Рішення № 3440502, 23.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.09 Справа № 3/47/09

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів”, м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький механічний завод”, м. Запоріжжя

про стягнення суми 176 235, 45 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Вардзєлова О.В., довіреність №б/н від 03.03.2009р.

від відповідача: Зайцева Т.О., начальник юридичного відділу, довіреність №16юр від 20.03.2009р.

ТОВ “Запорізький завод кольорових сплавів” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ВАТ “Запорізький механічний завод” про стягнення 176 235, 45 грн. заборгованості за договором поставки № 832/07 від 19.12.2007р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 6, 525, 526, 551, 610, 625, 627 ЦК України, ст. 67, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст. 1, 12, 54-57, 61, 64, 82 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 05.02.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/47/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.03.2009р. об 11 годині 30 хвилин.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 23.03.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

У судовому засіданні 23.03.2009р. позивачем надано уточнення позовних вимог в яких позивач, посилаючись на сплату 06.02.2009р. відповідачем суми основного боргу в розмірі 144 514, 70грн., просить стягнути з відповідача на його користь суму 26 339, 02 грн. –пені, 4 660, 12 грн. - втрат від інфляції грошових коштів, 721, 61 грн. –3% річних від простроченої суми.

Уточнення позовних вимог прийняті судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст.22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач у письмовому відзиві від 20.03.2009р. № 215/16 зазначає, що ним сплачено 06.02.2009р. суму основного боргу в розмірі 144 514, 70 грн., державне мито в сумі 1 761, 36 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн. Просить зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, посилаючись на те, що розмір пені від простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Запорізький завод кольорових сплавів” (постачальник) та ВАТ “Запорізький механічний завод” (покупець) було укладено договір № 832/07 від 19.12.2007р., за яким постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію (заготовки вкладишів із бронзи, мідь катодну МОК) у відповідності з Додатками (Специфікаціями) до діючого договору, кожне з яких має свій порядковий номер та є невід’ємною частиною діючого договору (п. 1.1. Договору).

Постачальник відвантажив покупцю товар на загальну суму 165 240, 36 грн., що підтверджується специфікацією до договору (додаток № 16 до договору) від 01.10.2008р., накладними № 42557 від 24.11.2008р., № 43026 від 28.11.2008р., рахунками-фактури № 43026 від 28.11.2008р., № 42557 від 24.11.2008р.

Згідно п. 5.1 Договору та специфікації до договору від 01.10.2008р. сплата за продукцію здійснюється покупцем банківським переказом на поточний рахунок постачальника протягом 5 календарних днів з моменту отримання продукції.

Відповідач отримав продукцію, що підтверджується довіреностями № 500 від 17.11.2008р., № 535 від 28.11.2008р., № 487 від 10.11.2008р. та накладними № 42557 від 24.11.2008р., № 43026 від 28.11.2008р. але не виконав свої зобов’язання по сплаті продукції.

19.12.2008р. відповідачем платіжним дорученням № 3523 на рахунок позивача було перераховано 100 000, 00 грн. Враховуючи заборгованість відповідача перед позивачем за договором, що існувала на момент перерахування наведеної суми та дорівнювала 79 274, 34 грн., вона була зарахована позивачем в рахунок оплати попередніх постачань.

Таким чином, станом на 19.12.2008р. було зменшено заборгованість відповідача перед позивачем за накладною № 42557 від 24.11.2008р. на суму 20 725, 66 грн. Сума за накладною з 19.12.2008р. склала 58 612, 40 грн., а загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 144 514, 70 грн.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки № 832/07 від 19.12.2007р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію протягом 5 календарних днів з моменту отримання продукції.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором поставки № 832/07 від 19.12.2007р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідач борг визнав, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 19.03.2009р., підписаним сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

У зв’язку із сплатою відповідачем 06.02.2009р. суми основного боргу у розмірі 144 514, 70 грн., 1 762, 36 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 26 339, 02 грн. –пені за прострочення оплати поставленого товару, 4 660, 12 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних від простроченої суми –721, 61 грн.

Згідно п. 7.2 Договору у разі несвоєчасної оплати покупцем продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3% від вартості не сплаченої продукції за кожний день прострочки платежу. При цьому пеня нараховується за весь час поки зобов’язання покупця по сплаті продукції залишається простроченим.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Господарським судом встановлено, що сума пені в розмірі 26 339, 02 грн. за прострочення оплати поставленого товару розрахована позивачем вірно (розрахунок суми позову у позовній заяві) і підлягає стягненню в повному обсязі.

Заперечення відповідача в цій частині з посиланням на те, що розмір пені від простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, спростовуються наступним.

Відповідно до норм ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підтвердження цього свідчить і зміст ч.1, 2 ст.551 ЦК України, згідно яких предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Що стосується стягнення 3% річних від простроченої суми та сум втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено і визнається відповідачем правомірність нарахування штрафних санкцій:

за накладною № 43026 від 28.11.2008р. на суму 85 902, 30 грн.:

395, 38 грн. –3% річних від простроченої суми, 1 803, 95 грн. - втрат від інфляції грошових коштів;

за накладною № 42557 від 24.11.2008р. на суму 79 338, 06 грн.:

326, 23 грн. - 3% річних від простроченої суми, 1 666, 10 грн. - втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Господарський суд вважає, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення суму 1 190, 07 грн. втрат від інфляції грошових коштів за листопад 2008р., оскільки за накладною № 42557 від 24.11.2008р. термін розрахунку настав 30.11.2008р.

Тому, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Судові витрати не стягуються, оскільки сплачені відповідачем під час судового розгляду.

Керуючись ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький механічний завод” (69040, м. Запоріжжя, вул. Барикадна, 26, п/р 26006301310026 у філії АКБ “Укрсоцбанк” в м. Запоріжжі, МФО 313344, код ЄДРПОУ 01056280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9, п/р 26009976713184 в філії ЗАТ “Перший Український Міжнародний банк” в м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 31549003) 26 339 (двадцять шість тисяч триста тридцять дев’ять) грн. 02 коп. –пеня за прострочку оплати товару, 3 470 (три тисячі чотириста сімдесят) грн. 05 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 721 (сімсот двадцять одну) грн. 61коп. - три проценти річних від простроченої суми.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя: В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 30.03.2009р.