення виконання зобов'язання по оплаті за поставлену продукцію більш ніж 15 календарних днів, Дистриб'ютор крім пені, додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 10 % від суми невиконаних зобов'язань.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

При цьому судом здійснено перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за результатами чого встановлено помилковість в нарахуванні пені та 3 % річних з урахуванням наступного.

Так, позивачем заявлено до стягнення 1199,70 грн. пені за період з 29.08.2008 року по 19.11.2008 року згідно проведеного наступним чином розрахунку - (264731,44 грн. (борг) * 0,0546 % * 83 (дні прострочки)). Суд погоджується із періодом нарахування та сумою заборгованості, однак вважає невірною остаточну суму пені. Провівши перерахунок за вказаний позивачем період та із наведеною ним сумою заборгованості судом отримано 14408,33 грн. (24/366*264731,44*83/100%).

Також позивачем допущено помилку при обрахунку 3% річних. Так, позивачем заявлено до стягнення 180,17 грн. 3% річних за період з 29.08.2008 року по 19.11.2008 року, які обраховано по методиці, яка аналогічна вказаній вище. Провівши власний підрахунок 3% річних за вказаний період судом отримано 1801,04 грн. 3% річних (3/366/264731,44*83/100%).

Провівши перерахунок інфляційних втрат судом не виявлено помилок в їх обрахунку.

Також судом здійснено перевірку правильності нарахованого позивачем штрафу. Згідно наданого позивачем розрахунку штрафу вартість неоплаченого товару становить 264731,44 грн. 10 % від якого складає 26473,14 грн. (264731,44/10). Суд погоджується із вказаним розрахунком і вважає його правильним.

Як вбачається із викладеного судом при перевірці було встановлено неправильність обрахунку позивачем пені та 3 % річних, але суд задовольняє заявлені до стягнення суми в межах вимог позивача (1199,70 грн. пені, 180,17 грн. 3 % річних), оскільки вони є меншими від тих сум, які отримав суд в результаті перевірки правильності їх обрахунку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає суму боргу відповідача перед позивачем в розмірі 264731,44 грн. доведеною.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 05.02.2009 року, від 03.03.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України

За письмовим клопотанням позивача 31.03.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст. 546, ст. 549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Майстер", 4-й провулок Комарова, 2, м. Вінниця, 21008 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31325209, р/р - 26000599 в ВФ ВАТ "Кредитпромбанк" м. Вінниця, МФО - 302623, ІПН - 313252002285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Майстер", вул. Кірова, 1, с. Косарі, Кам'янський район, Черкаська область, 20813 - (інформація про реквізити - р/р - 260083381 в АКБ "Легбанк", МФО-300056, ідентифікаційний код - 32480414) - 264731 грн. 44 коп. боргу, 1199 грн. 70 коп. пені, 180 грн. 17 коп. 3% річних, 7412 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 26473 грн. 14 коп. штрафу, 2999 грн. 97 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03 квітня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу -вул. Кірова, 1, с.Косарі, Кам'янського району Черкаської області, 20813.

3 - відповідачу-пров. 4-й Комарова, буд.2, м. Вінниця, 21008.