Рішення № 3440525, 19.03.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2009 Справа № 18/9

За позовом Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго”, м. Ужгород

про стягнення 4 362 187 грн. 60 коп.,

Суддя господарського суду –Кривка В.П.

представники:

Позивача – не з’явився;

Відповідача –не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: Дочірнім підприємством «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ заявлено позов до Обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго”, м. Ужгород про стягнення 4 362 187 грн. 60 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що на підставі укладеного між Дочірнім підприємством «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Обласним комунальним підприємством „Закарпаттеплокомуненерго” договору комісії №12/05-275 від 01.10.2005 року, позивачем було передано відповідачу теплову енергію в розмірі 71760,075 гігакалорій на загальну суму 10065002,40 грн., а відповідачем прийнято обумовлену в Договорі теплову енергію та реалізовано її кінцевим споживачам. У зв’язку з надходженням оплати лише частини коштів за відпущену теплову енергію виникла заборгованість, яка становить 2 962 090,40 грн. Зважаючи на це, виходячи з умов договору укладеного за принципом делькредере та закону заявник просить стягнути суму: 4 362 187 грн. 60 коп., в тому числі 2 962 090 грн. 40 коп. основного боргу, 1 024 883 грн. 28 коп. - інфляційних витрат, 149 621 грн. 11 коп. - 3% річних, 18 246 грн. 48 коп. - пені та 207 346 грн. 33 коп. - штрафу. У ході судового розгляду на адресу господарського суду надійшли письмові пояснення позивача по суті спору, в яких ним пред’явлені вимоги підтримано в повному обсязі та наполягається на їх задоволенні, одночасно заявлено клопотання щодо розгляд позову за наявними у справі матеріалами та за відсутності його уповноваженого представника. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи на адресу підтверджену реєстраційними документами (ухвали суду від 04.02.2009, 18.02.2009, 03.03.2009 року надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з відміткою про отримання) у судові засідання на визначений в ухвалах час явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані судом докази та документи не подав, об’єктивних причин неявки та не подання витребуваних матеріалів не повідомляв, тому справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами. При цьому суд бере до уваги, обмеженість строку розгляду справи судом (ст.69 ГПК України), а також те, що відповідач перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, про що зазначено державним реєстратором у наданому суду витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 86-87).

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.03.2009 року у справі № 18/9

Вивчивши матеріали справи,

суд встановив:

01 жовтня 2005 року Дочірнім підприємством «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(Комітент) та Обласним комунальним підприємством „Закарпаттеплокомуненерго” (Комісіонер) було укладено договір комісії №12/05-275. Відповідно до умов зазначеного договору Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов’язання укласти від свого імені Правочини з реалізації теплової енергії, відповідно до умов цього договору, зі Споживачами за рахунок Комітента.

Оплата за реалізовану Комісіонером теплову енергію здійснюється безпосередньо Споживачами, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Комітента (п.5.1 Договору).

Пунктами 4.1 та 4.2 Комітент зобов’язаний передати на підставі акту прийому-передачі теплової енергії Комісіонеру Теплову енергію в розмірі та на умовах оговорених Сторонами в цьому Договорі. Комісіонер зобов’язується прийняти від Комітента Теплову енергію за звітній місяць, шляхом підписання Акту прийому-передачі теплової енергії за формою, визначеною Сторонами в Додатку №1 до Договору.

Також умовами коментованого договору визначено, що Комісіонер бере на себе поруку (делькредере) перед Комітентом за невиконання Споживачами своїх зобов’язань за правочинами, укладених між Комісіонером та такими споживачами (п. 4.9. Договору).

За взяті на себе відповідачем умови делькредере, згідно п. 5.2. зазначеної угоди сторони обумовили додаткову комісійну плату в розмірі 0.1% від вартості фактично реалізованої Теплової енергії.

На виконання вказаного договору позивачем в період з жовтня 2005р. по вересень 2006р. передано, а відповідачем прийнято теплову енергію в розмірі 71760,075 гігакалорій на загальну суму 10065002,40 грн. (узгоджені сторонами акти прийому-передачі теплової енергії, а.с. 48-59), яким було реалізовано вказану теплову енергію кінцевим споживачам, що підтверджено долученими до матеріалів справи звітами комісіонера (а.с. 17-27). Між тим, як вбачається з розгорнутого розрахунку боргу станом на 30.11.2008 року (а.с. 28-35) кошти на рахунок комітента поступали не систематично та не в повному обсязі, - з відпущеної позивачем теплової енергії на загальну суму 10 065 002,40 грн. надійшла оплата на загальну суму 7 102 912 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2 962 090 грн. 40 коп. Вказані дані також зафіксовано і підтверджуються звітом комісіонера за вересень 2006 року (а.с. 27).

14.05.2007 року виходячи з вказаних умов договору та вимог ст. 530 ЦК України, позивач звернувся до відповідача з вимогою терміново сплатити грошові кошти в сумі 2 962 090 грн. 40 коп., однак зазначену вимогу останнім залишено без належного реагування, борг погашено не було (а.с. 60-61). В ході судового засідання на вимогу суду позивачем неодноразово надавались письмові пояснення про суті спору, в яких ним підтверджувалась заявлена до стягнення сума заборгованості згідно розгорнутого розрахунку боргу (а.с. 72-73, 82-84).

Таким чином, сума заборгованості за вказаним договором складає 2 962 090 грн. 40 коп., доведена матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не заперечена та не спростована.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.03.2009 року у справі № 18/9

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. При цьому за змістом, ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.3 ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Враховуючи вищенаведене та зазначені вище обставини, відповідач як комісіонер за договором, поручившись за Споживачів на умовах делькредере несе солідарну відповідальність за виконання зобов’язання, в тому числі і щодо оплати грошових коштів позивачу, як комітенту згідно його вимоги.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 962 090 грн. 40 коп. за договором комісії від 01.10.2005 року, належним чином обґрунтована і доведена та підтверджена матеріалами справи, відповідачем у встановленому порядку не спростована та не заперечена, тому підлягає задоволенню.

Крім цього, позивачем у позові вірно розраховано сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних. Тому заявлені вимоги про стягнення сум: 1 024 883,28 грн. інфляційних витрат та 3% річних - 149 621,11 грн. належним чином обґрунтовані, обумовлені приписами ст. 625 ЦК України, тому підлягають до задоволення.

Поряд з цим заявлені позивачем до стягнення суми 18 246 грн. 48 коп. - пені та 207 346 грн. 33 коп. - штрафу у відповідності до ст. 231 ГК України до задоволення не підлягають з огляду на таке.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частина друга ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.03.2009 року у справі № 18/9

Відповідно ст. 231 Господарського кодексу України (на яку покликається заявник) у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з договору комісії №12/05-275 від 01.10.2005 року сторонами не передбачено застосування штрафних санкцій до Комісіонера саме за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань з оплати реалізованої теплової енергії як у вигляді пені так і штрафу.

В той же час, згідно п. 6.1. зазначеного Договору сторонами передбачено можливість настання відповідальності тільки Комітента у вигляді штрафних санкцій - пені в разі невиконання умов п. 5.3., останній зобов’язаний сплатити Комісіонеру пеню в розмірі 0.1% від розміру комісійної плати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день здійснення платежу. Водночас пунктом 6.3. Договору передбачено відповідальність Комісіонера сплатити на користь Комітента штраф у розмірі 7% від суми не отриманих коштів від Споживачів тільки у разі не забезпечення Комісіонером виконання п. 4.5. Договору щодо передбачення в укладених Комісіонером із Споживачами правочинів проводити розрахунок за спожиту ними теплову енергію виключно шляхом перерахування коштів на рахунок Комітента вказаний в п. 5.1. цього договору, з вказівкою: призначення платежу „за теплову енергію, з ПДВ”, а в разі отримання Комісіонером грошових коштів за реалізовану Теплову енергію на інші рахунки, які належать Комісіонеру, дані кошти не будуть перераховані в повному обсязі на рахунок Комітента не пізніше 3-х банківських днів з моменту їх надходження на рахунки Комітента. Між тим, на вказану умову договору заявник у своєму позові взагалі не покликається.

За таких обставин, сторонами в договорі передбачено інший порядок застосування штрафних санкцій, тому положення ч. 2 ст.231 ГК України, за даних обставин, застосуванню не підлягають. Тому, в задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог і становлять 24 174 грн. держмита та 111,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 1, 43, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.03.2009 року у справі № 18/9

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго”, м. Ужгород, вул. Брестська,3 (п/р 2600430012123 в УСБ, МФО 312011, код ЄДРПОУ 05465241) на користь Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, бульвар І.Лепсе,16 (п/р 26006592983980 в АКБ „Фінанси і кредит” м . Київ, МФО 300131, код ЄДРПОУ 32587579) суму 4 136 594 (Чотири мільйони сто тридцять шість тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 79 коп., а також суму 24 174 (Двадцять чотири тисячі сто сімдесят чотири) грн. держмита та 111 (Сто одинадцять) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. У решті заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 24.03.2009 року

Суддя В. Кривка